Справа № 331/2/25
Провадження № 1-кп/331/418/2025
22 вересня 2025 року Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023082020000258 від 07.03.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
На розгляді в Олександрівському районному суді міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023082020000258 від 07.03.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
У даному судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 на 2 місяці у зв'язку з тим, що строк застосування цього запобіжного заходу завершується 25.09.2025, а судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку. Клопотання прокурор обґрунтовує наявністю ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, наявністю ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також наявністю ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може вчинити інше правопорушення або продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується. Наявність цих ризиків обґрунтовується тяжкістю інкримінованого ОСОБА_5 злочину і тяжкістю покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним у вчиненні цього злочину, а також відомостями про особу обвинуваченого. Застосувати до обвинуваченого більш м'які запобіжні заходи прокурор не вбачає за можливе, оскільки вони не зможуть належним чином запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 залишив вирішення клопотання прокурора на розсуд суду.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 проти клопотання прокурора також заперечував. При цьому, захисник ОСОБА_7 заявив усне клопотання про зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Захисник обґрунтував свою позицію тим, що наявність ризиків, на які посилається прокурор, жодним чином не доведена. Крім того, він зазначив, що ОСОБА_5 вже досяг пенсійного віку, у зв'язку з чим він матиме можливість отримувати пенсійні виплати, тобто матиме офіційні доходи. Також він вказав, що у разі зміни запобіжного заходу на домашній арешт обвинувачений може знаходитися за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 .
Інші учасники судового засідання підтримали захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 .
Заслухавши клопотання прокурора та захисника ОСОБА_7 , з'ясувавши думку учасників судового засідання, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.12.2024 відносно обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10.01.2025.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.01.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено до 09.03.2025.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.03.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено до 04.05.2025.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено до 22.06.2025.
На виконання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-ІХ від 26.02.2025 назва Жовтневого районного суду міста Запоріжжя змінена на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.
Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 16.06.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено до 14.08.2025.
Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 28.07.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено до 25.09.2025.
До спливу зазначеного строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неможливо завершити судовий розгляд даного кримінального провадження.
Судом враховано, що згідно із ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Враховуючи вимоги ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п.1, п.3 і п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не відпали, не змінилися та продовжують існувати.
Так, злочин, що інкримінується ОСОБА_5 , згідно зі ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацію майна. Тому суд погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суворість та невідворотність покарання, може переховуватися від суду.
Крім того, суд враховує відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який до обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не проживав за адресою реєстрації місця проживання, а мав постійне місце проживання за однією адресою з іншим обвинуваченим у даному кримінальному провадженні - ОСОБА_8 , матеріали щодо якого були виділені в окреме провадження, де винаймав житло, не мав стійких соціальних зв'язків та постійного місця роботи, а також був неодноразово судимий, зокрема, за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних речовин та злочинів проти власності.
Тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 з метою ухилення від покарання за вчинене кримінальне правопорушення може безперешкодно переховуватися від суду, що є достатнім обґрунтуванням ризиків, передбачених п.1 і п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, у достатні мірі обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, які підлягають допиту під час судового провадження і анкетні дані яких стали відомі обвинуваченому під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
За вказаних обставин суд вважає, що більш м'які запобіжні заходи в достатній мірі не забезпечать виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання встановленим ризикам, тому підстав для зміни обраного запобіжного заходу на більш м'який суд не вбачає.
Вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_5 також не є перешкодою для його тримання під вартою.
Також суд зазначає, що характер та ступінь тяжкості діянь, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , та сукупність інших обставин, зазначених прокурором у клопотанні про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , на даному етапі судового розгляду кримінального провадження не встановлено та учасниками справи не доведено.
При цьому, суд не бере до уваги позицію захисника ОСОБА_7 щодо необхідності зміни обраного обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт, зважаючи на те, що стороною захисту, зі свого боку, не надано належних доказів щодо зменшення ризиків, заявлених стороною обвинувачення під час вирішення питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а також не було надано жодних доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_5 житла у м. Запоріжжі, де він міг би проживати.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, суд приходить до висновку про те, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, і вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 строком на два місяці.
У зв'язку з цим, відповідно, суд приходить до висновку про те, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 про зміну обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 176, 177, 181, 183, 376 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 про зміну обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Клопотання заступника начальника відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 21 листопада 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та оголошені у судовому засіданні 22 вересня 2025 року.
Повний текст ухвали складено і проголошено 23 вересня 2025 року о 15:00 год.
Суддя ОСОБА_9