Справа № 190/1109/25
Провадження №2/190/523/25
27 серпня 2025 року м.П»ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді: Кудрявцевої Ю.В.
за участю секретаря Пронської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П?ятихатки в порядку загального позовного проваджененя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до П'ятихатської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку набувальної давності,-
встановив :
До П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Бейгул А.Г. з позовом до П'ятихатської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності за набувальною давністю, в якому просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на об'єкт нерухомого майна загальною площею 279,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона займається веденням особистого селянського господарства. З 2003 року у своїй діяльності використовує земельну ділянку площею 2 га, кадастровий №1224584800:01:001:0413, що знаходиться в АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці, що розташована в АДРЕСА_1 знаходиться нежитлове приміщення загальною площею 279,1 кв.м., яке було зруйноване та відсутні будь які дані та документи про те, кому належить об'єкт нерухомого майна. Вона разом зі своїми дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виявила бажання відремонтувати та використовувати у своїй діяльності вказану будівлю нежитлового приміщення. Жодних заперечень з боку мешканців села та органів державної влади, щодо володіння та користування нею даною будівлею ніколи не було. Починаючи з 2005 року нею за власні кошти здійснювалися ремонтні роботи по відновленню будівлі. Після чого вказану будівлю вона використовує для зберігання сільськогосподарської продукції та підтримує її в належному стані і на теперішній день. Також нею сплачується податок з ф/о за земельну ділянку, на якій знаходиться нежитлова будівля. На дану будівлю вона має лише технічний паспорт, більше ніяких правовстановлюючих документів на будівлю немає. На теперішній час виникла потреба у реєстрації права власності на вказану будівлю, але реєстратор відмовляє їй у реєстрації права власності без належних правовстановлюючих документів. На підставі викладеного, враховуючи, що вона з 2005 року відкрито, вільно та добросовісно користується нежитловою будівлею, тобто більше 10-ти років, вважає, що вона має право на отримання в порядку набувальної давності право власності на вказане нежитлове приміщення.
Ухвалою судді П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 30.05.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у загальному позовному провадженні.
Заяв по суті справи від відповідача не надходило.
Ухвалою суду від 25.06.2025 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі та участі її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача П'ятихатської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надали суду заяву про розгляд справи без участі їхнього представника.
Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів, які вказують на права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, суд вважає за можливе ухвалити по справі рішення на підставі обсягу наявних у справі доказів за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.
У відповідності зі ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України вказує на те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Письмовими матеріалами справи наявними в системі "Електронний суд" встановлено та з позовної заяви вбачається, що позивачка займається веденням особистого селянського господарства і з 2003 року у своїй діяльності використовує земельну ділянку площею 2 га, кадастровий 1224584800:01:001:0413, що знаходиться в АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці, що розташована в АДРЕСА_1 знаходиться нежитлове приміщення загальною площею 279,1 кв.м., яке було зруйноване та відсутні будь які дані та документи про те, кому належить об'єкт нерухомого майна. Починаючи з 2005 року позивачка разом зі своїми дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відремонтували за власні кошти дану будівлю та використовують її для зберігання сільськогосподарської продукції, що підтверджується товариним чеком від 04.01.2016 року та рахунками і видатковими накладними про закупівлю будівельних матеріалів від 25.03.2014 року, 13.08.2014 року та 30.04.2016 року.
Згідно копії технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від 05.06.2019 року, - замовником вказано ОСОБА_4 .
Згідно довідки виданої Пальмирівською сільською радою П'ятихатського району Дніпропетровської області від 27.02.2020 року за №42/02-21 вбачається, що на земельній ділянці державної власності, яку має намір отримати у власність для ведення особистого селянського говподарства ОСОБА_5 , знаходиться напівзруйноване приміщення, яке належало колишньому КСП ім.Карла Маркса (прилягає до земельної ділянки кадастровий номер 1224584800:01:001:0413).
Згідно довідки Пальмирівського старостинського округу П'ятихатської міської територіальної громади від 20.05.2025 року №148, вбачається, що ОСОБА_3 з 01.01.2016 року сплачував земельний податок з фізичних осіб на земельну ділянку, на якій розташований склад.
Згідно довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 08.05.2025 року розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; назва об'єкта- приміщення складу кормів; загальна площа 279,10 кв.м., цільове призначення - для іншого сільськогосподарського призначення; оціночна вартість об'єкта оцінки - 441449,49 грн.; оціночна вартість земельної ділянки - 38366,36 грн..
З письмових пояснень свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вбачається, що вони проживають в с.Жовтоолександрівка Кам'янського району Дніпропетровської області протягом тривалого часу, в зв'язку з чим знають ОСОБА_4 , яка також проживає на території с.Жовоолександрівка. Остання займається веденням особистого селянського господарства, а саме вирощуванням зернових культур. Їм відомо, що з 2005 року ОСОБА_1 використовує об'єкт нерухомого майна - будівлю, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Вказана будівля була зруйнована та безхазяйна. ОСОБА_1 відновила вказну будівлю за власні кошти та почала використовували у своїй сільськогосподарській діяльності. Таким чином вона добросовісно заволоділа данною будівлею та продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном більше 10-ти років. При цьому вона постійно підтримує будівлю в належному стані та сплачує податки.
Отже, під час розгляду справи позивачем зазначено, а відповідачем не спростовано, що з 2005 року року позивач добросовісно володіє даним нежитловим приміщенням, відкрито та безперервно користується нею більше десяти років. З вимогами про те, що вона незаконно нею володіє і користується ніхто до неї не звертався, в тому числі і представники громади.
Вказані обставини перешкоджають ОСОБА_1 у реєстрації права власності на нежитлове приміщення будівлю, що знаходиться в АДРЕСА_1 , оскільки реєстратор відмовляє у реєстрації права власності без належних правовстановлюючих документів.
Відповідно до ч. 1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Аналізуючи зазначені норми права та встановлені письмовими матеріалами справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 добросовісно заволоділа чужим майном, а саме нежитловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , і продовжує відкрито та безперервно нею володіти більше десяти років.
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією висловленою в п.п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», що особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3ст. 344 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 вказано, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
У подальшому ця правова позиція була неодноразово підтверджена та розвинута Верховним Судом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 зазначила, зокрема: правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме:
-наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт;
-законність об'єкта володіння;
-добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння;
-сплив установлених строків володіння;
-відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю;
-для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація) (п. 43);
-крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього (п. 46);
-відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння;
-давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим; тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи; для нерухомого майна такий строк складає десять років (п. 52);
-набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності (п. 54).
Аналогічні правові позиції Верховний Суд висловив і в ряді інших своїх судових рішень, а в постанові від 28.04.2020 у справі № 552/1354/18 вказав також на те, що:
-за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено;
- позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Відповідна правова позиція також викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17.
Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5 можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК України, а також ч.4 ст.344 ЦК України, згідно з якими, захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим, особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Так, ОСОБА_1 відкрито, вільно та добросовісно користується нежитловим приміщенням - будівлею починаючи з 2005 року. Тобто вона безперервно володіє нежитловим приміщенням будівлею, що розташована по АДРЕСА_1 більше десяти років.
Враховуючи, що позивачем доведено наявність сукупності обставин необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а саме її добросовісне, відкрите та безперервне володіння нерухомим майном, відповідачем не надано належних доказів на спростування зазначених обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
При цьому, судом взято до уваги постанову Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року №807-ІХ.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п.5 ч.1ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
На підставі викладеного, керуючись ст.259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до П'ятихатської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку набувальної давності, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності в порядку набувальної давності на об'єкт нерухомого майна загальною площею 279,10 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_1 .
Відповідач - П'ятихатська міська рада Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ:44045391), місцезнаходження: вул.Садова,буд.104 м.П'ятихатки, Кам'янський район Дніпропетровська область.
Суддя П'ятихатського районного суду
Дніпропетровської області Ю.В.Кудрявцева