Справа № 147/966/25
Провадження № 1-кп/147/219/25
22 вересня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 ,
представника потерпілої, адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020120000059 від 11.04.2025, про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.263 КК України,
На розгляді у Тростянецькому районному суду перебуває дане кримінальне провадження.
22.09.2025 прокурором було подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 терміном на 60 днів без визначення застави. У клопотанні зазначено, що ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 12.04.2025 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого в подальшому було продовжено до 29.09.2025. Останній обвинувачується у вчинення тяжких злочинів, вчинених в умовах воєнного стану та за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, тому усвідомивши невідворотність покарання, ОСОБА_4 без застосування запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, може зникнути та переховуватися від суду. Також може впливати на свідків, оскільки згідно ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження отримує усно, тому перебуваючи на волі матиме змогу незаконно впливати на свідків з метою створення сприятливих для себе умов. Окрім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор зазначає, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ним незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого строком на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Обвинувачений заперечив проти продовження запобіжного заходу, вказавши, що матеріали справи сфабриковані та він не винуватий.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання прокурора, вказав на необгрунтованість ризиків. Просив, у разі задоволення клопотання прокурора, визначити його підзахисному заставу у мінімальному розмірі.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання з доданими до нього матеріалами, суд вважає, що клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язане із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Підставами застосування запобіжних заходів є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Згідно з ст.183 КПК України, при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистою свободи.
Таким чином, суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу, що випливає зі змісту ст. 178 цього Кодексу.
Таким чином, із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 12.04.2025, застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 (шістдесят) днів.
В подальшому, даний запобіжний захід було продовжено, востаннє ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 01.08.2025, на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 29 вересня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Вищевказаною ухвалою суду було враховано як тяжкість інкримінованих злочинів, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі доведення її винуватості, так і те, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків та потерпілу, а також враховано дані, що характеризують особу обвинуваченого.
Відповідно до усталеної позиції Європейського суду з прав людини, продовження строків тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагають істинні потреби публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують вимогу поваги до особистої свободи (рішення у справі «Лабіта проти Італії»).
Суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Беручи до уваги наявні відомості про особу обвинуваченого, на даному етапі судового розгляду судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченому не вбачається, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики того, що обвинувачений перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення можливого безальтернативного покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків чи потерпілу та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжують існувати.
Обсяг обвинувачення ОСОБА_4 у сукупності з обставинами, що характеризують особу обвинуваченого, вказує на недостатність застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та свідчать про обґрунтованість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Обставин, які вказують на зменшення раніше встановлених ризиків, судом на даному етапі судового розгляду не встановлено.
Варто зазначити, що серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
На думку суду вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Р.»).
Доводи захисника щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд вважає не переконливими і не обґрунтованими, оскільки стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами зміни всіх обставин, передбачених ч.1ст.194 КПК України, зменшення або зникнення ризиків, які обумовлювали обрання, а в подальшому і продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Також, судом взято до уваги те, що наразі на території України введений воєнний стан, що суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень та якісно погіршує криміногенну обстановку, а відтак застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Одночасно судом враховується практика Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Вирішуючи це питання, суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад, спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання встановленим під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ризикам, суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без встановлення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Керуючись статтями 177, 183, 199, 327, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 листопада 2025 року включно.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 23.09.2025 о 08-00 год.
Суддя ОСОБА_1