22 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 543/463/22
провадження № 51-4925 ск 24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
перевірила касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2024 року і
встановила:
ОСОБА_4 раніше зверталася з касаційною скаргою на згадане судове рішення. Подану скаргу через її невідповідність ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд) від 12 листопада 2024 року було залишено без руху, а надалі ухвалами від 13 січня та 10 березня 2025 року повернуто на підставах, передбачених ч. 3 ст. 429 цього Кодексу. При цьому засудженій було роз'яснено, що прийняте рішення не перешкоджає новому зверненню в порядку, передбаченому законом, із урахуванням положень ст. 117 КПК, а також за яких умов поновлюється пропущений процесуальний строк.
Наразі ОСОБА_4 знову подала скаргу із клопотанням у ній про поновлення строку касаційного оскарження. Однак, звертаючись до Суду скаржниця не врахувала зазначених роз'яснень.
Доводи в клопотанні зводяться до тези, що апеляційний суд 28 травня 2024 року оголосив резолютивну частину рішення, а його повний текст засуджена не отримала і це зумовило пропущення строку.
Перевіривши матеріали провадження за скаргою, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) касаційна скарга на судові рішення може бути подана впродовж трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк із дня вручення йому копії цього рішення.
Як убачається з матеріалів провадження за скаргою та наявних у Суді даних, оскаржений вирок апеляційного суду було ухвалено 28 травня 2024 року. Отже, оскільки ОСОБА_4 на час проголошення оскарженого рішення не перебувала під вартою, зважаючи на правила статей 115, 426 КПК, строк касаційного оскарження вироку закінчився 29 серпня 2024 року. Однак, попри надання засудженій додатково строку для усунення недоліків, нову касаційну скаргу ОСОБА_4 скерувала до Суду лише 15 вересня 2025 року (згідно зі штампом на конверті), тобто понад рік після закінчення установленого законом строку оскарження та через тривалий проміжок часу (шість місяців) після повернення її попереднього звернення.
У силу приписів ч. 2 ст. 113 КПК процесуальні дії під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Вимога про необхідність виконання процесуальних дій у встановлений КПК строк також міститься у ст. 116 вказаного Кодексу.
Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причин його пропуску.
Виходячи з норм процесуального права, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до касаційного суду у строк, визначений законом. Такі обставини має бути підтверджено скаржником.
За практикою Європейського суду з прав людини поновлення строків оскарження судового рішення може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважним, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника; оцінка поважності такого строку здійснюється індивідуально у кожній справі.
Проте в клопотанні не міститься аргументів, які б у розумінні законодавчих приписів свідчили про наявність обставин, що унеможливлювали письмове звернення засудженої до суду касаційної інстанції в строк, визначений у ст. 426 КПК.
Зазначені ОСОБА_4 причини не можна визнати прийнятними, аджезакон пов'язує строк подання касаційної скарги засудженою, яка на час ухвалення вироку не утримувалася під вартою, із моментом проголошення апеляційним судом оспорюваного рішення.
Посилання засудженої на те, що вказаний суд не вручив їй повного тексту рішення і це перешкодило вчасному поданню касаційної скарги суперечить наявним у матеріалах провадження відомостям, за якими станом на 11 серпня 2024 року копія вироку не тільки була в розпорядженні ОСОБА_4 , але й фактично додавалася останньою до свого попереднього звернення. Крім того, згідно з інформацією в Єдиному державному реєстрі судових рішень, апеляційний суд надіслав 29 травня 2024 року до цього реєстру текст вироку, а загальний доступ було забезпечено 31 травня 2024 року.
Водночас, як убачається з долученої до касаційної скарги копії супровідного листа, копію повного тексту ухваленого рішення суд апеляції інстанції невідкладно направив ОСОБА_4 за місцем проживання.
Таким чином непереборних перешкод для звернення засудженою з належно оформленою касаційною скаргою в межах загального й додаткового спеціального строку не було, а зазначені засудженою причини пропущення нею процесуального строку касаційного оскарження не можна визнати поважними.
Тому в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку касаційного оскарження необхідно відмовити.
Разом із цим слід зауважити, що засудженою замість скарги, підписано лише доповнення до неї.
Ураховуючи викладене, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга ОСОБА_4 з доповненнями до неї підлягає поверненню особі, яка їх подала.
Керуючись ч. 3 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
У задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_4 про поновлення строку касаційного оскарження вироку Полтавського апеляційного суду від 28 травня 2024 року відмовити, а касаційну скаргу з доповненнями засудженої ОСОБА_4 на згадане судове рішення разом з усіма доданими матеріалами повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_5