Справа № 128/1660/25
Іменем України
22 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,
секретар Манюк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19.03.2021 між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 210319-008. Кредитний договір № 210319-008 від 19.03.2021 було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором j92919. Відповідно до кредитного договору, клієнту було надано кредит у сумі 30 000, 00 грн строком дії до 19.03.2022.
На виконання умов вказаного договору банк свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує.
Згідно розрахунку кредитної заборгованості та виписки з особового рахунку за кредитним договором № 210319-008 від 19.03.2021 станом на 20.02.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитсервіс» становить 19 000, 00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 000, 00 грн; прострочена заборгованість за процентами - 9 000, 00 грн.
За вказаних обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача вищевказану заборгованість за кредитним договором № 210319-008 від 19.03.2021 за період з 19.03.2021 по 19.03.2022 в сумі 19 000, 00 грн (а.с. 1 - 9).
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 12.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 57).
В судове засідання учасники справи не з'явились.
Представник позивача в позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи без його участі, в якому також зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином і в установленому законом порядку повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем у визначений судом строк до суду не подано.
Згідно з п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Так, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.
Матеріалами справи доведено, що 19.03.2021 між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 210319-008, за умовами якого: сума кредиту - 30 000, 00 грн; строк дії договору - до 19.03.2022; кількість щомісячних платежів - 12; одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту (утримується при перерахуванні суми кредиту) - 7,5 %; сума одноразової комісії - 2 250, 00 грн; відсоткова ставка, в місяць від початкової суми кредиту - 7,5 %; реальна річна процентна ставка - 97,5 % річних; сума щомісячного платежу - 4 750, 00 грн, в тому числі погашення тіла кредиту - 2 500 грн, сплата відсотків - 2 250 грн; загальна плата за користування кредитом - 29 250, 00 грн; загальна вартість кредиту - 59 250, 00 грн (а.с. 19).
19.03.2021 відповідач ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту «12 місяців», яким визначено основні умови кредитування, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, та відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування, що свідчить про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору (а.с. 20).
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 210319-008 від 19.03.2021 ОСОБА_1 , ним частково сплачувались щомісячні платежі, а саме до 01.12.2021, заборгованість за кредитним договором станом на 20.02.2025 складає 19 000, 00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 10 000, 00 грн; прострочена заборгованість за процентами становить - 9 000, 00 грн. Станом на 20.02.2025 заборгованість за кредитним договором не погашена (а.с. 24).
Також, позивачем надано довідку про укладення договору, відповідно до якої ОСОБА_1 подав до ТОВ «Кредитсервіс» заявку на кредит: 19.03.2021 о 17:50:34 год. Ідентифікація позичальника здійснювалась в інформаційно-телекомунікаційній системі, за допомогою одноразового ідентифікатора (а.с. 25).
25.03.2025 представником ТОВ «Кредитсервіс» надано ОСОБА_1 досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості, якою товариство вимагало від ОСОБА_1 повернути кредит, проценти та інші належні до сплати платежі за кредитним договором у розмірі 19 000, 00 грн у порядку, передбаченому кредитним договором № 210319-008 від 19.03.2021 (а.с. 28).
Відповідно до розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором № 210319-008 від 19.03.2021 ОСОБА_1 за період з 19.03.2021 по 20.02.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 19 000, 00 грн, з яких: 10 000, 00 грн - сума простроченої заборгованості по тілу кредиту; 9 000, 00 грн - сума простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам за користування кредитом (а.с. 32).
Оцінивши докази в їх сукупності, суд керується наступними нормами.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч.ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», а також Закону України "Про електронні довірчі послуги", передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до пп. 12 п. 1 ч. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 210319-008 від 19.03.2021, а також паспорт кредитного продукту «12 місяців» підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам закону (а.с. 19, 20).
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, судом встановлено, що позивач ТОВ «Кредитсервіс» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.
Проте відповідач не виконав свої зобов'язання по кредитному договору, а саме, згідно розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором, розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 20.02.2025 становить 19 000, 00 грн, з яких: 10 000, 00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 9 000, 00 грн - зсума заборгованості по нарахованим відсоткам за користування кредитом.
Дана сума заборгованості визначена на підставі наданих позивачем доказів нарахування вказаної суми заборгованості за договором, які відповідачем не спростовано.
Таким чином, оскільки відповідач не виконує умови укладеного кредитного договору в порядку та в строки, передбачені зазначеним договором, кошти за кредитом не повернув, що підтверджується наданими позивачем доказами, які відповідач не спростував, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, у зв'язку із задоволенням позову, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422, 40 гривень (а.с. 18).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, крім іншого належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
В позовній заяві позивач просить стягнути понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн в межах даної справи. На підтвердження таких витрат позивачем долучено копії: договору про надання правової допомоги № 25-01/2023 від 25.01.2023; акту приймання-передачі справ на надання правової допомоги від 01.02.2025; акта № 3 приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 25-01/2023 від 25.01.2023, складеного 18.02.2025, відповідно до якого Адвокатське об'єднання «Правовий діалог» в особі директора Разумного Є.М. надало ТОВ «Кредитсервіс» послуги з правової допомоги, надані об'єднанням якісно і в певному обсязі, а саме: підготовка та направлення/подача однієї позовної заяви або апеляційної скарги або касаційної скарги до Вінницького районного суду, боржник - ОСОБА_1 , вартістю 7 000, 00 грн (а.с. 34 - 36, 37).
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд вважає неспівмірною заявлену вартість послуг за підготовку та направлення позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором для подачі до суду, враховуючи категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ та є типовою для кредитора, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ, суд вважає завищеним заявлений розмір вартості вказаних послуг в розмірі 7 000 грн.
У зв'язку з вищенаведеним та враховуючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача, тобто ціну позову, а також складність справи та її значення для сторін та зважаючи на те, що позовна заява була подана представником позивача через систему «Електронний суд», що не потребувало значного часу, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи та відсутність відомостей про фінансовий стан обох сторін, а саме в розмірі 3 000 грн.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справи положення ч.ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 611, 623, 624, 625, 638, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 13, 81, 141, 223, 263-265, 268, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором № 210319-008 від 19.03.2021 в сумі 19 000, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс»судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000, 00 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», місцезнаходження: вул. Коновальця Євгена, буд. 36-Д, приміщення 65-з, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ: 41125531.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 22.09.2025.
Суддя: