Справа № 202/8253/25
Провадження № 1-кс/202/6551/2025
15 вересня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про арешт майна, яке подано у кримінальному провадженні № 42025041330000409 від 15.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
Прокурор Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 звернувся з клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, вилучене 03.09.2025 року під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме на мобільний телефон «Айфон 14 про макс» ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , з абонентським номером НОМЕР_3 .
В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025041330000409 від 15.08.2025, в якому 04 вересня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, за попередньою змовою групою осіб, вчинене з корисливих мотивів.
03 вересня 2025 року без ухвали слідчого судді на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України був проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено мобільний телефон, який постановою слідчого визнаний речовим доказом.
Отже, з метою збереження речових доказів прокурор просить накласти арешт на мобільний телефон, вилучений під час обшуку.
В судове засідання слідчий, прокурор та володілець майна не з'явилися, що не перешкоджає судовому розгляду.
Слідчим ОСОБА_5 надана заява, в якій просить проводити судовий розгляд без його участі.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання прокурор не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025041330000409 від 15.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
03.09.2025 року в період з 21:15 години до 22:34 години без ухвали слідчого судді був проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , під якого вилучений мобільний телефон «Айфон 14 про макс» ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , з абонентським номером НОМЕР_3 .
Постановою слідчого від 04 вересня 2025 року вищевказані речі визнані речовими доказами.
Ухвалою слідчого судді від 11 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про надання дозволу на проведення 03.09.2025 обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя виходить із того, що відповідно частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК України).
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини третьою статті 132 КПК України не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Частиною 3 статті 233 КПК України визначено, що слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Слідчий суддя бере до уваги, що мобільний телефон, на який прокурор просить накласти арешт, був вилучений слідчим 03 вересня 2025 року під час обшуку, який проведено без ухвали слідчого судді. Слідчим суддею відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про надання дозволу на проведення цього обшуку як такого, що проведений за відсутності підстав, передбачених частиною 3 статті 233 КПК України, що виключає можливість використання вилучених під час обшуку речей як доказів у кримінальному провадженні.
Отже, накладення арешту на вилучений мобільний телефон буде заходом неспівмірним із потребами досудового розслідування.
Враховуючи вищенаведене, в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна необхідно відмовити.
Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, вилученого під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_6