Справа № 202/8253/25
Провадження № 1-кс/202/6549/2025
16 вересня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про арешт майна, яке подано у кримінальному провадженні № 42025041330000409 від 15.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
Прокурор Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 звернувся із погодженим із прокурором клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, вилучене 03.09.2025 року під час затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 , а саме на грошові кошти (імітаційні засоби) у сумі 6 500 доларів США, купюри номіналом 100 доларів США, мобільний телефон «Айфон 14 про макс» ІМЕІ: НОМЕР_1 , з карткою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 , 2 банківські картки, посвідчення волонтера на ім'я ОСОБА_4 .
В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025041330000409 від 15.08.2025, в якому 03 вересня 2025 року ОСОБА_4 затримано в порядку статті 208 КПК України та 04 вересня 2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, за попередньою змовою групою осіб, вчинене з корисливих мотивів.
03 вересня 2025 року під час особистого обшуку ОСОБА_4 було вилучено: грошові кошти (імітаційні засоби) у сумі 6 500 доларів США, купюри номіналом 100 доларів США, мобільний телефон «Айфон 14 про макс» ІМЕІ: НОМЕР_1 , з карткою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 , 2 банківські картки, посвідчення волонтера на ім'я ОСОБА_4 .
Постановою слідчого від 04 вересня 2025 року вилучені речі визнані речовими доказами.
Отже, посилаючись на необхідність забезпечення збереження речових доказів, прокурор просить накласти арешт на вищевказані речі.
Слідчий ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав.
Підозрюваний та захисник ОСОБА_5 , які приймали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зазначили, що мобільний телефон не містить інформації, яка має значення для досудового розслідування, проти арешту інших речей не заперечували.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025041330000409 від 15.08.2025, в якому 03 вересня 2025 року ОСОБА_4 було затримано в порядку статті 208 КПК України та 04 вересня 2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Згідно з матеріалами клопотання під час особистого обшуку у ОСОБА_4 були вилучені грошові кошти (імітаційні засоби) у сумі 6 500 доларів США, купюри номіналом 100 доларів США, мобільний телефон «Айфон 14 про макс» ІМЕІ: НОМЕР_1 , з карткою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 , 2 банківські картки, посвідчення волонтера на ім'я ОСОБА_4 .
Постановою слідчого від 04 вересня 2025 року вилучені грошові кошти (імітаційні засоби), мобільний телефон, банківські картки та посвідчення волонтера визнані речовими доказами.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя виходить із того, що за змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з частиною другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).
Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 170 КПК України).
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя вважає доведеним, що був вчинений злочин, оскільки це підтверджується протоколами допиту свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , протоколами пред'явлення осіб для впізнання, протоколом огляду та вручення грошових коштів, протоколом затримання ОСОБА_4 , під час якого вилучені грошові кошти, мобільний телефон, банківські картки та посвідчення волонтера, які можуть бути доказами такого кримінального правопорушення, оскільки вони відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, та можуть містити відомості, які, в свою чергу, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вилучені у ОСОБА_4 імітаційні засоби у вигляді грошових коштів мають значення речових доказів. У вилученому мобільному телефоні можуть міститься відомості, які мають значення для досудового розслідування. Арешт банківських карток необхідний для з?ясування їх власника, прив'язаних банківських рахунків та руху коштів. Крім того, посвідчення волонтера могло використовуватися під час вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з переправленням чоловіків через державний кордон під час воєнного стану.
Слідчий суддя вважає, що в разі не накладення арешту на ці речі існує ризик їх приховування, знищення, перетворення, так як ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинення тяжкого злочину та він є особою, яка прямо заінтересована в результатах кримінального провадження.
Отже, матеріали клопотання доводять наявність правових підстав для накладення арешту на вилучені речі.
На переконання слідчого судді, в даному випадку накладення арешту на вилучені грошові кошти, мобільний телефон, банківські картки та посвідчення волонтера відповідає потребам досудового розслідування та не матиме негативних наслідків, оскільки це пов'язано зі здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів.
Враховуючи вищенаведене, клопотання прокурора необхідно задовольнити та накласти арешт на вилучені у 03.09.2025 у ОСОБА_4 : грошові кошти (імітаційні засоби) у сумі 6 500 доларів США (купюри номіналом 100 доларів США), мобільний телефон «Айфон 14 про макс ІМЕІ НОМЕР_1 з карткою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 , дві банківські картки, посвідчення волонтера на ім'я ОСОБА_4 шляхом заборони розпорядження та користування.
Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на майно, яке було вилучено 03.09.2025 у ОСОБА_4 : грошові кошти (імітаційні засоби) у сумі 6 500 доларів США (купюри номіналом 100 доларів США), мобільний телефон «Айфон 14 про макс ІМЕІ НОМЕР_1 з карткою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2 , дві банківські картки, посвідчення волонтера на ім'я ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_9