Справа № 502/1755/25
23 вересня 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого - судді Масленикова О.А.
за участю:
секретаря судового засідання - Скрипкіної А.Ю.
розглянувши справу за адміністративним позовом
Жур'яна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1
до
ІНФОРМАЦІЯ_1
про
скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
Представник позивача, ОСОБА_2 звернувся 04.09.2025 року до Кілійського районного суду Одеської області з адміністративним позовом про скасування постанови серії № 1310/2996 від 05.07.2025 р. за якою позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
В позові представник позивача зазначив, що 04.07.2025року під час дії особливого періоду, мобілізації та військового стану до ІНФОРМАЦІЯ_2 за зверненням Е2609785 від 24.06.2025 року працівниками поліції було доставлено військовозобов'язаного ОСОБА_1 2000 року народження. Перевіркою було встановлено, що відповідно до п. 30, п. 301, п. 302, п. 303 "Порядку проведення призиву громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період" затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024року за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було згенеровано повістку № 3711767 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14.06.2025 року на 09-00 годину. Зазначена повістка була направлена на адресу с листом АТ "УКРПОШТА" за його місцем проживання зазначеним в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, АДРЕСА_1 . Конверт з повісткою повернувся без вручення з поміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Отже відповідно до вимог ч.2 п.41 "Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період" вважається що повістка була належним чином вручена ОСОБА_1 .. Не зважаючи на вказані обставини ОСОБА_1 у зазначений в повістці час до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1, ч.3, ч.5 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000грн. Ознайомившись з суттю правопорушення позивач пояснив наступне. Він постійно проживає по вказаному адресу - АДРЕСА_1 , цю адресу він вказав у застосунку "РЕЗЕРВ+" з вказаним його номером мобільного телефону - НОМЕР_1 . Йому не зрозуміло, як так сталося, що згенерована повістка Е2609785 (не відома якої дати була згенерована), що його викликають на 09:00 годині 14.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , до нього не дійшла, з цього приводу він спілкувався з листоношею, яка йому пояснила що жодних повісток чи то листів на його ім'я з ІНФОРМАЦІЯ_2 не приходило. Позивачу невідомо, якою датою йому висилали повістку на адресу: - АДРЕСА_1 . Позивач вільно пересувався селом і жодний працівник пошти, або працівник старостинського округу йому не казали про наявний до нього лист з повісткою. Батько позивача військовослужбовець 17 погранзагіну, був направлений наприкінці 2024 р. у Сумську область та приймай участь у бойових діях на Курщині (це їм було відомо з телефонного спілкування з батьком). З 25.06.2025 року батько перестав виходити на зв'язок, та він щоб дізнатися про нього більше інформації не одноразово їздив до м. Ізмаїл, до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_2 , то ніхто йому не казав, що відносно нього мається повістка. Навіть коли вони отримали сповіщення про зникнення батька без весті, він їздив до поліції у м. Кілія, складати заяву про зникнення батька йому ніхто не казав що його розшукують. А коли він 04.07.2025 року отримував витяг про заведення кримінального провадження, тільки тоді його працівники поліції сповістили, що його розшукує військкомат, та він погодився поїхати з працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де він склав заяву про надання йому відстрочки, а майор Скиба склав відносно нього адміністративний протокол, при цьому не роз'яснивши право на захист, на оскарження такого рішення та навіть не пояснив, що буде засідання адмін. комісії у м. Ізмаїл. Позивача шахрайським шляхом змусили розписатися, пояснивши йому, що це потрібно для отримання ним відстрочки з приводу зникнення його батька на фронті. Позивач не знав про наявність для нього листа з повісткою, не знав і не міг знати, бо до його відома, ніхто будь-яким чином не доводив, не зважаючи на те, що його номер мобільного телефону був у ТЦК та СП і у електронному за стосунку "РЕЗЕРВ+". 29.08.2025 р. позивачу поштою, на його домашню адресу: АДРЕСА_1 прийшов рекомендований лист з ІНФОРМАЦІЯ_3 у якому була постанова № 1310/2996 від 05.07.2025 року, про цей лист його особисто сповістив листоноша та вручив йому під його особистий підпис конверт. Своєї вини в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 статті 210-1 КУпАП позивач не визнає. Вищевказана постанова №1310/2996 від 05.07.2025 року про адміністративне правопорушення складена відносно нього, не містить жодної інформації про обставини вчиненого правопорушення, зібрані під час розгляду справи про адміністративні правопорушення докази, на підставі яких уповноважена особа прийшла до висновку про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП, тому вважає що дану постанову незаконною, та такою що підлягає скасуванню, а адміністративна справа - закриттю. Постанова №1310/2996 є незаконною та необґрунтованою, оскільки вона винесена з порушенням норм Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, в постанові відсутня інформація про докази, які підтверджують його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, а саме не вказано, дата відправлення йому листа з повісткою, дата повернення листа з повісткою, відсутня будь-яка інформація як його сповіщали про наявність рекомендованого листа у відділені пошти. Оскаржувана постанова не містить жодної інформації про обставини вчиненного правопорушення, зібрані під час розгляду справи про адміністративні правопорушення докази, на підставі яких уповноважена особа прийшла до висновку про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КупАП. В оскаржуваній постанові № 1310/2996 від 05.07.2025 року не вказана дата, час та місце скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Позивачу, ні повістка з відривним корінцем про виклик до ТЦК та СП або сповіщення про рекомендований лист не видавалось та будь-яких доказів, що його належним чином сповістили по вказаному мною адресу - АДРЕСА_1 , у адмінсправі немає. Фактичного розгляду адміністративної справи, про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП 12.04.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 не було, оскільки його адміністративна комісія не повідомили про дату та час розгляду справи, не дали можливості дати пояснення, не дослідили факт сповіщення про повістку, не дали можливості скористатися послугою адвоката тому він вважає, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 порушили моє право на захист. Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення (з протоколу слідує, що правопорушення ТЦК та СП виявили у день моєї не явки до ТЦК та СП 20.10.2024року), але не пізніше одного року з дня його вчинення. Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3ст. 210-1 КУпАП є неправомірним. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, враховуючи порушення вимог закону, що фактично призвело до винесення незаконної постанови, яка порушує права позивача та винесена необґрунтовано, представник позивача просив:
- поновити пропущений строк на оскарження постанови № 1310/2996 від 05.07.2025 року.
- позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі задовольнити.
- постанову № 1310/2996 від 05.07.2025 р. ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у розмірі 17 000 грн - скасувати.
- провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
На призначену дату розгляду справи представник позивача надав заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності і задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття в судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи у порядку письмового провадження, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши додані до адміністративного позову докази, проаналізовавши релевантні положення законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_4 , складено протокол № 522 від 04.07.2025 року про адміністративне правопорушення, відповідно до якого: 04.07.2025року під час дії особливого періоду, мобілізації та військового стану до ІНФОРМАЦІЯ_2 за зверненням Е2609785 від 24.06.2025року працівниками поліції було доставлено військовозобов'язаного гр.. ОСОБА_1 2000 року народження. Перевіркою було встановлено, що відповідно до п. 30, п. 301, п. 302, п. 303 "Порядку проведення призиву громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період" затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було згенеровано повістку № 3711767 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14.06.2025 року на 09-00 годину. Зазначена повістка була направлена на адресу с листом АТ "УКРПОШТА" за його місцем проживання зазначеним в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, АДРЕСА_1 . Конверт з повісткою повернувся без вручення з поміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Отже відповідно до вимог ч.2 п.41 "Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період" вважається що повістка була належним чином вручена ОСОБА_1 .. Не зважаючи на вказані обставини ОСОБА_1 у зазначений в повістці час до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1, ч.3, ч.5 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000 грн.
05.07.2025 року Постановою за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, № 1310/2996 від 05.07.2025 року, складеною тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , на підставі порушень зазначених у протоколі, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
При ухваленні рішення судом були застосовані наступні правові норми:
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
У ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
У ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до п. п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час і у встановлений законом строк не повідомив відповідний орган влади про причини своєї неявки або вказані причини не підпадають під перелік законодавчо визначених поважних причин неявки за повісткою.
При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов'язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу, що станом на 23.09.2025 р. від відповідача не надійшло жодного документа, який стосується суті пред'явлених позовних вимог та притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Натомість з наявних матеріалів справи неможливо перевірити та встановити чи дійсно позивач по справі мав би виконати відповідний обов'язок, закріплений мобілізаційним законодавством.
З матеріалів справи також неможливо встановити чи повідомлявся позивач належним чином про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Наявна у матеріалах справи копія постанови від 05.07.2025 р. та її зміст дають можливість стверджувати, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП проводився за відсутності позивача.
Таким чином, з наявних матеріалів справи підтверджується, що постанова, яка оскаржується позивачем, винесена з суттєвими порушеннями як матеріального (відсутні докази наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП), так і процесуального законодавства (проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та за відсутності відомостей про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду).
Відповідачем не спростовано протиправність свого рішення.
За результатами розгляду справи та дослідження матеріалів справи суд вважає інкриміноване правопорушення необґрунтованим, оскільки надані суду матеріали справи про адміністративне правопорушення не дають можливості "поза розумним сумнівом" виключити можливість існування інших версій розвитку подій, про які зазначається у спірній постанові.
Тобто, як факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, так і його вина у вчиненні правопорушення не доведені.
Відповідно за результатами перевірки рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, судом встановлено необґрунтованість та неправомірність такого рішення.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
А згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Таким чином, оскільки копію постанови позивач отримав 29.08.2025 р. та звернувся до суду з адміністративним позовом про оскарження постанови 05.07.2025 р., тобто після закінчення десятиденного строку з дня її винесення, проте, до закінчення десятиденного строку з дня отримання її копії, строк на оскарження постанови підлягає поновленню, рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
У зв'язку із цим адміністративний позов слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 77, 90, 121, 122, 139, 241-246, 268, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 210, п. 1 ст. 247, ст. ст. 251, 283, 287, 288 КУпАП, суд,
Адміністративний позов Жур'яна Олександра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Поновити позивачу ОСОБА_1 пропущений строк на оскарження постанови № 1310/2996 від 05.07.2025 року.
Скасувати постанову № 1310/2996 від 05.07.2025 р. ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у розмірі 17 000 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников