Справа № 932/7464/25
Провадження № 1-кп/932/960/25
про продовження запобіжного заходу
22.09.2025 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Дніпра клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042150000471 від 14 квітня 2025 року) за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, громадянина України, із середньо-технічною освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 23 лютого 2023 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 років 7 місяців позбавлення волі, звільнений 14 березня 2025 року на підставі ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом на невідбутий строк 10 місяців 11 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, -
У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з підстав, викладених у письмовому клопотанні, обґрунтовуючи, це тим, що ризики, які існували при обранні та продовженні такого виду запобіжного заходу раніше, до теперішнього часу не зникли і продовжують існувати.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні, будучи пов'язаною позицією підзахисного, звернула увагу суду на відсутність підтвердження належними та допустимими доказами існування зазначених у клопотанні прокурора ризиків.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання, приходить до наступних висновків.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч.1 ст. 177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, тощо.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду міста Дніпра від 30 липня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком по 27 вересня 2025 року.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.
Необхідність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в клопотанні обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки він може, на думку прокурора, переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду.
Враховуючи, що розгляд кримінального провадження неможливо завершити до закінчення строку дії запобіжного заходу, тобто до 27 вересня 2025 року, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого ОСОБА_5 , дійшов висновку про доцільність продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не даючи при цьому оцінки зібраним доказам, та беручі до уваги наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_5 може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що суворість покарання за вчинення тяжкого кримінального правопорушення у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років може бути визнане ОСОБА_5 більш небезпечним, ніж втеча, і тому обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не може запобігти цьому ризику. Також, обґрунтовуючи існування вищевказаного ризику, суд звертає увагу, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачені можуть ухилитись від слідства;
- незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений з метою ухилення від кримінальної відповідальності шляхом погроз, підкупу, вмовляння та залякування може незаконно впливати на останніх, оскільки йому відомі місця їх проживання та роботи, а також засоби зв'язку. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих і свідків та дослідження їх судом;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, так як обвинувачений ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, та знову йому інкримінується вчинення кримінального правопорушення проти власності в період невідбутого покарання за попереднім вироком.
Крім того, зазначені ризики, на думку суду, посилюються через введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
При продовженні запобіжного заходу судом враховано також особу обвинуваченого, який є працездатним, не має офіційного джерела доходу, не одружений, раніше неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_5 , характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду.
Враховуючи, що на даний час не відпали, а є дійсними та триваючими ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 , що на даний час виключає можливість застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності встановлених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , судом на теперішній час не встановлено.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та вимог ст. 183 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 182 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог п.3 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, суд, при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за необхідне, як альтернативний запобіжний захід, визначити заставу у виді 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 90840,00 грн., поклавши на ОСОБА_5 певні обов'язки у випадку звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 331, 376 КПК України, -
Клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 20 листопада 2025 року включно, в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 90840,00 грн., яка може бути винесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали до 20 листопада 2025 року.
У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування); утриматися від спілкування з потерпілими та свідками по даному кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави до 20 листопада 2025 року.
Вручити копію цієї ухвали учасникам негайно після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя: