Справа № 147/1314/25
Провадження № 2/147/519/25
23 вересня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Натальчук О.А.,
із секретарем Свистун А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник АТ «СЕНС БАНК» звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 114667,06 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.10.2019 АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 уклали угоду про надання споживчого кредиту №501196396. Також зазначено, що 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022. Позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання відповідачу кредиту, проте відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, що становить 114667,06 грн. За таких підстав позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором №501196396, а також понесені ним судові витрати.
Ухвалою від 31.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника АТ «Сенс Банк», позов підтримав та просив задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.
Відповідач у судові засідання 21.08.2025 та 23.09.2025 не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася в порядку передбаченому ЦПК України, однак до суду повернулися невручені конверти з відміткою відділення поштового зв'язку: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до пункту 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України та Постанов ВС від 21 грудня 2022 року у справі №757/15603/19, від 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц, від 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17, у випадку повернення до суду судових повісток із зазначенням причини: «адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
Окрім того, відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач була повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, призначеного на 23.09.2025 через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що в матеріалах справи наявне підтвердження. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 та ст. ст. 280-282 ЦПК України.
Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у їхній відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст. 3 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов'язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.
Судом встановлено, що 18.10.2019 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 була підписана оферта на укладення угоди про надання кредиту № 501196396, анкета-заява про акцепт публічної пропозиції на укладання договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа Банк», графік платежів з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, які в сукупності становлять кредитний договір, згідно з умовами якого узгоджено розмір кредиту - 84579,67 грн, строк кредитування 48 місяців, зі сплатою процентів за користування кредитом 33%, (тип ставки фіксована), дата повернення кредиту 18.10.2023року.
При цьому паспорт споживчого кредиту засвідчений підписами відповідача та представника банку.
Окрім того, в оферті на укладання угоди про надання кредиту №501196396 від 18.10.2019, серед іншого, зазначено, що підпис позичальника на цьому договорі свідчить про отримання ним всієї інформації про умови кредитування, та про те, що акцепт пропозиції на укладання Угоди про надання кредиту №501196396 від 18.10.2019, вона отримала.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.
18.10.2019 позивач перерахував на рахунок відповідача відповідно до договору № 501196396 грошові кошти в розмірі 84579,67 грн, що підтверджується меморіальним ордером №676633.
На підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів, банком надано до позовної заяви виписку про рух коштів по рахунку за період з 18.10.2019 по 22.12.2024.
Також судом встановлено, що 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс-Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.
Позивачем на адресу відповідача було направлено досудову вимогу про усунення порушень за кредитним договором №501196396 від 18.10.2019.
Як убачається зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №501196396 від 18.10.2019, станом на 17.04.2025 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 114667,06 грн, з яких: заборгованість за кредитом 47023,42 грн; заборгованість по відсотках 28313,94 грн; заборгованість по комісії 39329,70 грн.
Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов'язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що унаслідок порушення відповідачем узятих на себе зобов'язань виникла прострочена заборгованість, яка станом на 17.04.2025 складає 114667,06 грн.
Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.
Доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 при розгляді цивільної справи № 200/5647/18.
З долученого до матеріалів розрахунку заборгованості відповідача вбачається, що на виконання вимог договору банк надав відповідачу можливість користуватися кредитними коштами. Також з вказаної вище виписки вбачається, що відповідач використовувала надані їй кредитні кошти та частково сплачувала заборгованість за договором, проте неналежним чином виконувала свої зобов'язання за договором, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, на час розгляду справи судом, відповідачем не надано заперечень проти позову, контррозрахунку, доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, тощо.
Враховуючи те, що відповідач не виконала передбачені кредитним договором і законом зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, суд встановив порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором №501196396 від 18.10.2019 в загальному розмірі 114667,06 грн., а тому позов підлягає до задоволення.
Також, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути на користь позивача 2422,40 грн судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 263-265, 274, 280, 280-289 ЦПК України суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №501196396 від 18.10.2019 в загальному розмірі 114667,06 грн (сто чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят сім гривень шість копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати на оплату судового збору в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - АТ «Сенс Банк», ЄДРПОУ-23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул.Велика Васильківська, буд. 100.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 23.09.2025.
Суддя О.А. Натальчук