Справа № 202/9105/25
Провадження № 1-кс/202/6869/2025
про обрання запобіжного заходу
22 вересня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю
прокурора ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ)
слідчого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі клопотання слідчого Дніпровського РУП № 2 СУ ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42023041110000481 від 22.11.2023 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, який народився у смт. Софіївка, Криворізького району, Дніпропетровської області, неодруженому, військовослужбовцю ЗСУ за мобілізацію ВЧ НОМЕР_1 , у званні солдат, раніше судимому, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , -
22.09.2025 слідчий звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, яке мотивував тим, що слідчим відділом Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42023041110000481 від 22.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, та проходячи її в посаді кулеметника 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 14 вересня 2023 року, близько 08 години 00 хвилин, самовільно залишив місце служби - місце тимчасової дислокації 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 на навчальному полігоні поблизу АДРЕСА_2 /більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану/, звідки прибув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до місця служби та/або місця дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі до 19 вересня 2025 року коли солдата ОСОБА_5 було затримано за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , співробітниками оперативного підрозділу ВКП ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
19.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: актами службового розслідування, проведеного за фактом самовільного залишення місця служби, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 , повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, рапортами співслужбовців ОСОБА_5 по військовій частині НОМЕР_1 , допитами в якості свідків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
Крім того зазначив, що для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.
Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України та враховані обставини, передбачені ст.178 КПК України, просив слідчого суддю обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з утриманням на гауптвахті без визначення розміру застави.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні доводи клопотання підтримали та наполягали на його задоволенні.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 не заперечував щодо задоволення клопотання.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Дніпровським районним управлінням поліції №2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023041110000481 від 22.11.2023 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України
19.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого та інші відомості.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження, стороною обвинувачення доведене, що повідомлена ОСОБА_5 підозра є обґрунтованою, що підтверджується матеріалами клопотання, а саме актами службового розслідування, повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення, рапортами співслужбовців, показаннями свідків тощо.
Таким чином, існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкримінований йому злочин.
Проте слідчий суддя наголошує, що лише цієї умови недостатньо для обрання запобіжного заходу і враховує, що у судовому засіданні прокурором доведене, що обґрунтовано існує ризик впливу ОСОБА_5 на свідків за провадженням, так як останній є діючим військовослужбовцем, що дає підстави вважати, що він має широке коло знайомств серед військових, а тому має змогу через дружні умовляння вплинути на свідків, які є його товаришами по службі, з метою отримання від них необхідних йому показань.
Також прокурором доведена наявність ризику, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме дезертирство, так як підозрюваний вчиняючи самовільне залишення місце служби, в умовах воєнного стану, фактично відмовився прибути на службу, виконувати бойові завдання та виконання своїх службових обов'язків в умовах воєнного стану.
Інших ризиків, передбачених ст.177 КПК України слідчим суддею не встановлено.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Між тим, приписами ч.8 ст.176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.
Виходячи з п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення свободи - захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.
Розглядаючи питання щодо обрання підозрюваному альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя виходить із того, що частина 3 ст.176 КПК України зобов'язує суддю насамперед розглянути можливість застосування менш суворих заходів, аніж позбавлення волі.
Відтак, ретельно оцінивши в сукупності всі надані матеріали кримінального провадження та обставини, у тому числі: середній вік та нормальний стан здоров'я підозрюваного, його соціальні зв'язки за місцем мешкання; майновий стан; відсутність повідомлень про підозру у інших кримінальних провадженнях, приходжу до висновку про можливість визначення підозрюваному розміру застави.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у розмірі, що дорівнює 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та є максимально можливим за приписами п.2 ч.5 ст.182 КПК України, оскільки саме цей розмір здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків і не є завідомо непомірним для нього.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на нього такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суд із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту де дислокується військова частина, в якій він проходить службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування; не спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 193, 194 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити частково.
Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 на строк 60 (шістдесят) днів, а саме з 19 вересня 2025 року по 17 листопада 2025 року.
Ухвала про обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала втрачає силу 18.11.2025 року о 00 год. 00 хв., якщо строк тримання під вартою не буде продовжено.
Одночасно обрати ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ним обов'язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначити у межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 181 680 грн. 00 коп. (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят грн. 00 коп.), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу протягом її дії.
Покласти на підозрюваного у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суд із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту де дислокується військова частина, в якій він проходить службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування; не спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи виконання покарань.
Продовження цього строку можливе у порядку передбаченому ст.199 КПК України
Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складений 23.09.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_6