Справа № 503/587/25
Провадження № 2/503/517/25
23 вересня 2025 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Вороненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Новіцькій Г.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Мартинюка Ю.М.,
відповідача ОСОБА_2 ,
третьої особи ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області та ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав,
встановив:
Позивач подав до суду вище вказаний позов посилаючись на ті обставини, що проживав з відповідачем ОСОБА_4 однією сім'єю, під час чого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась спільна дитина - син ОСОБА_3 . Після припинення відносин між сторонами дитина проживала разом з відповідачем. Однак, внаслідок того, що відповідач вела аморальний спосіб життя, не займалася вихованням та розвитком дитини, то позивач забрав сина до себе і відтоді останній проживає з ним. Також відзначає, що відповідач продовжує уникати зустрічі з дитиною та не надає матеріальної допомоги, весь цей час життям дитини не цікавиться, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні, не виконує жоден із тих обов'язків, які покладені на неї законом як матір дитини, а також не надає аліментів та іншої допомоги, внаслідок чого дитина, яка проживає з ним, знаходиться на повному його утриманні, що на його думку свідчить про свідоме ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків. У зв'язку з чим позивач пред'явив до відповідача відповідний позов шляхом подання до суду позовної заяви, в якій просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
02.05.2025 року ухвалою суду (а.с.15-17) у даній справі відкрито провадження та призначено проведення розгляду в порядку загального позовного провадження. Також залучено до участі у справі малолітнього ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а від іншої третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - органу опіки та піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області витребувано висновок щодо розв'язання спору у даній справі. Одночасно роз'яснено відповідачу і третім особам їх права протягом, відповідно, п'ятнадцяти та десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати на адресу суду, відповідно, відзив на позовну заяву (відзив) та пояснення.Копію ухвали надіслано учасникам справи (сторонам і третім особам) у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України та отримано ними, про що до матеріалів справи долучено підтверджуючі документи (а.с.24-28).
У встановлений судом строк відповідач та треті особи не скористалися своїми процесуальними правами учасників справи, відповідно, відзив на позовну заяву (відзив) та пояснення не подали.
18.06.2025 року ухвалою суду (а.с.64-66) у даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мартинюк Ю.М. підтримали заявлений позов в повному обсязі та просили задовольнити його з підстав зазначених в позовній заяві. При цьому, позивач зазначив, що не проти того щоб відповідач бачилась з дитиною, а адвокат Мартинюк Ю.М. відзначив, що показами свідків підтверджено обставини не здатності відповідача забезпечити дитині належні умови для проживання та здійснювати її утримання.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що згода з позовом, бо зараз в неї відсутнє власне житло і вона не може забезпечити проживання дитини з собою, тому вважає, що сину краще мешкати з його батьком. При цьому, на уточнюючі запитання суду повідомляла, що вважає свої стосунки з сином гарними та проти, щоб їй забороняли бачитись з сином коли вона цього забажає. Тому суд сприймає зазначену позицію як все ж фактичне заперечення позову.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - органу опіки та піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання дана третя особа була своєчасно повідомлена належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-6, 8 п.2 ст. 128 ЦПК України, шляхом доставлення 27.08.2025 року судової повістки до електронного кабінету цієї особи, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного документу (а.с.126). При цьому, 12.06.2025 року представником третьої особи було подано до суду клопотання від 10.06.2025 року № 19-01-17/184 (а.с.50) про розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування до якого додано письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору у даній справі. Окрім того, 23.09.2025 року представник за довіреністю органу опіки та піклування - Мельник Н.І. подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представник за довіреністю органу опіки та піклування, в якій послалася не неможливість з'явлення в судовому засіданні внаслідок своєї зайнятості в проведенні заходах запланованих у діяльності виконавчого комітету. Відповідно доч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. В свою чергу, згідно п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Водночас, згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - малолітній ОСОБА_3 в судовому засіданні висловив суперечливу позицію з приводу позову про позбавлення його матері батьківських прав стосовно нього, але при цьому на уточнюючі запитання суду охарактеризував свої взаємовідносини з матір'ю як хороші, а також підтвердив обставину придбання його матір'ю для нього одягу, яка була відзначена у висновку органу опіки і піклування.
Заслухавши учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та допитавши свідків суд встановив наступні фактичні обставини.
Сторони у справі мають спільну малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , повторно видане Кодимським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеського обласного Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 07.04.2023 року (а.с.4), актовий запис № 215 від 30.11.2016 року складений Кодимським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції в Одеській області.
25.03.2025 року старостою Лабушненського старостинського округу було складено акт № 13/1-17/82 про встановлення фактів (а.с.5), згідно змісту якого ОСОБА_1 дійсно проживає з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АДРЕСА_1 , а мати дитини - ОСОБА_4 проживає окремо від них, а саме в с. Лабушне. Батько ОСОБА_1 забезпечує сина харчуванням, одягом, вихованням, а дитина навчається в Лабушненській початковій школі у 3 класі, між батьком і сином є порозуміння.
Суд відзначає, що зміст цього акту стосовно відповідача ОСОБА_4 містить лише зазначення про її проживання в с. Лабушне окреме від позивача і їх спільної дитини, що в свою чергу пояснюється тим, що сторони припини проживання однією сім'єю, про що відзначено позивачем ОСОБА_1 у змісті самої позовної заяви (а.с.1), і з того часу будують своє особисте життя окремо один від одного. Ніяких інших відомостей про особу ОСОБА_4 , зокрема виконання нею своїх батьківських обов'язків даний акт не містить.
У змісті характеристики на ОСОБА_1 складеної старостою Лабушненського старостинського округу та зареєстрованої виконавчим комітетом Кодимської міської ради Подільського району Одеської області 27.03.2025 року № 13/7-17/84 (а.с.6) відзначено, що зі слів ОСОБА_6 (за змістом мова про позивача ОСОБА_1 ) мати ОСОБА_7 , яка не проживає біля них, участі у вихованні сина не приймає.
Суд відзначає, вище зазначене твердження зазначено виключно зі слів самого позивача ОСОБА_1 .
У змісті характеристики на ОСОБА_3 (а.с.7), складеної 28.03.2025 року класним керівником та директором навчального закладу - філії «Лабушненська початкова школа» КЗ ОЗ «Кодимський ліцей №1» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, де навчається малолітній ОСОБА_3 , відзначено, що останній проживає разом зі своїм батьком та бабою, а в свою чергу його мати із сім'єю не проживає і у вихованні дитини та організації навчання участі не бере.
У змісті характеристики на ОСОБА_1 складеної старостою Лабушненського старостинського округу та зареєстрованої виконавчим комітетом Кодимської міської ради Подільського району Одеської області 09.04.2025 року № 13-17/7-38 (а.с.8) відзначено, що останній проживає разом із своєю матір'ю ОСОБА_8 та сином ОСОБА_3 , при цьому ніяких окремих відзначень про особу відповідача ОСОБА_4 та/або її взаємостосунки із дитиною не містить.
В свою чергу висновком органу опіки та піклування (а.с.52-54), затвердженим рішенням виконавчого комітету Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 03.06.2025 року № 1333 (а.с.51) та наданого суду на виконання вимог ч.4 ст. 19 СК України, позбавлення відповідача ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано недоцільним з посиланням на те, що на комісії з питань захисту прав дитини від 15.05.2025 року було встановлено, що малолітній ОСОБА_3 проживає разом із своїм батьком ОСОБА_1 та бабою ОСОБА_8 в с. Лабушне, в свою чергу ОСОБА_4 після припинення спільного проживання з ОСОБА_1 у 2020 році мешкає окремо від них в с. Лисогірка, де співмешкає з іншим чоловіком та на даний час є вагітною. Відзначено, що ОСОБА_1 на даний час проходить службу в Збройних Силах України, як мобілізований, тому безпосередньо вихованням малолітнього ОСОБА_3 займається його баба ОСОБА_8 . Зазначено, що на самому засіданні комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_1 був відсутній внаслідок проходження військової служби, а ОСОБА_4 повідомила про те, що не бажає, що її позбавляли батьківських прав, оскільки вона як мати цікавиться життям свого малолітнього сина, спілкується з ним в телефонному режимі, відвідує школу, цікавиться навчанням та успіхами сина, відвідує батьківські збори, шкільні та позашкільні заходи, які проводяться в школі, а також в міру своїх можливостей матеріально допомагає, зокрема у вересні 2024 року придбала дитині одяг до школи. При цьому, завідувач філії «Лабушненська початкова школа» КЗ ОЗ «Кодимський ліцей №1» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області підтвердила факт того, що мати малолітньої дитини теж бере участь у шкільних заходах, батьківських зборах, постійно цікавиться навчанням та успіхами сина. Також відзначено те, що ОСОБА_4 жодного разу не притягувалась до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків, а скарг чи повідомлень щодо ведення нею аморального способу життя, неналежного виконання батьківських обов'язків відносно малолітнього ОСОБА_3 не надходило. Тому на засіданні комісії з питань захисту прав дитини від 15.05.2025 року її члени одноголосно прийняли рішення про надання висновку органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої дитина - сина ОСОБА_3 , оскільки відсутні підстави та позбавлення батьківських прав є крайньою мірою.
Допитані в ході судового розгляду свідки, а саме:
- свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні, яке відбулось 09.07.2025 року, надала покази, згідно яких негативно охарактеризувала спосіб життя ОСОБА_4 , зокрема, що остання була помічена в стані алкогольного сп'яніння та не займається вихованням сина, не цікавиться його навчанням;
- свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні, яке відбулось 23.09.2025 року, надала покази, згідно яких охарактеризувала взаємовідносини між ОСОБА_4 , як матір'ю, і ОСОБА_3 , як сином, як хороші, при цьому відзначивши, що її матеріальне становище, зокрема відсутність власного житла, не дозволяє їй утримувати сину.
Окремо суд відзначає ту обставину, що під час проведення судового засідання в залі судових засідань малолітній ОСОБА_3 , як третя особа, займав місце поряд із відповідачем ОСОБА_4 , що було відзначено судом та засвідчено присутніми учасниками.
Нормативно-правове обґрунтування:
У відповідності до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III, сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно ч.2 і 5 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
А частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Схожі за своєю суттю принципи закріплені у пунктах 6-7 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, відповідно яких дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.
В свою чергу, згідно до пункту 2 ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Згідно до абзацу другого пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У відповідності до ч.1 ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Крім того, згідно до положень ч.4-5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до ч.4 ст. 164 СК України, під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
В свою чергу відповідно до ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно ч.3 ст. 157 СК України, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Висновки суду
Згідно вимог ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Документи додані позивачем ОСОБА_1 до своєї позовної заяви стосуються підтвердження обставин лише про те, що малолітній син ОСОБА_3 після припинення його спільного проживання ОСОБА_4 проживає разом з ним та забезпечений належними умовами проживання та виховання, яке забезпечує в тому числі і проживаюча з ними його мати ОСОБА_8 (баба малолітнього), зокрема з огляду на його обмеженість в цьому внаслідок проходження ним військової служби в Збройних Силах України, як мобілізованим.
Суд звертає увагу на ту обставину, що сам лише факт проживання дитини із одним з батьків не є сам по собі підтвердженням ухилення іншого з її батьків від виконання батьківських обов'язків. Сторони у справі не проживають однією сім'єю, припинили спільне проживання ще у 2020 році, а відповідач ОСОБА_4 створила нову сім'ю з іншим чоловіком і наразі є вагітною, тому та обставина, що після зазначеного малолітній ОСОБА_3 проживає з одним із своїх батьків, а саме батьком, є об'єктивними життєвими обставинами пов'язаними з припиненням відносин між його батьками.
Докази надані позивачем ОСОБА_1 до своєї позовної заяви обґрунтовують насамперед доцільність проживання малолітнього сина ОСОБА_3 саме разом з ним, зокрема з огляду на відсутність у відповідача ОСОБА_4 . Однак, предметом спору у даній справі є не визначення місця проживання дитини, а позбавлення батьківських прав. Натомість сама відповідач ОСОБА_4 визнавала під час судового розгляду ці обставини та не заперечувала проти цього.
Суд відзначає суперечливий зміст характеристики (а.с.7) і висновку органу опіки та піклування (а.с.53) щодо участі/неучасті відповідача ОСОБА_4 у шкільному навчанні малолітнього сина ОСОБА_3 .
Також суд відзначає взаємовиключний характер показів ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , який пов'язує із їх суб'єктивним сприйняттям повідомлених ними обставин.
Суд відзначає, що позивачем ОСОБА_1 суду не надано достовірних і переконливих доказів обставин уникнення відповідачем ОСОБА_4 зустрічей з дитиною, її самоусунення від виховання та взагалі відсутності в неї цікавості життям і навчанням дитини, які були зазначені ним у своїй позовній заяві. При цьому, зі слів самого позивача така поведінка була у відповідача з часу припинення їх спільного проживання у 2020 році, але ніяких доказів його звернень з цього приводу до служби у справах дітей за цей час не було, а сам позов про позбавлення батьківських був ним поданий до суду лише у квітні 2025 року, коли його було мобілізовано на військову службу. В свою чергу протягом судового розгляду відповідач ОСОБА_4 демонструвала суду захист своїх батьківських прав та пригнічення від самого факту вирішення судом цього питання.
Сам малолітній ОСОБА_3 в судовому засіданні охарактеризував свої взаємовідносини з матір'ю як гарні, а його перебування під час проведення судового засідання в залі судових засідань саме поряд з відповідачем ОСОБА_4 , а не з присутнім в ньому батьком ОСОБА_1 , є проявом підтвердження висловленої ним позиції про їх взаємостосунки.
Водночас суд зауважує, що обставини того, що відповідач ОСОБА_4 надає не в достатньому обсязі матеріальної допомоги на утримання дитини, жодним чином не впливає на вирішення предмету спору у даній справі, оскільки ч.1 ст. 164 СК України не передбачає таких підстав для позбавлення батьківських прав.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Ураховуючи встановлені судом фактичні обставини суд приходить до висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_4 батьківських прав відносно своєї малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим пред'явлений позивачем ОСОБА_1 позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 223, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , до ОСОБА_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактично проживаючої за адресою: Одеська область, Подільський район, с. Лисогірка; РНОКПП невідомий, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області; код ЄДРПОУ 04527342; адреса місцезнаходження: 66000 Одеська область, Подільський район, м. Кодима, вул. Соборна, буд. 88 та ОСОБА_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , про позбавлення батьківських прав.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Д.В. Вороненко