Дата документу 23.09.2025
Справа № 334/4434/25
Провадження № 3/334/1651/25
23 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Телегуз С.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 25.08.2022 Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області, працює в ПрАТ ЗТР, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.124 КУпАП, -
02.06.2025 року до суду надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №337523, складеного 21.05.2025 року заступником командира 1 взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Запорізькій області ДПП старшим лейтенантом поліції Отставним В.Г., 21.05.2025 року близько 16:35 год. в м.Запоріжжя, Дніпровський район, по вул. Дудикіна, 24, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mitsubishi Galant дн НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Chevrolet Aveo, дн НОМЕР_3 , який був припаркований (власник ОСОБА_2 ), внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, постраждалих немає, чим порушив вимоги п.п. 2.3б; 1.3.1 ПДР України.
В судовому засіданні 12.06.2025 ОСОБА_1 провину не визнав, подав письмове клопотання про призначення по справі судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», проведення якої доручити експертам Запорізького НДЕКЦ МВС України за адресою: 69068, м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 19-а. Зазначив також, що не порушував вимоги ПДР України, в його діях немає невідповідностей ПДР України, що знаходяться в причинному зв'язку із ДТП.
12.06.2025 року постановою суду призначено у справі судову інженерно-транспортну експертизу за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», проведення експертизи доручено експертам Запорізького НДЕКЦ МВС України. На розгляд експертизи поставлено наступні запитання: 1) Чи є в діях водія ОСОБА_1 невідповідності вимогам пунктів Правил дорожнього руху України, що знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з подією пригоди? 2) Чи могли бути спричинені пошкодження автомобіля Chevrolet Aveo, дн НОМЕР_3 боковим дзеркалом автомобіля Mitsubishi Galant дн НОМЕР_2 , враховуючи форму дзеркала та висоту його розташування? 3) Чи наявні на правому боковому дзеркалі Mitsubishi Galant дн НОМЕР_2 характерні пошкодження, які могли бути наслідком взаємодії з дзеркалом автомобіля Chevrolet Aveo, дн НОМЕР_3 ? 4) Чи могли бути пошкодження лакофарбового покриття кожуха правого бокового дзеркала автомобіля Chevrolet Aveo, дн НОМЕР_3 , отримані в інший спосіб та в іншому місці ?
21.08.2025 року до суду з Запорізького НДЕКЦ МВС України надійшов Висновок експерта №СЕ-19/108-25/14307-ІТ від 21.08.2025 року, згідно якого:
1. З урахуванням пояснення ОСОБА_3 в діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність до вимог п.13.3. Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з подією пригоди.
З урахуванням пояснення ОСОБА_1 в його діях невідповідності до вимог Правил дорожнього руху не вбачаються.
З урахуванням пояснення ОСОБА_2 оцінити дії водія ОСОБА_1 у відповідності до вимог Правил дорожнього руху не надається можливим, оскільки ОСОБА_2 не бачила момент розвитку події.
Вирішити запитання № 2, 3, 4 не надається можливим, оскільки не були надані автомобілі Chevrolet Aveo, дн НОМЕР_3 , та Mitsubishi Galant дн НОМЕР_2 , для їх експертного огляду.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Диспозиція ст.124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно п.3 ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю - у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Суд звертає увагу, що на сьогодні не існує єдиної судової позиції з приводу того, чи потрібно визнавати винною особу у вчиненні адміністративного правопорушення у разі закриття справи у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Наприклад, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» №223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року визначено, що вказівка законодавця у п.7 ст.247 КУпАП «на момент розгляду справи» означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст.38 КУпАП. Водночас розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст.38 КУпАП, а передбачений ст.277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об'єктивного та повного з'ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, якщо на момент розгляду справи в суді закінчилися строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд у разі заперечення особою своєї вини чи наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб'єктів цього правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, та лише після цього закриває провадження у справі.
У подальшому 07.11.2017 року Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України на відміну від Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняла Висновок «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності», в якому зазначено, що п.7 ч.1 ст.247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Окрім того, логічне тлумачення абз.1 ст.247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів це єдина необхідна підстава для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст.280 КУпАП), у тому числі вини особи у його вчиненні. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно ст.284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Таким чином, зроблено висновок, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
Згідно роз'яснень наданих Верховним судом у Постанові від 11.07.2018 року у справі №308/8763/15-а - провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Як зазначив Верховний суд, логічне тлумачення абз.1 ст.247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, Верховний суд прийшов висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
При цьому, ВП ВС в Постанові від 02.02.2023 року у справі №735/1121/20 розглянула питання тлумачення змісту ч.2 ст.49 КК України (звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності), та зауважила, що раніше застосований підхід не відповідає точному змісту кримінально-правової норми та дійсній волі законодавця, і відступила від правового висновку. Так зазначила, що друге речення ч.2 ст.49 КК України не містить прямої вказівки щодо строків давності, на які необхідно орієнтуватися після відновлення їх перебігу. Недостатня визначеність формулювання ч.2 ст.49 КК України зумовлює суперечливе розуміння змісту правової норми і викликає питання як саме розглядати наведені в третьому реченні загальні строки: 1) як такі, що беззастережно застосовуються замість передбачених у ч.1 ст.49 КК України диференційованих строків у всіх випадках ухилення особи від досудового розслідування або суду й наступного з'явлення її із зізнанням чи затримання; 2) як альтернативні, тобто такі, що не виключають застосування диференційованих строків і замінюють їх лише в окремих випадках.
На переконання ВП ВС реалізація принципу гуманізму під час тлумачення та застосування конкретного положення закону про кримінальну відповідальність здійснюється за правилом: якщо відповідне положення містить елемент невизначеності й вона не може бути усунута з урахуванням інших конкретних чи загальних положень, таке положення має застосовуватися за найбільш сприятливим для особи варіантом з усіх можливих.
З урахуванням вищезазначеного на даний час немає сформованої правової позиції Верховного Суду про необхідність суду визнання винуватим або без встановлення вини особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наявність вищевказаної юридичної невизначеності, суддя звертає увагу на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якість закону»; якщо в національному законодавстві допущено неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, то національні органи мають застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
З адміністративного протоколу та матеріалів, долучених до нього, вбачається, що порушення вчинено 21.05.2025 року, матеріали справи після проведення експертизи надійшли до суду 21.08.2025 року.
За таких обставин, на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчився строк для накладення адміністративного стягнення, передбачений ст.38 КУпАП - не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
При цьому, суддя керується принципом застосування найбільш сприятливого закону, у зв'язку з чим провадження у справі слід закрити без підтвердження чи спростування вини ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 38, 124, 247, 268, 283-285, 277, 287, 291 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №337523 від 21.05.2025 року за ст.124 КУпАП - закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду.
Суддя: С.М. Телегуз