Справа № 932/ 8105/25
Провадження № 3 /932/3007/25
22 вересня 2025 рокум. Дніпро
Суддя Шевченківського районного суду м. Дніпра Ярощук О.В., за участі секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д., ОСОБА_1 , адвоката Колєсніка С.В. розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов із ДПП УПП в Дніпропетровській області відділ адміністративної практики в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працівник поліції, проживає за адресою: АДРЕСА_1
у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП -
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №381685 від 05.07.2025, о 00 год. 21 хв. за адресою м. Дніпро, вул. Ніла Хасевича (Струннікова), 36, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter , д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав посвідчення водія відповідної категорії (правопорушення вчинено повторно протягом року), чим порушив вимоги п.2.1.а. ПДР України. Таким чином, водій ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №381680 від 05.07.2025, о 00 год. 21 хв. за адресою м. Дніпро, вул. Ніла Хасевича (Струннікова), 36, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter , д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю із порожними рота, порушення координації рухів тіла, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР України. Таким чином, ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні представник - адвокат Колєснік С.В. заперечував щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та за ч.1 ст.130 КУпАП. ОСОБА_2 також заперечував щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. Вказав, що представникам патрульної поліції пояснив, що повертається із роботи, оскільки він поліцейський, виконував своє робоче завдання, відповідно вважав, що не є порушником. Також просив суд звернути увагу, що він неодноразово наголошував представникам патрульної поліції, що готовий поїхати і пройти медичний огляд самостійно у медичному закладі, на що представники патрульної поліції повідомили, що у такому разі на нього буде складений ще один протокол про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки він не може їздити у комендантську годину. Повідомив у суді, що він багато разів наголошував, що згоден поїхати із представниками поліції до медичного закладу, однак йому було відмовлено. Зазначив, що дії представників поліції сприйняв як провокацію.
Представники патрульної поліції до суду не з'явилися, заяв чи клопотань не подавали.
При прийнятті остаточного рішення по справі суд, окрім пояснень ОСОБА_1 , досліджує докази, які долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол серії №381680 від 05.07.2025; рапорт патрульної поліції; відео з боді-камер патрульної поліції, які безпосередньо зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення 473041, 475897; постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА №4706037 від 11.05.2025 та серія ЕНА №4998135 за ознаками ч. 2 ст. 126 КУпАП; довідка від 09.07.2025 року про те, що згідно бази даних НАІС МВС ОСОБА_2 посвідчення водія не отримував.
У судовому засіданні досліджено відеозаписи із компакт-диску DVD-R, на яких міститься запис із боді-камери 475897. Відповідно до вказаного запису причиною зупинки було порушення водієм комендантської години. ОСОБА_2 надав пояснення, що їхав із роботи, аналогічні показання надав у суді. Відповідно до запису із бодікамер о 00 год 25 хв ОСОБА_3 представнику патрульної поліції надано документи, що посвідчують його особу та посвідчення співробітника поліції. У цей же час представник патрульної поліції запитала чи готовий ОСОБА_2 пройти огляд на стан медичного сп'яніння, однак з яких причин він мав проходити огляд не повідомлено. Не зазначено, які ознаки алкогольного сп'яніння представник патрульної поліції вбачає. У весь цей час ОСОБА_2 пояснював що він їхав з роботи, а тому порушив комендантську годину. О 01 год 09 хв представник патрульної поліції говорить іншому співробітнику оформити направлення на огляд, однак вказане направлення у матеріалах адміністративної справи відсутнє. О 01 год 53 хв повідомлено, що стосовно ОСОБА_1 винесено лише одну постанову за ознаками ч. 1 ст. 121-1 КУпАП, більше ще нічого не складалося. Одночасно ОСОБА_4 із матір'ю зазначають, що вони готові самостійно поїхати і здати аналізи, однак о 01 год 53 хв співробітник патрульної поліції повідомляє, що вони не можуть поїхати самостійно і здати аналіз, оскільки комендантська година і їх зупинять і оштрафують. 01 год 54 хв ОСОБА_4 знову запитує чи може він поїхати зараз і здати відповідні аналізи, на що йому було відмовлено. 01 год 57 хв представник патрульної поліції повідомляє, що зараз буде розгляд справи і одночасно оформляються матеріали. На клопотання ОСОБА_5 відвезти його до закладу охорони здоров'я для огляду, представник патрульної поліції зазначає, що після факту відмови не передбачено відвезення водія до медичного закладу. У той же час, фактично протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП було складено о 02 год 02 хв.
Приймаючи рішення по суті, суд бере до уваги і висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.04.2018 р. у справі №338/1/17, де останній вказав про те, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. За встановлених обставин, суд бере до уваги відеозапис із боді камер співробітників поліції, оскільки він достовірно відображає усі обставини адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідальність особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена частиною першою диспозиції статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У той же час судовий розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, з огляду на специфіку й суворість санкції вимагає детального з'ясування всіх обставин справи та виваженого підходу з дотриманням прав людини. Зважаючи на суворість покарання, яке передбачене статтею 130 КУпАП, це правопорушення не є незначним, належить до «кримінального обвинувачення» у розумінні Конвенції, отже, вимагає застосування всіх гарантій, визначених у статті 6 цієї Конвенції.
Згідно із п. 1 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015року №1452/735, далі Інструкція), ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Зазначено, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Як вбачається із відеозапису, представники патрульної поліції як підставу для проходження огляду на стан сп'яніння зазначено лише одну підставу - запах алкоголю із порожнини рота, інших ознак озвучено не було. У той же час вбачається із відео, що особа, якій інкримінується водіння транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння активно спілкується по телефону, співробітники патрульної поліції не вказують на наявність будь-яких інших ознак алкогольного сп'яніння.
Відповідно до алгоритму дій Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до п. 12 Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Системним аналізом Інструкції не вбачається, що особа не може надати згоду на медичний огляд на стан сп'яніння до складення протоколу, після першої відмови. Окрім того, на відео відсутня однозначна відмова ОСОБА_5 . Весь процес складення протоколу складає близько двох годин, із яких лише на останніх хвилинах було складено протокол.
Розглядаючи вказаний адміністративний матеріал, у суду виникли сумніви щодо неможливості представників патрульної поліції забезпечити медичний огляд водія до складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На відео представник патрульної поліції зазначає, що він не стверджує, що ОСОБА_4 п'яний, однак, на його думку, ОСОБА_4 має ознаки сп'яніння. Отже, представник поліції не впевнений був у тому, що ОСОБА_4 керує ТЗ у стані алкогольного сп'яніння. Суд не може перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини. У той же час, представники патрульної поліції у судове засідання двічі поспіль не з'явилися.
Огляду на те, що існують сумніви у неможливості забезпечити явку до закладу охорони здоров'я, суд вважає, що у порушення п. 9 Розділу 1, із метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейським не забезпечено доставку ОСОБА_6 до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення, при тому, що поліцейські мали реальну можливість забезпечити доставку і ОСОБА_7 таку згоду надавав до складення протоколу.
Під час судового засідання підтверджено, що ОСОБА_4 неодноразово заявляв клопотання про те, що має бажання поїхати до медичного закладу, що підтверджується записом на відео із боді-камери і таке клопотання було оголошено до складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Представником патрульної поліції було відмовлено із тих мотивів, що на самому початку ОСОБА_4 відмовився від огляду, також зазначено, що самостійно вони поїхати не можуть, тому що комендантська година і відносно них будуть складені нові матеріали, і навіть конфіскують транспортний засіб. Фактично виникла ситуація, коли представник поліції відмовляється забезпечити доставку водія до закладу охорони здоров'я на огляд, а водій (чи інші особи, які супроводжують) позбавлені можливості самостійно поїхати, оскільки діє комендантська година.
Приймаючи рішення у вказаній справі за адміністративної справою за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_6 суд враховує гарантії статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які включають зобов'язання суддів надавати достатні підстави для винесення рішень (H. v. Belgium (Н. проти Бельгії), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їхню справу було ретельно розглянуто.
Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов'язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (Suominen v. Finland (Суомінен проти Фінляндії), § 36).
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Розглядаючи вказану справу, суд враховує, що важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов'язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України).
Конституційний Суд України у Рішення Великої палати Конституційного Суду від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
За встановлених обставин, суд, маючи обґрунтовані сумніви у тому, що ОСОБА_4 керував транспортним засобом у стані сп'яніння, а працівниками патрульної поліції за реальної можливості не доведено зворотного, вважає, що відсутні правові підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у цій частині слід закрити.
Що стосується притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, то суд вважає, що факт того, що ОСОБА_4 не має водійського посвідчення є беззаперечним і самим водієм ОСОБА_8 не спростовується. Саме лише навчання у школі водіїв, без підтвердження права водіння не надає право керувати транспортним засобом.
Згідно із п. 2.1 (а) ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Установлені судом обставини виявленого правопорушення свідчать про наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статтею 126 КУпАП, а його дії слід кваліфікувати як порушення учасником дорожнього руху, передбачених п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху.
При призначенні адміністративного стягнення суд виходить із змісту статті 33 КУпАП і враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, відсутність обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, а також особу яка притягається до адміністративної відповідальності, її майновий стан, те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП України.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_4 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
При застосуванні до ОСОБА_6 адміністративного стягнення суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20, відповідно до якої, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. Тому такій особі, у разі визнання її винною у вчиненні кримінальних правопорушень, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на час вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено накладення штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
При обранні міри адміністративного стягнення, враховуючи обставини вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, беручи до уваги вимоги статті 36 КУпАП, суд приходить до переконання про накладення на ОСОБА_6 адміністративного стягнення за санкцією санкції ч.5 ст.126 КУпАП у виді штрафу із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, що буде відповідати характеру та тяжкості вчинених ним адміністративного правопорушення.
Суд також вважає, що відсутні підстави для оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки власником вказаного транспортного засобу є інша особа, а саме ОСОБА_9 .
Орім того, у відповідності до статті 40-1 КУпАП, частини п'ятої статті 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому винесено постанову.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 24,27,33,36,38,126,130,283,284КУпАП, суддя -
Матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та за ч.1 ст.130 КУпАП об'єднати в одне провадження.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення №932/8105/25, провадження №3/932/3007/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення №932/8116/25, провадження №3/932/3018/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП об'єднати в одне провадження.
Присвоїти об'єднаній справі про адміністративне правопорушення єдиний унікальний номер справи №932/8105/25, єдиний номер провадження №№3/932/3007/25.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн 00 з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років без оплатного вилученням транспортного засобу.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп (отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) номер рахунку UA908999980313111256000026001).
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.
Постанова судді може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Оксана ЯРОЩУК