Справа № 136/818/25
провадження № 2/136/292/25
18 вересня 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участі секретаря судового засідання Козаченко А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування,
02.05.2025 позивач ОСОБА_1 , через свого представника, звернулась до суду з позовом до відповідача Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування.
Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок з прибудовами №17 з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . За життя, 24.10.2011, ОСОБА_2 склав заповім, яким усе належне йому на час смерті майно заповів позивачу. Позивач спадщину прийняла шляхом подачі заяви до нотаріальної контори. Крім позивача, до нотаріальної контори звернулися інші спадкоємці, проте вони відмовилися від належних їм часток на користь позивача. Утім, коли позивач звернулася до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, то нотаріусом їй було відмовлено. В Постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 63/02-31, 02-14 від 18.04.2024 нотаріус зазначив, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно - житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, не може бути видане через те, що позивачем не подано документу, що посвідчує право власності спадкодавця на вищевказане будинковолодіння. Крім того, у письмовому роз'ясненні № 51/02-14 від 25.03.2024 нотаріусом було звернуто увагу на те, що в адресі місцерозташування спірного житлового будинку виявлена розбіжність: вказаний будинок фактично розташований у АДРЕСА_1 , тоді як у рішенні № 9 виконкому Липовецької селищної ради депутатів трудящих від 28.04.1969 про відвід садибної ділянки під індивідуальне житлове будівництво одноповерхового житлового будинку, помилково, була зазначена АДРЕСА_2 .
В позовній заяві позивач просить суд визнати за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок літ. «А», загальною площею 68,0 кв.м. забудови 1971 року, житловою площею 29 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: прибудовою літ «а» ,1971 року, прибудовою літ. «а1», 1990 року, ганком, 1971 року, козирка, 1990 року, літньої кухні літ. «В», 1987 року, погрібом з шиєю літ. «Е», сараєм літ. «Є», 1989 року, вбиральнею літ. «К», 1986 року, огорожею № 1, 2000 року, воріт №2, 2000 року, хвіртки № 3, 2000 року, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 06.05.2025 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, а у справі призначене підготовче судове засідання. Також витребувано у приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Кобзар С.В. матеріали спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та від Липовецького відокремленого підрозділу КП "ВООБТІ" інвентаризаційну справу по будинковолодінню АДРЕСА_1 .
Відповідачем у визначений судом строк відзиву на позов не подано, проте представник Липовецької міської ради подав до суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі та розгляд даної справи без участі представника.
Ухвалою суду від 11.06.2025 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач та його представник не з'явились, однак у своїх заявах просили суд про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали та просили його задовольнити.
Суд зауважує, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови повідомлення його належним чином про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд проводить розгляд справи у даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, при цьому не здійснюючи фіксацію судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази в цілому, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 41). Родинні стосунки підтверджуються свідоцтвом про народження позивача (а.с. 36). Відповідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с.37-38) позивач уклала шлюб 17.04.1976 з ОСОБА_3 , змінивши прізвище на " ОСОБА_4 ". Утім, 13.04.2009 даний шлюб було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 39). Надалі, позивач вдруге уклала шлюб (а.с.40), відповідно до якого позивачка змінила прізвище з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 " (а.с. 40). Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складалась із права власності на житловий будинок з прибудовами № 17 з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . За життя, 24.10.2011, ОСОБА_2 склав заповім, яким усе належне йому на час смерті майно заповів позивачу (а.с. 42).
Позивачка спадщину прийняла шляхом подачі заяви до нотаріальної контори. Крім позивача, до нотаріальної контори звернулися інші спадкоємці, проте вони відмовилися від належних їм часток на користь позивача, що підтверджується матеріалами спадкової справи (а.с.85-144).
Рішенням № 9 виконкому Липовецької селищної ради депутатів трудящих від 28 квітня 1969 року (а.с. 58) ОСОБА_2 , було відведено садибну ділянку з земель держземфонду під індивідуальне житлове будівництво одноповерхового житлового будинку по АДРЕСА_2 . Втім назва вулиці вказана помилково. Фактично питання про відведення вирішувалося стосовно земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 . На даний час встановити як сталася помилка - неможливо. З вказаного документа помилкова назва АДРЕСА_2 , перейшла в інші документи: в дозволі № 7 Липовецького районного технічного бюро інспекції Державного архитектурно-будівельного контролю смт. Липовця на виконання будівельних робіт вказана вулиця «Кірова» (а.с. 60); в акті про відвід земельної ділянки під забудову (а.с. 61) вказана вулиця «Кірова»; в договорі про надання у безстрокове користування земельної ділянки під будівництво індивідуального жилого будинку на праві особистої власності також вказана АДРЕСА_2 » (а.с. 59).
Всі вказані документи складалися і надавалися в один день - 28.04.1969 року.
Отже, 28.04.1969 ОСОБА_2 було укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 1000 кв.м під будівництво індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від одної до п'яти включно.
Згідно Акту від 28.04.1969 року про відвід земельної ділянки під будівництво, вказану земельну ділянку по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 було відведено в натурі.
28.04.1969 ОСОБА_2 отримав дозвіл № НОМЕР_2 на проведення будівельних робіт на зведення житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 на підставі генерального плану смт. Липовець та договору на право забудови, укладеного на підставі рішення виконкомуЛиповецької селищної ради депутатів трудящих від 28 квітня 1969 року № 9. Строк закінчення будівельних робіт - 1971 рік.
Разом з тим, у всіх інших документах, які мають відношення до будівництва будинку ОСОБА_2 вулиця вже вказується правильно - « ОСОБА_6 »:
-в плані земельної ділянки площею 0.10 га, відведеної рішенням виконкому Липовецької районної ради депутатів трудящих № 219 від 15.VIII.1969 року і переданої в користування ОСОБА_2 ,вказана АДРЕСА_2 ».
-В проекті одноквартирного житлового будинку, запропонованого до зведення ОСОБА_2 вказана АДРЕСА_2 ».
-У 1987 році за заявою ОСОБА_2 було проведено технічну інвентаризацію спірного будинку. В технічному паспорті вказана адреса - АДРЕСА_2 .
-У домовій книзі для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_2 є запис, що ОСОБА_2 є власником будинку і проживає у ньому з 12.01.1972 року. З невідомих причин номер будинку у домовій книзі вказаний невірно.
-З рішення № 442 від 06 жовтня 2009 року 30 сесії 5 скликання Липовецької міської ради Липовецького району Вінницької області «про безоплатну передачу у приватну власність земельних ділянок» убачається, що ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,3 га для ведення ОСГ за адресою: АДРЕСА_2 .
Довідкою Липовецької міської ради № 1539 від 27.03.2024 року підтверджується постійне проживання та реєстрація ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Із додатка 1 Рішення № 117 виконкому Липовецької міської ради від 27 серпня 2009 року «Про впорядкування нумерації будинків по АДРЕСА_2 » убачається, що будинку, належному ОСОБА_2 і розташованому по АДРЕСА_2 було підтверджено існуючий номер 17.
Представником позивача, при підготовці до суду позову, було встановлено, що будинок АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_7 . Вказаний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1500 га (фотокопія державного Акту про право власності на земельну ділянку а.с.74), тоді як площа земельної ділянки, переданій ОСОБА_2 , становила 0,10 га.
Вказаними доказами підтверджується факт розташування спірного будинку саме по АДРЕСА_2 , а не по АДРЕСА_2 .
Також на адвокатський запит було отримано відповідь Липовецької міської ради про те, що «в Липовецькій міській раді наявна лише копія рішення виконавчого комітету від 27.08.2009 року № 117 «Про впорядкування нумерації будинків по АДРЕСА_2 ». Будь-які інші документи, що стосуються змін нумерації вказаного вище будинку в Липовецькій міській раді відсутні».
Таким чином, неспівпадіння нумерації спірного будинку у різних документах є просто технічною помилкою.
В Постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 63/02-31, 02-14 від 18.04.2024 (а.с. 30-31) нотаріус зазначив, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно- житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, не може бути видане через те, що позивачем не подано документу, що посвідчує право власності спадкодавця на вищевказане будинковолодіння.
Отже, причиною звернення позивача до суду про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами є неможливість оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Як зазначає позивач в позові, з невідомих причин батько ОСОБА_2 , свідоцтво про право власності на зведений будинок не отримував.
Із довідки КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» № 6 від 22.01.2024 (а.с. 56) слідує, що станом на 31.12.2012 року реєстрація права власності на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами за АДРЕСА_2 КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» не проводилася.
У постанові нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної зазначається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - відомості про права власності спадкодавця відсутні.
Разом з тим, спірний будинок не є самочинним будівництвом, зведений на земельній ділянці, відведеній згідно чинному законодавству.
На даний час належним чином оформити правовстановлюючі документи на житловий будинок не є можливим в зв'язку зі смертю спадкодавця, ОСОБА_2 . Чинне законодавство не передбачає можливості реєстрації права власності на нерухоме майно за померлою особою.
Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва. Покійний батько позивача набув права власності на вказаний вище житловий будинок до 01.01.2004 року, тобто до дати набрання чинності ЦК України. Так, на дату побудови житлового будинку (1972 рік), питання набуття громадянами права власності та реєстрації будинків регулювалися «Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP» від 31.01.1966 року, яка втратила чинність 13.12.1995 року.
Рішення № 9 виконкому Липовецької селищної ради депутатів трудящих від 28 квітня 1969 року, дозвіл № 7 Липовецького районного технічного бюро інспекції Державного архитектурно-будівельного контролю смт. Липовця на виконання будівельних робіт, акт про відвід земельної ділянки під забудову, договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки під будівництво індивідуального жилого будинку на праві особистої власності підтверджують належність будинку ОСОБА_2 , як спадкодавцю.
З матеріалів спадкової справи №154/2014 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що надійшла на адресу суду 13.05.2025 слідує, що після смерті спадкодавця до Липовецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини відповідного змісту звернулась позивач ОСОБА_1 , яка являється донькою померлого (а.с. 85). Інші спадкоємці, а саме діти спадкодавця ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відмовились від прийняття спадщини, про що надали заяву відповідного змісту (а.с. 86, 87). Позивач спадщину прийняла, утім не взмозі її оформити, оскільки позивачу нотаріусом було відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно на ім'я спадкодавця та відсутня державна реєстрація нерухомого майна спадкодавцем, в підтвердження чому є наявна в матеріалах цивільної справи постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Крім того, з матеріалів інвентаризаційної справи №885, яка надійшла на виконання вимог ухвали суду від 036.05.2025, судом було встановлено, що спірний будинок рпозташований саме по АДРЕСА_2 , а не по АДРЕСА_2 .
За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як зазначено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст. 1221 ЦК України).
У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Тобто право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
За змістом листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами свідчать про те, що житловий будинок з прибудовами № 17 з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 .
Як вбачається із витягу з рішення №54 від 17.02.2016 7 сесія 7 скликання (а.с.126) вулицю Котовського перейменовано на вулицю В'ячеслава Чорновола.
З матеріалів спадкової справи 154/2014 заведеної до майна померлого ОСОБА_2 , що була витребувана судом, встановлено, що після смерті спадкодавця відкрилась спадщина. За життя ОСОБА_2 склав заповім, яким усе належне йому на час смерті майно заповів позивачу. Позивач своїм правом на спадкування скористалась, будучи донькою спадкодавця, отож спадкоємцем першої черги спадкування за законом та спадкоємцем за заповітом. Інші спадкоємці, зокрема ті, що мали право на обов'язкову частку у спадщині, від неї відмовились. Разом із тим, позивачка позбавлена можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку на житловий будинок, що увійшов до складу спадкової маси за обставин, незалежних від її волі.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Суд вважає, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті спадкодавця - її батька ОСОБА_2 , яка спадщину за заповітом прийняла та бажає її оформити. Втім не може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Суд вважає, що наявність порушених прав позивача є очевидною, отож вони підлягають захисту судом у спосіб, що ним обраний. Представник відповідача не заперечував проти задоволення позову.
Суд, оцінюючи надані позивачем докази вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач та які не оспорює відповідач. Інших належних та допустимих доказів на противагу вищезазначених висновків суду не встановлено.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на нерухоме майно, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 273-279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, буд. 4, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ 04325957) про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок літ. «А», загальною площею 68,0 кв.м. забудови 1971 року, житловою площею 29 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: прибудовою літ «а», 1971 року, прибудовою літ. «а1», 1990 року, ганком, 1971 року, козирком, 1990 року, літньою кухнею літ. «В», 1987 року, погрібом з шиєю літ. «Е», сараєм літ. «Є», 1989 року, вбиральнею літ. «К», 1986 року, огорожею № 1, 2000 року, ворітьми №2, 2000 року, хвірткою № 3, 2000 року, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Д. Іванець