Справа № 201/11798/25
Провадження № 1-кс/201/4103/2025
23 вересня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024050000000437, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,
Слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді з клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024050000000437, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а саме на:
- реєстраційний номер майна- 8104450, тип майна - квартира однокімнатна, за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа - 44.60 кв. м., житлова площа - 24,70 кв. м., форма власності - приватна, частка власності - 1/1, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину, 2-1522, 28.10.2004.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що Громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи факти збройної агресії РФ проти України та окупації території м. Маріуполь, Донецької області військовослужбовцями зс РФ спільно з представниками так званої «днр», діючи умисно, за власною ініціативою, добровільно залишився на тимчасово окупованій території Маріупольського району, Донецької області.
Так, 14.03.2023 ОСОБА_5 , керуючись власними переконаннями, діючи умисно, з метою зайняття посади в незаконному правоохоронному органі «МВД ДНР», створеному на тимчасово окупованій території м. Маріуполь, Донецької області, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на зайняття посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, написав заяву невстановленим представникам «МВД ДНР», які є частиною окупаційної адміністрації РФ.
На підставі вказаної заяви, т.зв. (мовою оригіналу) «Приказом Начальника УМВД РФ «Мариупольское» полковника полиции ОСОБА_6 » від 15.03.2023 № 98 л/с, ОСОБА_5 , було призначено на посаду так званого «помощника начальника районного отдела - оперативного дежурного части штаба отделения полиции №4 (по обслуживанию Приморского района г. Мариуполь) Управления МВД РФ «Мариупольськое», яку останній обіймає по теперішній час.
18 квітня 2023 року, ОСОБА_5 , будучи співробітником так званого (мовою оригіналу) «Управление МВД РФ «Мариупольськое», на тимчасово окупованій території м. Маріуполь, Донецької області (більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), взяв участь в заходах із забезпечення громадського порядку під час урочистого богослужіння у свято (мовою оригіналу) «Вербное воскреснье», при выполнении служебных обязанностей сотрудников органов внутренних дел».
Таким чином, ОСОБА_5 , реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на зайняття посади в незаконному правоохоронному органі та співпрацю із представниками окупаційної адміністрації, 15.03.2023 розпочав виконання службових обов'язків на посаді так званого (мовою оригіналу) «помощника начальника районного отдела - оперативного дежурного части штаба отделения полиции №4 (по обслуживанию Приморского района г. Мариуполь) Управления МВД РФ «Мариупольськое», у приміщенні адміністративної будівлі, розташованої за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахимова, буд. 86, при цьому використовуючи власні теоретичні знання і практичні навички, діючи відповідно до прийнятих керівництвом окупаційної влади РФ законів, брав участь у забезпеченні громадського порядку та території поблизу культових споруд.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обґрунтовано підозрюється в добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Згідно з ч.7 ст. 111-1 КК України - добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, караються позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до відомостей з ТСЦ 1451 РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській обл. Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, отримано інформацію щодо відсутності майна, яке належить ОСОБА_5 на праві власності.
Разом із тим, відповідно до Реєстру з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів, отримано відомості щодо наявності майна, яке належить ОСОБА_5 на праві власності:
- реєстраційний номер майна- 8104450, тип майна - квартира однокімнатна, за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа - 44.60 кв. м., житлова площа - 24,70 кв. м., форма власності - приватна, частка власності - 1/1, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину, 2-1522, 28.10.2004.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170-172 КПК України, слідчий просить клопотання задовольнити.
Слідчий у судове засідання для розгляду клопотання не з'явився, про час та місце його розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності, на задоволенні наполягав, неприбуття слідчого в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядається без повідомлення підозрюваного.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обґрунтовано підозрюється в добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
11.09.2025 року слідчим за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні: ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Згідно санкції ч. 7 ст. 111-1 КК України, вказане діяння карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Також було встановлено, що відповідно до відомостей з ТСЦ 1451 РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській обл. Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, отримано інформацію щодо відсутності майна, яке належить ОСОБА_5 на праві влансості.
Разом із тим, відповідно до Реєстру з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів, отримано відомості щодо наявності майна, яке належить ОСОБА_5 на праві власності:
- реєстраційний номер майна- 8104450, тип майна - квартира однокімнатна, за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа - 44.60 кв. м., житлова площа - 24,70 кв. м., форма власності - приватна, частка власності - 1/1, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину, 2-1522, 28.10.2004.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до вимог ч. 5ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України; розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені обставини підозри ОСОБА_5 , могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, санкція якої передбачає у тому числі конфіскацію майна.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_5 , до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлено, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.
Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий, знаходиться у власності підозрюваного, а тому існує обґрунтований ризик його відчуження задля запобігання можливої конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на вказане майно, що належить підозрюваному та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням.
А тому клопотання про накладення арешту на майно підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170,171,173,309,376,404,405,407,418,422 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024050000000437, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на майно підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст.111-1 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на:
-реєстраційний номер майна- 8104450, тип майна - квартира однокімнатна, за адресою: АДРЕСА_1 ; загальна площа - 44.60 кв. м., житлова площа - 24,70 кв. м., форма власності - приватна, частка власності - 1/1, підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину, 2-1522, 28.10.2004.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1