Провадження №2/447/937/25
Справа №447/1637/25
(заочне)
22.09.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі головуючого судді Павліва В.Р., за участю секретаря судового засідання Норик І.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві Львівської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
30.05.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» Романенко М.Е. звернувся в Миколаївський районний суд Львівської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №370709 від 20.10.2018 в розмірі 23060,12 грн., яка складається із суми заборгованості - 17620,00 грн., суми інфляційних втрат - 3852,87 грн., суми 3% річних - 1587,25 грн.. Крім цього, просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №370709. Відповідно до індивідуальної частини договору №370709 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», надало відповідачу позику у сумі 7000 грн. ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту №370709 від 20.10.2018 та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти у розмірі 7000 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «Він ФІНАНС». Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги №1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 17620,00 грн., а саме: сума основного боргу - 4000,00 грн., сума боргу за процентами - 2160,00 грн., сума боргу за пенею і штрафами - 10560,00 грн.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором про надання фінансового кредиту №370709 від 20.10.2018 за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») набуло прав кредитора стосовно відповідача ОСОБА_1 ..
Договір про надання фінансового кредиту №370709 від 20.10.2018 був укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
При укладенні договору №370709 від 20.10.2018 на фінансовий номер телефону відповідача був відправлений одноразовий ідентифікатор, який ним був використаний для прийняття та підтвердження умов договору.
Щодо строків позовної давності, позивач зазначав, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Враховуючи практику застосування норм права Верховним судом, в силу приписів, зокрема, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», строк на звернення до суду із позовною заявою, який настав під час дії обмежень карантинного характеру, має бути продовженим, а отже заява про застосування строків позовної давності має бути визнаною як передчасна та в її задоволені має бути відмовлено.
Крім цього, до об'єктивних причин звернення до суду із захистом своїх прав та інтересів, Позивачем виокремлюється також введення воєнного стану на території країни. Попри зазначену норму статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», де зазначається, що скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється, існує низка рішень рекомендаційного характеру, які були видані Радою Суддів України. Зокрема, 2 березня 2022 року РСУ опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, де зазначила, що процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану. Тому введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об'єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.
Окрім того, згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Представник позивача просить поновити строк давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 370709 від 20.10.2018.
Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 16.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі. Відповідачу надано строк для подання відзиву та заперечень.
Ухвалу суду про відкриття провадження, суд надсилав відповідачу на адресу місця його реєстрації, проте така повернулась на адресу суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Крім того, позивач, на виконання вимог абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, додав до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів.
У судові засідання призначені на 26.08.2025, 22.09.2025 відповідач не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву, клопотань чи заяв до суду не подавав.
У прохальній частині позовної заяви представник позивача адвокат Романенко М.Е. просив справу розглядати без участі представника позивача, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.
Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відтак, на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд встановив:
20.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №370709, відповідно до умов якого товариство надає клієнту грошові кошти у розмірі 4000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування кредитом: 0.01% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (3,65% річних) у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору.
Відповідно до п.1.3. Договору, сукупна вартість кредиту складає 100,30% від суми кредиту (у процентному виразі) або 4012,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування кредитом 0,30% від суми кредиту (у процентному виразі) або 12,00 грн. (у грошовому виразі).
Кредит надано строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором.
Кредит надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок Клієнта.
Відповідно до п.1.6. Договору, клієнт має право ініціювати продовження строку користування кредитом. Для цього він зобов'язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату продовження (пролонгації) проценти за користування кредитом, а також пеню та штраф (у разі наявності). У такому разі та за умови, що залишок тіла кредиту складає не менше ні 400,00 грн., строк користування кредитом автоматично продовжується (пролонгується) з дати внесення необхідної суми грошових коштів на такий самий строк і на таких самих умовах.
За договором №370709 від 20.10.2018 зазначено, що ОСОБА_1 підписав договір електронно-цифровим підписом 20.10.2018 о 05:15:04.
Графіком розрахунків до договору про надання фінансового кредиту №370709 від 20.10.2018 визначено суму кредиту, суму нарахованих процентів та загальний розмір заборгованості.
12.04.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Авентус Україна» укладено Договір факторингу №1, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за договором про надання фінансового кредиту №370709 від 20.10.2018 за яким ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») набуло прав кредитора стосовно відповідача ОСОБА_1 ..
У реєстрі прав вимоги зазначено кредитний договір №370709 від 20.10.2018 боржник ОСОБА_1 .
У довідці виданою ТОВ «Авентус Україна» зазначено анкетні дані позичальника, номер договору, суму кредиту, строк кредитування, та інші дані.
Відповідно до розрахунку заборгованості (станом на дату відступлення прав вимоги) сума заборгованості за кредитним договором від 20.10.2018 становить 17620,00 грн.
Оцінка суду.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку з укладенням спірного кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України відносини за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 вищевказаного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 627-628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629, 638 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Нормами ст. 267 ЦК України визначено - якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
20.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №370709. Договір підписаний електронним цифровим підписом. Товариство надає клієнту грошові кошти у розмірі 4000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» не було надано жодного документу, який би свідчив про те, що ТОВ «Авентус Україна» здійснило переказ коштів на рахунок відповідача у розмірі 7000,00 грн..
Із індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №370709 від 20.10.2018, графіку розрахунку до договору про надання фінансового кредиту №370709 від 20.10.2018 у таких відсутній електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідача ОСОБА_1 , оскільки такий не відповідає положенням п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» та не містить даних у вигляді алфавітно-цифрової послідовності.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За відсутності електронного підпису відповідача у кредитному договорі № 370709 від 20.10.2018, графіку розрахунків до договору про надання фінансового кредиту №370709 від 20.10.2018 суд позбавлений можливості встановити той факт, що сторони погодили істотні умови договору та дійшли згоди про укладення такого.
Представник позивача зазначив, що кредитні кошти у розмірі 7000,00 грн. були перераховані на рахунок відповідача, однак в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо номера банківської картки, яка б належала відповідачу ОСОБА_1 , та на яку було здійснено переказ коштів.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі № 161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові щодо кредитного договору №370709 від 20.10.2018, матеріали справи не містять, а тому такі задоволенню не підлягають.
За ст.141 ЦПК України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача не підлягають стягненню.
Враховуючи викладене, на підставі ст. 526, 527, 610-612, 627-629, 638 ЦК України, керуючись ст. 2, 10, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №370709 від 20.10.2018.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 м. Київ, 04112; ЄДРПОУ-38750239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 22.09.2025.
Суддя Павлів В. Р.