Справа № 468/1950/25
2-а/468/91/25
22.09.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Муругова В.В, за участю секретаря Кочубей О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка справу № 468/1950/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 по накладенню на нього адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.3 КУпАП.
Посилаючись на неправомірність оскарженої ним постанови, позивач вказав, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки він не отримував виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Натомість перебуває на військовому обліку, вчасно уточнив свої облікові данні, а також номер засобів зв'язку, востаннє був в ІНФОРМАЦІЯ_3 08.04.2025 року та після того повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 не отримував. Позивач помилково активував в додатку Резерв+ заяву про визнання своєї вини, тому вважає, що у відповідача не було підстав для нескладення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 258 КУпАП. Крім того постанова не містить опису правопорушення, місця та часу його вчинення.
У зв'язку з цим позивач просив визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову №R19960 від 18.08.2025 року.
Процесуальні дії у справі та заяви сторін:
27.08.2025 року позовна заява надійшла до Баштанського районного суду Миколаївської області.
Ухвалою від 29.08.2025 року відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
09.09.2025 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 в даній справі не є належним відповідачем та позивач не скористався своїм правом на оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 відзив на позовну заяву не надходив, про час та місце розгляду відповідач повідомлений через систему «Електронний суд».
Витребувані судом в ухвалі про відкриття провадження документи відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 не надав, у зв'язку з чим суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи (копію електронного військово-облікового документу ОСОБА_1 ; копію паперового військово-облікового документу ОСОБА_1 ; копію договору про надання правничої допомоги від 16.08.2025 року; копію постанови №R19960 від 18.08.2025 року), суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі
Це означає, що ч.2 ст. 77 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Крім того, ч. 3 ст. 79 КАС України зобов'язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст. 77, ч.3 ст. 205, ст. 286 КАС України безумовно зобов'язаний розглянути справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.
В судовому засіданні встановлено, що 18.08.2025 року керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч.3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. на підставі заяви позивача від 16.08.2025 року про те, що він не оспорює допущене порушення за те, що ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1, 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Із змісту вказаних норм слідує, що протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів та єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи, зокрема, про суть правопорушення.
Натомість відповідно до ч.1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином при розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку мають бути встановлені: суть вчиненого особою правопорушення, місце та час вчинення такого правопорушення.
КУпАП передбачає певні особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
Згідно з ч.7 ст. 258 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, протокол не складається.
Відповідно до ст. 279-9 КУпАП у разі надходження вказаної вище заяви керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов'язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Аналіз процитованих вище положень вказує на те, що, за умови надходження відповідної заяви, може не складатись протокол про адміністративне правопорушення та справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута за відсутності особи, разом з тим при розгляді такої справи мають бути зібрані та досліджені відповідні докази на підтвердження вчинення відповідного правопорушення та дотримані вимоги ст. 247 КУпАП (щодо перевірки наявності обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення), ст. 280 КУпАП (щодо встановлення обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а саме суті порушення, місця, часу його вчинення, винуватості особи в його вчиненні, форми вини тощо) та ст. 283 КУпАП (щодо обов'язкових елементів, які становлять зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, в тому числі суті порушення, місця, часу його вчинення).
Також КУпАП не обмежує особу, яка за вказаних вище особливих процедур притягнута до адміністративної відповідальності в праві оскаржити винесену щодо неї постанову, а, отже, передбачає можливість оспорити і викладені в постанові обставини та факти, а також обов'язок органу, який розглядає таку скаргу перевірити заявлені обставини по суті.
Така перевірка можлива виключно, якщо в постанові викладені конкретні обставини правопорушення (головним чином час та місце вчинення правопорушення), а також його суть і зміст такої постанови підтверджується зібраними при розгляді справи доказами (підтвердженням вручення повістки, поясненнями свідків тощо).
Натомість в даній справі постанова про адміністративне правопорушення стосується факту неявки за викликом, але в ній не вказано ані часу вчинення відповідного правопорушення, ані місця його вчинення, а також відповідач в супереч вимог ухвали про відкриття провадження не надав докази, на підставі яких була винесена постанова №R19960 від 18.08.2025 року за ст. 210-1 ч.3 КУпАП відносно ОСОБА_1 , тому суд не надані докази на підтвердження самого факту вчинення позивачем відповідного адміністративного правопорушення.
Натомість відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 20.05.2020 року по справі №524/5741/16-а притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У зв'язку з цим викладені в постанові діяння позивача не підтверджені будь-якими доказами, тому не утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Оскільки згідно зі ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються фізичною особою.
Крім того, суд вважає за необхідне особливо зауважити, що в даному випадку справа стосується перевірки судом правомірності та обґрунтованості притягнення особи до адміністративної відповідальності і саме на таку категорію справ поширюється також конституційна презумпція невинуватості, закріплена в ст. 62 Конституції України, з врахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з врахуванням практики Європейського суду з прав людини, який не розрізняє кримінальну та адміністративну відповідальність, вважаючи їх всіх кримінальним переслідуванням, за такого, в адміністративних справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності не позивач має довести законність своїх вимог і відсутність в своїх діях складу адміністративного правопорушення, а відповідач - суб'єкт владних повноважень достатніми, належними та допустимими доказами має довести наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення та законність її притягнення до адміністративної відповідальності, спростувавши таким чином презумпцію невинуватості особи.
Комплекс описаного вище свідчить про відсутність в діях позивача складу даного адміністративного правопорушення, оскільки відповідачі не надали доказів протилежного.
Що стосується наслідків скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності то, відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Також відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
За такого, скасування постанови та направлення справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) можливе лише тоді, коли оскаржена постанова винесена органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу.
В даному ж випадку постанова винесена органом (посадовою особою), правомочним вирішувати цю справу, тому відсутні підстави для направлення справи на новий розгляд.
У зв'язку з цим, постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, відповідно до п. 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не є юридичними особами та є відокремленими структурними підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Натомість територіальні центри комплектування та соціальної підтримки областей є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
За такого, саме відповідні обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до Бюджетного кодексу України є розпорядниками бюджетних коштів, які одержують відповідні бюджетні асигнування.
Оскільки позов підлягає задоволенню, тому на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73-77, 90, 242-244, 246, 250-251, 271, 273 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
Скасувати постанову №R19960 від 18.08.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 210-1 ч.3 КУпАП у вигляді штрафу та справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідачі:
ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ),
ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).
Повне рішення суду складене 22.09.2025 року.