2/130/1129/2025
130/1412/25
"23" вересня 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі судді Костянтина Шепеля,
із секретарем судового засідання Раїсою Буга,
розглянувши справу за позовом керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області Ростислава Петраша в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Курланд», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації, -
приходить до такого.
Позиція позивача
Керівник Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 19 травня 2025 року звертається до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить припинити його право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 0521081400:08:001:0109, площею 3,0294 га, що розташована на території Жмеринської міської територіальної громади Вінницької області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору.
Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідачу ОСОБА_1 , який є громадянином республіки білорусь, на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 0521081400:08:001:0109, площею 3,0294 га, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку проведено 24 липня 2014 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 липня 2014 року №1-984, посвідченого державним нотаріусом Жмеринської районної державної нотаріальної контори. В подальшому ОСОБА_1 , 1 серпня 2014 року передав земельну ділянку в оренду строком на 10 років в оренду ТОВ «КУРЛАНД». Надалі між сторонами договору оренди було укладено додаткову угоду №1 від 30 липня 2024 року, якою внесено зміни щодо строку договору, який продовжено до 31 грудня 2025 року.
Таким чином відповідач, зареєструвавши право власності на спірну земельну ділянку, будучи громадянином республіки білорусь, упродовж року після набуття права власності по даний час, всупереч вимогам статті 81 Земельного кодексу України, не відчужив її, а тому наявні підстави для її конфіскації у власність держави.
На підтвердження позовних вимог надає документи, що підтверджують право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Інформацію Державного земельного кадастру та копію договору оренди земельної ділянки.
Представник позивача Головного управління Держгеокадастру Рябцун С.В. в судове засідання не з'явився, подав заяву, у якій просив позовні вимоги задовольнити, розгляд справи проводити у його відсутність (а.с.93-96).
Прокурор Жмеринської окружної прокуратури Лук'янчук Д.О. в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, в зв'язку з неявкою інших учасників справи. Позовні вимоги підтримав, просив задовольнити (а.с. 155).
Позиція відповідача
Відповідач свою позицію не виклав. Відзиву на позов не подавав.
Викликався в судове засідання шляхом виклику за зареєстрованим місцем проживання, однак конверт повернувся без вручення із відміткою на довідці Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою". Також відповідач викликався до суду шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади України (а.с.149).
Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Позиція третьої особи
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Курланд», будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, письмових пояснень по справі не надав.
Згідно з частиною другою статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу здійснювався судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання
Справа надійшла до суду 19 травня 2025 року (а.с.38).
Ухвалою суду від 28 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вказаною ухвалою суду відповідачу запропоновано надати в строк до 24 червня 2025 року відзив на позовну заяву. Підготовче судове засідання призначено на 24 червня 2025 року. Витребувано копію спадкової справи (а.с.41).
З Жмеринської державної нотаріальної контори 3 червня 2025 року надійшла копія спадкової справи (а.с.45-90).
13 червня 2025 року від представника Головного управління Держгеокадастру надійшли письмові пояснення, заява про підтримання позову та розгляд справи без участі представника (а.с.93-99).
Прокурор Жмеринської окружної прокуратури Лук'янчук Д.О. подав заяву про проведення підготовчого судового засідання без його участі (а.с.102).
Підготовче провадження закрито ухвалою суду від 24 червня 2025 року, а справа призначена до судового розгляду на 23 липня 2025 року (а.с.103).
Ухвалою суду від 27 липня 2025 року судове засідання відкладено, виклик відповідача здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (а.с.148).
Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.147, 155).
Відповідач в судове засідання не з'явився. Відповідно до частини першої статті 281 Цивільного процесуального кодексу України 23 вересня 2025 року судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи (а.с.156).
Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин
Суд встановив, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 24 липня 2014 року нотаріусом Жмеринської державної нотаріальної контори здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0521081400:08:001:0109, площею 3,0294 га, право власності на земельну ділянку зареєстровано за громадянином республіки білорусь; рішення про державну реєстрацію № 14674754; 6 березня 2016 року державним реєстратором зареєстровано інше речове право, право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 1 серпня 2014 року, орендар ТОВ «Курланд» (а.с.15-16).
Відповідно до відповіді Жмеринської міської ради 11 квітня 2025 року, інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня. Згідно з відомостями Жуковецького старостинського округу, за ОСОБА_1 рахується житловий будинок по АДРЕСА_1 , де він зареєстрований з 4 квітня 2014 року, однак він там тривалий час не проживає (а.с.19).
Відповідно до інформації УДМС України у Вінницькій області від 11 квітня 2025 року, ОСОБА_1 28 лютого 2014 року отримав дозвіл на імміграцію в Україну, 27 березня 2014 року отримав посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 на безстроковий термін дії; які є дійсними, станом на 10 квітня 2025 року ОСОБА_1 має право проживати в Україні на законних підставах (а.с.23).
Як вбачається з відповіді на запит, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області від 2 травня 2025 року № 0-2-0.6-2480/2-25, вжиття заходів відносно конфіскації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, власником якої є ОСОБА_1 , за відсутності фінансування витрат по сплаті судового збору, не здійснювалось (а.с.27).
Відповідно до копії договору оренди землі від 1 серпня 2014 року ОСОБА_1 передав в оренду належну йому земельну ділянку кадастровий номер 0521081400:08:001:0109, площею 3,0294 га ТОВ «Курланд» , строком на 10 років. Згідно з додатковою угодою від 30 липня 2014 року договір оренди землі від 1 серпня 2014 року продовжено строком до 31 грудня 2025 року (а.с.28-30).
З копії спадкової справи №104/2010 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , видно, що спадкоємцями її майна стали син ОСОБА_1 , син ОСОБА_3 , який подав нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини, та чоловік ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Відповідач ОСОБА_1 24 липня 2014 року отримав свідоцтво про право на спадщину на майно, яке складається з земельної ділянки, площею 3,0294 га та 19 листопада 2019 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.45-95).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Надані позивачем всі докази прийняті судом до уваги, підстав для їх відхилення не вбачається. Кожний аргумент, наведений позивачем, відноситься до предмета спору, обґрунтований з огляду на законодавство і містить підстави для задоволення позову.
Юридична кваліфікація встановлених обставин
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 56 Цивільного процесуального кодексу України прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами у визначених законом випадках.
Представництво прокурором інтересів держави в суді відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Обґрунтування, наведені прокурором в позові щодо представництва в суді, суд вважає достатніми для його звернення з позовом, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, і інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав.
Так, статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.
За змістом положень статті 41 Конституції України, статей 319, 321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 5 статті 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Згідно з статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Відповідно до вимог статті 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об'єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.
Відповідно до частин першої, другої статті 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
Згідно з частиною першою статті 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
У статті 378 Цивільного кодексу України зазначено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини другої статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 374 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.
Згідно з пунктом "а" частини першої статті 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.
Відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.
Згідно з частиною третьою статті 81 Земельного кодексу України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.
Згідно з частиною четвертою статті 81 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Відповідно до пункту "д" статті 140 Земельного кодексу України, підставою припинення права власності на земельну ділянку є конфіскація за рішенням суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 145 Земельного кодексу України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Разом з тим, відповідно до пункту "в" частини першої статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.
Також пунктом 10 частини першої статті 346 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.
Відповідно до статті 354 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.
Згідно з частиною четвертою статті 145 Земельного кодексу України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
При вирішенні спору суд враховує сталу практику ЄСПЛ щодо захисту права власності, де у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) і пропорційним визначеним цілям.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Як вище зазначено, питання набуття у власність землі в Україні врегульоване нормами Земельного кодексу України; процедура набуття у власність землі іноземцями, а також обмеження, які з цим пов'язані, також чітко визначені даним законодавчим актом, тобто втручання є законним.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».
Суспільний інтерес в даному випадку проявляється в тому, що земля є власністю Українського народу, землі сільськогосподарського призначення не можуть бути у власності іноземців, що покликане інтересами національної безпеки.
Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
В даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника земельної ділянки, оскільки останній мав достатньо часу для виконання свого обов'язку, однак дотепер земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства України та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу. Чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.
Враховуючи вказані вище обставини справи та законодавство, яке регулює земельні правовідносини та право власності на землю, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Суд вважає, оскільки відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, в порушення вимог частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521081400:08:001:0109, площею 3,0294 га, що розташована на території Жмеринської міської територіальної громади, добровільно її не відчужив, тому слід припинити право власності відповідача на вищевказану земельну ділянку та конфіскувати її у власність держави.
Висновки суду
Отже суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права ухвалює рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні, що відповідає завданню цивільного судочинства, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України щодо справедливого, неупередженого і своєчасного вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд вважає, що в даному випадку факт набуття у власність земельної ділянки громадянином республіки білорусь та не відчуження її протягом року знайшов своє підтвердження в досліджених судом доказах. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн.
Керуючись статтями 3-13, 76-80, 82, 89, 259, 263,264265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області Ростислава Петраша, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Курланд», про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації - задовольнити повністю.
Припинити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина республіки білорусь, на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0521081400:08:001:0109 площею 3,0294 га, що розташована на території Жмеринської міської територіальної громади (колишня територія Жуковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури витрати із сплати судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн, 00 коп (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Жмеринського міськрайонного суду протягом тридцяти днів з дня його винесення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, до Вінницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ім'я (найменування) сторін
Позивач Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області вул. Келецька,63, м. Жмеринка Вінницької області, ЄДРПОУ 39767547;
Представник позивача керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області Ростислав Петраш, знаходиться за адресою вул. Національна, буд. 6-а м. Жмеринка Вінницька область, ЄДРПОУ 02909909;
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин республіки білорусь, зареєстрований АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «КУРЛАНД», вул. Центральна,3, с. Телелинці Жмеринського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 34657396.
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ