Справа № 333/8599/25
Провадження № 2-о/333/522/25
11 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Наумової І.Й.,
присяжних: Зінченко Л.В,
Косаренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,
представника заявника: Шишко О.Г.
прокурора: Кнут Ю.О.
лікаря-психіатра: Кальонової А.О.
представника особи, відносно якої ставиться питання
про примусову госпіталізацію Сухіної О.В. - адвоката: Жидкової Л.І.
заінтересованої особи: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 333/8599/25 за заявою Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, заінтересована особа: ОСОБА_1 , про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_2 , -
КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради звернувся 11.09.2025 р. до суду із заявою, в якій просило вирішити питання про госпіталізацію до даного закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви зазначено наступне.
З 1999 року ОСОБА_2 страждає на психічний розлад, неодноразово знаходилась на
обстеженні на лікуванні в психіатричних стаціонарах. В клінічній картині псевдоневротична, псевдопсихопатична, кататонічна, афективно-маячна симптоматика, агресивні та аутоагресивні тенденції. Остання госпіталізація з 09.08.2025 по 18.08.2025 з діагнозом: «Шизоафективний розлад змішаного типу».
Поточна госпіталізація пов'язана з суттєвим погіршенням психічного стану пацієнтки. За відомостями від матері, не спить, ліки не вживає, відмовляється від їжі, б'є посуд, викидує з квартири їжу, речі, документи, погрожує вчинити самогубство, викинутися з мосту, або з балкону, проявляє агресію до дитини, батьків, виганяє матір, погрожує розправою їй та її чоловіку. Була затримана нарядом поліції за викликом про домашнє насильство, передана спеціалізованій бригаді швидкої медичної допомоги, лікар ОСОБА_3 , доставлена до приймального відділення в стані психомоторного збудження у супроводі матері. Згоди на госпіталізацію не надала, у зв'язку з чим була госпіталізована у примусовому порядку, як така, що страждає на тяжкий психічного розладу, небезпечна для себе та оточуючих з діагнозом: «Шизофренія, загострення, афективно-маячний синдром. Психомоторне збудження».
11.09.2025 ОСОБА_2 була оглянута комісією лікарів-психіатрів, за висновком якої ОСОБА_2 , страждає на тяжкий психічний розлад у формі параноїчної шизофренії, епізодичний тип перебігу з наростаючим дефектом, афективно-маячний синдром. За психічним станом є небезпечною для себе та оточуючих. Госпіталізація доцільна. Обстеження та лікування можливі тільки в умовах психіатричного стаціонару.
На підставі вищевказаного, заявник просить госпіталізувати ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства “Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради (м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 10-а) у примусовому порядку.
У судовому засіданні представник психіатричного закладу доводи заяви підтримав з підстав, викладених в ній, і просив суд задовольнити заяву.
Лікар-психіатр КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради зазначила, що внаслідок погіршення психічного стану ОСОБА_2 , вона є небезпечною для себе та оточуючих.
ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала відносно задоволення цієї заяви.
Захисниця ОСОБА_2 - адвокат Жидкова Л.І. в судовому засіданні не заперечувала відносно задоволення цієї заяви.
Заінтересована особа ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона є матір'ю ОСОБА_2 , останнім часом донька перестала приймати ліки, внаслідок чого її психічний стан погіршився, остання навіть хотіла вчинити самогубство.
Прокурор підтримала заяву та просила її задовольнити.
Суд, заслухавши пояснення представника заявника, особу, відносно якої заявлені вимоги, заінтересованої особи, лікаря-психіатра, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. У своєму рішенні Європейський Суд з прав людини (справа «Анатолій Руденко проти України») від 17.04.2014 року зазначив, що особа не може вважатися «Психічно хворою» та позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов; по-перше, об'єктивна медична експертиза повинна достовірно показати, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа, яка досягла 14 років, госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги добровільно - на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою. Госпіталізація особи у цьому випадку здійснюється за рішенням лікаря-психіатра.
Згідно зі ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов'язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці. У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність такої госпіталізації. До винесення судом рішення лікування може проводитися за рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів).
З рапорту працівника поліції, заяви ОСОБА_1 , вбачається, що остання 10.09.2025 р. звернулась до поліції з приводу домашнього насилля, яке вчиняє її донька ОСОБА_2 , також заявниця пояснила, що донька останнім часом стала агресивніше себе поводити, проявляє агресію як відносно себе, оскільки хотіла вчинити самогубство, так і відносно близьких, викинула свої речі на вулицю, відмовляється вживати їжу та ліки, призначені їй лікарями в зв'язку з наявністю психічного розгладу.
Відповідно до висновку комісії лікарів-психіатрів від 11.09.2025 року, з 1999 року ОСОБА_2 страждає на психічний розлад, неодноразово знаходилась на обстеженні на лікуванні в психіатричних стаціонарах. В клінічній картині псевдоневротична, псевдопсихопатична, кататонічна, афективномаячна симптоматика, агресивні та аутоагресивні тенденції. Остання госпіталізація з 09.08.2025 по 18.08.2025 з діагнозом: «Шизоафективний розлад змішаного типу». Поточна госпіталізація пов'язана з суттєвим погіршенням психічного стану пацієнтки. За відомостями від матері, не спить, ліки не вживає, відмовляється від їжі, б'є посуд, викидує з квартири їжу, речі, документи, погрожує вчинити самогубство, викинутися з мосту або з балкону, проявляє агресію до дитини, батьків, виганяє матір, погрожує розправою їй та її чоловіку. Була затримана нарядом поліції за викликом про домашнє насильство, передана спеціалізованій бригаді швидкої медичної допомоги, лікар ОСОБА_3 , доставлена до приймального відділення в стані психомоторного збудження у супроводі матері. Згоди на госпіталізацію не надала, у зв'язку з чим була госпіталізована у примусовому порядку, як така, що страждає на тяжкий психічного розладу, небезпечна для себе та оточуючих з діагнозом: «Шизофренія, загострення, афективно-маячний синдром. Психомоторне збудження».під час огляду гр. ОСОБА_2 контакт формальний. Намагається справити враження, ухиляється від відповіді на прямі питання, обставини госпіталізації та компрометуючі факти намагається заперечувати або раціоналізувати. Відмовляється від жодних пояснень чи припущень. Каже, що вона спокійно лежала вдома у ліжку, і тут з'явилася матір та викликала бригаду швидкої допомоги з незрозумілих причин. Орієнтована достатньо. Омани сприйняття заперечує. Хворобливих переживань не розкриває. Каже, що «просто вьібрасьівала старьіе вещи...старое одеяло...документи не знаю куда они делись, ну там бьш старьш паспорт книжечкой и старьій идентификационньїй код». Категорично відмовляється від госпіталізації. Психічно хворою себе не вважає. Критичні функції порушені. На підставі вищевказаного, комісія дійшла висновку, що ОСОБА_2 , страждає на тяжкий психічний розлад у формі параноїдної шизофренії, епізодичний тип перебігу з наростаючим дефектом, афективно-маячний синдром. За психічним станом є небезпечною для себе та оточуючих. Госпіталізація доцільна. Обстеження та лікування можливі тільки в умовах психіатричного стаціонару.
Суд, оцінивши вищевказані докази, дійшов висновку, є підстави для задоволення цієї заяви, оскільки в судовому засіданні встановлено, що особа відносно, якої ставиться питання про її примусову госпіталізацію до клінічного закладу з надання психіатричної допомоги для лікування - ОСОБА_2 хворіє на тяжкий психічний розлад і наразі внаслідок свого психічного стану він становить небезпеку для себе та оточуючих, і її належне лікування та обстеження можливе лише в умовах стаціонару клінічного закладу з надання психіатричної допомоги.
Керуючись ст.ст.14, 22 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст.ст.341-342, 354 ЦПК України, суд -
Заяву Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, заінтересована особа: ОСОБА_1 , про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_2 , - задовольнити.
Госпіталізувати до Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 10-а, у примусовому порядку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: І.Й. Наумова
Присяжні: Л.В.Зінченко
С.В. Косаренко