Постанова
Іменем України
17 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 509/6195/20
провадження № 61-5407св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Гранит К» в особі керуючого санацією ТОВ «Гранит К» арбітражного керуючого Ратушного Андрія Івановича, та обслуговуючий кооператив «Радуга-3»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року (повне судове рішення складено 14 березня 2025 року) в складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «Гранит К» в особі керуючого санацією ТОВ «Гранит К» арбітражного керуючого Ратушного А. І. та ОК «Радуга-3» про визнання права власності на майнові права.
Позов мотивований тим, що позивач уклав з ТОВ «Гранит К», договір № 181-8-1-3 про дольову участь в будівництві житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого він зобов'язувався прийняти дольову участь у будівництві вказаного житлового будинку, а ТОВ «Гранит К» зобов'язувалося побудувати житловий будинок, і після здачі житлового будинку в експлуатацію передати позивачу у власність квартиру вартість якої пропорційна сумі його дольової участі в будівництві житлового будинку.
Взяті на себе зобов'язання згідно вказаного договору позивачем виконані в повному обсязі, внесено в касу підприємства грошову суму у розмірі 203 020 грн, ТОВ «Гранит К» свої зобов'язання згідно договору не виконало, квартиру у власність позивачу не передало.
Позивач стверджував, що вказаними діями йому спричинена майнова та моральна шкода та ним втрачена вигода, яку він міг отримати за використання внесених за договором належних йому грошових коштів.
ОСОБА_1 , з урахуванням заяв про зміну предмету позову, просив:
стягнути з ОК «Радуга-3» на користь позивача компенсацію за спричинену майнову шкоду у розмірі 1 458 575,18 грн;
стягнути з ОК «Радуга-3» на користь ОСОБА_1 , завдані збитки у вигляді доходів (втрачену вигоду) у розмірі 2 349 569,39 грн.
стягнути з ОК «Радуга-3» на його користь компенсацію за спричинену немайнову (моральну) шкоду у розмірі 1 000 000 грн.
22 лютого 2021 року ТОВ «Гранит К» в особі керуючого санацією ТОВ «Гранит К» арбітражного керуючого Ратушного А. І. надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у 2009 році порушено провадження про банкротство ТОВ «Гранит К», в подальшому введено процедуру санації підприємства, водночас позивач не заявив свої кредиторські вимоги у встановлені строки, у зв'язку з чим його вимоги вважаються погашеними; про те, що постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду було встановлено, що позивачем пропущено строк пред'явлення заяви з конкурсними вимогами до боржника, що припиняє існування грошового зобов'язання боржника; про те, що в переліку фізичних осіб-пайовиків ЖК «Адмірал» позивач відсутній, оскільки останній не звертався ані до господарського суду, ані до боржника, ані до керуючого санацією з будь-якими вимогами, заявами, претензіями. Крім того, позивач пропустив позовну давність на звернення до суду з вказаними позовними вимогами.
18 жовтня 2021 року Керуючий санацією ТОВ «Гранит К» арбітражний керуючий Ратушний А.І. звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності, та просив відмовити в задоволені позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
27 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сухецька С. М., надала суду заяву про поновлення позовної давності, в якій ОСОБА_1 зазначав про поважність причини пропуску позовної давності та просив поновити строк на звернення до суду з позовом до ТОВ «Гранит К» в особі керуючого санацією ТОВ «Гранит К» арбітражного керуючого Ратушного А. І. та ОК «Радуга-3».
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 лютого 2024 року:
позов ОСОБА_1 задоволено;
поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом до ТОВ «Гранит К» в особі керуючого санацією ТОВ «Гранит К» та ОК «Радуга-3» про визнання права власності на майнові права;
стягнуто з ОК «Радуга-3» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за спричинену майнову шкоду у розмірі 1 458 575,18 грн;
стягнуто з ОК «Радуга-3» на користь ОСОБА_1 втрачену вигоду у розмірі 2 349 569,39 грн;
стягнуто з ОК «Радуга-3» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за спричинену немайнову (моральну) шкоду у розмірі 1 000 000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
ОСОБА_1 зобов'язання згідно договору виконав в повному обсязі. 10 листопада 2006 року позивачем було внесено в касу підприємства грошову суму у розмірі 203 020 грн, що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру №136 від 10 листопада 2006 року та довідкою за вих. №117 від 10 листопада 2006 року. Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ) зданий в експлуатацію. ТОВ «Гранит К» взяті на себе зобов'язання згідно договору не виконало, квартиру, вартістю пропорційною сумі його дольової участі в будівництві житлового будинку, та яка відповідала би зазначеним вимогам у власність позивачеві не передало;
позивачу спричинені майнова шкода, немайнова (моральна) шкода та завдано збитків у вигляді доходів (втрачену вигоду), яку позивач міг би отримати. 07 грудня 2017 року, на виконання положень плану санації, між ТОВ «Гранит К» (боржник), обслуговуючим кооперативом «Радуга-3» (інвестором) та ТОВ «Інвест ХолдінгЮг» (заставний кредитор у справі) укладено інвестиційний договір, предметом якого є здійснення ОК «Радуга-3» інвестування шляхом участі у фінансовому оздоровленні ТОВ «Гранит К» в межах справи про банкрутство, в межах якого інвестор здійснює погашення заборгованості боржника перед всіма кредиторами шляхом фінансування завершення будівництва та сприяння введенню в експлуатацію 4-секційного 11-поверхового житлового комплексу «Адмірал», та подальшої передачі у власність фізичним особам - пайовикам житлових та нежитлових площ у завершеному будівництвом та введеному в експлуатацію Об'єкті. Вказані обставини не оспорювалися та не спростовані відповідачами, та з огляду на вимоги статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню. Згідно пункту 5.1 договору № 181-8-1-3 - «у разі невиконання або неналежного виконання умов цього Договору однієї із Сторін, винна Сторона зобов'язана відшкодувати іншій Стороні завдані збитки». Згідно пункту 5.5 договору № 181-8-1-3 - «повернення коштів, провадиться на особистий рахунок Пайовика, або шляхом поштового переказу протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту подання заявки за вирахуванням 1 % банківських послуг у національній валюті України, та має становити гривневий еквівалент 39 886 дол. США на дату їх перерахування»;
відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (втрачена вигода). Суд прийняв до уваги доводи позивача в частині стягнення грошової компенсації за спричинену майнову шкоду у розмірі 1 458 575,18 грн втраченої вигоди у розмірі 2 349 569,39 грн враховуючи офіційну статистику Національного банку України, на процентні ставки за строковими депозитами, залученими банками у фізичних осіб. Суд прийняв до уваги доводи позивача в частині грошової компенсації в розмірі 1 000 000 грн., за спричинену немайнову (моральну) шкоду, а саме те, що протиправними діями його було позбавлено грошей, він не отримав у власність житло, та до теперішнього часу позбавлений можливості його придбати;
згідно вимог частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті;
суд вважав за необхідне поновити ОСОБА_1 позовну давність, оскільки судом встановлено, що позивач дізнався про порушення своїх прав 05 грудня 2019 року - дати встановленої договором № 181-8-1-3 про дольову участь в будівництві житлового будинку як термін здачі житлового будинку до експлуатації. Згідно до вимог частини п'ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушені права підлягають захисту. За таких обставин, суд вважав, що порушені права позивача підлягають судовому захисту.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року:
апеляційну скаргу ОК «Радуга-3» задоволено частково;
рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 лютого 2024 року скасовано та постановлено нове судове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постанова суду апеляційного суду мотивована тим, що:
колегія суддів вважала, що судом першої інстанції в порушення положень статті 265 ЦПК України не надано мотивованої оцінки кожному аргументу, наведеного відповідачем ОК «Радуга-3» щодо відсутності підстав для задоволення позову. Судом першої інстанції не встановлено протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину відповідача, ОК «Радуга-3». При цьому договір про дольову участь позивачем було укладено з ТОВ «Гранит К», та не встановлено судом, що відповідач, ОК «Радуга-3», є правонаступником ТОВ «Гранит К», отже у відповідача, ОК «Радуга-3», не може бути жодних зобов'язань перед позивачем;
позивач ОСОБА_1 не довів наявність обов'язкових елементів для стягнення упущеної вигоди, більш того надані ним докази у вигляді статистики Національного банку України на процентні ставки за строковими депозитами є неналежними доказами, оскільки взагалі відповідач, ОК «Радуга-3», не отримував жодних грошових коштів позивача. Тобто в цій справі, стягуючи моральну шкоду, суд першої інстанції повинен був встановити наявність вини ОК «Радуга-3» та вказати, що саме стало причиною завдання моральної шкоди позивачу: неправомірні дії, бездіяльність або рішення ОК «Радуга-3». Втім, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні лише процитував статті 1167 ЦК України, без встановлення обставин щодо наявності або відсутності вини та суті неправомірної поведінки відповідача, при цьому, позивач не надав жодного доказу навіть в обґрунтування як суми моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн, так і того, в чому саме полягали його фізичні або душевні страждання, оскільки до 2020 року ним не було вчинено жодних дій з метою поновлення своїх порушених прав. При цьому договір про дольову участь позивачем було укладено з відповідачем, ТОВ «Гранит К», відповідач, ОК «Радуга-3» не є правонаступником ТОВ «Гранит К», тому у ОК «Радуга-3» не може бути жодних зобов'язань перед позивачем. За таких обставин, колегія суддів вважала, що позивачем ОСОБА_1 не доведено належним чином те, що позивач зазнав втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань та інших негативних явищ, заподіяних йому незаконними діями відповідача ОК «Радуга-3»;
позивач, подавши заяву про зміну предмету позову та заявивши вимоги про стягнення коштів з ОК «Радуга-3» невірно визначив ОК «Радуга-3» належним відповідачем по справі, за таких підстав. Між ОК «Радуга-3» та позивачем відсутні будь-які договірні або позадоговірні відносини, які були не виконані кооперативом, зазначене також і підтверджується тим, що в обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на існування договору про дольову участь та його невиконання. При цьому сторонами зазначеного договору були позивач та ТОВ «Гранит К», зазначений договір не створює жодних правових наслідків для ОК «Радуга-3», оскільки кооператив не є правонаступником товариства. ОК «Радуга-3» не допускав порушення будь-яких прав позивача, оскільки діяв як інвестор в межах процедури банкрутства відповідно до чинних норм законодавства та рішень суду. Більш того, процедура банкрутства ТОВ «Гранит К» завершилась санацією, тобто платоспроможність ТОВ «Гранит К» була відновлена, дію мораторію на задоволення вимог кредиторів припинено, зазначене підтверджується ухвалою Господарського суду Одеської області по справі № 1-7/158-09-3124 від 06 червня 2022 року, яка додана до апеляційної скарги. Отже, суд першої інстанції помилково не звернув увагу на те, що відповідач, ОК «Радуга-3», є неналежним відповідачем у справі;
позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц). Встановлено, що право, законний інтерес позивача ОСОБА_1 не порушені відповідачем, ОК «Радуга-3», тому необхідно відмовити в задоволення позову з підстави його необґрунтованості;
за таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач ОСОБА_1 має право на захист свого права у випадку порушення його відповідачем, ОК «Радуга-3», але у цьому випадку в судовому засіданні позивачем не доведено належним чином, що відповідач ОК «Радуга-3» порушив його права. Тому відповідно до статей 15, 16 ЦК України його право не підлягає судовому захисту. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-84цс14. Отже, вимоги позивача ОСОБА_1 є незаконними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Аргументи учасників справи
11 квітня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року (повне судове рішення складено 14 березня 2025 року), у якій просив:
скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови в стягнення грошових сум з ОК «Радуга-3», з одночасним залишенням її в силі в частині відмови позовних вимог до ТОВ «Гранит К»;
стягнути з ТОВ «Гранит К» та ОК «Радуга-3» солідарно на користь ОСОБА_1 понесенні судові витрати.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
висновки апеляційного суду необґрунтовані та такі, що не відповідають дійсності, з наступних підстав: судом першої інстанції встановлено та не спростовується, що позивачем зобов'язання згідно договору № 181-8-1-3 про дольову участь в будівництві житлового будинку виконано в повному обсязі. 10 листопада 2006 року мною було внесена в касу підприємства грошову суму у розмірі 203 020 грн, що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру №136 від 10 листопада 2006 року та довідкою за вих. №117. ТОВ «Гранит К» взяті на себе зобов'язання згідно договору не виконало: квартиру, вартість якої пропорційна сумі участі в будівництві та яка відповідала б зазначеним вимогам, позивачу у власність не передано. Судом першої інстанції об'єктивно встановлено, що позивачу спричинено майнову шкоду, немайнову (моральну) шкоду та завдано збитків у вигляді доходів (втраченої вигоди). Судом першої інстанції також встановлено, що 07 грудня 2017 року, на виконання положень плану санації, між ТОВ «Гранит К» (боржник), обслуговуючим кооперативом «Радуга-3» (інвестор) та ТОВ «Інвест Холдінг Юг» (заставний кредитор у справі) укладено інвестиційний договір. Предметом цього договору є інвестування ОК «Радуга-3» у фінансове оздоровлення ТОВ «Гранит К» в межах справи про банкрутство, в межах якого інвестор здійснює погашення заборгованості боржника перед усіма кредиторами шляхом фінансування завершення будівництва та сприяння введенню в експлуатацію 4-секційного 11-поверхового житлового комплексу «Адмірал» та подальшої передачі у власність фізичним особам - пайовикам - житлових і нежитлових площ у завершеному будівництвом об'єкті. Але замість цього, по заяві керуючого санацією ТОВ «Гранит К» арбітражного керуючого Ратушного А. І., ОК «Радуга-3» здійснив продаж майнових прав на абсолютно всі вільні комерційні площі у ЖК «Адмірал», в тому числі і на квартиру за Договором № 181-8-1-3, об'єкта спору більш не існує ані у ТОВ «Гранит К», ані у ОК «Радуга-3», квартира відчужена на користь третіх осіб, в результаті чого інвестор отримав грошову винагороду. При цьому судом встановлено, що ці обставини не були оспорені або спростовані відповідачами під час розгляду справи, а тому, з огляду на вимоги статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню. Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (втрачена вигода). Проаналізувавши наведене, суд першої інстанції прийняв до уваги надані докази в частині стягнення грошової компенсації за спричинену матеріальну шкоду у розмірі 1 458 575,18 грн, втраченої вигоди у розмірі 2 349 569,39 грн, та врахував офіційну статистику Національного банку України щодо процентних ставок за строковими депозитами, залученими банками у фізичних осіб. Вказані обставини свідчать про обґрунтованість та законність висновків суду першої інстанції та безпідставність і необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Вказаним доводам суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не надано жодної правової оцінки;
висновки суду апеляційної інстанції суперечать висновкам постанови Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20. В постанові КЦС ВС від 7 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18, Верховний Суд дійшов до висновків, про те, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або договором, зокрема, у разі несвоєчасного введення будинку в експлуатацію. Тлумачення частини третьої статті 651, частини четвертої статті 653, пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України (аналогічні висновки, викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 363/3555/17, від 22 грудня 2021 у справі № 465/5790/17). Апеляційний суд в оскаржуваної постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних постановах Верховного Суду;
стосовно визначення у даній справі статусу ОК «Радуга-3» як належного відповідача у справі. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності належності Обслуговуючого кооперативу «Радуга-3» як відповідача у цій справі, неправомірно ігноруючи обставини, що свідчать про його участь у зобов'язальних правовідносинах із позивачем у межах реалізації проекту житлового комплексу «Адмірал». Так, як було встановлено судом першої інстанції 07 грудня 2017 року між ТОВ «Гранит К» (боржником), ОК «Радуга-3» (інвестором) та ТОВ «Інвест ХолдінгЮг» (заставним кредитором) був укладений інвестиційний договір в межах процедури санації ТОВ «Гранит К». Предметом цього договору було фінансування кооперативом завершення будівництва житлового комплексу «Адмірал» та передача готових об'єктів нерухомості фізичним особам - інвесторам та пайовикам, які укладали договори з ТОВ «Гранит К» до санації. Таким чином, ОК «Радуга-3» прийняв на себе обов'язки боржника ТОВ «Гранит К». перед інвесторами, в тому числі перед мною як фізичною особою - пайовиком на підставі договору № 181-8-1-3 про дольову участь в будівництві житлового будинку від 10 листопада 2006 року укладеного з ТОВ «Гранит К». Укладення інвестиційного договору в межах процедури санації створило для ОК «Радуга-3» правову відповідальність за подальше виконання зобов'язань перед особами, які набули майнові права за договорами з ТОВ «Гранит К». Зазначене свідчить, що саме ОК «Радуга-3» є суб'єктом матеріального правовідношення, до якого можуть бути пред'явлені вимоги про захист порушеного права, в тому числі шляхом відшкодування шкоди або компенсації упущеної вигоди, якщо зобов'язання, які він прийняв, не були виконані. Вказані висновки висловлені у Постанові Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19). ОК «Радуга-3», уклавши інвестиційний договір, набув статусу суб'єкта, який прийняв на себе зобов'язання ТОВ «Гранит К» перед пайовиками. Це підтверджує його матеріально-правову відповідальність за невиконання умов щодо передачі об'єкта, а отже - його статус належного відповідача. За таких обставин, встановивши, що ОК «Радуга-3», є правонаступником усього майна, всіх прав та обов'язків ТОВ «Гранит К», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви. Натомість апеляційний суд скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції;
висновки суду апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за спричинену майнову шкоду, стягнення на користь позивача втраченої вигоди, а також стягнення грошової компенсації за спричинену немайнову (моральну) шкоду є необґрунтованими та незаконними.
Аналіз касаційної скарги свідчить що постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОК «Радуга-3». В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2025 року:
відкрито касаційне провадження у справі;
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження відмовлено.
01 вересня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 03 липня 2025 року вказано, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12 січня 2022 року у справі № 509/3297/19; від 10 червня 2021 року у справі № 11-104сап21; від 16 листопад 2023 року у справі № 11-228сап21; від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20; від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18; від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц; від 31 березня 2021 року у справі № 363/3555/17; від 22 грудня 2021 року у справі № 465/5790/17; від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
10 листопада 2006 року сторонами позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Гранит К», від імені якого діяв директор Гуріна В. Г., який діяв на підставі Статуту, було укладено Договір № 181-8-1-3 про дольову участь в будівництві житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно з яким ОСОБА_1 зобов'язувався прийняти дольову участь у будівництві вказаного житлового будинку, а ТОВ «Гранит К» зобов'язувалося побудувати житловий будинок, і після здачі житлового будинку в експлуатацію передати позивачу у власність квартиру, вартість якої пропорційна сумі його дольової участі в будівництві житлового будинку, та відповідає наступним вимогам: розташування: 8-ий поверх житлового будинку, третя секція, будівельний номер квартири - 181, загальна площа квартири 36,26 кв. м, кількість кімнат - одна.
У договорі № 181-8-1-3 про дольову участь в будівництві житлового будинку від 10 листопада 2006 року передбачено, зокрема, що:
плановий строк закінчення будівництва першої черги 4-ох секцій житлового будинку - 4 квартал 2007 року (пункт 2.5.);
на виконання взятих на себе зобов'язань по дольовій участі у будівництві житлового будинку пайщик зобов'язується перерахувати на поточний рахунок підприємства або внести в касу підприємства узгоджену грошову суму в гривні. Грошова сума в гривні є динамічною величиною і може змінюватися в залежності від ціни купівлі одного долара США за гривню на день перерахування або внесення грошових коштів в касу підприємства, і повинна складати гривневий еквівалент, в тому числі ПДВ, 39 886 дол. США на дату їх перерахування (пункт 3.1.);
підприємство зобов'язується протягом тридцяти робочих днів з моменту введення житлового будинку в експлуатацію Державною прийомною комісією передати у власність пайщику квартиру за умови виконання пайщиком зобов'язань по внесенню грошових коштів в повному обсязі (пункт 4.1.);
у разі невиконання або неналежного виконання умов цього Договору однієї із Сторін, винна Сторона зобов'язана відшкодувати іншій Стороні завдані збитки (пункт 5.1.);
у випадку розірвання договору за ініціативою будь-якої із сторін, на підставі пунктів 5.2, 5.3 цього договору, підприємство повертає грошові кошти пайовику, що поступили на рахунок підприємства як оплата по вказаному договору. Повернення коштів, провадиться на особистий рахунок Пайовика, або шляхом поштового переказу протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту подання заявки за вирахуванням 1% банківських послуг у національній валюті України, та має становити гривневий еквівалент 39 886 доларів США на дату їх перерахування (пункт 5.5.);
Позивач ОСОБА_1 зобов'язання згідно договору № 181-8-1-3 про дольову участь в будівництві житлового будинку від 10 листопада 2006 року виконав в повному обсязі. 10 листопада 2006 року позивачем було внесено в касу підприємства грошову суму у розмірі 203 020 грн, що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру №136 від 10 листопада 2006 року та довідкою за вих. №117 від 10 листопада 2006 року.
Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ) зданий в експлуатацію.
ТОВ «Гранит К» взяті на себе зобов'язання згідно договору № 181-8-1-3 про дольову участь в будівництві житлового будинку від 10 листопада 2006 року не виконало, квартиру, вартістю пропорційною сумі його дольової участі в будівництві житлового будинку, та яка відповідала би зазначеним вище вимогам у власність позивачеві не передало.
07 грудня 2017 року, на виконання положень плану санації, між ТОВ «Гранит К» (боржник), ОК «Радуга-3» (інвестором) та ТОВ «Інвест Холдінг Юг» (заставний кредитор у справі) укладено інвестиційний договір, предметом якого є здійснення ОК «Радуга-3» інвестування шляхом участі у фінансовому оздоровленні ТОВ «Гранит К» в межах справи про банкрутство, в межах якого інвестор здійснює погашення заборгованості боржника перед всіма кредиторами шляхом фінансування завершення будівництва та сприяння введенню в експлуатацію 4-секційного 11 - поверхового житлового комплексу «Адмірал», та подальшої передачі у власність фізичним особам - пайовикам житлових та нежитлових площ у завершеному будівництвом та введеному в експлуатацію Об'єкті.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 12 ЦК України).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 22 ЦК України).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (частина друга статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року в справі № 147/1143/17 (провадження № 61-2849св23) вказано, що
«обґрунтовуючи ці вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що в 2005-2006 роках він на прохання посадових осіб ДП «Тростянецький спиртовий завод», спиртооб'єднання «Поділляспирт» надав для здійснення поточних витрат поворотну цільову фінансову допомогу готівкою в гривні та доларах США для закупівлі сировини і допоміжних ТМЦ, паливно-мастильних матеріалів, на ремонтні роботи для запуску виробничого процесу спиртзаводу сезонів 2005-2006, 2006-2007 років на загальну суму понад 800 000,00 дол. США, які за умовами договорів від 27 січня 2006 року, від 17 листопада 2005 року № 01/1-05, від 05 грудня 2005 року № 22 та інших, за погодженням від 17 березня 2006 року № 1/01, юридична особа разом з повіреними та уповноваженими особами за дорученням юридичної особи в її інтересах конвертувала в гривню за виробничою необхідністю та з особливостями звітних періодів.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року, у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 24 липня 2020 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2020 року у справі № 10/47-08 залишено без змін. У зазначеній постанові Верховний Суд виходив з того, що грошові вимоги ОСОБА_1 , як встановили суди попередніх інстанцій, є конкурсними, оскільки виникли до дня порушення справи про банкрутство, а саме до 21 березня 2008 року, а не поточними, як про це вказував заявник.
Згідно з частинами першою, другою статті 14 Закону про банкрутство в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Отже, відповідно до зазначених норм права конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані були подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Строк звернення конкурсних кредиторів із письмовими заявами до боржника є граничним. Таких висновків щодо застосування норм права у спірних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 29 травня 2018 року у справі № 27/58б; від 29 травня 2018 року у справі № 27/58б; від 28 січня 2020 року у справі № 1-7/158-09-3124, від 30 січня 2020 року у справі № 01/5026/333/2011.
Оскільки оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Тростянецький спиртовий завод» було опубліковано в газеті «Голос України» 03 червня 2008 року, то граничною датою для подання заяв конкурсних кредиторів зі своїми вимогами було 04 липня 2008 року. Однак у зазначений період позивач зі своїми вимогами до відповідача до господарського суду не звертався, а отже, вимоги позивача вважаються погашеними, а зобов'язання - припиненими.
Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
З позовною заявою у цій справі ОСОБА_1 звернувся лише 16 листопада 2017 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 14 Закону про банкрутство, який є граничним та поновленню не підлягає, а тому вимоги позивача є погашеними, а право вимоги, що випливає з таких зобов'язань відсутнє у зв'язку з припиненням зобов'язань з підстав, що передбачені законом».
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18)).
Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року в справі № 442/3663/20 (провадження № 61-6501св21)).
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Як свідчить аналіз єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського суду Одеської області від 17 травня 2019 року в справі № 1-7/158-09-3124 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/81846507), залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2019 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/84877994) та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 січня 2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87421744):
відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви за вх. №3-988/18 від 05 грудня 2018 року про визнання кредиторських вимог до ТОВ «Гранит К», що складають грошову суму у розмірі вартості оплаченої ним квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в гривневому еквіваленті 39 886 дол. США на дату їх перерахування на його рахунок, та суму судових витрат у розмірі 3 524 грн; включення до санаційних списків/реєстру вимог кредиторів ТОВ «Гранит К» його кредиторських вимог.
В справі № 1-7/158-09-3124, зокрема, встановлено, що:
заява ОСОБА_2 датована 04 грудня 2018 року та надійшла до Господарського суду Одеської області 05 грудня 2018 року, про що свідчить відтиск штампа вхідної кореспонденції вказаного суду;
з доданих заявником до заяви копії договору №181-8-1-3 про пайову участь у будівництві житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ) від 10 листопада 2006 року та квитанції до прибуткового касового ордеру № 136 від 10 листопада 2006 року вбачається, що заявлені вимоги є конкурсними у розумінні статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки виникли до порушення провадження у справі № 1-7/158-09-3124 про банкрутство ТОВ «Гранит К», а саме до 28 травня 2009 року;
оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Гранит К» опубліковано 26 червня 2009 року;
заява ОСОБА_1 подана до Господарського суду Одеської області з пропуском встановленого частиною першою статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строку більш, ніж на 8 років, який є граничним та поновленню не підлягає.
У справі, що переглядається:
позивач обґрунтовував свої вимоги про стягнення майнової, моральної шкоди та збитків тим, що уклав з ТОВ «Гранит К» договір № 181-8-1-3 про дольову участь в будівництві житлового будинку від 10 листопада 2006 року. Взяті на себе зобов'язання згідно вказаного договору позивачем виконані в повному обсязі, внесено в касу товариства грошову суму у розмірі 203 020 грн, ТОВ «Гранит К» свої зобов'язання згідно договору не виконало, квартиру у власність позивачу не передало;
суд першої інстанції міркував так, що ТОВ «Гранит К» взяті на себе зобов'язання згідно договору не виконало, квартиру, вартістю пропорційною сумі його дольової участі в будівництві житлового будинку, та яка відповідала би зазначеним вище вимогам у власність позивачеві не передало. Позивачу завдана майнова шкода, немайнова (моральна) шкода та завдано збитків у вигляді доходів (втрачену вигоду), яку позивач міг би отримати, а тому потрібно їх стягнути з ОК «Радуга-3»;
апеляційний суд натомість відмовив у задоволенні позовних вимог до ОК «Радуга-3» з декількох підстав (зокрема, позивач ОСОБА_1 не довів наявність обов'язкових елементів для стягнення упущеної вигоди; ОК «Радуга-3» не є правонаступником ТОВ «Гранит К»; не встановлено протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину відповідача, ОК «Радуга-3»; позивачем ОСОБА_1 не доведено належним чином те, що позивач зазнав втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань та інших негативних явищ, заподіяних йому незаконними діями відповідача ОК «Радуга-3»; ОК «Радуга-3» є неналежним відповідачем у справі; законний інтерес позивача ОСОБА_1 не порушені відповідачем ОК «Радуга-3»; позивачем не доведено належним чином, що відповідач ОК «Радуга-3» порушив його права);
апеляційний суд не врахував, що вимоги, що існували на підставі договору № 181-8-1-3 про дольову участь в будівництві житлового будинку від 10 листопада 2006 року, погашені в процедурі банкрутства, що встановлено у справі № 1-7/158-09-3124, судовими рішеннями, які набрали законної сили (ухвала Господарського суду Одеської області від 17 травня 2019 року в справі № 1-7/158-09-3124 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/81846507), залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2019 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/84877994) та постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 січня 2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87421744) та відмовлено у включенні до санаційних списків/реєстру вимог кредиторів ТОВ «Гранит К» кредиторських вимог позивача;
апеляційний суд відмовив в задоволенні позовних вимог до ОК «Радуга-3» з кількох взаємовиключних підстав. Тому постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОК «Радуга-3» змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судове рішення в оскарженій частині частково ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку із наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОК «Радуга-3» змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Оскільки касаційний суд частково змінює судове рішення в оскарженій частині, але лише у частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог до обслуговуючого кооперативу «Радуга-3» змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко