Провадження №2/447/537/25
Справа №447/428/25
22.09.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області, про визначення місця проживання дитини.
Процесуальні дії у справі.
12.02.2025 позивач ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, у якому просить суд ухвалити рішення, яким визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним, батьком. Крім цього, просить стягнути з відповідача судові витрати у справі, що складаються з судового збору у розмірі 1 211,20 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між сторонами 26.04.2014 відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області було зареєстровано шлюб. У шлюбі у сторін народилися двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 26.06.2020 у справі №447/1243/20 шлюб між сторонами розірвано. 20.05.2020 Миколаївським районним судом Львівської області видано судовий наказ про стягнення з позивача аліментів на користь відповідача на утримання малолітніх дітей у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.04.2020 і до досягнення старшою дитиною повноліття. Аліменти позивач сплачує вчасно. На даний час у відповідача є нова сім?я та маленька дитина, якій вона приділяє всю увагу та не займається старшими дітьми. Проте, і до цього відповідач належним чином не виконувала свої батьківські обов?язки. Раніше вона неодноразово залишала дітей без нагляду та зникала у невідомому напрямку. У 2021 році діти цілий місяць проживали з позивачем, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов від 05.08.2021. У жовтні 2024 року відповідач вигнала спільного сина сторін з дому, після чого дитина прийшла до батька та відтоді проживає з позивачем. Син не хоче спілкуватись з матір?ю, про що говорить їй відверто. Після розмов з відповідачем дитина ходить у пригніченому стані, що негативно позначається на його психіці. Також у спільного сина сторін є проблеми зі здоров?ям, оскільки відповідач не займалась ним належним чином, не здійснювала лікування. У дитини є проблеми з кишківником, закрепи (які вже перейшли в хронічну форму), функціональна диспепсія, спазм сфінктера Одді, с-м Пайєра Герх, нетримання калу. Відколи син проживає з позивачем, вони щомісяця відвідують дитячу лікарню «Охматдит» де спостерігаються у дитячого хірурга та невролога, проводять діагностику, виконують призначене лікування. Крім того, успіхи дитини в школі значно покращилися, є позитивні зрушення у навчанні, дитина виконує домашні завдання, покращив читання, став активним на уроках, у нього з'явилося бажання брати участь у конкурсах. Позивач вказує, що він як батько докладає усі зусиль, щоб дитина росла, одужала, навчалася, піклується про нього, створив усі необхідні умови для його проживання та розвитку. Відповідач вважає, що подальше проживання сина з ним повністю відповідає його інтересам, а також позитивно сприяє його психологічному та фізичному розвитку.
14.02.2025 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача.
Ухвалою суду від 14.02.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за даним позовом, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, відповідачу надано строк для подання відзиву, заперечень.
Третя особа отримала ухвалу суду від 14.02.2025, копію позовної заяви з доданими до неї документами 13.03.2025, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 45).
04.03.2025 засобами системи «Електронний Суд» представник третьої особи подав клопотання, у якому просив проводити розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області, проти задоволення позовних вимог не заперечують (а.с. 42-44).
Відповідач отримала ухвалу суду від 14.02.2025, копію позовної заяви з доданими до неї документами, 14.03.2025, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду, та міститься у матеріалах справи (а.с. 49).
28.04.2025 до суду надійшов відзив, поданий відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 50-63).
Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Суддею в ухвалі щодо прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 14.02.2025 встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 191 ЦПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову ; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 178 ЦПК України, до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Відповідач подала до суду відзив 28.04.2025, попри те, що 14.03.2025 отримала ухвалу суду від 14.02.2025 рекомендованою поштою з повідомленням, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, тобто завчасно та з достатнім строком для складення та надсилання відзиву у визначений ухвалою та цивільним процесуальним законодавством строк.
Водночас, відзив не містить клопотання про поновлення строку подання відзиву та таке не було подане разом із відзивом.
Таким чином, суд не бере до уваги поданий відповідачем відзив, оскільки відповідач пропустила строк його подання.
Крім того, 28.04.2025 відповідач подала до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (а.с. 64-67).
13.05.2025 постановлено ухвалу, якою зобов'язано орган опіки та піклування виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської областіу термін до 26.05.2025 подати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору.
Вищевказану ухвалу скеровано для виконання та отримано третьою особою 14.05.2025, що стверджується повідомленням про доставку електронного документу (а.с. 72).
17.06.2025 до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області щодо розв'язання спору з приводу визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним чотирнадцятирічного віку (а.с. 76-79).
21.08.2025 ОСОБА_2 подала до суду заяву, у якій вказала, що визнає позовні вимоги, просить суд проводити розгляд справи за її відсутності (а.с. 82).
21.08.2025 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Войтович О.М. подала до суду клопотання, у якому просила проводити розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала та просила такі задоволити. Крім цього, просила не стягувати витрати на правову допомогу у розмірі 17 000,00 грн. з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
21.08.2025 постановлено ухвалу щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд встановив:
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/1243/20 від 26.06.2020, яке набрало законної сили 30.12.2020 після ухвалення постанови Львівським апеляційним судом від 30.12.2020 за результатами перегляду вказаної справи, шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 26.04.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції у Львівській області, актовий запис №21, розірвано (а.с. 30-31, 32-34).
Сторони у справі записані батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 12).
Крім цього, позивач і відповідач записані батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ).
Відповідно до копій довідок, виданих 11.09.2024 та 28.11.2024 в.о. начальника Миколаївського ВДВС у Стрийському районі Львівської області, ОСОБА_1 є платником аліментів згідно з виконавчим листом №447/1081/20, виданого 20.05.2020 Миколаївським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.04.2020 і до досягнення старшою дитиною повноліття. Станом на 11.09.2024 стягнення проводиться із заробітку боржника бухгалтерією ТОВ «Фуджікура Аутомотів Україна Львів». Заборгованість по сплаті аліментів станом на 31.07.2024 відсутня (а.с. 15, 16).
Згідно з копією акту обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей ОСОБА_1 , 1983 року народження, від 05.08.2021, комісією у складі старости Красівського старостинського округу, депутата тростянецької сільської ради та за підтвердженням сусідів, встановили, що діти ОСОБА_1 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 28.07.2021 проживають разом із батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_5 у АДРЕСА_1 . Умови проживання дітей добрі (а.с. 17).
Відповідно до копії акту обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей ОСОБА_1 , 1983 року народження, від 31.12.2024, комісією у складі старости Красівського старостинського округу, депутата тростянецької сільської ради та за підтвердженням сусідів, встановили, що син позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_5 у АДРЕСА_1 . Умови проживання дітей добрі (а.с. 18).
З копії висновку психолога КНП ЛОР «Клінічний центр дитячої медицини» ОСОБА_6 від 17.12.2024, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив діагностику за допомогою інтелектуальної шкали Векслера для дітей. Контакту доступний, зоровий контакт задовільний. Словниковий запас малий, увага виснажлива, мислення дещо сповільнене за темпом. Пам'ять дещо знижена. Мотивація до виконання завдань задовільна. Навички самообслуговування сформовані задовільно. Настрій стабільний. Загальний коефіцієнт інтелекту (IQ) = 73 бали, що відповідає межовому значенню (вербальний коефіцієнт інтелекту (IQ) = 66 балів; невербальний коефіцієнт інтелекту (IQ) = 86 балів. Психологом рекомендовано консультацію з психіатром і заняття з психологом (а.с. 19, 21).
Відповідно до характеристики учня 4 класу Тернопільського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Тростянецької ОТГ ОСОБА_3 , 2014 року народження, встановлено, що дитина навчається у школі з першого класу. До жовтня 2024 року проживав із матір'ю ОСОБА_2 . Проживаючи з мамою учень відвідував школу регулярно, без поважних причин не пропускав уроки, був доглянутий. Матір цікавилася навчанням сина. Дитина іноді не виконувала домашні завдання, навчання на середньому рівні. З часу проживання з батьком є зрушення у навчанні, учень виконує домашні завдання, покращилося читання, став активнішим на уроці, написання завдань і ведення зошитів стало більш акуратним, у дитини з'явилося бажання брати участь у заходах, конкурсах. Батько приділяє належну увагу вихованню, цікавиться навчанням і поведінкою сина у школі (а.с. 24).
На підтвердження своїх доводів позивачем долучено копії: висновків консультанта - дитячого гастроентеролога КНП ЛОР «Клінічний центр дитячої медицини» від 14.11.2024 та 30.12.2024, виписки історії хвороби №2469, протоколу обстеження №2979 від 17.12.2024, виданого лікарем підрозділу діагностичної ультрасонографії Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру, консультації хірурга КНП ЛОР «Клінічний центр дитячої медицини» від 30.12.2024, консультації невролога від 07.04.2023 та 14.11.2024, (а.с. 22, 23, 25, 26, 27, 28).
З копії характеристики ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає по АДРЕСА_1 , вбачається, що позивач прийнятий на роботу в ТОВ «Фуджікура Аутомотів Україна Львів» на посаду електромеханіка з 15.11.2017. Зарекомендував себе як відповідальний і дисциплінований працівник, до роботи ставиться сумлінно. У спілкуванні з колегами доброзичливий, привітний, врівноважений, стійкий до стресових ситуацій. Конфліктних ситуацій з колегами не було. Трудову дисципліну не порушував (а.с. 20).
Відповідно до копії довідки, виданої 30.01.2025 ТОВ «Фуджікура Аутомотів Україна Львів», із заробітної плати ОСОБА_1 проведено утримання згідно з постановою ВП №62517595 від 16.07.2020 за період з 01.07.2024 по 31.12.2024 у розмірі 39 391,76 грн. (а.с. 29).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування про доцільність проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області №150 від 10.06.2025, відповідно до оцінки потреб сім?ї / особи батька, проведеної фахівцем, відповідальним за проведення оцінки потреб комунального закладу «Центр падання соціальних послуг» Миколаївської міської ради від 04.06.2025 та акту обстеження умов проживання від 04.06.2025 встановлено, що малолітній ОСОБА_3 на цей час проживає разом із батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_5 у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок складається із чотирьох кімнат, загальна площа - 129,3 м.кв. Санітарно-гігієнічні умови проживання на час обстеження відповідають загальноприйнятим нормам: чисто, охайно, прибрано. Будинок облаштований відповідними меблями, побутовою технікою тощо. Дитина має окрему кімнату, наявне необхідне шкільне канцелярське приладдя, наявний одяг відповідно до сезону. Сім?я утримує підсобне господарство, користується земельною ділянкою. Батько ОСОБА_1 працює електромеханіком на ТОВ «Фуджікура Аутомотів Україна Львів»,
має стабільний дохід, забезпечує сина всім необхідним. Частково у вихованні дитини допомагає мати ОСОБА_1 - ОСОБА_5 (бабуся ОСОБА_8 ). Матеріальні потреби дитини забезпечено. Місце реєстрації матері: АДРЕСА_1 . Така створила нову сім?ю, у створеному шлюбі народила дитину та проживає по АДРЕСА_2 . Разом із дочкою ОСОБА_4 та дитиною від другого шлюбу переїхали з її слів у с. Брани, Луцький район, Волинська область. 10.06.2025 відбулось засідання комісії з питань захисту прав дитини, на якому розглянуто питання про підготовку висновку органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 . Запрошено батьків дитини. Мати ОСОБА_9 не з?явилась та у телефонному режимі пояснила, що не може бути присутньою на засіданні комісії, оскільки перебуває за межами області, влаштовує особисте життя, із другим чоловіком у стадії розлучення. Має намір купити житло у Волинській області. Матір дитини сподівається, що син ОСОБА_8 сам визначиться місцем проживання. У жовтні 2024 року ОСОБА_8 , з його слів, мама вигнала з дому через незначну провину, малолітній проживає із батьком за місцем реєстрації та проживання батька. У зв?язку із тим, що дитина має певні проблеми із здоров?ям, батько звернувся до фахівців з метою повного обстеження дитини. Зважаючи на те, що станом малолітній проживає зі своїм батьком, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, Комісія з питань захисту прав дитини вирішила рекомендувати органу опіки та піклування прийняти рішення про затвердження висновку щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним чотирнадцятирічного віку, за місцем проживання його батька ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 77-79).
Оцінка суду.
При вирішенні цього спору суд, передусім, бере до уваги інтереси дитини, враховує положення та принципи Загальної декларації прав людини, Декларації прав дитини, Конвенції ООН про права дитини, Європейської соціальної хартії, Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України, на підставі яких дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, особливої уваги, має право на особливий захист і допомогу для її благополуччя та гармонійного розвитку. Кожна дитина має право на піклування батьків.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно із ст. 9 Конвенції, Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.
Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 8, 9 ст. 7 Сімейного кодексу України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно із ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Статтею 14 вищевказаного Закону передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 встановлено, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей. Для того, щоб позбавлення батьківських прав було «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може таке найкраще задоволити інтереси дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006).
У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «М.С. проти України», суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Відповідна правова позиція застосована і в постанові ВС від 29.09.2021 у справі №459/3411/17, провадження №61-10531св21.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини крізь призму врахування найкращих інтересів дитини необхідно встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суд, насамперед, має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Вказане наведено у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі №377/128/18 (провадження №61-44680св18).
У постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №754/16535/19 (провадження №61-14623св21) вказано, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини слід насамперед виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 належним чином виконує свої батьківські обов'язки, такий зареєстрований та проживає у житловому будинку, який облаштований для проживання дитини. Позивач з 15.11.2017 працевлаштований на посаді електромеханіка у ТОВ «Фуджікура Аутомотів Україна Львів», з місця роботи характеризується позитивно.
У дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявний сталий спосіб життя та відсутня нагальна необхідність змінювати місце проживання та звичний життєвий режим.
Судом також ураховується, що матір дітей не заявила вимоги про визначення місця проживання ОСОБА_3 з нею, зустрічний позов не пред'явила, із клопотанням про з'ясування думки дитини, призначення судово-психологічної експертизи не зверталася, також не зверталася із заявами до органу опіки та піклування, не з'явилася на засідання, за результатами якого увалено висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дитини з батьком, у судові засідання не з'являлася, позов у поданій до суду 21.08.2025 заяві визнала.
Виходячи з найкращих інтересів дитини, суд приходить висновку про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком за адресою його місця реєстрації та фактичного проживання.
Визначення місця проживання дітей з батьком не позбавляє матір дітей батьківських прав та не звільняє її від виконання своїх батьківських обов'язків.
Матір дитини, яка безсумнівно відіграє одну з найважливіших ролей у житті дитини та його розвитку, має право та обов'язок піклуватися про здоров'я дитини й стан його розвитку незалежно від того, з ким дитина буде проживати.
Крім того, кожен із батьків не позбавлений права підіймати у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дітей з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.04.2022 у справі №359/6726/20 (провадження №61-17922св21).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідачем визнано позов, з урахуванням положень ст. 142 ЦПК України, позивачу слід повернути з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а решту 50 відсотків, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 є звільненою від сплати судового збору, оскільки є особою з інвалідністю з дитинства, слід компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 7, 19, 105, 110, 112, 141, 160, 161 СК України, ст. 11, 14 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 29 ЦК України, ст. 141, 223, 247, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,
Позов задоволити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок відповідно до квитанції АТ «Ощадбанк» №54176584SB від 13.02.2025.
Компенсувати ОСОБА_1 судовий збір у справі у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_4 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області, місцезнаходження: вул. Зелена, 2, с. Тростянець, Стрийський район, Львівська область, 81614, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40178802.
Повний текст рішення складено 22.09.2025.
Суддя Головатий А.П.