22 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 202/19596/23
провадження № 51-1311ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року щодо нього,
встановив:
З наявних у Суду матеріалів провадження вбачається, що 08 квітня 2025 року до Верховного Суду від засудженого ОСОБА_4 надійшла касаційна скарга, подана на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року, яку ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2025 року залишено без руху через недотримання особою, яка її подала, приписів ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
14 липня 2025 року на виконання ухвали Суду від 11 квітня 2025 року від засудженого надійшла нова касаційна скарга, яку ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2025 року повернуто на підставі п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, оскільки, попри те, що до неї було додано копію вироку та роздруковану з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу апеляційного суду, недоліків раніше поданої касаційної скарги засуджений не усунув, змінив вимогу до суду касаційної інстанції, сформулювавши її всупереч положенням ст. 436 КПК.
14 вересня 2025 року (дата здачі касаційної скарги на пошту) засуджений вчергове звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року щодо нього, у змісті якої міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вищенаведених судових рішень.
В обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку засуджений зазначає про перебування його військової частини у зоні бойових дій, що позбавило його можливості своєчасно отримувати кореспонденцію від Суду. Стверджує, що оскаржені судові рішення у паперовому вигляді він отримав 05 липня 2025 року.
Указану причину пропуску строку вважає поважною та такою, що дає підстави для його поновлення за вказаним клопотанням.
Дослідивши доводи клопотання, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у його задоволенні необхідно відмовити, а касаційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, наділеній правом касаційного оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, який є достатньо тривалим для прийняття учасником провадження виваженого і обґрунтованого рішення щодо звернення із касаційною скаргою та її написання, після закінчення якого контрольна функція Суду не здійснюється.
Колегія суддів зауважує, що правило обчислення строку на касаційне оскарження судових рішень з дня вручення засудженому копії судового рішення суду апеляційної інстанції застосовується виключно в тому випадку, коли в день проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції засуджений перебував під вартою, що випливає з буквального тлумачення положень ч. 2 ст. 426 КПК.
З оскаржених судових рішень вбачається, що вироком місцевого суду запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався, на момент постановлення судового рішення суду апеляційної інстанції під вартою останній не перебував, брав безпосередню участь в апеляційному перегляді вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року за його ж апеляційною скаргою.
Таким чином, для засудженого ОСОБА_4 останнім днем строку на подання касаційної скарги на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року, з урахуванням положень ст. 115 КПК, є 26 червня 2025 року.
Із касаційною скаргою засуджений звернувся 14 вересня 2025 року, тобто більше ніж через два з половиною місяці з моменту спливу тримісячного строку на касаційне оскарження вищезазначених судових рішень.
За частиною 1 ст. 117 КПК пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. При тому, що ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, це можливо лише в разі наявності поважних причин його пропуску.
Суд враховує, що у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, п. 41), Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що питання про поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
За усталеною практикою Верховного Суду під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду у строк, визначений законом. При вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
При вирішенні питання про поновлення процесуального строку Суд виходить із того, що тримісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень, а особа, яка бажає подати касаційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб належно реалізувати своє право.
З наявних у Суду матеріалів провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_4 уже звертався до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року у межах строку, визначеного ст. 426 КПК, проте касаційну скаргу було залишено без руху через її невідповідність вимогам КПК. В ухвалі Суду наголошувалось, серед іншого, на необхідності дотримання положень ч. 5 ст. 427 КПК, а саме необхідності додати до касаційної скарги копії судових рішень, які оскаржуються.
Правом на усунення недоліків касаційної скарги засуджений скористався, подав нову касаційну скаргу 08 липня 2025 року (дата здачі касаційної скарги на пошту). Хоча й зазначив у ній про те, що рішення в паперовому вигляді отримав 05 липня 2025 року, додав до скарги копію оскарженого вироку та ухвалу апеляційного суду у справі № 202/19596/23, де міститься знеособлена інформація про учасників судового розгляду, натомість недоліків, пов'язаних зі змістом касаційної скарги не усунув, що позбавило Суд процесуальної можливості відкрити касаційне провадження.
Таким чином, підстав обраховувати початок строку касаційного оскарження з 05 липня 2025 року, а саме з моменту отримання засудженим оскаржених судових рішень у паперовому вигляді, з огляду на положення ст. 426 КПК, у суду касаційної інстанції немає.
Обставини, які обумовили звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою 14 вересня 2025 року, у тому числі з урахуванням знаходження військової частини засудженого у зоні бойових дій, як про це зазначено в його клопотанні, не залежать від волевиявлення засудженого та не пов'язані дійсно з істотними перешкодами чи труднощами щодо своєчасного звернення до суду у визначений законом строк, тобто, з урахуванням наведеного вище, до 26 червня 2025 року.
Інших доводів, які би свідчили про наявність поважних причин, які перешкодили вчасно звернутися з касаційною скаргою, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не містить, а тому задоволенню не підлягає.
За таких обставин, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно повернути засудженому, оскільки вона подана після закінчення строку касаційного оскарження та відсутні підстави для його поновлення.
Керуючись ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити засудженому ОСОБА_4 в поновленні строку на касаційне оскарження вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2025 року щодо нього.
Касаційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами повернути засудженому ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3