23 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 148/1372/22
провадження № 51-3246 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2025 року стосовно ОСОБА_4 ,
встановив:
Прокурор звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій порушував питання про перегляд у касаційному порядку ухвали Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2025 року стосовно ОСОБА_4 , просив її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28 серпня 2025 року касаційну скаргу прокурора було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) та надано десятиденний строк для усунення недоліків.
У межах наданого строку для усунення недоліків касаційної скарги та на виконання ухвали касаційного суду прокурор направив нову касаційну скаргу проте приписів ст. 427 КПК не дотримався та недоліків, які пов'язані зі змістом касаційної скарги, не усунув.
У касаційній скарзі прокурор, вказує про незаконність оскаржуваного судового рішення через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, при цьому не наводить таких порушень КПК, які з огляду на положення статей 370, 412 КПК слугували б підставою для обов'язкового скасування вищевказаного судового рішення.
Посилаючись на порушення вимог ст. 419 КПК та наполягаючи на скасуванні ухвали, прокурор не обґрунтовує, яким саме чином зазначені ним недоліки істотно вплинули на результати апеляційного провадження, а також на законність і обґрунтованість остаточного рішення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 .
Вказуючи на відсутність мотивованих відповідей на окремі доводи сторони захисту в ухвалі апеляційного суду, прокурор при цьому залишає поза увагою положення ст. 22 КПК, відповідно до яких кожна сторона кримінального провадження самостійно відстоює свою правову позицію, а функції обвинувачення і захисту не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Крім того, слід враховувати й процесуальну позицію прокурора під час апеляційного розгляду щодо доводів сторони захисту, а також відсутність касаційної скарги з боку захисту з відповідних підстав.
Відтак, прокурором не наведено обґрунтування заявленої вимоги скасування оскаржуваної ухвали із призначенням нового апеляційного розгляду на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до положень КПК касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Таким чином, зважаючи на те, що прокурор не усунувнедоліків, суд приходить до висновку, що касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу на ухвалу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 травня 2025 року стосовно ОСОБА_4 разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути прокурору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3