Справа № 128/1062/25
Іменем України
23 вересня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025020070000090 від 21.03.2025 року про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кордишівка, Вінницького району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, розлученого, раніше не судимого, працюючого слюсарем у Вороновицькому ХПП,
за ч. 1 ст. 209 КК України, -
ОСОБА_5 , після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за результатами яких він при вищевказаних обставинах незаконно заволодів земельною ділянкою з кадастровим номером 0520685400:05:001:0069 площею 2,7998 га, що належала Побережненській сільській раді Вінницького району, діючи за вказівкою невстановленої особи та усвідомлюючи і розуміючи протиправний характер та значення своїх дій, діючи при цьому умисно та цілеспрямовано, достеменно знаючи, що вказана земельна ділянка отримана злочинним шляхом, з метою легалізації (відмивання) незаконно отриманого ним майна, одержаного внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, розуміючи, що внаслідок викриття його злочинної діяльності він може бути позбавлена права власності на земельну ділянку, з корисливих мотивів, 25.11.2020 та 11.01.2021 незаконно розпорядився вищевказаною земельною ділянкою шляхом вчинення правочину з таким майном, а саме уклав договір оренди б/н з Фермерським господарством « ОСОБА_6 » та додаткову угоду договору оренди землі від 25.11.2020, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно внесено відомості за № 39780491 умовами яких орендар сплачує до 01.02.2021 орендну плату за весь строк дії договору оренди в розмірі 50 000 гривень в якості попередньої оплати за все строк дії договору і таким чином розпорядився майном на свій розсуд, тобто, здійснив його легалізацію (відмивання) шляхом отримання грошових коштів.
Вказані дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 209 КК України, як розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі вчинення правочину з таким майном, якщо ці діяння вчиненні особою, яка знала, що таке майно прямо чи повністю одержано злочинним шляхом.
В підготовчому судовому засіданні було поставлено на розгляд питання про затвердження угоди між прокурором та обвинуваченим від 02.09.2025 року, в порядку статей 468, 469 та 472 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), оскільки укладено угоду про визнання винуватості та зазначені її сторони.
Відповідно до даної угоди прокурор та обвинувачений, погоджуються на призначення покарання ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 209 КК України у виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях строком на 1 (один) рік, без конфіскації майна; сторонами узгоджено можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування основного призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов'язків, згідно ст. 76 КК України; зазначенням беззастережного визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
Обвинуваченим ОСОБА_5 та його захисником ОСОБА_4 висловлена згода на призначення зазначеного покарання.
Прокурор в судовому засіданні угоду про визнання винуватості, укладену 02.09.2025 року між прокурором Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 підтримав та просив її затвердити.
Перевіривши угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам чинного кримінального процесуального законодавства, оскільки вона містить всі необхідні реквізити, визначені ст. 472 КПК України, зокрема, найменування сторін, формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію із зазначенням частини статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, узгоджене покарання та згода сторін на призначення покарання, наслідки укладення та затвердження угоди, та підписи сторін.
Кримінальне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 209 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винуватим, згідно з ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №13 від 11.12.2015 "Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод", під беззастережним визнанням винуватості підозрюваним/обвинуваченим слід розуміти безумовне (повне) визнання ним своєї винуватості у вчиненні інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення.
Суд переконався, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 209 КК України.
Згідно із ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права.
Відповідно змісту Рішення у справі «Нацвлішвілі і Тогонідзе проти Грузії» від 29.04.2014 року Європейський суд з прав людини вказує, що угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов'язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними.
З огляду на вказане, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , згідно ст. 67 КК України, не встановлено.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, є: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Відтак, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачена може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, наявні фактичні підстави для визнання винуватості, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним положеннями ст.ст. 50,63, 65,75,76 КК України, а також санкції ч. 1 ст. 209 КК України.
Враховуючи ступінь та характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього, характер і тяжкість обвинувачення та наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого судового провадження, а також те, що ОСОБА_5 вчинив інкриміноване правопорушення вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його бездоганну поведінку під час досудового та судового слідства, позитивну характеристику за місцем проживання, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе за умови призначення погодженого покарання, у виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях строком на 1 (один) рік, без конфіскації майна із застосуванням положень ст. ст. 75,76 КК України.
Таким чином, підстав, які б перешкоджали затвердженню угоди про визнання винуватості, укладеної 02.09.2025 року між прокурором Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 під час досудового розслідування не обирався і підстав для його обрання до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.
З обвинуваченого ОСОБА_5 згідно ч.2 ст.124 КПК України на користь держави підлягають до стягнення витрати на залучення експерта по даному кримінальному провадженню за проведення судової експертизи, що становить загальну суму 8 481 грн 60 коп, згідно наданих довідок про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні. Доля речових доказів судом не вирішується, у зв'язку з їх відсутністю по даному кримінальному провадженню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 373, 374, 394, 475, 476 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 02 вересня 2025 року між прокурором Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025020070000090 від 21.03.2025 року.
Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях строком на 1 (один) рік, без конфіскації майна
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік:
На підставі п. п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до ч. 1 ст. 165 КВК України, іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
До вступу вироку в законну силу міра запобіжного заходу ОСОБА_5 не обирається.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз у даному кримінальному провадженні у загальні сумі 8 481 грн 60 коп.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч.2 ст.473 КПК України наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно із положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.
Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.
Суддя ОСОБА_7