Справа № 314/4209/25
Провадження № 1-кс/314/1226/2025
19.09.2025 м. Вільнянськ
Слідчий суддя Вільнянського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ клопотання слідчого СВ ВП № 2 Запорізького РУП ГУНП України в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082210000605 від 17.09.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с. Значкове Вільнянського району Запорізької області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, неодружений, не має на утриманні малолітніх (неповнолітніх) дітей, проходить військову службу на посаді номера обслуги військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: 01.03.2011 вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 17.03.2011; 26.03.2014 вироком Вільнянського районного суду Запорізької області за ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч.3 ст. 15 ч. 3 ст. 186, ч.1 ст. 297, ч. 3 ст. 297 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі;
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
встановив:
З наданих суду матеріалів встановлено, що 17 вересня 2025 року, близько 02 години 00 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІX від 24.02.2022, знаходячись в гостях у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , в ході раптово виниклого конфлікту під час спільного розпиття спиртних напоїв, ОСОБА_5 наніс близько 3-х ударів ногами та долонями рук по тілу ОСОБА_8 , тим самим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді забою ребр справа 5-9, після чого, відкрито, шляхом вільного доступу з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи в умовах воєнного стану, з-під подушки дивану, в кімнаті - зали, забрав належний їй мобільний телефон марки «TECNO SPARK» Gо 2024, 64+4 Gb, в корпусі синього кольору, ІМЕІ № 1: НОМЕР_2 ; ІМЕІ № 2: НОМЕР_3 , вартість якого складає 2450 гривень, в якому зберігалася сім-карта мобільного оператору «Vodafone» з абонентським номером НОМЕР_4 , яка матеріальної цінності не має, на рахунку грошові кошти були відсутні та не зупиняючись на досягнутому, з кімнати - зали, забрав бензопилу марки "PRO CRAFT Kettensage К450L", в корпусі зеленого кольору, вартість якої складає 3047 гривень, в подальшому, в руках виніс викрадене майно з будинку ОСОБА_8 , та покинув місце вчинення злочину, тим самим розпорядившись ним на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_5 завдав потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 5497 грн.42 коп.
17.09.2025 о 19 годині 15 хвилин ОСОБА_5 було фактично затримано в порядку ст.208 КПК України.
18.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено обґрунтовану підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що кваліфікується, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
З огляду на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий за погодженням прокурора звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили його задовольнити на підставах, які викладені в клопотанні.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання. Захисник зазначений, що ризики, зазначені у клопотанні, не доведені. Захисник просив суд застосувати запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення учасників процесу, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні ВП № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082210000605 від 17.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , дані про особу підозрюваного, який раніше судимий, неодружений, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , який перебуває на посаді номера обслуги, солдат.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, у зв'язку з чим є підстави вважати, що останній з метою уникнення відповідальності за вчинені злочини може переховуватись від органів досудового розслідування, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі. Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні.
Також, з матеріалів кримінального провадження можна зробити висновок що своїми противоправними діями ОСОБА_5 підриває бойовий дух військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та демонструє негативний приклад поведінки військовослужбовця Збройних Сил України, оскільки вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення.
Крім того, ОСОБА_5 , будучи раніше судимим за вчинення умисних кримінальних правопорушень, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, тому клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, тому слідчий суддя не визначає розмір застави у зазначеному кримінальному провадженні.
Виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання, та у відповідності до ст. 197 КПК України, згідно з якою строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного в межах строку досудового розслідування до 15.11.2025 включно.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 192-194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою до 15 листопада 2025 року включно, строк якого обчислювати з 17 вересня 2025 року.
Встановити строк дії даної ухвали до 15 листопада 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.
Повний текст ухвали складено та проголошено 19.09.2025 о 14-30 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1
19.09.2025