Справа № 128/5036/24
Іменем України
22 вересня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючої судді Бондаренко О.І.
за участі секретаря Нагірняк Т.А.
представника позивача Кеню Д.В.
представника відповідача Зінченка А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «УКРФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ТОВ «ТРИАЛЕКС» про визнання земельної ділянки предметом іпотеки-
Позивач ТОВ «УКРФІНАНС ГРУП» звернулися з позовом до Вінницького районного суду Вінницької області до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ТОВ «ТРИАЛЕКС» про визнання земельної ділянки предметом іпотеки, мотивуючи свої вимоги наступним.
28 вересня 2006 року між АКЦІОНЕРНИМ ПОШТОВО-ПЕНСІЙНИМ БАНКОМ «АВАЛЬ» (повним правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ») та ТОВ «ТРИАЛЕКС» укладено Генеральну кредитну угоду № 9 в межах якої 28 вересня 2006 року було укладено Кредитний договір № 010/03-11/328, за яким кредитор надав позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії на суму 400 000,00 гривень під 17,5 % річних на строк до 27 вересня 2010 року. До кредитного договору укладено додаткові угоди від 31 січня 2008 року, від 29 грудня 2009 року, від 27 грудня 2010 року, від 27 березня 2012 року, від 27 липня 2012 року, яким пролонговано строк для кредитування до 27 вересня 2013 року та змінювалась процентна ставка за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 02 жовтня 2006 року між Банком та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки № 012/03- 11/642, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Дробахою В.О., зареєстровано в реєстрі за № 1221, на підставі якого в іпотеку було передано наступне нерухоме майно: цілий житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 24 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № 010/03- 11/27
28травня 2019 року між ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» та АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-5, на підставі якого було відступлено право вимоги за Кредитним договором № 010/03-11/328 від 28 вересня 2006 року, який був укладений між АППБ «АВАЛЬ» та ТОВ «ТРИАЛЕКС».
-травня 2019 року між ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП» та АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» було укладено Договір про відступлення прав за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстровано за реєстровим № 747, на підставі якого було відступлено право Іпотеко держателя за Договором іпотеки № 012/03-11/642, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Дробахою В.О., зареєстровано в реєстрі за № 1221, який був укладений між АППБ «АВАЛЬ» та ОСОБА_1 . Зазначають, що на даний момент всі права кредитора за кредитним договором № 010/03-11/328 та Іпотекодержателя за Договором іпотеки № 012/03-11/642 належать ТОВ «УКРФІНАНС ГРУП».Згідно з Реєстром боржників №114/2-5 від 28.05 2019 року, заборгованість ТОВ «ТРИАЛЕКС» перед ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», становить 495 309 гривень 95 копійок, з яких: Заборгованість по основній сумі кредиту складає 194 000,00 гривень; Заборгованість по відсоткам 301 309 грн 9 коп. Позивач вказує, що розмір заборгованості вказаний без урахування індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, сплата яких передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України.
У відповідності до положень Договору іпотеки № 012/03-11/642, а саме п. 1.6, жилий будинок, який є предметом іпотеки, розташований на земельній ділянці площею 0,1624 га, придбаній Іпотекодавцем по договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченому приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В.О. 30 липня 2002 року за реєстром №1039.Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель. У зв'язку з тим, що право власності на земельну ділянку не оформлено, сторони за Договором іпотеки домовилися, що Іпотекодавець оформить своє право власності на земельну ділянку, що буде підтверджуватися відповідним Державним актом, протягом шести місяців з моменту нотаріального посвідчення цього договору, або до другого квітня дві тисяча сьомого року. Після одержання Державного акту на право власності на земельну ділянку, Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку вказану земельну ділянку. Іпотекодержатель реєструє обтяження прав власності на земельну ділянку, зазначену вище, у встановленому законом порядку, а оформлене право власності на земельну ділянку стає предметом іпотеки відповідно до вказаного іпотечного договору.
16.12.2021 року ТОВ «УКРФІНАНС ГРУП» звернулося із адвокатським запитом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо надання інформації та наявної документації стосовно земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . У відповідь на цей запит позивач отримав Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки гр. ОСОБА_1 , на території Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Відповідно до наданої технічної документації, земельна ділянка, що розташована за адресою АДРЕСА_1 була розділена на діл. № 1 - 0,0622 га та діл. № 2 - 0,1002 га. Згідно з довідкою про правовий статус земельної ділянки, яка міститься у згаданій вище технічній документації, земельній ділянці № 1 присвоєно кадастровий номер 0520682800:02:011:0158, а земельній ділянці № НОМЕР_1 присвоєно кадастровий номер 0520682800:02:011:0159.
Позивач зазначає, що ними 14.10.2024 року направлялася вимога про передачу земельних ділянок в іпотеку за вихідним №585-УФГ ТОВ «ТРИАЛЕКС» та ОСОБА_1 та дана вимога залишилася без відповіді, а зобов'язання передати земельні ділянки в іпотеку - не виконаним.
Враховуючи вищевикладене, ТОВ «УКРФІНАНС ГРУП» просить визнати земельну ділянку площею 0,0622 га за кадастровим номером 0520682800:02:011:0158 та земельну ділянку площею 0,1002 га за кадастровим номером 0520682800:02:011:0159 такими, що передані в іпотеку, як забезпечення вимог ТОВ «УКРФІНАНС ГРУП» за Кредитним договором № 010/03-11/32828 від 28 вересня 2006 року між Банком та ТОВ «ТРИАЛЕКС».
17.02.2025 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Зінченком А.А. подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається наступне. Відповідач ОСОБА_1 даний позов не визнає в повному обсязі. Згідно відзиву, як стверджує позивач 28 вересня 2006 року між АКЦІОНЕРНИМ ПОШТОВО ПЕНСІЙНИМ БАНКОМ «АВАЛЬ» (повним правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТриАлекс» було укладено Генеральну кредитну угоду №9 в межах якої 28 вересня 2006 року було укладено кредитний договір №010/03-11/328 за яким кредитор надав позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії на суму 400 000 гривень під 17.5% річних строком до 27 вересня 2010 року. До кредитного договору укладено додаткові угоди від 31 січня 2008 року, від 29 грудня 2009 року, від 27 грудня 2010 року, від 27 березня 2012 року, від 27 липня 2012 року, якими пролонговано строк для кредитування до 27 вересня 2013 року та змінювалась процентна ставка за користування кредитом. 2 жовтня 2006 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки №012/03-11/642, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Дробахою В.О., зареєстровано в реєстрі за №1221 відповідно до умов якого з метою забезпечення виконання умов Генеральної кредитної угоди в іпотеку було передано цілий житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач також вказує, що Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункт 1 частини першої статті 593 Цивільного кодексу України). Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 Цивільного кодексу України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання. Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц. Виходячи з наведеного позивач звертаючись з позовом про визнання земельної ділянки предметом іпотеки за договором іпотеки №012/03-11/642, спочатку має довести наявність зобов'язань ТОВ «ТриАлекс» за генеральною кредитною угодою. Проте таких докази позивачем не надані. Наявність інформації в реєстрі боржників про заборгованість ТОВ «ТриАлекс» перед ТОВ «ФК «Укрфінанс груп» не може бути належним та допустимим доказом існування зобов'язань за Генеральним кредитним договором оскільки це лише констатує наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджує її наявність, походження і розмір. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Також відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду із даним позовом. Отже оскільки задоволення позовних вимог щодо визнання предметом іпотеки прямо залежать від наявності зобов'язань ТОВ «ТриАлекс» за кредитним договором, докази яких в матеріалах справи відсутні, вважають що позовні вимоги є необґрунтовані та не підлягають до задоволення.
В судовому засіданні представник позивача Кеню Д.В. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, змін та доповнень не надав.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Зінченко А.А. позовні вимоги не визнав, у задоволені позову просив відмовити у повному обсязі.
Третя особа ТОВ «ТРИАЛЕКС» про дату, час та місце судового розгляду повідомлене судом належним чином, представник до суду не з'явився, причин неявки не повідомив, заяв/клопотань також надано не було.
Крім того, інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за вебадресою: http://vnr.vn.court.gov.ua
Врахувавши думки учасників справи, викладені у поданих до суду заявах та клопотаннях, вивчивши письмові докази по справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено наступні обставини.
28 вересня 2006 року між АКЦІОНЕРНИМ ПОШТОВО-ПЕНСІЙНИМ БАНКОМ «АВАЛЬ» (повним правонаступником якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ») та ТОВ «ТРИАЛЕКС» укладено Генеральну кредитну угоду № 9 в межах якої 28 вересня 2006 року було укладено Кредитний договір № 010/03-11/328, за яким кредитор надав позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії на суму 400 000,00 гривень під 17,5 % річних на строк до 27 вересня 2010 року. До кредитного договору укладено додаткові угоди від 31 січня 2008 року, від 29 грудня 2009 року, від 27 грудня 2010 року, від 27 березня 2012 року, від 27 липня 2012 року, яким пролонговано строк для кредитування до 27 вересня 2013 року та змінювалась процентна ставка за користування кредитом (а.с.5-7,8).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 02 жовтня 2006 року між Банком та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки № 012/03- 11/642, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Дробахою В.О., зареєстровано в реєстрі за № 1221, на підставі якого в іпотеку було передано наступне нерухоме майно: цілий житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-12). З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 24 січня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № 010/03- 11/27.
28.05.2019 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 40326297 та АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-5, на підставі якого було відступлено право вимоги за Кредитним договором № 010/03-11/328 від 28 вересня 2006 року, який був укладений між АППБ «АВАЛЬ» та ТОВ «ТРИАЛЕКС» (а.с.13-17).
29.05.2019 року між ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 40326297 та АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» було укладено Договір про відступлення прав за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., зареєстровано за реєстровим № 747, на підставі якого було відступлено право Іпотеко держателя за Договором іпотеки № 012/03-11/642, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Дробахою В.О., зареєстровано в реєстрі за № 1221, який був укладений між АППБ «АВАЛЬ» та ОСОБА_1 (а.с.23-24).
Згідно з Реєстром боржників №114/2-5 від 28.05.2019 року, заборгованість ТОВ «ТРИАЛЕКС» перед ТОВ «ФК «УКРФІНАНС ГРУП», становить 495 309 гривень 95 копійок (а.с.18-22, 23-24).
У відповідності до положень Договору іпотеки № 012/03-11/642, а саме п. 1.6, жилий будинок, який є предметом іпотеки, розташований на земельній ділянці площею 0,1624 га, придбаній Іпотекодавцем по договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченому приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В.О. 30 липня 2002 року за реєстром №1039. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель (а.с.9-12). 16.12.2021 року ТОВ «УКРФІНАНС ГРУП» звернулося із адвокатським запитом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо надання інформації та наявної документації стосовно земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до наданої технічної документацієї, земельна ділянка, що розташована за адресою АДРЕСА_1 була розділена на діл. № 1 - 0,0622 га та діл. № 2 - 0,1002 га. Згідно з довідкою про правовий статус земельної ділянки, яка міститься у згаданій вище технічній документації, земельній ділянці № 1 присвоєно кадастровий номер 0520682800:02:011:0158, а земельній ділянці № НОМЕР_1 присвоєно кадастровий номер 0520682800:02:011:0159 (а.с.33-41).
ТОВ УКРФІНАНС ГРУП» 14.10.2024 року направлялася вимога про передачу земельних ділянок в іпотеку за вихідним №585-УФГ ТОВ «ТРИАЛЕКС» та ОСОБА_1 ; дана вимога залишилася без відповіді, а зобов'язання передати земельні ділянки в іпотеку - не виконаним (а.с.42-47).
За змістом статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Нерухоме майно (нерухомість) - це земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 1 та частиною першою статті 5 Закону України "Про іпотеку" визначено, що предметом іпотеки є об'єкти нерухомого майна та об'єкти, які прирівнюються до таких цим законом, до них, зокрема, віднесено: земельні ділянки, будівлі, споруди, підприємство як майновий комплекс, житлові будинки, квартири, дачі, садові будинки, гаражі, об'єкт незавершеного будівництва, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому, право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Об'єкти нерухомого майна можуть бути предметом іпотеки лише за таких умов: - майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; - нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; - воно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Підстави та умови передачі в іпотеку земельної ділянки при передачі в іпотеку будівлі чи споруди визначені частинами четвертою та п'ятою статті 6 Закону України "Про іпотеку", якщо: будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), які на ній розташовані.
Це положення Закону України "Про іпотеку" узгоджується із визначеним у статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України загальним принципом, за яким визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду.
За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Аналізуючи зазначені положення норм матеріального права, Верховний Суд України у постановах від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16 дійшов таких висновків: "положення статті 377 ЦК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість"; "при цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року викладено такі правові висновки про тлумачення статей 5 та 6 Закону України "Про іпотеку" : - іпотека як право на чужу річ поширюється на конкретну індивідуально визначену річ, що визначена в договорі; - існують такі окремі об'єкти цивільних прав, як земельна ділянка і об'єкт незавершеного будівництва, який зведений на цій ділянці. Унаслідок цього відбувається окреме регулювання іпотеки земельної ділянки та визначення, за яких випадків об'єкт незавершеного будівництва, який зведений на цій ділянці, буде предметом іпотеки; - частина п'ята та шоста статті 6 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулювали правовідносини щодо передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій вже були розташовані будівлі чи об'єкт незавершеного будівництва на момент укладення договору іпотеки. У такому разі предметом іпотеки були і будівлі (споруди) чи об'єкт незавершеного будівництва; - учасники цивільних відносин за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір могли встановити в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об'єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки. У випадку відсутності такої вказівки в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об'єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки, підстави для поширення іпотеки на такі об'єкти відсутні. У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі N° 520/258/16 зазначено, що аналіз приписів частини четвертої статті 6 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку про те, що земельна ділянка та будівля (споруда), яка на ній розташована, нерозривно пов'язані між собою, а отже, іпотека щодо будівлі (споруди) повинна поширюватися і на земельну ділянку.
Крім того, у постанові від 20 січня 2021 року в справі № 318/1274/18 Верховний Суд звернув увагу на принцип цілісності об'єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою (стаття 120 Земельного кодексу України) визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості». Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 466/1875/14-ц (провадження № 61-37171св18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) не встановлено правових підстав для відступу від наведених висновків.
Щодо строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
На підставі частин другої-четвертої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно зі статтею 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Зазначені загальні правові висновки щодо порядку застосування позовної давності є усталеними у судовій практиці Верховного Суду, правові висновки якого мають враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України. Отже, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто, або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України). Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цc18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 80), від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18, пункт 61), № 522/2201/15-ц (провадження № 14-179цс18, пункт 62) та № 522/2110/15-ц (провадження № 14-247цс18, пункт 61), від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (провадження № 14-194цс19, пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-27-цс19, пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс-19, пункт 51), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (провадження № 14-448цс19, пункт 28).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).
Відповідно до вимог частини другої статті 55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою уповноваженою особою.
Умовами договору іпотеки було чітко визначено строк, в який ОСОБА_1 зобов'язаний був передати земельну ділянку в іпотеку, а саме: до 02.04.2007 року, відтак з цієї дати повинен обраховуватись строк позовної давності протягом якого позивач або його правонаступник мав звернутись з даним позовом до суду та такий строк закінчився - 02.04.2010 року.
Клопотань від представника позивача про поновлення строку позовної давності до суду не надходило.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «УКРФІНАНС ГРУП», у зв'язку з пропуском строку позовної давності. За приписами частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню. Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 19, 78-81, 89, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
В задоволені позову ТОВ «УКРФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи ТОВ «ТРИАЛЕКС» про визнання земельної ділянки предметом іпотеки, а саме: про визнання земельної ділянки, площею 0,0622 га за кадастровим номером 0520682800:02:011:0158 та земельної ділянки, площею 0,1002 га за кадастровим номером 0520682800:02:011:0159 такими, що передані в іпотеку, як забезпечення вимог ТОВ «УКРФІНАНС ГРУП» за Кредитним договором № 010/03-11/32828 від 28 вересня 2006 року між Банком та ТОВ «ТРИАЛЕКС» та стягненні судовий витрат - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників:
Позивач - ТОВ «УКРФІНАНС ГРУП», адреса м. Київ, вул. М. Соловцова, 2 оф. 38/1;
Відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;
Третя особа - ТОВ «ТРИАЛЕКС», адреса: м. Вінниця, вул. Гоголя, 11/1.
Повний текст судового рішення виготовлено 22.09.2025.
Суддя Оксана БОНДАРЕНКО