Справа № 459/1774/25
Провадження № 2/459/473/2025
(заочне)
22 вересня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просив стягнути заборгованість за Кредитними договорами №Z02.00213.004209369 від 13.08.2018 року і № C20.928.76264 від 20.09.2017 року в загальній сумі 41 130,58 грн. та вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13 серпня 2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z02.00213.004209369, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 19 493,00 грн строком на 24 місяці зі сплатою 10,0 % річних, а позичальник зобов'язався повернути отримані кошти та здійснювати платежі відповідно до графіка. ОСОБА_1 приєдналась до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підтвердивши ознайомлення з умовами та тарифами банку. Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі, однак відповідач належним чином умови договору не виконував, допускав прострочення, здійснював неповні платежі або взагалі їх не здійснював, що спричинило виникнення заборгованості. Крім того, 20 вересня 2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 була укладена угода про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № C20.928.76264, за умовами якої банком було встановлено кредитний ліміт у розмірі 3 000,00 грн з можливістю його зміни в межах 200 000 грн. Відсоткова ставка становила 24,0 % річних. Вказаний договір також був частиною комплексного банківського обслуговування. Банк виконав свої зобов'язання у повному обсязі, проте відповідач належним чином платежі не здійснював, чим порушив умови договору та допустив прострочення заборгованості. 25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-31/23, за умовами якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги за низкою кредитних договорів, у тому числі за договорами, укладеними з ОСОБА_1 - № Z02.00213.004209369 від 13.08.2018 та № C20.928.76264 від 20.09.2017. Згідно з розрахунком заборгованості заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z02.00213.004209369 від 13.08.2018 року становить 23 675,41 грн, з яких: 9 089,79 грн - основний борг, 2 968,57 грн - заборгованість за відсотками, 11 617,05 грн - заборгованість за іншими процентними платежами, за кредитним договором № C20.928.76264 від 20.09.2017 року заборгованість ОСОБА_1 становить 17 455,17 грн, з яких: 6 082,88 грн - основний борг, 11 372,29 грн - заборгованість за відсотками, 0,00 грн - інші процентні платежі. Таким чином, у зв'язку із невиконанням відповідачем вищевказаних договорів представник позивача просить позов задовольнити.
Ухвалою від 29.05.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи по суті, який відкладався у зв'язку з неявкою відповідача, про що постановлялись відповідні ухвали.
18.09.2025 сторони у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує, щодо заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки), яка містяться в матеріалах справи та які повернулися на адресу суду з відміткою про вручення (з особистим підписом відповідача). Заяв чи клопотань не подавав, причин неявки не повідомив.
Таким чином, суд вважає, що відповідач є повідомлений про розгляд справи належним чином.
Як передбачено ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 22 вересня 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 18 вересня 2025 року, датою ухвалення даного рішення є саме 22 вересня 2025 року в силу ч.5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 13 серпня 2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z02.00213.004209369 (надалі - Кредитний договір) (а. с. 26, 14-15).
Відповідно до розділу 1 Кредитного договору банк надає позичальнику кредит у розмірі 19493,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.
Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 24 місяців. Розмір відсоткової ставки за користування кредитом становить 10% на рік (п.1.2, п.1.3 Кредитного договору ).
Пунктом 1.4 Кредитного договору встановлено, що за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором (далі - «графік щомісячних платежів»).
Банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг "2620_Стартовий_ПР", що обслуговується і умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (п. 1.7 Кредитного договору). Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 24 щомісячних внесках включно до 13 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів. Платежі здійснюватимуться на транзитний рахунок № НОМЕР_1 в Банку, МФО 336310, з якого проводиться погашення заборгованості за Договором у такій черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за договором, строк сплати якої не минув; 3) для сплати штрафних санкцій (пені) згідно п. 3.3.1. цього договору, 4) для погашення іншої заборгованості (в т.ч. дострокове погашення заборгованості за кредитом) (п. 2.1 Кредитного договору). Погашення простроченої заборгованості за цим Договором (крім штрафних санкцій) здійснюється шляхом списання банком з транзитного рахунку суми простроченої заборгованості в день надходження грошових коштів на рахунок обліку заборгованості. Погашення іншої заборгованості здійснюється в терміни погашення заборгованості визначені Графіком щомісячних платежів (п. 2.2 Кредитного договору).
Також сторони узгодили Графік щомісячних платежів за кредитним договором, який містить інформацію про дату видачі кредиту 13.08.2018, кількість днів у розрахунковому періоді 24 місяців (тобто до 13.08.2020), сума погашення кредиту - 19493 грн, проценти за користування кредитом - 2 282,53 грн, плата за обслуговування - 7578,89 грн, загальна вартість кредиту - 29 354, 42 грн (п. 6 Кредитного договору).
Одночасно з укладанням кредитного договору відповідач уклав з ПАТ «Страхова компанія «Уніка Життя» договір добровільного страхування життя, відповідно до якого розмір страхового платежу становить 2760,81 грн (а. с. 18-19).
За умовами Кредитного договору, а саме п. 1.6, відповідач доручив банку та дав розпорядження переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу через транзитний рахунок банку.
Цього ж дня, ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, зокрема, основні умови кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (а. с. 16-17).
Відповідно до виписки по особовому рахунку № НОМЕР_2 за період з 13.08.2018 по 25.07.2023 за Кредитним договором ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти в розмір 19 493,00 грн. З вказаної виписки також вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, періодично здійснював платежі щодо погашення заборгованості за кредитним договором (а. с. 34-39).
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за Кредитним договором станом на 25 липня 2023 року сума заборгованості ОСОБА_1 складає 23 675, 41 грн. з яких: 9 089,79 грн. заборгованість за основним боргом, 2968,57 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями 11 617, 05 грн (а. с. 33).
Окрім того, 20 вересня 2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 була укладена угода про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № C20.928.76264 (надалі - Угода) (а. с. 40-41).
Відповідно до п. 2 Угоди банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_3 у валюті гривня операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках угоди та договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, та випускає клієнту міжнародну платіжну картку mastercard (надалі - кредитна картка).
Згідно п. 3 Угоди банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по поточному рахунку (надалі - кредитна лінія та/або кредит) на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн., ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 3000 грн., процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24,00 % річних.
Відповідно до п. 4 Угоди повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за угодою та договором, в т.ч. черговість погашення вимог банку, здійснюватимуться згідно умов договору, а також відповідно до тарифів, які розміщені на сайті банку за адресою: www.ideabank.ua. підписанням угоди відповідач підтвердив, що ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, реальною річною процентною ставкою та з загальною вартістю кредитної лінії, які зазначені в п. 5.11 цієї угоди.
Пунктом 5 Угоди передбачено, що укладаючи цю угоду про відкриття кредитної лінії обслуговування кредитної картки сторони погодились, що: клієнт ознайомлений з умовами договору, що затверджений розпорядженням банку із усіма змінами та доповненнями, які оприлюднені на інтернет-сторінці банку за електронною адресою www.ideabank.ua та які йому роз'яснені, зрозумілі та з якими він цілком згідний, підписанням цієї угоди клієнт доручає банку, а банк зобов'язується здійснювати договірно списання грошових коштів з рахунків клієнта на рахунок ПрАТ «Страхова компанія Уніка Життя» № НОМЕР_4 в АТ «Ідея Банк», МФО 336310; в порядку та на умовах, передбачених договором страхування №С-20.928.76264 від 20.09.2017. Банк здійснює договірні списання грошових коштів згідно з цим пунктом угоди, в тому числі, за рахунок наданого кредиту в рамках кредитної лінії для такого списання банку не потрібне окреме розпорядження клієнта.
Крім Угоди сторонами підписано та узгоджено Паспорт споживчого кредиту, заяву про акцепт публічної оферти на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, заяву на приєднання до договору добровільного страхування життя (а. с. 42-49).
АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 (рахунок № НОМЕР_3 ) за період з 20.09.2017 по 25.07.2023 (а. с. 55-69). З даної виписки також прослідковується, що відповідач часткового погашав кредитну заборгованість, що свідчить про визнання останнім факту укладення кредитного договору між ним та АТ «Ідея Банк», та те, що йому були відомі умови кредитування.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості (по Угоді) заборгованість ОСОБА_1 становить 17 455,17 грн., з яких 6082,88 грн. - заборгованість за основним боргом; 11 372,29 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (а. с. 54).
25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено Договір факторингу № 01.02-31/23, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» передало (відступило) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняло належні АТ «Ідея Банк» права вимоги за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників (а. с. 70-79).
Згідно з п. 3.1.3. Договору факторингу № 01.02-31/23 право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами реєстру боржників та виконання фактором умов п. 4.1 цього Договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору факторингу №01.02-31/23 сторони домовились, що фактор зобов'язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 11 963 508,00 грн. (одинадцять мільйонів дев'ятсот шістдесят три тисячі п'ятсот вісім гривень 00 коп.) шляхом перерахунку 100% вказаної суми на рахунки клієнта протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання реєстру боржників засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі, та підписання сторонами договору і реєстру боржників за допомогою сервісу електронного документообігу «вчасно».
На виконання вимог умов договору факторингу №01.02.-31/23 ТзОВ «Росвен Інвест Україна» було сплачено АТ «Ідея Банк» кошти в сумі 11963508,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №9217 від 26.07.2023 (а.с. 84).
Відповідно до реєстру боржників №3 до договору факторингу від 25.07.2023 № 01.02.31/23, ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за наступними договорами:
- за кредитним договором № Z02.00213.004209369 від 13.08.2018, у загальному розмірі 23 675,41 грн, з яких: 9 089,79 грн - основний борг, 2 968,57 грн - заборгованість за відсотками, 11 617,05 грн -заборгованість за комісіями;
- за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № C20.928.76264 від 20.09.2017 у загальному розмірі 17 455,17 грн, з яких: 6 082,88 грн - основний борг, 11 372,29 грн - заборгованість за відсотками, 0,00 грн - інші процентні платежі (а.с.91-92).
Відповідно до рішення єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» №1 від 25.03.2024 назву ТОВ «Росвен Інвест Україна» було змінено на ТОВ «Свеа Фінанс» (а. с. 93-94).
Оскільки відповідач свої зобов'язання не виконав, боргу не погасив, позивач просить стягнути з нього наявну заборгованість в примусовому поряду у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та правочини.
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 627-629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із змісту ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Судом встановлено, що між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z02.00213.004209369 від 13.08.2018 та угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № C20.928.76264 від 20.09.2017, які були власноручно підписано відповідачем.
Підписавши вищевказаний Кредитний договір та Угоду, паспорти споживчого кредиту, ОСОБА_1 підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що вона умови договорів цілком зрозуміла та прийняла їх.
Із матеріалів справи вбачається, що АТ «Ідея Банк» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за Кредитним договором здійснивши переказ коштів відповідачу на банківський рахунок, який належить позичальнику № НОМЕР_1 в розмір 19493,00 грн. що підтверджується випискою по особовому рахунку за кредитним договором.
Також, АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання за Угодою виконало, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 (рахунок № НОМЕР_3 ) за період з 20.09.2017 по 25.07.2023 (а. с. 55-69).
З вищевказаних виписок по особових рахунках вбачається, що відповідач часткового погашав кредитну заборгованість, що свідчить про визнання останнім факту укладення кредитного договору між ним та АТ «Ідея Банк», та те, що йому були відомі умови кредитування.
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.
Таким чином, суд вважає, що між сторонами був укладений Кредитний договір та Угода, відповідно до яких відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах, вказаних в Кредитному договорі та Угоді.
Разом з цим, відповідач свого зобов'язання за вищевказаними договорами не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Так, із довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № Z02.00213.004209369 станом на 25 липня 2023 року сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складає 23 675, 41 грн. з яких: 9 089,79 грн. заборгованість за основним боргом, 2968,57 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями 11 617, 05 грн.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за Угодою заборгованість ОСОБА_1 становить в розмірі 17 455,17 грн., з яких 6082,88 грн. - заборгованість за основним боргом; 11 372,29 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.
Відтак, позичальник (відповідачка) свої зобов'язання належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.
Також, суд враховує те, що при укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи вищевказаний Кредитний договір та Угоду ОСОБА_1 усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту по Кредитному договорі в розмірі 9 089,79 грн та по Угоді у розмірі 6082,88 грн слід задовольнити.
Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами за Кредитним договором у розмірі 2968,57 грн., та за Угодою у розмірі 11 372,29 грн, суд виходить з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав та користувався кредитними коштами, однак в добровільному порядку не повернув.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12. Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.
Як зазначалося вище, відповідно до п.1.3 Кредитного договору розмір відсоткової ставки за користування кредитом становить 10% на рік.
При цьому, як вбачається з Кредитного договору, сторони погодили, що строк кредитування становить 24 місяці, з 13.08.2018 до 13.08.2020, тобто, кредитор мав право нараховувати відсотки за договором 24 місяці, починаючи з дня укладення договору.
Позивач у позовній заяві просить стягнути відсотки у розмірі 2968,57 грн. Із довідки розрахунку заборгованості та виписки по особовому по особовому рахунку № НОМЕР_1 за кредитним договором вбачається, що такі нараховані за період з 13.08.2018 до 13.08.2020.
Отже, що проведений розрахунок відповідає умовам Кредитного договору та здійснений у межах строку кредитування, тобто протягом 24 місяців, визначених п. 1.3 цього Договору.
Згідно з умовами Угоди процентна ставка за користування коштами становить 24,00 % річних
Повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за угодою та договором здійснюватимуться згідно умов договору, типового графіку та розрахунку сукупної вартості кредиту, а також тарифів, які розміщені на сайті банку адресою www.ideabank на підписанням угоди клієнт підтверджує, що ознайомлений процентною ставкою та з загальною вартістю кредитної лінії, паспортом споживчого які зазначені в млений кредиту, які зазначені в п.5.11 цієї Угоди. ( п. 4 Угоди).
Пунктом 7 угоди передбачено, що ця Угода є укладеною з дня її підписання сторонами та діє протягом строку кредитування, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Угодою.
Із виписки по особовому рахунку за Угодою вбачається, що відповідач активно користувався кредитним лімітом, здійснював операції з переказу коштів, з поповнення рахунку, сплати відсотків за їх користування,
Використання відповідачем ОСОБА_1 кредитного ліміту, який був встановлений на кредитній картці, шляхом розпорядження грошовими коштами, які були надані йому у кредит первісним кредитором, на власний розсуд та часткове їх повернення, свідчить про обізнаність відповідача про умови користування кредитними коштами.
Наведене свідчить, що первісний кредитор АТ « Ідея Банк» здійснив нарахування процентів в порядку, передбаченому Угодою.
Таким чином, суд вважає, що відсотки розмірі 11 372,29 гривень за Угодою нараховані первісним кредитором АТ « Ідея Банк» правомірно.
Матеріали справи не містять документів, які б спростовували правильність проведених позивачем розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15 (рішення у ЄДРСР № 75498350), доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
Суд враховує те, що при укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір ОСОБА_1 усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими.
З врахуванням наведеного, розрахунок заборгованості процентів за Кредитним договором у розмірі 2 968,57 грн. та за Угодою у розмірі 11 372,29 грн суд вважає обґрунтованим.
Тому, на підставі вищевикладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками за Кредитним договором у розмірі 2968,57 грн., та за Угодою у розмірі 11 372,29 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідача заборгованості за іншими процентними платежами в сумі 11 617,05 грн, що нараховані банком за Кредитним договором, суд дійшов до наступних висновків.
Так, серед іншого позивач також просив стягнути 11 617,05 грн. заборгованості за іншими процентними платежами.
Разом з цим, у довідці - розрахунку заборгованості за Кредитним договором позивач називає таку заборгованість як заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.
Відповідно до п. 1.4 Кредитного договору позичальник оплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Згідно з випискою по рахунку відповідача плата за обслуговування кредиту по договору нараховувалася відповідачу щомісячно. Згідно з графіком, зазначеним у паспорті споживчого кредиту, нарахування вказаних коштів віднесено до «плати за обслуговування».
Позивач у позовній заяві не зазначив переліку послуг, за які нараховувалася плата, та не надав доказів фактичного надання та отримання відповідачем послуг.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Так, у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які підтверджували б, що відповідачу щомісячно надавалися будь-які послуги, погоджені ним, за які встановлено нарахування комісії, чи певна інформація щодо кредиту та, що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 11 617,05 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями.
Таким чином, включення позивачем до суми заборгованості за Кредитним договором заборгованості за комісією є необґрунтованим з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Отже, суд приходить до висновку, що заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 11 617,05 грн. стягненню не підлягає.
Даючи оцінку переходу права вимоги за вищевказаними договорами до позивача, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018р. у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018р. у справі № 910/11965/16.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).
Судом встановлено, що 25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-31/23, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» передало (відступило) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняло належні АТ «Ідея Банк» права вимоги за Кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників
На виконання вимог умов договору факторингу №01.02.-31/23 ТзОВ «Росвен Інвест Україна» було сплачено АТ «Ідея Банк» кошти в сумі 11963508,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №9217 від 26.07.2023.
Договір факторингу, який підтверджує факт відступлення прав вимоги є дійсними та чинними, відомості про те, що вони оскаржувались в судовому порядку відсутні.
Відтак, позивачем надано докази переходу до нього права вимоги за Кредитним договором та Угодою.
У зв'язку з вищенаведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість:
- за кредитним договором № Z02.00213.004209369 від 13.08.2018, у загальному розмірі 12 058,36 грн, з яких: 9 089,79 грн - основний борг, 2 968,57 грн - заборгованість за відсотками,
- за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № C20.928.76264 від 20.09.2017 у загальному розмірі 17 455,17 грн, з яких: 6 082,88 грн - основний борг, 11 372,29 грн - заборгованість за відсотками, 0,00 грн - інші процентні платежі.
Щодо стягнення з відповідача судового збору, суд враховує, що відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції №131 від 01.05.2025 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 гривень.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1 738,21 гривень, виходячи з такого розрахунку: 29513,53 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 41130,58 гривень (розмір заявлених позовних вимог) х 2422,40 гривень (сума сплаченого судового збору).
Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість у загальному розмірі 29 513 (Двадцять дев'ять тисяч п'ятсот тринадцять) гривень 53 копійки, з яких:
- за кредитним договором № Z02.00213.004209369 від 13.08.2018 в сумі 12 058,36 грн, з яких: 9 089,79 грн - основний борг, 2 968,57 грн - заборгованість за відсотками,
- за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки № C20.928.76264 від 20.09.2017 в сумі 17 455,17 грн, з яких: 6 082,88 грн - основний борг, 11 372,29 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір в сумі 1 738 (Одна тисяча сімсот тридцять вісім) гривні 21 копійку.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 22.09.2025.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" (ЄДРПОУ 37616221, адреса: 03126, м. Київ, бул. Вацлава, Гавела, 6);
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 )
Суддя:М. В. Мельникович