Справа № 577/3824/25
Провадження № 1-і/577/8/25
"23" вересня 2025 р.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі в режимі відеоконференцзв'язку клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12025200450000595 від 11.06.2025 року про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:
1) 03.11.1994 року Конотопським міським судом за ч. 2 ст.140 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією ? майна;
2) 29.11.1998 року Конотопським міським судом за ч. 2 ст. 229-6, 45 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки та 200 грн. штрафу;
3) 15.03.2000 року Конотопським міським судом за ч. 2 ст. 229-6, 43 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
4) 01.06.2005 року Конотопським районним судом за ч. 2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі;
5) 27.06.2008 року Конотопським районним судом за ч. 3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі;
6) 10.11.2014 року Конотопським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
7) 11.06.2018 року Конотопським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 307, 69, 71 КК України до 4 років позбавлення волі;
8) 23.02.2023 року Конотопським міськрайонним судом за ч. 4 ст. 185, 69 КК України до 5 місяців арешту, звільнився 22.10.2024 на підставі ували Вінницького міського суду Вінницької області від 21.10.2024 згідно З/У №3886-ІХ від 18.07.2024, судимості не зняті та не погашені в установлений законом порядку,
обвинуваченого за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України,-
На розгляді у судді Конотопського міськрайонного суду ОСОБА_6 перебуває вищевказаний обвинувальний акт.
На даний час суддя ОСОБА_6 знаходиться на лікарняному.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого неодноразово продовжувався, останній раз до 24.00 год. 25.09.2025 року.
Прокурор пропонує продовжити цей запобіжний захід до двох місяців, на обґрунтування чого вказав, що з поважних причин судове провадження не може бути завершено до спливу строку раніше обраного запобіжного заходу, що обумовлює необхідність його продовження внаслідок наявності ризиків, визначених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, як то можливість переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення та продовження кримінальних правопорушень, в яких ОСОБА_5 обвинувачується, про що свідчать тяжкість інкримінованих злочинів та суворість покарання, яке загрожує у випадку визнання винним, перебування у розшуку під час досудового розслідування, наркотична залежність.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 , кожен окремо, не заперечують продовженню запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вислухавши доводи учасників процесу, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Враховуючи, що судове провадження не може бути завершено до спливу строку запобіжного заходу, а ризики, наведені прокурором, зокрема можливість переховування від правосуддя та вчинення іншого кримінального правопорушення, на що вказують тяжкість інкримінованих злочинів, суворість покарання, яке загрожує у випадку визнання винним, багатоепізодність інкримінованих протиправних діянь, перебування у розшуку під час досудового слідства та наркотична залежність, слід дійти висновку про продовження саме раніше обраного запобіжного заходу з визначеним розміром застави.
При цьому суд бере до уваги мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості провадження (ст.131 КПК), з огляду на необхідність попередження наведених вище ризиків, зокрема переховування ОСОБА_5 від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Зокрема судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На переконання суду продовження ОСОБА_5 саме такого запобіжного заходу, відповідно до пп.«с» п. 1 ст. 5 Конвенції відповідатиме принципу пропорційності, оскільки застосований до нього запобіжний захід буде необхідним за встановлених обставин, унеможливить переховування обвинуваченого від суду.
Отже, прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, а визначений розмір застави достатньою мірою гарантує виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Керуючись: ст.ст. 314-317, 369-372 КПК України, суд, -
Обвинуваченому ОСОБА_5 продовжити строк тримання під вартою, з раніше визначеним розміром застави, до 24 години 20 листопада 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з часу оголошення, а для обвинуваченого - протягом того ж строку з дня отримання копії.
СуддяОСОБА_1