Справа № 444/2147/25
Провадження № 2-а/444/53/2025
(повне)
15 вересня 2025 року Жовківський районний суд Львівської області в складі :
головуючого судді Олещук М. М.,
секретар судового засідання Мачіха Г.В.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Панюра Н.Ф.,
представника відповідача - Арендач М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовкві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04 червня 2025 року постановою №002281Е в справі про адміністративне правопорушення його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 202 КУпАП та було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Позивач вважає, що дана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є необґрунтованою. Так, в постанові зазначено, що 04 червня 2025 року о 18.00 год. ОСОБА_1 був виявлений та затриманий на відстані 3000 метрів від лінії державного кордону, на напрямку 659 прикордонного знаку, на ок.н.п. Річки в межах прикордонної смуги, територія Белзької ОТГ, Шептицького р-ну прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за порушення прикордонного режиму, а саме за перебування в прикордонній смузі без військово-облікових документів у паперовій чи електронній формі. Позивач стверджує, що наведене вище не відповідає дійсним обставинам справи. Позивач зазначає, що він в електронній формі пред'явив документи, які дали можливість військовим встановити його особу та його статус як військовозобов'язаного.
Позивач просить скасувати постанову інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника другої групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип В) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип Б) штаб сержанта ОСОБА_2 №002281Е від 04 червня 2025 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 850 гривень на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 20.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі, розгляд справи призначено на 23.07.2025 року (арк. спр. 17-18).
16.07.2025 року до суду надійшов відзив відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, в якому відповідач вимоги позивача не визнає повністю, і вважає, що вони не ґрунтуються на законі, є безпідставними і тому не підлягають задоволенню. 04 червня 2025 року о 18 год. 00 хв. під час перевірки документів прикордонним нарядом «Контрольний пост» в осіб, які в'їжджають, перебувають в контрольованому прикордонному районі, було виявлено громадянина України ОСОБА_1 за порушення прикордонного режиму, а саме: за перебування в прикордонній смузі без військово-облікових документів (у паперовій або електронній формі), необхідність наявності яких передбачена п. 7 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року №1147, тобто вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Старшим прикордонного наряду «Контрольний пост» головним сержантом ОСОБА_3 було роз'яснено громадянину України ОСОБА_1 пункт 7 Постанови КМУ №1147. В подальшому складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ№003622Е від 04.06.2025 року, зауваження щодо змісту протоколу не надходило. Під час розгляду справи уповноважена посадова особа ( ОСОБА_2 ) мала належні та допустимі докази про те, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 202 КУпАП. На момент розгляду справи позивач перебував на підрозділі охорони державного кордону, розгляд справи відбувався в його присутності та скарг від вищевказаного громадянина не надходило. Також, під час розгляду справи уповноваженою особою, було враховано характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, а також те, що позивач притягується до адміністративної відповідальності вперше та стосовно нього було накладено мінімальний розмір стягнення передбаченого ч. 1 ст. 202 КУпАП.
У зв'язку з наведеним, представник позивача просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просив суд такий задовольнити. Позивач пояснив, що він працює на доставці товарів до магазинів. 04.06.2025 року він розвозив товар і їхав з м. Рава-Руська до села Карів, а за селом Річки був прикордонний пост. Позивач ствердив, що документів в паперовій формі він не носить, бо під час завантаження чи вивантаження товару є велика ймовірність загубити документи. Позивач зазначає, що через застосунок «Дія» він показав документи, що посвідчують його особу, зокрема, паспорт громадянина України. Також вказав, що в нього в телефоні є додаток «Резерв +», однак, через відсутність інтернет мережі, він не зміг відкрити цей додаток. Також він просив інспекторів роздати йому інтернет, щоб вони могли перевірити наявність у нього військово-облікових документів. Позивач ствердив, що в нього в телефоні є скрін із застосунку «Резерв+» з всіма оновленими даними і він цей скрін показав прикордонним інспекторам, але їм такі дані були не достатні, після чого він поїхав разом з ними для з'ясування всіх обставин і щодо нього було складено оскаржену постанову.
Представник позивача - адвокат Панюра Н.Ф. в судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити. Також додатково зазначила, що позивач доставляє товари до магазинів, і в той день він також доставляв товари до магазину та мав із собою скріншот даних із додатку «Резерв+», а також мав в електорному вигляді копію документів на підтвердження того, що він є особою з інвалідністю - ІІІ група. А тому притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 202 КУпАП є неправомірним.
В судовому засіданні представник відповідача - Арендач М.В щодо поданого позову заперечила та підтримала викладені у відзиві на позов доводи. Також додатково зазначила, що позивач на контрольному пості показав прикордонним інспекторам документи в застосунку «Дія», що посвідчують його особу, однак, не надав військово-облікових документів в паперовій чи електронній формі. Позивач посилається на проблеми з інтернет мережею, а також на те, що надав скріншот із додатку «Резерв+», однак, позивач, зайшовши в додаток «Резерв+» і йому необхідно було авторизуватися, що свідчить про те, що він взагалі не був зареєстрований у цьому додатку. Представник відповідач ствердила, що винесена інспектором прикордонної служби оскаржувана постанова є законною, оскільки позивач не надав військово-облікових документів в паперовій чи електронній формі, а тому просить у позові відмовити.
В судовому засіданні було задоволено клопотання представника відповідача про допит в якості свідків інспекторів прикордонної служби.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначив, що є військовослужбовцем, несе службу в ІНФОРМАЦІЯ_6 , має звання головного сержанта. Свідок пояснив, що він ніс службу в прикордонному наряді на околиці села Річки та перевіряв осіб, які прямують в прикордонну смугу. Чоловіки повинні предявити документи, що посвідчують особа та в період воєнного стану чоловіки віком від 18 до 60 років мають пред'явити військово-облікові документи. Чи перевіряв він документи у позивача свідок відповів, що не пам'ятає. Також ствердив, що особа повинна мати обов'язково військово-облікові документи. Якщо не працює інтернет, то він надає 10-15 хвилин, щоб можна було завантажити всі необхідні документи. Свідок пояснив, що доступ до бази документів він не має. Якщо людина пред'явила їм всі необхідні документи, то вони її пропускають. Чи надавав позивач скріншот із додатку «Резерв+» він не пам'ятає.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зазначив, що він є начальником відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », старший лейтенант, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Свідок пояснив, що 04.06.2025 року близько 18 год. прикордонний наряд, який ніс службу, зупинив транспортний засіб під керування водія ОСОБА_1 . Під час перевірки старшим прикордонного наряду - головним сержантом ОСОБА_4 громадянин ОСОБА_1 не надав військово-облікових документів. Так, відповідно до п. 7 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року №1147 чоловіки віком від 18 до 60 років повинні пред'явити військово-облікові документи. Дані із додатку «Резерв+» також є військово-обліковими документами. Однак, позивач не зміг такі пред'явити. Що стало причиною того, що позивач не зміг пред'явити такі документи він не знає. Свідок зазначив, що він не здійснював таку перевірку документів у позивача, а здійснював її старший прикордонного наряду - головний сержант ОСОБА_6 . Свідок вказав, що він переглядав відеозаписи з камери, а тому обізнаний із цими подіями. Також зазначив, що відеозапис не містить звуку, оскільки є технічні несправності, а тому наявний лише відеозапис без звуку. Свідок зазначив, що інспектори прикордонної служби лише перевіряють наявність військово-облікових документів, а не здійснюють призову. Свідок вказав, що доступу до бази даних в них немає. Також ствердив, що на відеозаписі не було видно, що позивач пред'являв скріншот із додатку «Резер+».
Заслухавши пояснення позивача, її представника, пояснення представника відповідача, допитавши свідки, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в справі докази, суд дійшов наступного висновку.
За умовами ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Судом встановлено, що 04 червня 2025 року інспектором прикордонної служби вищої категорії - начальником другої групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип В) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип Б) штаб сержантом ОСОБА_2 складено Постанову №002281Е про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 850 гривень на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення (арк. спр. 6-7).
У вказаній вище постанові зазначено, що 04 червня 2025 року о 18.00 год. ОСОБА_1 був виявлений та затриманий на відстані 3000 метрів від лінії державного кордону, на напрямку 659 прикордонного знаку, на ок.н.п. Річки в межах прикордонної смуги, територія Белзької ОТГ, Шептицького району, Львівської області прикордонним нарядом «Контрольний пост» від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за порушення прикордонного режиму, а саме за перебування в прикордонній смузі без військово-облікових документів (у паперовій чи електронній формі), чим порушив вимоги пункту 7 «Положення про прикордонний режим», затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року №1147.
Вирішуючи вказаний спір суд виходить з таких мотивів та положень закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України «Про Державну прикордонну службу України».
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», основними функціями Державної прикордонної служби України є, зокрема, охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.
Систему режимних заходів у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі, які регламентують відповідно до законодавства правила в'їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб встановлює Положення про прикордонний режим, затверджене Постановою КМУ від 27 липня 1998 року № 1147 (надалі - Положення №1147).
Відповідно до частин 1, 4 статті 22 Закону України «Про державний кордон України», пункту 2 Положення № 1147 з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку КМУ встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Так, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.
За правилами пункту 7 Положення №1147, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Особи, зазначені у пунктах 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов'язані пред'являти відповідні документи, передбачені цими пунктами (пункт 10 Положення).
Згідно з частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Питання щодо форми, в якій оформляється (створюється) та видається військово-обліковий документ регулюється Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559.
Так, Постановою 559 визначено, що військово-обліковий документ створюється в електронній та/або паперовій формі.
Постанова 559 встановлює, що військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації, за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про таку особу.
У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (QR-код).
QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.
Пункт 9 Постанови 559 встановлює, що військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 КУпАП України, порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У судовому засіданні із пояснень позивача встановлено, що військово-обліковий документ позивач ОСОБА_1 пред'явив інспектору прикордонної служби в електронному вигляді у системі «Резерв+», який містився у нього в телефоні.
Позивач також пояснив, що ним до позовної заяви надано роздруківку скріншоту з «Резерв+», в якій вказано, що він виключений з військового обліку.
Крім того, позивач до позовної заяви надано копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, в якій вказано, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю - третя група безтерміново з дитинства (арк. спр. 13).
Таким чином, ОСОБА_1 мав сформований чинний військово-обліковий документ в електронній формі.
Як стверджено представником відповідача, процес пред'явлення та перевірки документів у ОСОБА_1 документів фіксувався на відеозапис, однак, з технічних причин, на відеозаписі не відтворюється звук.
В судовому засіданні оглянуто долучений представником відповідача до матеріалів справи відеозапис, який не містить звуку та містить два фрагменти, на яких візуально зображений позивач, який під'їхав на транспортному засобі до прикордонного поста, та який пред'явив на камеру інспектору прикордонної служби документ, що посвідчує його особу з телефону. Також зафіксовано, як позивач неодноразово спілкувався з інспекторами прикордонної служби та показував їм свій телефонний пристрій.
Суд враховує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).
Оскаржена постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу вимог ч.ч. 1-3 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Як встановлено під час розгляду справи, оскаржена постанова винесена з тих підстав, що позивач перебував та пересувався в прикордонній смузі без військово-облікових документів (в паперовій або електронній формі).
Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що позивач не надав військово-облікових документів за описаних в оскарженій постанові обставин. Так, у постанові, яка оскаржується, відповідачем не наведено посилання на докази, якими обґрунтовується рішення, винесене останнім про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 202 КпАП України.
Надані в якості доказу два фрагменти відеозапису без звуковідтворення, а також показання допитаних в судовому засіданні свідків не доводять вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 202 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 202 КУпАП та як наслідок неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, беручи до уваги відсутність належних доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що постанову про накладення адміністративного стягнення №002281Е від 04 червня 2025 року, відносно ОСОБА_1 належить скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 72-78, 241-246, 250, 286, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову №002281Е від 04 червня 2025 року складену інспектором прикордонної служби вищої категорії - начальником другої групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип В) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип Б) штаб сержантом ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 850 гривень на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 202 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повне рішення суду складено 22.09.2025 року.
Суддя М. М. Олещук