Справа № 147/1637/25
Провадження № 3/147/869/25
23 вересня 2025 року с-ще Тростянець
Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г. , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП №2 (селище Тростянець) Гайсинського РУП ГУ НП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого,
за ч.3 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
15 вересня 2025 року у провадження Тростянецького районного суду Вінницької області, надійшла справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.173-2 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №673864 від 09.09.2025 зазначено, що 09.09.2025 близько 18 год. 17 хв. за адресою: АДРЕСА_1 громадянин ОСОБА_1 умисно виражався нецензурною лайкою, ображав розмовляв на підвищених тонах в сторону своєї матері ОСОБА_2 , чим завдав шкоди психічному здоров'ю, чим вчинив повторно протягом року домашнє насильство психологічного характеру.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст.173-2 КУпАП.
Розгляд справи під час складення протоколу призначено на 13:30 годину 15.09.2025, однак ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, у зв'язку з чим, розгляд справи призначено на 16:00 годину 17 вересня 2025 року.
В судовому засіданні 17.09.2025 ОСОБА_1 повідомив, що не вчиняв насильство відносно своєї матері, зазначив, що дійсно між ними відбулася сварка, однак наміру завдати шкоди психічному здоров'ю матері у нього не було, також клопотав про відкладення судового засідання та виклик потерпілої, адже вони помирилися.
Розгляд справи відкладено на 08:30 годину 23 вересня 2025 року.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що дійсно 09.09.2025 її син перебуваючи в стані сп'яніння ображав її нецензурною лайкою, зазначила, що такі дії вчиняються відносно неї не вперше, однак зазначила, що з сином помирилися, він попросив вибачення і пообіцяв подібного більше не вчиняти. Також просила не притягувати його до адміністративної відповідальності, адже син офіційно не працевлаштований і не матиме змоги сплатити штраф.
В судовому засіданні 23.09.2025 ОСОБА_1 попросив вибачення у матері і запевнив, що подібного більше не повториться.
Заслухавши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Диспозиція ч.3 ст. 173-2 КУпАП (в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22.05.2024, який набрав чинності 19.12.2024) передбачає настання адміністративної відповідальності за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а саме:
-вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого (ч. 1 );
-діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи (ч. 2).
Обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є наявність наслідків, а саме завдання реальної, а не уявної, шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ч.3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017, домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
П. 14 ст. 1 Закону визначено психологічне насильство, як форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що 09.09.2025 близько 18 год. 17 хв. за адресою: АДРЕСА_1 громадянин ОСОБА_1 умисно виражався нецензурною лайкою, ображав розмовляв на підвищених тонах в сторону своєї матері ОСОБА_2 , чим завдав шкоди психічному здоров'ю, чим вчинив повторно протягом року домашнє насильство психологічного характеру.
На підтвердження зазначених обставин до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №673864 від 09.09.2025, додано: рапорт зареєстрований в ЖЄО за №5475 від 09.09.2025 про домашнє насильство за повідомленням ОСОБА_2 ; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 09.09.2025, зі змісту якої, зокрема, випливає, що ОСОБА_2 просить прийняти міри до її сина, який висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, ображав її, говорив на підвищених тонах, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю; терміновий заборонний припис серії АА №518715 від 09.09.2025; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 09.09.2025; письмові пояснення ОСОБА_2 від 09.09.2025; постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 18.12.2024 у справі №147/1614/24 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 172-3 КУпАП; постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 23.01.2025 у справі №147/124/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП; постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 21.08.2025 у справі №147/1433/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Таким чином Законом встановлено, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи реальне настання фізичної або психологічної шкоди.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
ОСОБА_1 інкримінується психологічне насильство по відношенню до матері ОСОБА_2 , як зазначено у протоколі, яке мало місце близько 18 год. 17 хв. 09.09.2025 і проявилось у образах нецензурною лайкою на підвищених тонах. Натомість з доданих до протоколу матеріалів, а також усних пояснень наданих в судовому засіданні випливає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на сімейно-побутовому грунті виникла сварка, через перебування ОСОБА_1 в стані сп'яніння. Як повідомила в судовому засіданні ОСОБА_2 їй дуже не приємно, що син перебуває в такому стані, окрім того, він постійно дорікає їй тим, що їй важко прийняти втрату іншого сина, який перебував у лавах ЗСУ.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
В матеріалах справи, відсутні будь-які інші беззаперечні та достатні докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення за ч. 3 ст.173-2 КУпАП, більше того суд враховує думку потерпілої щодо наявності сварки із сином, а також те, що вони помирилися і син попросив у неї пробачення та запевнив, що подібного більше не повториться, тому не можливо дійти висновку про вину ОСОБА_1 "поза розумним сумнівом".
Таким чином, сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє спростувати сумніви у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до ст. 252 КУпАП та ст. 94 КПК України, оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив рішення (вирок, постанову, ухвалу).
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Приписами ст.62 Конституції України унормовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Лавенте проти Латвії" від 07.11.2002 неодноразово вказував, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення"за відсутності розумних підстав для сумніву".
Згідно із п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з наведеного вище, вважаю що в даному випадку в діях громадянина ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки суду не надано жодного беззаперечного доказу, з якого вбачалося б, що ОСОБА_1 09.09.2025 близько 18 годині 17 хвилин вчинив домашнє насильство щодо своєї матері ОСОБА_2 , у зв'язку із чим провадження в даній справі підлягає закриттю.
Керуючись статтями 36, 173-2, 283, 284, 294 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтей 287-291 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. Г. Борейко