22 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 718/425/25
провадження № 61-11544ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гінгуляк Юрій Васильович, на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачем, зареєстрований 07 вересня 2017 року виконавчим комітетом Шипинецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, про що зроблено відповідний актовий запис № 10; прізвище відповідача залишити « ОСОБА_3 ».
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 07 вересня 2017 року виконавчим комітетом Шипинецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, актовий запис № 10, свідоцтво про шлюб
серія НОМЕР_1 . У задоволенні позовної вимоги щодо залишення відповідачу прізвища « ОСОБА_3 » після розірвання шлюбу відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
13 серпня 2025 року засобами поштового зв'язку представник ОСОБА_1 - адвокат Гінгуляк Ю. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2025 року у справі № 718/425/25.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про розірвання шлюбу.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Предметом позову в цій справі є розірвання шлюбу, укладеного між сторонами.
Враховуючи зазначене вище, рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 березня 2025 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від 03 червня 2025 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі, підлягають касаційному оскарженню, в тому числі якщо справа має виняткове значення для заявника.
Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для заявника, що підпадає під вимоги підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки вказаний довід заявник обґрунтовував лише тим, що зміна прізвища для відповідачки ОСОБА_2 матиме негативні наслідки, оскільки після розірвання шлюбу їй необхідно буде змінити прізвище в особистих документах, що потребує значних часових та фінансових затрат.
Проте Верховний Суд звертає увагу заявника, що вказаний довід стосується права ОСОБА_2 на зміну прізвища, що було передбачуваним після розірвання шлюбу.
З огляду на те, що заявник, в цілому, погоджується із оскаржуваними судовими рішенням в частині розірвання шлюбу, тому доповнення судового рішення обставиною про визначення прізвища відповідачки ОСОБА_2 лише задля уникнення для неї певних ризиків у майбутньому, не впливає на зміну мотивів та кінцевого результату остаточного судового рішення, що і не є предметом касаційного перегляду за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Таким чином, оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпункту в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими.
З огляду на зазначене, Верховним Судом досліджено та взято до уваги категорію справи, ціну та предмет позову, значення справи для сторін і суспільства, а також оцінивши доводи касаційної скаргита не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Більш того, заявник реалізував своє право на апеляційний перегляд справи № 718/425/25.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гінгуляк Юрій Васильович, на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області
від 24 березня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду
від 03 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара