26.08.2025 Єдиний унікальний номер 459/1356/25
Провадження №2/205/3914/25
26 серпня 2025 року місто Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Дорошенко Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Мальцевої І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Ейс» в особі представника Полякова О.В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.05.2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем укладено кредитний договір №142193 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач добровільно без примусу чи тиску заявила про бажання отримання коштів, зареєструвалась на сайті, під час чого пройшла процедуру ідентифікації керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказала свої особисті персональні ідентифікаційні дані. Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 1bb4c729 було відправлено на номер телефону відповідача та введено нею 31.05.2024 року. Ведення позичальником одноразового ідентифікатора у відповідне поле в Особистому кабінеті на сайті кредитодавця є підписанням договору. Згідно умов Договору відповідачу було надано кредит у розмірі 8000,00 грн в наступному порядку: у розмірі 6000,00 грн на картку позичальника № НОМЕР_1 , у розмірі 2000,00 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини. 31.05.2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» ініціювало переказ коштів згідно договору на платіжну картку НОМЕР_2 , що в свою чергу свідчить доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця. Відповідач в свою чергу кредитні кошти не повернула. 10.10.2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 10102024, згідно умов якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 142193 від 31.05.2024 року, заборгованість по якому становить 13184,40 грн, яка складається із: 8000 грн - заборгованості по тілу кредиту, 4683,40 грн - заборгованості по відсотках, 501,00 грн заборгованість по комісії, яку позивач просив стягнути на свою користь, а також судові витрати по справі.
Ухвалою Червоногвардійського міського суду Львівської області від 28.04.2025 року матеріали позовної заяви були передані для розгляду за підсудністю до Новокодацького районного суду міста Дніпра.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11.06.2025 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано в АТ«Універсал банк» інформацію чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 платіжна картка, маска картки № НОМЕР_3 / чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім'я ОСОБА_1 ; інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 на період 31.05.2024 - 05.06.2024 у сумі 6000 грн (безготівкове зарахування згідно транзакції №1417199358 від 31.05.2024); інформацію, чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_3 та чи знаходиться/знаходився номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 ; у разі підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 за період 31.05.2024 - 05.05.2024 у сумі 6000,00 грн (безготівкове зарахування згідно транзакції №1417199358 від 31.05.2024), надати первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію.
11.07.2025 року від АТ «Універсал Банк» надійшла запитувана інформація.
Відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема за адресою зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , судом скеровувалась ухвала про відкриття провадження у справі рекомендованою поштовою кореспонденцією та згідно наявної в матеріалах справи інфорамації, судова кореспонденція повернута на адресу суду не врученою адресату, згідно довідки АТ «Укрпошта», у зв'язку із «закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідач ОСОБА_1 у визначений судом п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву, такого не подала, про поважність причин не подання відзиву суд не повідомила, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.
Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У зв'язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.05.2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 142193, відповідно до умов якого позикодавець надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000,00 грн, з яких 6000,00 грн перераховано на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_5 ; у розмірі 2000,00 грн шляхом погашення заборгованості за комісією, нарахованою згідно п.2.5. індивідуальної частини. Строк кредиту встановлено на 84 дні з 31.05.2024 по 23.08.2024 року. Згідно п.2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00% річних. Тип процентної ставки фіксована. Відповідно до п. 2.4 договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривня. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Пунктом 2.5 договору визначено, що комісія за надання кредиту складає 2000,00 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту (а.с. 21-27).
Додатками до договору про споживчий кредит №142193 від 31.05.2024 року є: графік платежів за кредитним договором, відповідно до якого кредит надавався строком з 31.05.2024 року по 23.08.2024 року, за цей період позичальник, крім тіла кредиту 12689,40 грн зобов'язався також сплатити проценти за користування кредитом у сумі 4683,40 грн, комісію за обслуговування кредиту у сумі 2006,00 грн (а.с. 28); паспорт споживчого кредиту (а.с.41-44).
ТОВ «ФК «Кредіплюс» видано довідку про успішність наступної операції, згідно з договором №142/22-1 від 14.12.2024 року укладеного з ТОВ «ФК «Контрактовий дім», а саме: ОСОБА_1 , номер кредитного договору 142193, дата кредитного договору 31.05.2024, номер карти НОМЕР_5 , сума 6000,00 валюта UAH, дата прийняття 31.05.2024 року, призначення платежу: видача кредиту №142193 від 31.05.2024 року, статус прийнято (а.с.67).
Також до матеріалів справи долучено картку обліку виконання договору №142193, дата укладання договору 31.05.2024 року, ОСОБА_1 за період з 31.05.2024 року по 23.08.2024 року, відповідно до якого станом на 23.08.2024 року у останньої наявна заборгованість у розмірі 13184,40 грн, з яких: тіло 8000,00 грн, відсотки 4683,40 грн, комісія 501,00 грн (а.с.76-77).
10.10.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс», укладено договір факторингу №10102024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передає ТОВ «ФК «Ейс» за плату, а фактор приймає належні клієнту грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між клієнтом і боржником (а.с.81-85).
Суду надано копію акту прийому-передачі реєстру боржників №2 від 06.11.2024 за договором факторингу №10102024 від 10.10.2024; витяг з додатку №1 до договору факторингу 10102024 від 10.10.2024 - реєстр боржників, відповідно до яких фактор ТОВ «ФК «Ейс» отримав від клієнта ТОВ «ФК «Кредіплюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №142193, на суму 13184,40 грн, з яких: 8000,00 грн залишок по тілу кредиту, 4683,00 грн залишок по відсотках, 501,00 грн залишок по комісії; платіжну інструкцію в національній валюті від 12.11.2024 року №4519 (а.с.93, 91, 95).
Відповідно до копії платіжної інструкції в національній валюті від 12.11.2024 №4519, ТОВ «ФК «Ейс» перерахувало ТОВ «ФК «Кредіплюс» кошти у розмірі 656313,11 грн, призначення платежу: оплата за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №10102024 від 10.10.2024 (а.с. 95).
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №142193 наданої ТОВ «ФК «ЕЙС» ОСОБА_1 станом на 24.02.2025 року має заборгованість у розмірі 13184,40 грн, що складається із простроченої заборгованості за тілом у розмірі 8000,00 грн, простроченої заборгованості за процентами у розмірі 4683,40 грн, прострочена заборгованість за комісією у розмірі 501,00 грн (а.с. 80).
З інформації наданої АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-6676 від 01.07.2025, встановлено, що в АТ «Універсал Банк» на ім'я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_6 . На зазначений картковий рахунок за період з 31.05.2024 року по 05.06.2024 року було зараховано кошти у сумі 6000,00 грн як безготівкове зарахування згідно транзакції №1417199358 від 31.05.2024 року. Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_6 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Повний номер рахунку маска-картка № НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_1 - № НОМЕР_6 .
На час розгляду справи відповідачем не надано доказів погашення зазначеної вище простроченої заборгованості.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З наведеного суд дійшов висновку, що 31.05.2024 року між відповідачем та ТОВ «ФК «Кредіплюс» в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №142193, та відповідач був ознайомлений з усіма їх істотними умовами та прийняв їх.
Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.
В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 договору про споживчий кредит.
Відтак, оскільки відповідач взяла на себе зобов'язання, належним чином в установлений договором строк не виконала, за розрахунком позивача, на час звернення до суду, за нею рахується заборгованість за договором про споживчий кредит №142193 від 31.05.2024, у загальному розмірі 13184,40 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 8000,00 грн, заборгованість за відсотками 4683,40 грн, заборгованість за комісією 501,00 грн.
Таким чином, відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит та на отримання процентів за користування кредитом.
Проте, з огляду на надані суду матеріали, суд вважає, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії в розмірі 501,00 грн виходячи з такого.
Так, положеннями п.2.4 договором про споживчий кредит №142193 від 31.05.2024 передбачений знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень та стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень.
При цьому суд зважає на згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 13 січня 2006 року).
Суд на підставі приписів статті 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакці, чинній до 13 січня 2006 року, пункту 6 частини першої статті 3 та частини третьої статті509 ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року (пункти 98 та 99 Постанови у справі № 363/1834/17).
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 31.29 постанови у справі №496/3134/19).
Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними (п. 32.8 Постанови у справі №496/3134/19).
З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні вимоги про стягнення комісії за користування кредитним договором слід відмовити, з огляду на нікчемність положень пунктів кредитного договору, що визначають плату за обслуговування кредиту.
Звертаючись із позовом до суду, ТОВ «ФК «Ейс» посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №10102024 від 10.10.2024 року.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушила умови вказаного договору, не повернула отримані в борг грошові кошти та не сплатила проценти за користування кредитом, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права, а отже і наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту в розмірі 8000 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 4683,40 грн.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.
Вирішуючи питання відшкодування судових витрат та їх розміру, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Згідно з правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2025 між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» (далі Адвокатське бюро) та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір про надання правничої допомоги № 04/02/25-01, за п. 1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (а.с. 96-98).
Згідно Додатковою угодою №5 до Договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025, укладеною сторонами, Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів у справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором №142193 від 31.05.2024, укладеним з ОСОБА_1 (а.с.100-102).
Зі змісту Акта прийому-передачі наданих послуг від 04.02.2025, підписаного між Адвокатським бюро та позивачем убачається, що сторони засвідчили надання виконавцем клієнту наступних послуг: складання позовної заяви у цій справі (кількість годин 2, вартість послуг 5000 грн); вивчення матеріалів справи (к-сть год. 2, вартість послуг 1000 грн); підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за Кредитним договором на рахунок відповідачки (к-сть год. 1, вартість послуг 500 грн); підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за Кредитним договором на рахунок відповідачки (к-сть год. 1, вартість послуг 500 грн), а всього послуг на суму 7000,00 грн (а.с. 103).
Отже, суд вважає, що витрати позивача на правову допомогу підтверджені належними та допустимими доказами. Заперечень щодо неспівмірності витрат відповідач не надав.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, оскільки позовні вимоги судом задоволено частково з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2330,35 грн (12683,40 грн х 2422,40 грн / 13184,40 грн) та витрати на правову допомогу у розмірі 6734 грн (12683,40 грн х 7000 / 13184,40 грн.) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором про споживчий кредит №142193 від 31.05.2024 року в розмірі 12683 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят три) грн 40 коп., з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом; 4683,40 грн - заборгованість за відсотками.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2330 (дві тисячі триста тридцять) грн 35 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6734 (шість тисяч сімсот тридцять чотири) грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02090, м.Київ, Харківське шосе, буд.19, оф.2005, ел.пошта: FincomEICE@gmail.com,
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Г.В. Дорошенко