Справа № 591/5532/25
Провадження № 2-а/591/316/25
22 вересня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Ніколаєнко О.О., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Суми справу № 591/5532/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
У травні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № X 05/25-12 від 13.05.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн. за ч. 3 ст.210-1 КУпАП у зв'язку з відмовою від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби. ОСОБА_1 не отримував повісток про прибуття до ТЦК та СП або проходження ВЛК. У травні 2025 року його примусово, без належних на то законних підстав, було затримано працівниками поліції поблизу будинку в якому він проживає та доставлено до підвального приміщення КНП «Сумська міська клінічна лікарня №5». Від проходження медичного огляду позивач не відмовлявся, але повідомив, що не може проходити ВЛК саме в день затримання, оскільки не має при собі жодних медичних документів, які підтверджують стан його здоров'я. На підставі викладеного, просить суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 13.05.2025 року №Х 05/25-12 про накладення адміністративного стягнення складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 27.05.2025 року відкрито провадження у справі, надано відповідачу строк для подання відзиву.
Відповідач копію ухвали отримав 29.05.2025, правом на подання відзиву не скористався.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 27.05.2025 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення на підставі постанови від 13.05.2025 року №Х 05/25-12, до набрання законної сили рішенням суду у справі №591/5532/25.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що 13.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №Х 05/25-12 відносно ОСОБА_1 . Відповідно до змісту постанови 02.05.2025 року о 10 год. 00 хв. під час дії особливого періоду ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 у формі направлення на військово-лікарську комісію від 02.05.2025 року №3323138. Своїми діями він порушив вимоги абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210? Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 13 зворотній бік-14).
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є лише одним із можливих видів доказів наряду зокрема і з протоколом про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідачем не надано відзиву на позовну заяву та не надано доказів на спростування позиції позивача. Не надано також матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови. Враховуючи положення ч. 4 ст. 159 КАС України суд розцінює неподання відзиву відповідачем як визнання позову.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, суд вважає постанова по справі про адміністративне правопорушення від 13.05.2025 року № Х 05/25-12 підлягає скасуванню як протиправна.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн., сплачений при зверненні до суду із даною позовною заявою та 908,40 грн., сплачений за подання заяви про забезпечення позову. Всього 1514 грн. 00 коп.
Також позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. На підтвердження понесення цих витрат надано копію договору про надання правничої допомоги, відповідно до п.6 якого винагорода є фіксованою та складає 5 000 грн.
Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
З урахуванням обставин справи, а саме: справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що вказує на її малозначність; виходячи з характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі; відсутності інших складених представником позивача у справі документів, крім позовної заяви та заяви про забезпечення позову, суд вважає розмір вартості наданих послуг є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Суд зазначає, що попри волю сторін договору визначити розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги та встановлювати її фактичність (постанова Верховного Суду від 31.08.2023 справа №824/20/23).
Крім того, до матеріалів справи не додано копії акту-приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) та доказів на підтвердження фактичної оплати наданих послуг, що унеможливлює визначення судом конкретного переліку наданих послуг, які були неминучими у цій справі, їх обсягу та конкретного часу, витрачених адвокатом на їх виконання (надання), що свідчить про недоведеність позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та складових саме у заявленому ним розмірі.
З огляду на викладене, враховуючи предмет спору, обсяг адвокатських послуг, беручи до уваги категорію та складність справи, суд дійшов висновку, про наявність підстав для зменшення суми витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу до 1000,00 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.
Керуючись ст.ст.5,8,14,22,72-79,136,139, 211, 220,241-246,250,271,286 КАС України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 - адвоката Петрищева Олександра Олександровича до ІНФОРМАЦІЯ_1 визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову № Х 05/25-12 від 13 травня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 25500,00 грн згідно ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 2 514,00 грн., у тому числі 1514,00 грн. - судовий збір, 1000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу .
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 22.09.2025.
Суддя О.О. Ніколаєнко