Справа № 143/724/25
19.09.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Сича С.М.
за участю секретаря Затоковенко Т.О.,
розглянувши в місті Погребище Вінницького району Вінницької області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
У липні 2025 року АТ «Кредобанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 06.02.2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №ПКК/4376, згідно із яким відповідачу було встановлено максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією в розмірі 200 000 грн. 00 коп. із терміном повернення кредиту до 03.02.2023 року зі сплатою процентної ставки за користування кредитними коштами.
Згідно розрахунку заборгованості по Договору кредитної лінії №ПКК/4376 станом на 13.05.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» становить 73211 грн. 40 коп., із яких заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 40510 грн. 26 коп. та заборгованість за відсотками в розмірі 32701 грн. 14 коп.
Посилаючись на наведені обставини та положення ст.ст.509, 525, 526, 527, 530, ч.1 ст. 598, ст. ст. 599, 610, ч.2 ст. 615, ст. ст. 629, 1050, 1054 ЦК України, позивач просить стягнути на свою користь із відповідача вказану суму заборгованості, 3028 грн. 00 коп. сплаченого судового збору та 7321 грн. 14 коп. витрат на професійну правничу допомогу (а.с.1-5).
Ухвалою судді від 21.08.2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.149, 150).
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі та її розгляд (а.с.157), відзиву на позовну заяву чи клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін до суду не подав.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи із наступного.
Так, судом встановлено, що 06.02.2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №ПКК/4376 (далі - Кредитний договір), згідно із яким банк зобов'язується в межах встановленого ліміту кредитування відкрити позичальнику кредитну лінію, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ним.
Згідно із п.2.1 Кредитного договору максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 200 000 грн. 00 коп.
В п.2.3 Кредитного договору визначено, що повернення кредиту здійснюється в термін до 03.02.2023 року.
За п.2.4 Кредитного договору фіксована процентна ставка становить 36 % у разі погашення кредиту після 25 числа місяця, наступного за місяцем отримання кредиту та 0,00001 % річних у разі погашення кредиту не пізніше числа місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.
В п.2.6 Кредитного договору передбачено, що поточний рахунок позичальника, відкритий для видачі кредиту за кредитною лінією - НОМЕР_1 (а.с.125 - 127).
Згідно виписки по особовому рахунку НОМЕР_1 за період з 06.02.2002 року по 13.05.2025 року по вказаному рахунку вбачається рух грошових коштів, зокрема збільшення заборгованості по кредитній карточці (а.с.8-124).
Згідно розрахунку заборгованості по Кредитному договору станом на 13.05.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» становить 73211 грн. 40 коп., із яких заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 40510 грн. 26 коп. та заборгованість за відсотками в розмірі 32701 грн. 14 коп. (а.с.7).
04.03.2025 року АТ «Кредобанк» направило на адресу ОСОБА_1 цінним лисом з описом вкладення досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості (а.с.131 - 134).
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).
Згідно із частиною 1статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з частиною 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Наведені вище документи дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 уклав із АТ «Кредобанк» Кредитний договір, унаслідок чого отримав кредитні кошти, які не повернув та відсотки за їх користування не сплатив, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
За змістом ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, із відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3028 грн. 00 коп.
Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7321 грн. 14 коп., що становить 10 % від ціни позову, суд виходить із наступного.
За змістом п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: витяг із договору про надання правової допомоги від 11.02.2019 року, що укладений між АТ «Кредобанк» та Адвокатським об'єднанням «Бізнес і Право», в якому не міститься відомостей про розмір адвокатського гонорару; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000531 від 30.11.2018 року, виданого Павленку С.В. (а.с.144); довіреність на представництво адвокатом Павленком С.В. інтересів АТ «Кредобанк» в даній справі (а.с.143).
Із наданих доказів суд не має можливості встановити розмір гонорару адвоката, який був обумовлений між АТ «Кредобанк» та Адвокатським об'єднанням «Бізнес і Право», вид гонорару (фіксований чи залежний від обсягу робіт), обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та їх вартість. При цьому суд відзначає, що представником позивача не надано детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження розміру понесених ним судових витрат, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7321 грн. 14 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 258, 259, 263-265, 279, 351, 354 ЦПК України, суд,-
ухвалив :
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за Договором кредитної лінії №ПКК/4376 від 06.02.2020 року станом на 13.05.2025 року у розмірі 73211 (сімдесят три тисячі двісті одинадцять) грн. 40 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Сторони по справі:
Позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк», адреса: вул.Сахарова, 78, м.Львів, 79026, код ЄДРПОУ 09807862.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 23.09.2025 року.
Суддя