Провадження № 1 КП-932-1299-25
Справа №932/11124/25
іменем УКРАЇНИ
23 вересня 2025 року Шевченківський районний суд
міста Дніпра
у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Балта Балтійського району Одеської області, громадянина України, який має середню освіту, неодружений, має на утримані неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, номер обслуги 3 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42023052210001344 від 07.12.2023, -
Солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що на всій території України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжено, будучи військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, перебуваючи на посаді номера обслуги 3 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст.11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, без поважних причин, з метою ухилитися від військової служби 03 березня 2023 року самовільно залишив місце розташування підрозділу військової частина НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , та ухилявся від виконання обов'язків військово служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, до 11.08.2025, доки не був затриманий працівниками правоохоронних органів та доставлений до ТУ ДБР, розташованого у м.Краматорську .
Враховуючи наведене, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_5 винним у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а його умисні дії, які виразились у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ч.4 ст.408 КК України.
Суд вважає доведеним дане обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено доказами у їх сукупності, дослідженими судом у судовому засіданні.
Поясненнями обвинуваченого ОСОБА_5 , який вину визнав повністю та пояснив, що в літку 2022 року він був мобілізований та направлений проходити військову службу у військову частину НОМЕР_1 . Він захворів та був доставлений у АДРЕСА_2 , де йому п'ять днів надавали медичну допомогу. Однак, його стан не покращився. Не звертаючи на це уваги, 03.03.2023 майор ОСОБА_7 наказав йому збиратися та повертатися у с.Курдюмівка, де знаходився їх підрозділ. Він відмовився. Після чого ОСОБА_7 висловився на його адресу нецензурною лайкою та сказав, щоб він їхав куди хоче. Після цього він зібрав речі, віддав майору зброю та каску і поїхав у м.Краматорськ, де купив квитки і поїхав до дому у м.Балта Одеської області. Йому дзвонили із воєнкомату та цікавились чому він дома та просили прибути до воєнкомату. Однак, він не з'явився у воєнкомат, так як не бажав продовжувати військову службу. Через деякий час він був затриманий у м.Балта працівниками карного розшуку та доставлено до ТУ ДБР у м.Краматорську. У скоєному щиро розкаюється і просить суворо не наказувати.
А також дослідженими судом письмовими доказами по справі:
-актом службового розслідування ВЧ НОМЕР_1 № 859 від 03.03.2023, відповідно якого солдат ОСОБА_5 вважається таким, що 03.03.2023 самовільно залишив місце несення служби (а.с.26-32);
-витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №132 від 28.05.2022, відповідно якого солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (а.с.41).
Суд вважає вину ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, повністю встановленою та доведеною, оскільки досліджені вищезазначені докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, вони мають значення для кримінального провадження та відповідають фактичним обставинам справи, а умисні дії ОСОБА_5 , які виразились у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, правильно кваліфіковане за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд приймає до уваги, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_5 відноситься до тяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана державним інтересам, а також особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утримані неповнолітню дитину. До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
На підставі викладеного, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 не можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі у межах визначених санкцією частини 4 статті 408 Кримінального кодексу України, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст.369-371, ст.ст.373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Строк відбуття покарання обчислювати з 23.09.2025, зарахувавши у строк відбуття покарання перебування ОСОБА_5 під вартою в період з 11.08.2025 по 23.09.2025
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_5 у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 , - залишити без змін до набрання вироком чинності.
На вирок суду з підстав, передбачених ст.394 КПК України, може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Шевченківський районний суд міста Дніпра, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя
Шевченківського районного суду ОСОБА_1
міста Дніпра