Справа № 489/5370/25
Провадження № 1-кс/489/2658/25
про арешт майна
22 вересня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві клопотання старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу процесуального представництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 62025150010002613 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
До слідчого судді надійшло клопотання слідчого про арешт автомобіля «VOLKSWAGEN TIGUAN», 2018 року випуску, білого кольору, номер кузову № НОМЕР_1 ,д.н.з. НОМЕР_2 (попередній д.н.з. НОМЕР_3 ), який зареєстрований за ОСОБА_6 та фактично належить підозрюваному ОСОБА_5 , заборонивши його відчуження та розпорядження ним.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, повторно. У власності ОСОБА_5 фактично перебуває автомобіль «VOLKSWAGEN TIGUAN», 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль станом на 15.07.2025 був зареєстрований на праві власності за самим ОСОБА_5 і 15.07.2025 на підставі ухвали слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва у вказаному автомобілі проведено обшук, з його вилученням та подальшим ініціюванням питання про арешт. Однак, ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 18.07.2025 в арешті даного автомобіля відмовлено. 26.07.2025 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному в ТСЦ № 4841/2025/5504366, вказаний автомобіль було перереєстровано на ОСОБА_6 , який перебуває в родинних відносинах з ОСОБА_5 та ніколи не отримував посвідчення водія на право керування автомобілями будь-яких категорій. Відповідно до камер спостереження «Безпечне місто» Миколаївської міської ради автомобіль «VOLKSWAGEN TIGUAN», 2018 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 постійно перетинає камери спостереження по маршруту де проживає ОСОБА_5 та ніколи не пересувався в зоні дій камер, розташованих за маршрутом слідування до місця проживання ОСОБА_6 . Таким чином, договір купівлі-продажу вказаного автомобіля містить ознаки прихованого мотиву уникнути застосування арешту належного підозрюваному ОСОБА_5 майна та подальшої його конфіскації. Накладення арешту на вищевказане майно є необхідним, оскільки існують підстави вважати, що незастосування арешту може призвести до приховування та передачі майна, що в свою чергу, унеможливить подальшу конфіскацію його за вироком суду.
Розгляд клопотання слідчий просить здійснювати без виклику/повідомлення власника майна, у закритому судовому засіданні з метою нерозголошення відомостей досудового розслідування та з метою запобігання вчиненню дій, що унеможливлять виконання рішення суду в частині арешту майна.
Слідчий просив розглянути клопотання без його та прокурора участі, що відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно з ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя встановив, що першим слідчим відділом (з дислокацією у місті Миколаєві) ТУ ДБР розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження 62025150010002613 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 19.08.2025 у день його складення було вручене ОСОБА_5 .
Згідно вказаного повідомлення від 19.08.2025, ОСОБА_5 підозрюється в тому, що перебуваючи на посаді виконуючого обов'язки завідувача Сектору реєстрації сільськогосподарської техніки ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області, в середині листопада 2024 року діючи умисно з корисливих мотивів та за попередньою змовою з головним спеціалістом вказаного сектору одержали від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 20 000 грн, крім того 27.03.2025 діючи умисно з корисливих мотивів, повторно отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у розмірі 1 000 грн, надалі в березні 2025 року повторно отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у розмірі 3 000 грн, також в березні 2025 року повторно отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду в розмірі 5 000 грн, крім того, на початку квітня 2025 року повторно отримав від ОСОБА_10 неправомірну вигоду у розмірі 15 000 грн, надалі на початку квітня 2025 року повторно отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_11 в розмірі 2 000 грн, також 05.05.2025 повторно отримав від ОСОБА_12 неправомірну вигоду у розмірі 1 000 грн, крім того 07.05.2025 повторно отримав від ОСОБА_13 неправомірну вигоду в розмірі 3 000 грн, в середині травня 2025 року повторно отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_14 у розмірі 20 000 грн, також на початку червня 2025 року отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_15 у розмірі 17 000 грн., далі на початку червня 2025 року повторно отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_16 в сумі 700 грн, також 26.06.2025 повторно отримав від ОСОБА_17 неправомірну вигоду у розмірі 1 500 грн, врім того в липні 2025 року повторно отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_18 у розмірі 12 000 грн, 15.07.2025 повторно отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_19 у розмірі 1 000 грн.
Досліджені повідомлення про підозру ОСОБА_5 , та документи, додані до клопотання, зокрема: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, протоколи допиту свідків, протокол обшуку, протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, дають підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що володіння майном повинно бути законним. Зокрема, у рішенні «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року ЄСПЛ зазначив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) містить три окремі норми:
1) проголошує принцип мирного володіння майном;
2) стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам;
3) визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна відповідно до загальних інтересів шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети.
Для з'ясування наявності порушення вказаної норми щодо позбавлення майна необхідно встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом всієї Конвенції. Таке втручання повинно бути законним і не свавільним (рішення у справах «Фрізен проти Російської Федерації» від 24 березня 2005 року, «Бакланов проти Російської Федерації» від 09 червня 2005 року, «Коновалов проти Російської Федерації» від 24 травня 2007 року).
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно, слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно реєстраційної картки ТЗ автомобіль марки «VOLKSWAGEN TIGUAN», 2018 року випуску, білого кольору, номер кузову № НОМЕР_1 , н.з. НОМЕР_2 (попередній н.з. НОМЕР_3 ) зареєстрований за ОСОБА_6 на підставі договору курівлі-продажу від 26.07.2025, укладеного в ТСЦ № 4841/2025/550436607.
Слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування не доведено, що договір купівлі-продажу від 26.07.2025, укладений в ТСЦ № 4841/2025/550436607 містить ознаки прихованого мотиву уникнути застосування арешту належного підозрюваному ОСОБА_5 майна та подальшої можливої його конфіскації, суперечить вимогам закону. Договір від 26.07.2025 укладено майже за місяць до повідомлення про підозру ОСОБА_5 (19.08.2025) та майже за два місяці до звернення слідчим з клопотанням про арешт цього майна (19.09.2025).
Оскільки ОСОБА_5 на момент укладення договору купівлі - продажу 26.07.2025 не був обізнаний про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді конфіскації майна, вказане майно не могло бути відчужено третій особі саме з метою унеможливлення його арешту та подальшої можливої конфіскації.
Аналізуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що слідчим у клопотанні не наведено достатніх підстав, які обґрунтовують необхідність накладення арешту на транспортний засіб, який не належить підозрюваному, а очевидна причина для утримання цього майна державою на даний час відсутня.
За таких обставин клопотання слідчого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170-173, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого, погодженого з прокурором, про арешт майна відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1