18 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 757/11662/24-к
провадження № 51-5066км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
адвоката ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року про повернення апеляційної скарги.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2024 року скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення, повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись із таким рішенням, адвокат ОСОБА_6 подав на нього апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року вказану апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржене судове рішення та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх доводів вказує, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена із суттєвими порушеннями приписів Конституції України, а також є такою, що порушує права особи на професійну правничу допомогу та доступ до правосуддя.
Вважає, що суддя апеляційної інстанції, повернувши апеляційну скаргу, істотно обмежив право ОСОБА_7 , а викладені у рішенні мотиви про те, що представник (адвокат) заявника у кримінальному провадженні не є суб'єктом апеляційного оскарження наведеної ухвали слідчого судді є безпідставними.
Також, адвокат ОСОБА_6 стверджує, що рішення за його апеляційною скаргою прийнято упередженим суддею, який до того ж не розглянув її по суті і підписав постановлену ухвалу електронно-цифровим підписом тільки на наступний день після її постановлення.
Позиції інших учасників судового провадження
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу з викладених у ній підстав.
Прокурор ОСОБА_5 підтримала вимоги касаційної скарги щодо незаконності ухвали апеляційного суду.
Мотиви Суду
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначеної в п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися положеннями ст. 412 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
За правилами ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 399 КПК України визначено, що апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги із цієї підстави має бути належним чином обґрунтованим, із зазначенням мотивів, чому особа, яка подала апеляційну скаргу, не входить до кола тих осіб, які мають право на апеляційне оскарження судового рішення в конкретному кримінальному провадженні в розумінні ч. 1 ст. 393 КПК України.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 , оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, стверджує, що суддя, приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги, порушив право особи на професійну правничу допомогу та доступ до правосуддя.
Перевіривши матеріали провадження і доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Як убачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2024 року скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, що полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення, повернуто особі, яка її подала.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на вказане рішення слідчого судді повернуто.
Обґрунтовуючи своє рішення, суддя зазначив, що адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу як представник заявника ОСОБА_7 . У той же час, на думку судді, положеннями КПК України не передбачено права заявника як учасника кримінального провадження мати представника, який би користувався всіма його процесуальними правами, у тому числі правом на подання апеляційної скарги на судове рішення.
Виходячи із того, що за положеннями ст. 60, п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, адвокат ОСОБА_6 не мав права подавати апеляційну скаргу в інтересах заявниці ОСОБА_7 , суддя суду апеляційної інстанції прийняв рішення, передбачене ч. 3 ст. 399 КПК України про повернення апеляційної скарги.
Однак, такі висновки є помилковими виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
Згідно з ч. 2 цієї статті заявник має право: отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Таким чином, у ст. 60 КПК України чітко не зазначено про те, що заявник має право мати представника.
Натомість, ст. 59 Конституції України регламентовано, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною 6 ст. 9 КПК України регламентовано, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, та розкриті у статтях 8-29 КПК України.
Так, за правилами ч. 1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється із додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частинами 1, 3 ст. 21 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 цієї статті гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
При цьому, як видно з положень ч. 1 ст. 303 КПК України, бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення може бути оскаржене заявником.
Частиною 2 ст. 309 КПК України визначено, що під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора.
Проте суддя суду апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу, не врахував зазначених вище положень законів та, як наслідок, дійшов передчасних висновків про необхідність повернення апеляційної скарги представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її подавати.
Указане порушення, на переконання колегії суддів, є істотним, оскільки перешкодило суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України), що, з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, є підставою для скасування такого судового рішення.
Враховуючи характер допущеного апеляційним судом порушення, Суд не переглядає інших доводів касаційної скарги.
За таких обставин Верховний Суд вважає, що касаційна скарга адвоката ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 436, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК - скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого суду слід урахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року про повернення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2024 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_8 ОСОБА_2 ОСОБА_3