Справа № 484/4419/25
Провадження № 2-а/484/61/25
Рішення
іменем України
23.09.2025 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Максютенко О.А.
а участю секретаря судового засідання Завірюха В.Ю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Первомайської міської ради Миколаївської області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення
встановив
11.08.2025 року адвокат Цехотська Т.В. в інтересах позивача через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Первомайської міської ради Миколаївської області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №156 від 17 липня 2025 року.
В обґрунтування позову зазначено, що 17.07.2025 року адміністративною комісією виконавчого комітету Первомайської міської ради в Миколаївській області на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 721350 від 28.05.2025 року винесено постанову № 156 від 17.07.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладено стягнення вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. Згідно з протоколом, 28.05.2025 року о 11.48 год. ОСОБА_1 , перебуваючи на робочому місті у приміщенні магазину''Гастрономчик'' по АДРЕСА_1 , здійснила продаж алкогольного напою, а саме: «Рево» неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушила ст. 156 КУпА.
Позивач вважає постанову такою, що прийнята з порушенням чинного законодавства, оскільки Адміністративною комісією виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області розглянуто справу у відсутність позивача, яка не отримувала повідомлення про розгляд справи та не встановлено в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, а тому постанова підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
04.09.2025 року представник відповідача суду надав відзив на позовну заяву, де вважає постанову законною та обгрунтованою, просить відмовити в задоволенні позову. Щодо повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення, зазначає, що про слухання справи ОСОБА_1 була повідомлення телефонограмою та шляхом направлення повістки за вих №230 від 14.07.2025 року. Також зазначають, що ОСОБА_1 була присутня на засіданні комісії, що вбачається з протоколу засідання.
14.08.2025 року ухвалою суду призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог поданого представником позивача позову.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про адміністративне правопорушення серії № 156 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Первомайської міської ради притягнуто громадянку ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 6800 грн за те, що ОСОБА_1 , здійснила продажу алкоголю неповнолітній особі.
Згідно з протоколу серія ВАД №721350 від 28.05.2025 року, по АДРЕСА_1 громадянка ОСОБА_1 працюючи продавцем в магазині «Гастрономчик» здійснила продаж алкогольного напою «Revo» неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частиною 2 ст. 156 КУпАП передбачено, що порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України регулюються ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Статтею 15-3 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» встановлені обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів. Забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років (п. 2 ч. 1 ст. 15-3 Закону).
Частиною 4 статті 15-3 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» передбачено, що якщо у продавця пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння виникли сумніви щодо досягнення 18-річного віку покупцем, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові, тютюнові вироби, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, продавець повинен звернутися до такого покупця з вимогою пред'явити паспорт громадянина України або інший документ, що підтверджує його вік.
Відповідальність за порушення норм цього Закону встановлена статтею 17, відповідно до частини першої якої за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Частиною 2 статті 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.
При цьому слід враховувати, що Закон визначає, що необхідною умовою для відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 17 цього Закону, є доведеність факту продажу забороненого товару неповнолітній особі.
Згідно зі статтею 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 156 КУпАП.
За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В силу частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ч. 2 ст.33 КУпАП).
Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до статті 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно із статтею 281 КУпАП при розгляді колегіальним органом справи про адміністративне правопорушення ведеться протокол, в якому зазначаються: 1) дата і місце засідання; 2) найменування і склад органу, який розглядає справу; 3) зміст справи, що розглядається; 4) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі; 5) пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх клопотання і результати їх розгляду; 6)документи і речові докази, досліджені при розгляді справи; 7) відомості про оголошення прийнятої постанови і роз'яснення порядку та строків її оскарження.
Протокол засідання колегіального органу підписується головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
Разом з тим, з наданого суду протоколу №11 від 17 липня 2025 року засідання адміністративної комісії при ВК Первомайської міської ради Миколаївської області вбачається, що ОСОБА_1 була присутня на засіданні комісії, однак відсутні відомості про роз'яснення їй прав та можливості надання пояснень по справі, відсутні відомості щодо з'ясування у неї обставин справи.
Хоча ОСОБА_1 звертаючись до суду наголошувала на тому, що не була присутня на засіданні комісії, оскільки не була повідомлена про слухання її справи.
Твердження представника відповідача, що ОСОБА_1 була повідомлена про слухання справи - телефонограмою, не підтверджено матеріалами справи, а посилання на те, що її було викликано повісткою (поштовим повідомлення) не відповідає дійсності, оскільки повістка була направлена за адресою АДРЕСА_2 , тоді як місце проживання ОСОБА_1 значиться АДРЕСА_3 .
Таким чином, посилання представника відповідача на те, що Войтович Л.В. була присутня на засіданні комісії 17 липня 2025 року є сумнівними.
У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Постановою Верховного суду України від 9 липня 2012 року по справі 5-Зкс11 встановлено, що, зважаючи на конкретні обставини справи, позивачі були позбавлені можливості належним чином ознайомитися з висунутим проти неї обвинуваченням та доказами, чим позбавило позивачку права на захист. За висновками Верховного суду, такі дії є порушенням конвенційних положень права на справедливий суд. Такі оцінки і висновки повністю узгоджуються з відповідними положеннями статей 268 і 271 КУпАП, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на захист.
Відтак, враховуючи, що позивач як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не була повідомлена про слухання справи відносно неї адміністративної комісією при ВК Первомайської міської ради 17 липня 2025 року їй не були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, суд змушений прийти до висновку, що таким чином дійсно було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, що призвело до порушення права позивача на захист та доведення своєї позиції щодо причетності до інкримінованого їй правопорушення.
Доказів на спростування даної тези, відповідачем не надано.
Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах про адміністративне правопорушення, відсутній розрахунковий документ на підтвердження факту здійснення операції купівлі-продажу будь-якого алкогольного напою неповнолітньою особою.
Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз'яснень, викладених в п.7 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 24 червня 1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. А згідно із ч. 2 вказаної статті ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Відповідно до положень ч.3 ст.90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, склад адміністративного правопорушення характеризується сукупністю чотирьох елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Відсутність хоча б одного з них свідчить про відсутність складу порушення в цілому, що згідно з п.1 ст. 247 КпАП є обставиною, що виключає провадження у справі: провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Адміністративною комісією при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП не було з'ясовано, чи є ОСОБА_1 взагалі суб'єктом, який підлягає притягненню до відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП, а саме «працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови не було дотримано принципу всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід притягнення до відповідальності ОСОБА_1 .
Зважаючи викладене, суд дійшов висновку про адміністративною комісією при Виконавчому комітеті Первомайської міської ради неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності згідно ч. 2 ст. 156 КУпАП, а відтак заявлений ОСОБА_1 позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір, але в своїй позовній заяві, поданій до суду не зазначила, що бажає стягувати сплачений судовий збір з відповідачів, тому судовий збір не підлягає стягненню.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 73-77, 241-247, 286, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив
адміністративний позов задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення № 156 від 17 липня 2025 року, якою визнано винною ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 6800,00 грн. - скасувати.
Провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.156 КУпАП - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: