Справа № 127/28809/25
Провадження № 2/127/6341/25
Іменем України
23 вересня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бойко В.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за вищевкзаним позовом.
12.09.2025 року представником позивача було подано заяву про забезпечення позову відповідно до якої позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в тому числі, але не виключно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у м. Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам та будь-яким державним реєстраторам - державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям, територіальним органам з надання сервісних послуг МВС та іншим органам чи особам, які виконують функції чи мають повноваження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації транспортних засобів, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також в Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію виникнення, переходу, припинення та скасування права власності, інших речових прав, обтяжень, записів про іпотеку тощо, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державну реєстрації (перереєстрацію), зняття з обліку в Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ транспортних засобів, відносно рухомого та нерухомого майна, яке належить боржнику, яким є ОСОБА_3 , а саме: 1) 2/5 частини земельної ділянки загальною площею 0,347 га, кадастровий номер 0510100000:01:022:0130, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1566031505101); 2) 1/2500 частина комплексу виробничих будівель та споруд (майновий комплекс нежитлових будівель), що складає 2/5 частки будівлі ремонтної майстерні з прибудовами літ. "А", загальною площею 169,7 кв.м., ангару літ. "Б", загальною площею 471,7 кв.м., навісу літ. "Б1", розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 931800905101).
Заява мотивована тим, що 08.07.2021 року Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» та ОСОБА_2 уклали Кредитний договір № 22-804-866-2-21-Г з ануїтетними платежами. За умовами укладеного Кредитного договору, Кредитодавець (Банк) надає кредитні кошти (далі - Кредит), в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до Договору. Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі і видав Позичальнику кредитні кошти в сумі 190 000 гривень, що підтверджується відповідною заявою на видачу готівки та/або банківською випискою з рахунку Клієнта. У подальшому Позичальник виконав свої зобов'язання з повернення суми кредиту, оплати нарахованих процентів та комісії лише частково. Відповідно до умов Кредитного договору строк повернення всієї суми отриманого кредиту та сплати всіх нарахованих Банком платежів за кредитом мав остаточно спливати в погоджену сторонами кінцеву дату повернення кредиту, а саме - 07.07.2026 року. Однак, Позичальник належним чином умови Кредитного договору не виконував і не сплачував всі узгоджені платежі на погашення кредитної заборгованості. Таким чином, станом на день подання цієї позовної заяви, у Відповідача перед Позивачем існує заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 391 110,40 грн., яка складається з: - заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) (в тому числі простроченим) в сумі 174 946,87 грн.; - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками (в тому числі простроченими) в сумі 45 923,53 грн.; - заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями (в тому числі простроченими) в сумі 170 240,00 грн. Відповідач має у власності майно, за рахунок якого в майбутньому може бути фактично виконане можливе рішення суду про стягнення заборгованості, та яким Відповідач може вільно розпорядитись для уникнення сплати за рахунок цього майна значної суми заборгованості на користь Позивача. Очевидно, що відчуження Відповідачем третім особам належного йому майна під час розгляду справи, призведе до ризику неможливості виконання рішення суду по даній справі, у разі задоволення позовних вимог, адже у разі відсутності на рахунках Відповідача грошових коштів, Позивач або держаний/приватний виконавець має право звернути стягнення на його майно. В такому випадку Позивач буле змушений звертатись до суду із новими позовами до третіх осіб - покупців, та шукати інші способи захисту свого права, що призведе до додаткових витрат для Позивача та знову ж таки покладання на нього індивідуального та надмірного тягаря.
Дослідивши вказану заяву, матеріали справи, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних права бо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Судом також враховується охорона прав і інтересів інших осіб, які беруть участь у справі.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави, тощо (постанови Верховного Суду від 25.09.2019 в справі №910/7141/13 , від 25.02.2019 в справі № 922/2673/18, від 17.10.2018 в справі №183/5864/17-ц). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, у тому числі подальше стягнення суми.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Разом із цим, подана заявником заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ускладнення чи унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення в даній справі. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні положень ЦПК України, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову, та які би свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Тому, саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на можливість у майбутньому невиконання рішення суду не може свідчити про утруднення та/або неможливість виконання рішення у справі в разі задоволення позову.
Враховуючи викладене, перевіривши аргументованість поданої заяви та надані докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.
З огляду на викладене в задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: