Справа № 462/6093/25
22 вересня 2025 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді Колодяжного С.Ю.
з участю секретаря судового засідання Чайко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 поштовим зв?язком звернулася до суду із адміністративним позовом, який надійшов 08.08.2025 року, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5327284 від 27.07.2025 року про накладення відносно неї адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП, а справу закрити за ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю у її діях події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що поліцейським ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області Стельмахом Р.В. винесено відносно неї вказану постанову, згідно якої вона 27.07.2025 року о 12.45 год. на дорозі Західний обхід м.Львова 15 км. керуючи автомобілем «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , не виконала вимоги дорожнього знаку 5.16 (напрямки руху по смугах), чим порушила п.8.4 «г» Правил дорожнього руху.Проте стверджує, що Правил дорожнього руху не порушувала і вказаного у постанові правопорушення не вчиняла. Зазначає, що поліцейським при винесенні постанови не встановлено дійсних обставин події. Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення нею правопорушень, не надано, поліцейським не досліджено і в постанові не вказано. Вважає, що її притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, вказана постанова поліцейського є протиправною і такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 12.09.2025 року відкрито провадження у справі та визначено дату і час розгляду, про що повідомлено сторони.
Позивач у судове засідання 22.09.2025 року не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час, день та місце розгляду справи.
Відповідач, який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, не направив в судове засідання свого уповноваженого представника, відзиву на адміністративний позов суду не подав.
Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому за вказаних обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши її дійсні обставини та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.
Згідно з ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п.8.4 «г» Правил дорожнього руху наказові знаки показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП порушення, у тому числі порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Справа про вказане адміністративне правопорушення мають право розглядати і накладати адміністративні стягнення працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ст.222 КУпАП).
Згідно п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу . Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі передбачених ч.1 ст.121 КУпАП.
Судом встановлено, що 27.07.2025 року поліцейським ВП №3 (м.Пустомити) ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області винесено постанову серії ЕНА №5327284, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно з даною постановою позивач визнана винною у тому, що вона 27.07.2025 року о 12.45 год. на дорозі Західний обхід м.Львова 15 км. керуючи автомобілем «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , не виконала вимоги дорожнього знаку 5.16 (напрямки руху по смугах), чим порушила п.8.4 «г» Правил дорожнього руху (а.с.11-12).
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов?язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч.1 і ч.3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв?язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об?єктивне з?ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зі змісту ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки чи відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд звертає увагу, що зазначена правова норма визначає ряд фактичних даних, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно з п.24 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу на неприпустимість спрощеного підходу до розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи, що норми КАС України покладають на суб?єкта владних повноважень обов?язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення її прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов?язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.
Крім того, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб?єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Саме лише усне твердження працівника поліції «я бачив», озвучене правопорушнику, на переконання суду, не може бути належним доказом, оскільки це не ґрунтується на вимогах закону. Спостереження працівником поліції правопорушення, може мати місце, однак воно має бути зафіксоване на матеріальному носії, який вже є доказом в розумінні ст.251 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що працівники поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак суду не надано жодних доказів (аудіо- чи відео фіксації), які б підтверджували факт здійснення позивачем адміністративного правопорушення.
В оскаржуваній постанові також відсутні посилання на докази, які б безспірно підтверджували зазначені обставини, тобто, посвідчували об'єктивну сторону адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Отже, виходячи з зазначених обставин справи, в даному випадку відсутня належна доказова база, яка б підтверджувала факт порушення позивачем правил дорожнього руху.
Суть судового контролю під час розгляду справи полягає в тому, щоб оцінити підставність винесення спірної постанови саме на момент її винесення. Суд не повинен перебирати на себе не властиві функції і фактично здійснювати розслідування або ж дослідження доказів, які не були зібрані та не могли бути враховані відповідачем до моменту винесення постанови.
Суд звертає увагу на те, що відповідач не довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та не довів того факту, що при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови поліцейський прийняв зазначене рішення на підставі об?єктивних доказів, оскільки жодного доказу на підтвердження обставин, викладених в оскаржуваній постанові суду не представлено.
Також суд вважає, що за відсутності в даному випадку фото-відео-фіксації, сама по собі спірна постанова про адміністративне правопорушення повністю не відображає опису обставин, встановлених при розгляді справи та не підтверджує факту вчинення позивачем правопорушення, а лише тільки вказує на нього.
За таких обставин, суд бере до уваги письмові пояснення позивача, викладені в позовній заяві, оскільки вони не спростовані відповідачем, про те, що вона не порушувала Правил дорожнього руху і вважає, що притягнення її до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП є незаконним.
З урахуванням наявних по справі доказів вбачається, що поліцейським порушено норми ст.245 КУпАП, а саме відповідачем не було вжито належних заходів, спрямованих на своєчасне, всебічне, повне і об?єктивне з?ясування обставин справи.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб?єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб?єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про скасування постанови і закриття справи.
Виходячи з наведеного, з огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що в судовому засіданні не встановлено, а відповідачем не представлено жодного належного, об'єктивного та обґрунтованого доказу, який би спростовував доводи позивача, підтверджував правомірності оскаржуваної постанови та вказував на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, суд дійшов висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з?ясування усіх обставин справи, а відтак підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв?язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб?єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб?єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути понесені нею судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду, в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.9, 73-77, 90, 139, 229, 241-246, 268, 271, 272, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Адміністративний позов - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5327284 від 27.07.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення -скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити у зв?язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 605,60 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Головне управління Національної поліції у Львівській області, ЄДРПОУ 40108833,місцезнаходження: м.Львів, пл.Генерала Григоренка, 3.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний