Справа № 130/1409/20
23 вересня 2025 року м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького районного суду Вінницької області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря ОСОБА_4
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 ,
розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2018 за № 12018020130000597, по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156 КК України,
У провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала попередньо подане письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 на шістдесят днів та просила його задовольнити. Клопотання обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, тобто у вчиненні злочину, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 11.06.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який в подальшому продовжувався судом, востаннє 29.07.2025 до 26.09.2025. У вказаному кримінальному провадженні існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України, зокрема, переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_8 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, в нього відсутнє законне джерело доходу, постійне місце роботи та навчання; незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків, оскільки відповідно до статті 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. ОСОБА_8 являється вітчимом неповнолітньої ОСОБА_6 , що не виключає можливості здійснювати на неї відповідний незаконний вплив. Застосування до підозрюваного іншого більш м?якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки особисте зобов?язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу обвинуваченого, його репутацію та соціальні зв?язки; особиста порука не може бути застосована, оскільки в ОСОБА_8 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу; застава є недоцільною, оскільки обвинувачений не працевлаштований та не має офіційного джерела доходів, а в разі сплати застави іншою особою, зможе продовжити злочинну діяльність чи переховуватися від органів досудового розслідування та суду; оскільки за останньою підтвердженою інформацію правоохоронних органів, яка наявна в матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_8 за адресою, зазначеною в обвинувальному акті, не проживає, місце його перебування невідоме, тому домашній арешт не може бути застосований. Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності, свідчать про те, що застосування іншого більш м?якого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_8 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам. Тому просить продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 терміном на 60 днів, без визначення розміру застави.
Потерпіла ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні спочатку не заперечувала з приводу клопотання прокурора. У подальшому підтримала клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 при вирішенні клопотання прокурора покладався на розсуд суду. У подальшому підтримав позицію потерпілої ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_8 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора. У судовому засіданні подав до суду клопотання, у якому просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання, як пріоритетний варіант, або нічний домашній арешт (з 00 год 00 хв до 05 год 00 хв), як альтернативу, за адресою: АДРЕСА_1 , а також зобов'язати його неухильно виконувати встановлені судом вимоги. Клопотання мотивоване тим, що кримінальне провадження розглядається уже тривалий час. Увесь цей час він не переховувався, сумлінно з'являючись до суду, а коли не міг з'явитися з поважних причин, подавав відповідні довідки та заяви. На момент обрання йому запобіжного заходу він перебував на службі, де проходив курс БЗПВ у військовій частині НОМЕР_1 , тобто ризики переховування від суду відсутні. У нього на утриманні є троє малолітніх дітей, а один із дітей ОСОБА_10 являється дитиною-інвалідом. Він є доглядальником дитини. Інша дитина ОСОБА_11 потребує індивідуального інклюзивного навчання. ОСОБА_12 , який являється сином його дружини від першого шлюбу, знаходиться на інклюзивній формі навчання. Його дружина на даний час працює, тому не може забезпечити відповідний цілодобовий догляд за усіма дітьми. Його відсутність у сім'ї не дає змоги отримати нормальне медичне лікування ні дружині, ні його дітям. У нього є певні проблеми зі здоров'ям. Потерпіла ще на початковому етапі змінила свої показання на його користь, про що є відповідна заява в матеріалах справи. До цього часу її позиція не змінилася. На даний час відсутні нові докази або ризики, які б обґрунтовували необхідність його тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_9 заперечив щодо клопотання прокурора та підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 . Суду зазначив, що ОСОБА_8 навів обставини, які свідчать про наявність підстав для зміни йому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, більш м'який, а також є підстави вважати, що ОСОБА_8 не буде переховуватися від суду.
Прокурор ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні заперечила з приводу задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу.
Заслухавши учасників судового провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
У частині третій статті 315 КПК України визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до положень, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу, а частиною другою статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка являється частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою в складі колегії суддів від 15.05.2025 застосував до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід - тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Колегією суддів установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 та клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу на особисте зобов'язання або домашній арешт, колегія суддів враховує, що тримання під вартою є винятковим та, відповідно до ст. 176 КПК України, найбільш суворим запобіжним заходом, особисте зобов'язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу, а домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави колегії суддів вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156 КК України, у об'ємі, як того вимагає закон на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу, виходячи з критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів та іншої інформації, яка могла б переконати неупередженого спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити інкриміноване йому правопорушення, у тому об'ємі, як описано в обвинувальному акті.
Крім того, колегія суддів зважає і на те, що злочини, за якими обвинувачується ОСОБА_8 , віднесені відповідно до ст. 12 КК України до тяжких та особливо тяжких злочинів, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156 КК України, позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який тривалий час ухилявся від явки до суду, після 16.06.2021 жодного підготовчого судового засідання за участі обвинуваченого ОСОБА_8 проведено не було, обвинувачений неодноразово подавав заяви про відкладення без належних доказів на підтвердження поважності причин неявки. 20.09.2022, 02.06.2023 та 02.08.2023 постановлялися ухвали про привід обвинуваченого в підготовче судове засідання, які жодного разу виконані не були, оскільки ОСОБА_8 не проживав за адресою, зазначеною в обвинувальному акті. ОСОБА_8 не повідомляв суд про зміну адреси проживання. 14.02.2024 було постановлено ухвалу про розшук обвинуваченого ОСОБА_8 , після чого захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_13 23.02.2024 подав до суду заяву, в якій зазначив, що ОСОБА_8 перебуває на лікуванні, але знову ж нову адресу проживання ОСОБА_8 суду повідомлено не було, а навпаки, подаючи до суду заяву на отримання електронних повісток, ОСОБА_8 у своїй заяві зазначив адресу проживання, яка вказана в обвинувальному акті: АДРЕСА_2 . Після зміни колегіального складу суду на підставі розпорядження керівника апарату Вінницького районного суду Вінницької області 08.04.2024 було відновлено провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання, однак обвинувачений в підготовче судове засідання знову не з'являвся, продовжував подавати заяви про відкладення проведення підготовчого судового засідання без надання належних доказів на підтвердження поважності причин неявки в підготовче судове засідання, внаслідок чого знову 25.07.2024, 06.11.2024, 18.12.2024 постановлялися ухвали про привід обвинуваченого в підготовче судове засідання і 14.04.2025 була постановлена ухвала про розшук обвинуваченого.
Внаслідок неявки обвинуваченого до суду протягом тривалого часу (декількох років) підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні так і не було проведено на момент обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Тому є достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе, з метою уникнення від покарання, переховуватися від суду.
Крім того, бажаючи змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особичте зобов'язання або домашній арешт, ОСОБА_8 зазначив адресу свого місця проживання, у разі задоволення такого клопотання: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надав копію договору найму квартири від 15.06.2022, з якого убачається, що термін дії такого договору встановлений з 15.06.2022 до 14.11.2022, тобто, станом на даний час термін дії цього договору сплив.
Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що потерпіла ОСОБА_6 ще на початковому етапі змінила свої показання на його користь, колегія суддів зазначає, що встановлення винуватості чи невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення є завданням подальшого судового провадження - судового розгляду, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається та продовжується.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, враховуючи положення частини шостої статті 176 КПК України, тяжкість обвинувачення у кримінальних правопорушеннях, особу обвинуваченого ОСОБА_8 ,для запобігання ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені статтею 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у пункті 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, колегія суддів вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, - не установлено.
Посилання сторони захисту на те, що обвинувачений утримує трьох дітей, не підтверджені належними доказами та не є безумовними підставами для зміни запобіжного заходу на особисте зобов'язання або домашній арешт, оскільки вказані обставини не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку обвинуваченого, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики. Також суд враховує, що у дітей є матір, яка проживає разом з ними. Докази, що матір дітей позбавлена можливості здійснювати за ними догляд, відсутні. Крім того, зазначаючи про необхідність здійснення догляду за дітьми, що, на думку обвинуваченого, є підставою для зміни йому запобіжного заходу, ОСОБА_8 зазначає, що на момент обрання йому запобіжного заходу він перебував на службі, де проходив курс БЗПВ у військовій частині НОМЕР_1 , що взагалі виключає можливість ОСОБА_8 здійснювати догляд за дітьми у разі зміни йому запобіжного заходу на особисте зобов'язання або домашній арешт.
У частині першій статті 182 КПК України визначено, що можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Колегія суддів враховує, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , вчинений із застосуванням фізичного насильства.
Отже, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, колегія суддів дійшла висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків переховування від суду під тиском можливого відбування покарання, з метою запобігання спроби вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи тяжкість злочинів, відсутність в обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, останньому доцільно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів, без визначення розміру застави, тому клопотання прокурора слід задовольнити, а клопотання обвинуваченого слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 177, 183, 314, 372 КПК України, колегія суддів -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156 КК України, строком на шістдесят днів, тобто до 21 листопада 2025 року.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання або домашній арешт в нічний час доби - залишити без задоволення.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_8 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_14
СУДДІ ОСОБА_15
ОСОБА_16