Справа № 161/20840/24
Провадження № 2/161/69/25
23 вересня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Мазура Д.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Дручок О.М.,
представника позивача адвоката Стретович І.С.
представника відповідача 1 Головного управління Національної поліції у Волинській області Денисюк І.О.
представника відповідача 2 Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області Кучер О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування,-
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі представника адвоката Стретович Інни Сергіївни звернулися до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування.
Позивач позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 лютого 2022 слідчим слідчого відділення Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області Поліщуком В.І., в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022030510000014 на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук на території та приміщення автозаправної станції по АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Під час проведеного обшуку було вилучено:
1) документи, а саме: сертифікат відповідності та додатки у кількості 3 арк., паспорт якості №04/04, паспорт 04/04, паспорт №99, сертифікат відповідності на 4 арк., паспорт якості №803 на 2 арк., сертифікат відповідності, паспорт № НОМЕР_1 , сертифікат відповідності, паспорт якості №367 на 2 арк., заявка, табель роботи на 7 арк., видаткові накладні видані на ОСОБА_4 у кількості 6 шт., декларація про відповідність на 5 арк., ліцензія, зошит формату А4 із надписом «Робочий» на 80 арк., журнал передачі зміни АЗС;
2)із гаманця, який знаходився в чорній жіночій сумці, які належать потерпілій ОСОБА_3 , грошові кошти в сумі 13176 грн.
3)при особистому обшуку потерпілої ОСОБА_3 - з гаманця грошові кошти в сумі 2097 грн.
4)відеореєстратор марки S/N:484742335.
5) з цистерн бензин візуально схожий на А-95 у кількості 2 260 л.; бензин візуально схожий на А-92 у кількості 5 900 л.; дизельне пальне у кількості 2 050 л.; які поміщені за допомогою насосів до спеціальних ємкостей, які опечатані паперовими бирками.
А також за допомогою паперових бирок було опечатано 2 заправні колонки із 2 пістолетами для заправки на кожній.
05 лютого 2022 постановою слідчого виявлені та вилучені в ході обшуку приміщення автозаправної станції та території автозаправної станції по АДРЕСА_1 предмети були визнані речовими доказами та приєднані до кримінального провадження №12022030510000014.
06 лютого 2022 слідчий СВ Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області лейтенант поліції Поліщук В.І. звернувся до слідчого судді Володимир-Волинського міського суду з клопотанням, яке було погоджено прокурором, про накладення арешту на вищевказане майно, яке було виявлене та вилучене в ході обшуку території та приміщення проведеного за адресою АДРЕСА_1 .
02 березня 2022 ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду було відмовлено в задоволенні вищезазначеного клопотання слідчого.
28 березня 2022 ухвалою Волинського апеляційного суду апеляційна скарга прокурора була залишена без задоволення, а ухвала слідчого судді Володимир-Волинського міського суду від 02.03.2022 про відмову в накладенні арешту на майно - без змін.
Після отримання копії ухвали апеляційного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 05.04.2022 звернулись до слідчого СВ Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції Поліщука В.І. з відповідними письмовими заявами, про повернення незаконно вилученого майна. Проте, ОСОБА_5 умисно не виконав рішення судів, як досі не виконав жоден інший працівник поліції.
Також, представник позивачів вказує, що Володимир-Волинським міським судом Волинської області розглядається кримінальне провадження за №62022140130000087 (справа №154/3930/23) за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого 3 ст. 382 КК України (невиконання рішень судів про повернення майна).
На думку позивачів, вищезазначене вилучене майно могло бути розтрачене або привласнене, як слідчим так і іншими особами, які мають відношення для правоохоронних органів по місцю його зберігання. До цих пір майно так і не повернуте, а у зв'язку із термінами зберігання паливно-мастильних матеріалів виникають сумніви у їх придатності.
Таким чином, внаслідок незаконної бездіяльності посадових осіб Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області щодо неповернення тимчасово вилученого майна, позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було спричинено майнову шкоду у розмірі 554 586,80 грн., ОСОБА_3 у розмірі 15 273,00 грн., а також спричинено моральну шкоду ОСОБА_1 у розмірі 500 000,00 грн., ОСОБА_2 у розмірі 500 000,00 грн., ОСОБА_3 у розмірі 500 000,00 грн. Відтак, з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів, позивачі звертається до суду.
12 листопада 2024 ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області позовну заяву залишено без руху та надано позивачам строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.
21 листопада 2024 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивачів ОСОБА_6 надійшла заява про усунення недоліків у позовній заяві.
22 листопада 2024 ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
22 листопада 2024 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання.
06 грудня 2024 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача 2 Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області Кучер О.О. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнає та просить відмовити у задоволенні позовної заяви, виходячи з наступного. У справі №154/3930/23 цивільним відповідачем є обвинувачений, слідчий СВ Володимир-Волинського ВП Головного управління Національної поліції України у Волинській області, тобто посадова особа правоохоронного органу, діями (бездіяльністю) якої, на думку позивачів, їм спричинену шкоду. Оскільки судовий розгляд у справі №154/3930/23 триває і остаточне рішення у кримінальному провадженні №62022140130000087 не прийнято, підстави для покладання відповідальності на державу в особі Головного управління Національної поліції в Волинській області, Головного управління Казначейства відсутні.
Крім цього, представник відповідача 2 вказує, що факт заподіяння позивачам моральної шкоди не підтверджено жодними документами чи іншими доказами, які б свідчили про характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо), стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у їх життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Позивачами не надано жодних належних доказів, які б свідчили про завдану шкоду.
10 грудня 2025 до суду від представника відповідача 1 Головного управління Національної поліції у Волинській області Денисюк І.О. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнає та просить відмовити у задоволенні позовної заяви, виходячи з наступного. Слідчим Володимир - Волинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022030510000014 від 11 січня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 273 КК України. На підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук на території АЗС за адресою: АДРЕСА_1 . Під час проведеного обшуку було вилучено документи та майно, які можуть мати значення для кримінального провадження. Вилучені речі були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 09.03.2022 у задоволенні клопотання про накладення арешту на вилучене майно в ході проведення обшуку відмовлено. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 28.03.2024 апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні за №12022030510000014 від 11 січня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 273 КК України залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02 березня 2022 року про відмову в накладенні арешту на майно залишено без змін. Слідчим було здійснено заходи спрямовані на виконання ухвали суду про повернення вищевказаного майна, однак ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в категоричній формі відмовилися отримувати дане майно. ГУНП у Волинській області вважає, що позовні вимоги щодо відшкодування майнової шкоди не підлягають задоволенню, адже вищенаведене не може свідчити про бездіяльність слідчих та інших відповідальних осіб органу досудового розслідування.
16 грудня 2024 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивачів адвоката Стретович І.С. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник позивачів заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву.
09 грудня 2024 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15 січня 2025 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області відмовлено в зупиненні провадження у справі.
20 січня 2025 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області відмовлено у витребуванні доказів.
13 лютого 2025 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області відмовлено в зупиненні провадження у справі.
25 лютого 2025 протокольною ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 25 березня 2025 на 15 год. 30 хв.
Представник позивачів адвокат Стретович І.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, просила їх задовольнити.
Представник відповідача 1 Головного управління Національної поліції у Волинській області Денисюк І.О. в судовому засіданні проти вимог та доводів позивачів заперечила з підстав їх необґрунтованості, які викладені у відзиві на позовну заяву, письмових поясненнях, просила в задоволені позову відмовити.
Представник відповідача 2 Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області Кучер О.О. в судовому засіданні проти вимог та доводів позивачів заперечила з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву, просила в задоволені позову відмовити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Судом встановлено, що слідчим Володимир - Волинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12022030510000014 від 11 січня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 273 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Володимир - Волинського міського суду Волинської області було проведено обшук на території АЗС за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено:
1) документи, а саме: сертифікат відповідності, сертифікат відповідності та додатки у кількості 3 аркушів, паспорт якості №04/04, паспорт №04/04, паспорт №99, сертифікат відповідності на 4 аркушах, паспорт якості №803 на 2 аркушах, сертифікат відповідності, паспорт №366, сертифікат відповідності, паспорт якості №367 на 2 аркушах, заявка, табель роботи на 7 аркушах, видаткові накладні видані на ОСОБА_4 у кількості 6 штук, декларація про відповідність на 5 аркушах, ліцензія, зошит формату А4 із надписом «Робочий» на 80 аркушах, журнал передачі зміни АЗС;
2) грошові кошти із гаманця у кількості 13176 гривень;
3) під час особистого обшуку гр. ОСОБА_3 під кофтою було виявлено гаманець з якого вилучено грошові кошти у сумі 2097 гривень;
4) відеореєстратор марки «Hikvision» S/N: НОМЕР_2 ;
5) з цистерни було вилучено бензин візуально схожий на А-95 у кількості 2260 літрів які поміщені за допомогою насосів до спеціальних ємкостей які опечатані паперовими бирками;
6) з цистерни було вилучено бензин візуально схожий на А-92 у кількості
5900 літрів які поміщені за допомогою насосів до спеціальних ємкостей які опечатані паперовими бирками;
7) з цистерни було вилучено дизельне пальне у кількості 2050 літрів які поміщені за допомогою насосів до спеціальних ємкостей які опечатані паперовими бирками;
8) за допомогою паперових бирок було опечатано 2 заправні колонки із 2 пістолетами для заправки на кожній.
Вилучені речі були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
02.03.2022 ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області у задоволенні клопотання про накладення арешту на вилучене майно в ході проведення обшуку відмовлено.
28.03.2024 ухвалою Волинського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні за №12022030510000014 від 11 січня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 273 КК України залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02 березня 2022 про відмову в накладенні арешту на майно залишено без змін.
07.06.2022 ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області було задоволено скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого щодо неповернення вилученого майна. Даною ухвалою зобов'язано слідчого СВ Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Поліщука В.І. чи іншого слідчого даного провадження повернути ОСОБА_3 тимчасово вилучене майно під час обшуку 04.02.2022 у приміщенні та на території автозаправної станції по АДРЕСА_1 , зокрема грошові кошти в сумі 13176 грн. та в сумі 2097 грн.
Також, ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 07 червня 2022 було задоволено скаргу представника власника тимчасово вилученого майна щодо бездіяльності слідчого у неповерненні вилученого майна. Даною ухвалою зобов'язано слідчого СВ Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Поліщука В.І. чи іншого слідчого даного провадження повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучене майно під час обшуку 04.02.2022 у приміщенні та на території автозаправної станції по АДРЕСА_1 , зокрема відеореєстратор марки «Hikvision» S/N: НОМЕР_2 ; бензин візуально схожий на А-95 у кількості 2260 літрів; бензин візуально схожий на А-92 у кількості 5900 літрів; дизельне пальне у кількості 2050 літрів.
В травні 2022 ОСОБА_2 отримала від слідчого ОСОБА_5 документи, а саме: сертифікат відповідності, сертифікат відповідності та додатки у кількості 3 аркушів, паспорт якості №04/04, паспорт №04/04, паспорт №99, сертифікат відповідності на 4 аркушах, паспорт якості №803 на 2 аркушах, сертифікат відповідності, паспорт №366, сертифікат відповідності, паспорт якості №367 на 2 аркушах, заявка, табель роботи на 7 аркушах, видаткові накладні видані на ОСОБА_4 у кількості 6 штук, декларація про відповідність на 5 аркушах, ліцензія, зошит формату А4 із надписом «Робочий» на 80 аркушах, журнал передачі зміни АЗС, інші ж речі докази повернуті не були, зазначене не заперечувалось представником позивачів в судовому засіданні.
16.09.2022 матеріали вказаного кримінального провадження були передані іншому слідчому Володимирського РВП ГУНП у Волинській області. Слідчим ОСОБА_7 відразу вживалися заходи спрямовані на виконання ухвали суду про повернення вищевказаного майна позивачам.
Про отримання тимчасово вилученого майна інформували засобами зв'язку ОСОБА_2 , позивачам надсилалися листи від 02.11.2022, 22.11.2022, 19.12.2022, 13.02.2023, 01.05.2023, а також, 07.10.2022 слідчий приїзжав до позивачів за місцем їх проживання: АДРЕСА_2 , про повернення вилученого майна. Проте, позивачі відмовилися отримати решта тимчасово вилученого майна.
В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що відмовилася отримати решту тимчасово вилученого майна, оскільки не знала, що це за рідина, чи взагалі це є паливо, підтверджуючих документів, їй не було надано, а тому вона не могла поставити таке пальне на «прихід», щоб підтвердити про отримання товару перед податковою службою.
Під час дослідження відеозапису в судовому засіданні було встановлено, що 07.10.2022 ОСОБА_2 повідомила, що ні вона, ні її родичі зараз не будуть отримувати неповернуте тимчасово вилученого майна, а отримають його за умови після оголошення підозри слідчому ОСОБА_5 .
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, основним видом економічної діяльності є роздрібна торгівля пальним. Паливо, яке було вилучено під час обшуку належить ОСОБА_1 є предметом підприємницької діяльності.
Позивач ОСОБА_2 вказала, що паливо, яке було вилучене під час обшуку є спільним майном подружжя, а тому просить стягнути з Державного бюджету України на її користь та ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 554 586,80 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 в особі представника адвоката Стретович І.С. просила суд, стягнути з Державного бюджету Україна грошові кошти в сумі 15273,00 грн., а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника адвоката Стретович І.С. просять суд, стягнути з Державного бюджету Україна грошові кошти у розмірі 554 586,80 грн в якості відшкодування вартості вилучених при обшуках.
В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно із частиною 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК Українив інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173, 1174 ЦК України).
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440 цс16, за відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди правоохоронними органами, діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставістатті 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставістатті 1173 ЦК України.
Судом встановлено, що на час розгляду справи грошові кошти у сумі 15273 грн. знаходиться на зберіганні у ПАТ КБ «Приватбанк», що у м. Луцьку, по проспекту Відродження, 1, відео-реєстратор зберігається у камері схову Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, що по вулиці Соборна, 6, м. Володимир, Волинської області, паливно-мастильні матеріали, а саме бензин марки А-95 у кількості 2260 літрів, бензин марки А-92 у кількості 5900 літрів та дизельне пальне у кількості 2050 літрів зберігаються на території Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, що по вулиці Соборна, 6, м. Володимир, Волинської області.
Отже, неповернення позивачам частину вилученого майна, яке перебуває на зберіганні, не може підтверджувати факт заподіяння їм майнової шкоди.
Таким чином, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не мають право на відшкодування майнової шкоди за вилучене під час обшуку майно, а саме бензин марки А-95 у кількості 2260 літрів, бензин марки А-92 у кількості 5900 літрів та дизельне пальне у кількості 2050 літрів у розмірі 554 586,80 грн, оскільки паливно-мастильні матеріали не знищено, а перебувають на зберіганні на території Володимирського РВП ГУНП у Волинській області.
Також, позивач ОСОБА_3 теж не має право на відшкодування майнової шкоди грошових коштів у сумі 15273 грн., оскільки вказані кошти знаходяться на зберіганні у ПАТ КБ «Приватбанк» у м. Луцьку, по проспекту Відродження, 1.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, підстав для відшкодування матеріальної шкоди з держави не вбачається.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди в користь ОСОБА_1 у розмірі 500 000,00 гривень, ОСОБА_2 у розмірі 500 000,00 ОСОБА_3 у розмірі 500 000,00 гривень., то суд зазначає наступне.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає. Фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
За ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Також, відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» №4 від 31.03.1995 року обов'язковому доведенню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні.
Крім цього, згідно змісту п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Зважаючи на наведене, а саме враховуючи, що позивачем не наведено обставин, що свідчили б про необхідність застосування ст. 1176 ЦК України, при вирішенні даного спору про стягнення моральної шкоди слід встановити наявність загальних підстав для стягнення моральної шкоди, а саме: факту заподіяння позивачу моральної шкоди, протиправність діяння відповідачів (відповідачів); наявність причинного зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача (відповідачів).
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
При цьому кожен із вказаних складових повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
Суд констатує, що 28.03.2024 ухвалою Волинського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні за №12022030510000014 від 11 січня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 273 КК України залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02 березня 2022 про відмову в накладенні арешту на майно залишено без змін.
07 червня 2022 ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області було зобов'язано слідчого СВ Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Поліщука В.І. чи іншого слідчого даного провадження повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучене майно під час обшуку 04.02.2022 зокрема, бензин візуально схожий на А-95 у кількості 2260 літрів; бензин візуально схожий на А-92 у кількості 5900 літрів; дизельне пальне у кількості 2050 літрів.
Відтак, слідчий СВ Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області Поліщук В.І. чи інший слідчий вказаного провадження повинен був повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучене майно під час обшуку, проте станом на час розгляду справи вилучене пальне позивачу ОСОБА_1 не повернуто.
Водночас, суд враховує, поведінку ОСОБА_1 щодо зволікання отримати решта тимчасово вилученого майна, в той час як слідчим вживалися заходи спрямовані на виконання ухвали суду про повернення вищевказаного майна позивачам. Зокрема, про отримання тимчасово вилученого майна надсилалися листи позивачу від 02.11.2022, 22.11.2022, 19.12.2022, 13.02.2023, 01.05.2023, а також 07.10.2022, слідчий приїзжав до позивачів з метою повернення вилученого майна за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішуючи спір у частині визначення розміру моральної шкоди ОСОБА_1 , суд, врахувавши обставини справи, особливості впливу події на позивача, виходячи із презумпції, що порушення прав людини з боку держави в особі її органів завжди викликає у людини негативні емоції, взявши до уваги психологічне напруження, розчарування та незручності, що були заподіяні ОСОБА_1 , виходячи з принципу розумності, виваженості і справедливості, обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн та вважав, що ця сума буде достатньою для компенсації негативних наслідків морального характеру та не призведе до безпідставного збагачення. Крім цього, суд зазначив, що таке стягнення на користь батька та чоловіка інших позивачів становитиме достатньо справедливу сатисфакцію і для них у контексті спірних правовідносин.
Вирішуючи вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди суд виходить із такого.
Як зазначалося вище, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, основним видом його економічної діяльності є роздрібна торгівля пальним. Паливо, яке було вилучено під час обшуку належить ОСОБА_1 як предмет підприємницької діяльності.
ОСОБА_2 вказала, що паливо, яке було вилучене під час обшуку є спільним майном подружжя, а тому просить стягнути моральну шкоду за неповернення вилученого майна.
Суд зазначає, що вилучене паливо належить ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю (ФОП) і пов'язане з його господарською діяльністю, а тому за своєю суттю є його особистою приватною власністю, а не спільним майном подружжя.
За таких обставин, відсутні підстави для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_3 послалась лише на загальні обставини відшкодування моральної шкоди, а не на конкретні факти, що підтверджують її право на відшкодування, оскільки вона належно не обґрунтувала та не надала доказів, які б підтверджували яким чином завдано їй моральну шкоду, у чому така полягає та необхідність відшкодування такої.
В зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_3 не доведено належними та допустимими доказами права на відшкодування моральної шкоди.
Позивачами також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_1 у розмірі 20 000,00 гривень, ОСОБА_2 у розмірі 20 000,00 ОСОБА_3 у розмірі 10 000,00 гривень.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).
Для підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу потрібно надати суду договір про надання правової допомоги, документи, що підтверджують оплату, та детальний опис робіт (послуг), виконаних адвокатом.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В матеріалах справи на підтвердження надання професійної правничої допомоги адвокатом Стретович І.С., позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , міститься лише ордери про надання правничої допомоги, інших доказів на підтвердження витрат на надання правничої допомоги в матеріалах справи не міститься.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи та ненадання стороною позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що у задоволені вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивачів витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 у розмірі 20 000,00 гривень, ОСОБА_2 у розмірі 20 000,00 ОСОБА_3 у розмірі 10 000,00 гривень., залишити без задоволення.
Щодо судового збору, то, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, оскільки сторони у справі звільнені від сплати судових витрат, такі витрати слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень, 00 копійок за неповернення вилученого майна під час обшуку.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного тексту судового рішення 23 вересня 2025.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_5 .
Відповідач 1: Головне управління Національної поліції у Волинській області, місце знаходження: Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, б. 11, ЄДРПОУ 40108604.
Відповідач 2: Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, місце знаходження: Волинська область, м. Луцьк, вул. Стрілецька, б. 4а, ЄДРПОУ 38009371.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце знахоження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_6
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Д.Г. Мазур