Справа № 127/18237/25
Провадження № 1-кп/127/653/25
23.09.2025 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження № 12025020010000608 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Вінниці, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, раніше судимого:
-11.11.2019 вироком Калинівського районного суду Вінницької області за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України, з врахуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 25500,00 грн;
-18.06.2024 вироком Вінницького міського суду Вінницької області за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зміненим 25.10.2024 вироком Вінницького апеляційного суду в частині призначеного покарання, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -
Відповідно до розстановки сил та засобів УПП у Вінницькій області ДПП з 09 год 00 хв 09.04.2025 до 21 год 00 хв 09.04.2025 було сформовано автомобільний патруль для забезпечення охорони громадської безпеки та порядку з позивним «Юнкер - 101» у складі командира взводу № 2 роти № 2 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП ОСОБА_6 та поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП ОСОБА_7 , які згідно з ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» є працівниками правоохоронного органу, та відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію України», виконували обов'язки із забезпечення охорони громадської безпеки на території м. Вінниці.
Так, 09.04.2025 близько 11 год 50 хв перебуваючи по вулиці Генерала Арабея, що в м. Вінниці було помічено транспортний засіб марки «Mitsubishi» моделі «Galant» з держаним номерним знаком НОМЕР_2 у корпусі червоного кольору, який рухався з порушенням правил дорожнього руху по вулиці Генерала Арабея, після чого екіпажом «Юнкер - 101», на підставі ст. 35 Закону України про Національну поліцію, здійснено зупинку даного транспортного засобу на території АЗС «UPG», яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Генерала Арабея, 3А, після чого в ході спілкування та перевірки документів водія - ОСОБА_4 , встановлено, що останній перебуває у розшуку, як особа засуджена до покарання у виді позбавлення волі, яка ухиляється від вироку Вінницького міського суду Вінницької області по КП №127/2655/21 від 18.06.2024. Після встановлення вказаної інформації ОСОБА_4 запропоновано залишатись на місці до встановлення усіх обставин, однак ОСОБА_4 , всупереч законним вимогам поліцейського, сів на водійське місце транспортного засобу марки «Mitsubishi» моделі «Galant» з держаним номерним знаком НОМЕР_2 у корпусі червоного кольору, після чого розпочав рух заднім ходом. У той момент позаду транспортного засобу марки «Mitsubishi» моделі «Galant» з держаним номерним знаком НОМЕР_2 у корпусі червоного кольору знаходився поліцейський взводу 2 роти 2 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП ОСОБА_7 , який, помітивши, що ОСОБА_4 розпочав рух, подав сигнал шляхом стуків по кришці багажного відділення, таким чином попереджуючи про своє перебування позаду вказаного транспортного засобу.
В подальшому, побоюючись свого затримання, з метою уникнення кримінальної відповідальності відповідно до вироку Вінницького міського суду Вінницької області по КП №127/2655/21 від 18.06.2024, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 та залишення місця вчинення правопорушення, реалізовуючи який, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що позаду транспортного засобу знаходиться працівник поліції, умисно продовжив рух заднім ходом автомобіля та умисно здійснив наїзд на працівника поліції ОСОБА_7 , після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення і продовжив рух по вулицях м. Вінниці.
В свою чергу екіпажем «Юнкер - 101» було прийнято рішення про переслідування транспортного засобу марки «Mitsubishi» моделі «Galant» з держаним номерним знаком НОМЕР_2 у корпусі червоного кольору на службовому автомобілі, в результаті якого вказаний транспортний засіб під керуванням ОСОБА_4 зупинено по вулиці Льва Толстого, біля будинку № 10, що в м. Вінниця та затримано ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України
Протиправними діями ОСОБА_4 , відповідно до висновку експерта № 347 від 11.04.2025, ОСОБА_7 завдано тілесних ушкоджень: забій правого стегна та правого колінного суглобу, садна на правому коліні, які по своєму характеру, згідно з пунктом 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за інкримінованим йому злочином, свою вину визнав у повному обсязі, підтвердив обставини його скоєння, викладені в обвинувальному акті та погодився з кваліфікацією його дій.
Зокрема, обвинувачений повідомив, що вчинив дане кримінальне правопорушення через сильне хвилювання, оскільки, коли його зупинили працівники поліції та почали перевіряти документи, усвідомив, що тепер доведеться відбувати реальне покарання за попереднім вироком суду, тому запанікував. Наразі про вчинене щиро шкодує.
Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, однак попередньо надав суду письмову заяву про розгляд кримінального провадження без його участі у зв'язку із службовою зайнятістю, при визначенні міри покарання покладається на розсуд суду.
Вислухавши позицію прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, переконавшись, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, перевіривши добровільність його позиції, роз'яснивши наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення його права оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини вчинення злочину, що викладені у обвинувальному акті, беручи до уваги визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину у повному обсязі, зважаючи на те, що жодним учасником судового провадження не оспорено винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та визначені обвинуваченням обставини його вчинення, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, суд вважає можливим застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України та визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежується дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов'язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18.01.1978, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21.07.2011, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено.
З огляду на вищевикладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, враховуючи позицію обвинувачення та визнання обвинуваченим вини, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв'язку із виконанням цим працівником службових обов'язків.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволяють ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.
На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне: позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини); ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (відповідно до статті 12 КК України відноситься нетяжких злочинів); особливості й обставини його вчинення; особу обвинуваченого (раніше судимий, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружений, непрацевлаштований).
Обставин, які б відповідно до 66 КК України пом'якшували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Обставиною, передбаченою статтею 67 КК України, яка обтяжує покарання обвинуваченого, є рецидив злочинів.
Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.
За вищевикладених обставин, враховуючи дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , проаналізувавши його поведінку, а саме: визнання вини, враховуючи наявність обтяжуючої покарання обставини, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, враховуючи позицію прокурора та думку потерпілого, висловлену у письмовій заяві, щодо міри покарання, а також те, що даний злочин було вчинено в період дії на всій території України правового режиму воєнного стану відносно працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням останнім службових обов'язків, тобто в час, коли робота правоохоронних органів з об'єктивних причин є ще більш небезпечною та важливою для захисту громадян та держави в цілому, а суспільство обґрунтовано потребує ще більш суворого контролю з боку держави за захистом прав правоохоронців, суд дійшов переконання, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції статті обвинувачення. Остаточне покарання суд призначає з урахуванням положень ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком, частини невідбутого покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18.06.2024.
Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення як ним, так і іншими особами нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. При цьому, визначене покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
Судом також було досліджено протокол затримання від 09.04.2025, за яким ОСОБА_4 було затримано 09.04.2025 безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11.04.2025 по справі № 127/11361/25 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком дії 60 днів.
Тому, з урахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_4 необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, починаючи з моменту його фактичного затримання і до дня набрання цим вироком законної сили включно.
З метою забезпечення виконання вироку, запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 , необхідно залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
Процесуальні витрати в межах даного кримінального провадження відсутні.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 63, 65-67, 72, 345 КК України, ст. 100, 174, 349, 371, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України визначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком, частини основного невідбутого покарання та додаткове невідбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18.06.2024, призначивши остаточне покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження у строк покарання, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, починаючи з дати фактичного затримання, тобто з 09.04.2025 і по дату набрання вироком законної сили включно.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - залишити без змін - у виді тримання під вартою, але не більше 60 днів.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.04.2025 по справі № 127/11325/25 на легковий автомобіль марки «Mitsubishi» моделі «Galant» з держаним номерним знаком НОМЕР_2 у корпусі червоного кольору.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14.04.2025 по справі №127/11324/25 на майно, яке було вилучене 09.04.2025 в ході проведення особистого обшуку у ОСОБА_4 , а саме: кепку чорного кольору; куртку чорного кольору марки «DVmens»; взуття спортивне марки «PUMA», чорного кольору з підошвою білого кольору; джинси чорного кольору; ремінь чорного кольору; мобільний телефон марки «SAMSUNG», моделі «J400», IМЕI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 з сім-карткою оператора «Лайфселл».
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:
-транспортний засіб марки «Mitsubishi» моделі «Galant» з держаним номерним знаком НОМЕР_2 у корпусі червоного кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , який на підставі договору комісії №8295/25/1/005175 від 07.03.2025 та договору купівлі-продажу транспортного засобу №8295/25/005175 від 08.03.2025 належить ОСОБА_8 і був вилучений 09.04.2025 та поміщений на майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 30/32 - повернути власнику;
-кепку чорного кольору та куртку чорного кольору марки «DVmens», що знаходяться у сейф-пакеті PSP3336949; взуття спортивне марки «PUMA», чорного кольору з підошвою білого кольору, що знаходиться у сейф-пакеті PSP3336047; джинси чорного кольору та ремінь чорного кольору, що знаходяться у сейф-пакеті PSP3336948; мобільний телефон марки «SAMSUNG», моделі «J400», IМЕI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 з сім-карткою оператора «Лайфселл», що знаходиться у сейф-пакеті PSP1449080, які було вилучено 09.04.2025 у ОСОБА_4 та відповідно до квитанції №4863 від 16.05.2025 поміщено на зберігання до камери зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області - повернути власнику.
Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Суддя: