Справа № 473/4635/25
Номер провадження1-кп/473/376/2025
ЄРДР 12025152190000632
Категорія: ст.391 КК України
іменем України
"23" вересня 2025 р. місто Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську в режимі відеоконференції під час трансляції із приміщення Державної установи «Вознесенська виправна колонія №72» котра розташована за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Київська, 300 кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новогречанівка Тайиншинського району Північноказахстанської області Республіки Казахстан, громадянина України, військовозобов'язаного, освіта професійна технічна, не працює, сімейний стан - не одружений, на утриманні дітей не має, зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на теперішній час відбуває строк основного покарання в виді позбавлення волі в Державній установі «Вознесенська виправна колонія №72», котра розташована за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Київська, 300, РНОКПП - 3546913075, судимого:
1. 23 червня 2023 року Луцьким міським судом Волинської області за ч.1 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 01 рік;
2. 29 вересня 2023 року Київським районним судом міста Одеси за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 05 років;
3. 01 грудня 2023 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 05 років 06 місяців;
4. засудженого 24 жовтня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 05 років 07 місяців, /єдиний унікальний номер судової справи №607/13143/23, провадження №1-кп/607/1010/2024/;
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.391 КК України за обвинувальним актом, затвердженим 04 вересня 2025 року прокурором Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області, ЄРДР №12025152190000632 від 30 липня 2025 року /а.к.п. 3 - 7/.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:
Обвинувачений засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 01 червня 2023 року. Під час тримання у Державній установі «Чортківський слідчий ізолятор» допустив 3 порушення режиму утримання. Мав 3 стягнення, заохочень не мав.
З 28 лютого 2025 року обвинувачений засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання в виді позбавлення волі у Державній установі «Вознесенська виправна колонія №72». За період відбування покарання характеризується негативно. Має 6 стягнень. Заохочень не має.
З 19 травня 2025 року обвинувачений засуджений ОСОБА_5 утримується в дільниці посиленого контролю у Державній установі «Вознесенська виправна колонія №72».
Загалом, за весь період відбування покарання обвинувачений засуджений ОСОБА_5 має 13 стягнень, заохочень не має, він не бере участі у програмах та заходах, має негативне ставлення до участі в програмах диференційованого виховного впливу на засуджених.
Незважаючи на застосування заходів дисциплінарного впливу, обвинувачений засуджений ОСОБА_5 належних висновків для себе не зробив та продовжив порушувати режим утримання в даній установі.
30 липня 2025 року о 06:50 годині, обвинувачений засуджений ОСОБА_5 , відбуваючи покарання у приміщенні камери №5 ДІЗО/ПКТ установи виконання покарань, відкрито, в категоричній формі, в присутності представників адміністрації установи виконання покарань, а саме: начальника установи ОСОБА_6 , заступника начальника установи з СВПР ОСОБА_7 , виконуючого обов'язки першого заступника начальника установи - заступника начальника установи з нагляду і безпеки охорони та оперативної роботи ОСОБА_8 , начальника оперативного відділу установи ОСОБА_9 , начальника відділу інтендантського та господарського забезпечення установи ОСОБА_10 , відмовився виконувати законні вимоги адміністрації установи, а саме: приступити до прибирання в приміщенні камери №5 ДІЗО/ПКТ, в якій він утримується, чим порушив вимоги ст.9 КВК України, згідно якої засуджені зобов'язані виконувати законні вимоги адміністрації органів та установ виконання покарань, ч.3 ст. 107 КВК України, п.4 ч.2 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом №2823/5 Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року /надалі Правила/, згідно якого засуджені зобов'язані виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу установи виконання покарань, а також п.2 ч.2 розділу II Правил, згідно якого засуджені зобов'язані утримувати в чистоті і порядку приміщення установи виконання покарань.
При цьому, обвинувачений засуджений ОСОБА_5 був забезпечений необхідним робочим інвентарем, пройшов інструктаж з техніки безпеки та за станом здоров'я міг залучатися до прибирання у приміщенні камери №5 ДІЗО/ПКТ.
В подальшому, обвинуваченому засудженому ОСОБА_5 повторно, в усній формі, було роз'яснено його права та обов'язки, доведено вимоги режиму відбування покарань, які передбачені ст.9 КВК України, ч.3 ст.107 КВК України, п.4 ч.2 розділу II Правил, п.2 ч.2 розділу II Правил, а також попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст.391 КК України. Після чого, обвинуваченому засудженому ОСОБА_5 було повторно запропоновано приступити до прибирання в приміщенні камери №5 ДІЗО/ПКТ установи виконання покарань, але обвинувачений засуджений ОСОБА_5 відкрито, в категоричній формі, в присутності вищезазначених працівників установи відмовився виконувати законні вимоги адміністрації установи.
Позиція обвинуваченого ОСОБА_5 .
Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину повністю та підтвердив вчинення ним даного кримінального правопорушення при викладених вище обставинах. Він визнає, що своїми діями вчинив злочин, та щиро розкаюється в скоєному.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом було з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, та в судовому засіданні встановлена відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Аналіз та оцінка приведених доказів в сукупності, приводить суд до переконання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_5 .
Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_5 .
Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_5 , суд кваліфікує за ст.391 КК України, як злісна непокора законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 .
Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_5 в обвинувальному акті /а.к.п. 3 - 7/ не зазначено.
Мотиви призначення покарання, мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд виходить з наступних обставин та враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином розділу ХVIII Особливої частини КК України та є кримінальним правопорушенням проти правосуддя.
Суд також враховує умови життя обвинуваченого ОСОБА_5 , його соціальне та матеріальне становище, стан здоров'я, рівень культури та освіти, соціально - психологічні риси, при дослідженні яких з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю усвідомлював значення своїх умисних дій і в повній мірі міг керувати ними. Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він має професійну технічну освіту, є військовозобов'язаним, не одруженим, на утриманні дітей не має, формально негативно характеризується за місцем відбування покарання, не перебуває на диспансерних обліках лікарів наркологів та психіатрів комунальних медичних закладів Миколаївської області, є судимим. /а.к.п. 19 - 25/.
З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ст.391 КК України, а також інші обставини кримінального провадження, при наявності пом'якшуючих покарання обставин та відсутності обтяжуючих покарання обставин, з врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_5 , його ставлення до вчиненого ним кримінального правопорушення, суд вважає можливим призначити вид основного покарання в виді позбавлення волі, відповідно до мінімальної межі, визначеної санкцією ст.391 КК України для даного виду покарання, який буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідно до ст.65 КК України.
До даного висновку при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із змісту ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи остаточне основне покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , на підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком підлягає частковому приєднанню невідбута частина основного покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2024 року /єдиний унікальний номер судової справи №607/13143/23, провадження №1-кп/607/1010/2024/, за яким ОСОБА_5 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та за сукупністю кримінальних правопорушень, йому було призначено основне покарання в виді позбавлення волі строком на 05 років 07 місяців, невідбута частина якого станом на 23 вересня 2025 року, тобто на дату ухвалення вироку становить: 03 /три/ роки 03 /три/ місяці 08 /вісім/ днів позбавлення волі.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369 - 380 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним за пред'явленим йому обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ст.391 КК України та призначити йому основне покарання в виді позбавлення волі строком на 01 /один/ рік.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України до призначеного основного покарання, частково приєднати невідбуту частину основного покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2024 року та остаточно до відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 призначити покарання в виді позбавлення волі на строк 03 /три/ роки 06 /шість/ місяців.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, обрати тримання під вартою в Державній установі «Миколаївський СІЗО», обчислюючи строк відбування основного покарання з 23 вересня 2025 року, зарахувавши в строк відбування основного покарання строк тримання його під вартою в установі попереднього ув'язнення за правилами ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №2046 - VIII від 18 травня 2017 року, відповідно до якої попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1