17 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 917/1861/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Релігійної організації "СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 (Гребенюк Н. В. - головуюча, судді: Слободін М. М., Шутенко І. А.) у справі
за позовом Релігійної організації "СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ"
до Благодійної організації "Благодійний фонд "Лорд",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночки Олександра Вікторовича
про визнання недійсним договору пожертви, скасування рішення державного реєстратора.
Фактичні обставини справи
1. 31.03.2011 за СВЯТО-УСПЕНСЬКОЮ РЕЛІГІЙНОЮ ГРОМАДОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ М. КРЕМЕНЧУКА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (далі - "Релігійна громада") було зареєстроване право власності на об'єкт нерухомого майна - будівлі та споруди церковно приходської школи, розташовані за адресою: вул. Макаренка, буд. 105, м. Кременчук, реєстраційний номер майна 33296857.
2. Підставою для реєстрації права власності на вказане нерухоме майно стало рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20.03.2009 у справі № 2-1631/2009.
3. Вказаним рішенням за Релігійною громадою було визнано, серед іншого, право власності на будівлі та споруди Свято-Успенської общини Української Православної Церкви м. Кременчука по вул. Макаренка, 105 в м. Кременчуці, а саме: будівлю церковно приходської школи літ. Ап, А, Аl, А2, а, а1, а2, а3, а1г, а2г загальною площею 926,1 м2, сарай літ. Б, б, вбиральню літ. В, в, бруківку літ. І, огорожу літ. № 1.
4. 01.11.2023 Релігійна громада в особі настоятеля ОСОБА_1 який діяв на підставі Статуту, як Пожертвувач, і Благодійна організація "Благодійний фонд "Лорд" (далі - "Благодійний фонд"), як Обдаровуваний, уклали Договір пожертви майна (далі - "Договір").
4.1. Відповідно до п. 1.1 Договору, Пожертвувач передав, а Обдаровуваний прийняв в пожертву майно - будівлю громадського будинку, розташовану за адресою: м. Кременчук, вул. Макаренка, 105, що в цілому складається з адміністративно-церковної будівлі, літ. Ап, А, А1, А2, а, а1, а2, а3, загальною площею 931,5 кв.м, сараю, літ. Б, вбиральні, літ. В, огорожі (далі - нерухоме майно, предмет пожертви).
4.2. Згаданий предмет пожертви Обдаровуваний зобов'язався використовувати лише з метою виконання своїх статутних цілей і завдань Благодійного фонду (п. 1.3 Договору).
4.3. В пункті 1.4 Договору сторони погодили, що вартість пожертви становить 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.
4.4. Водночас відповідно до п. 1.5 Договору згідно з відомостями, викладеними у Довідці про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 19.10.2023, ринкова вартість предмета пожертви становить 18 901 786, 83 (вісімнадцять мільйонів дев'ятсот одна тисяча сімсот вісімдесят шість) гривень 83 копійки.
4.5. За умовами п. п. 3.1, 3.1.1 Договору Обдаровуваний набуває права власності на предмет пожертви з моменту його прийняття. Прийняттям предмета пожертви вважається прийняття Обдаровуваним оригінального примірника цього договору після його нотаріального посвідчення та державної реєстрації права власності на них в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
5. Договір посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О. В. та зареєстрований за № 1684.
6. Право власності на предмет пожертви 01.11.2023 зареєстровано за Благодійним фондом.
7. На момент укладення Договору Релігійна громада була зареєстрована як юридична особа (код ЄДРПОУ 21063795) та діяла на підставі Статуту, зареєстрованого розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації за № 115 від 13.04.2009.
7.1. Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Статуту Релігійної громади (тут і далі в редакції, чинній станом на час укладення Договору), органами Парафіяльного управління Парафії (Релігійної громади) є Парафіяльні загальні збори, очолювані настоятелем, та Парафіяльна рада.
7.2. Парафіяльні збори, серед іншого, обирають Парафіяльну раду, її голову, а також в рамках цього Статуту, Статуту УПЦ та Статуту Кременчуцької єпархії визначають порядок володіння, користування та розпорядження майном Парафії, що належить їй на праві власності (п.п. 2.3 п. 2 Статуту).
7.3. Згідно з п.п. 2.4 п. 2 Статуту виконавчим і розпорядчим органом Парафії (Релігійної громади) є Парафіяльна рада, яка складається з голови, його помічника та скарбника та обирається на три роки з числа активних членів Парафії.
7.4. Підпунктом 2.6 п. 2 Статуту визначено, що саме Парафіяльна рада виступає у цивільних правовідносинах, укладає від імені Парафії (Релігійної громади) угоди.
7.5. В свою чергу, голова Парафіяльної ради представляє Парафіяльну раду у ділових відносинах з фінансово-господарських та адміністративних питань, а також в суді, в разі необхідності дає доручення для виконання відповідних завдань. Усі офіційні папери підписуються настоятелем та головою Парафіяльної ради. Якщо головою Парафіяльної ради є настоятель, другий підпис належить скарбнику. Банківські та інші фінансові документи підписуються головою Парафіяльної ради і скарбником (п.п. 2.7 п. 2 Статуту).
7.6. Будівлі, споруди, предмети культу, об'єкти соціального, добродійного та господарського призначення, кошти, література, інше майно, придбане Парфією, створене нею за власний кошт, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, передане державою у власність, а також набуте на інших законних підставах, є власністю Парафії (п.п. 3.4 п. 3 Статуту).
7.7. Для релігійної освіти дітей та дорослих Парафія має право створювати школи. З цією метою використовуються приміщення, які перебувають у власності Парафії (п.п. 4.3. п. 4 Статуту).
8. В подальшому, члени Релігійної громади на Парафіяльних загальних зборах змінили підлеглість у канонічних та організаційних питаннях, шляхом входу до складу релігійного об'єднання - Православної Церкви України та визначили нове найменування Релігійної громади: Релігійна організація "СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ", з прийняттям Статуту в новій редакції, який затверджений Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм та зареєстрований розпорядженням начальника Полтавської обласної військової адміністрації від 05.09.2024 № 546.
9. Після цього, заявою від 03.10.2024 Релігійна громада в особі голови Парафіяльної ради Кучменка О. Ю. звернулася до Благодійного фонду з вимогами повідомити цілі використання нерухомого майна, яке було предметом Договору, а також про надання доступу до будівлі церковно приходської школи з метою контролю за використанням відповідного майна. Вказана заява містить посилання на те, що невідомі особи не допустили голову Парафіяльної ради до огляду нерухомого майна, яке було предметом Договору, а Благодійний фонд у приміщеннях церковно приходської школи відсутній, відповідне майно знаходиться в занедбаному стані.
10. Благодійний фонд на вказану заяву не відреагував.
11. Рішенням Парафіяльних загальних зборів Релігійної громади, оформленим протоколом № 2 від 14.10.2024 було вирішено не схвалювати Договір, укладений колишнім настоятелем ОСОБА_1 та зобов'язано голову Парафіяльної ради звернутися до суду з метою повернення нерухомого майна у власність громади.
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
12. Базуючись на описаних обставинах, Релігійна громада (далі також "Позивач") звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Благодійного фонду (далі також "Відповідач"), в якому просила визнати Договір недійсним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночки О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70016163 від 01.11.2023
13. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач стверджував про те, що оспорюваний Договір, укладений колишнім настоятелем ОСОБА_1 із перевищенням повноважень, оскільки всупереч вимогам Статуту, укладення цього правочину не було схвалено на Парафіяльних загальних зборах Релігійної громади, а також цей правочин був підписний колишнім настоятелем одноосібно, хоча Статут чітко вимагав підписання такого документу ще й скарбником.
14. Позивач наголошував, що колишній настоятель ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не діяв в інтересах Релігійної громади, а навпаки недобросовісно та неправомірно уклав оспорюваний Договір, на підставі якого із власності громади вибуло нерухоме майно, яке мало використовуватися як приміщення школи для релігійної освіти дітей та дорослих громади.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
15. Розглянувши заявлений позов, Господарський суд Полтавської області рішенням від 24.04.2025 задовольнив його повністю. Визнав недійсним оспорюваний Договір та скасував рішення державного реєстратора про державну реєстрації права власності Благодійного фонду на спірне майно.
16. Рішення суду мотивовано такими аргументами і обставинами:
16.1. оспорюваний Договір від імені Релігійної громади був підписаний одноособово ОСОБА_1 як настоятелем, в той час як у п.п. 2.4, 2.6, 2.7 п. 2 Статуту Позивача було чітко визначено, що представляти Релігійну громаду у цивільних правовідносинах та укладати угоди від її імені мала Парафіяльна рада, яка є колегіальним, а не одноособовим органом;
16.2. в оспорюваному Договорі відсутнє посилання на рішення Парафіяльної ради, на підставі якого діяв ОСОБА_1 під час укладення та підписання вказаного правочину, копія відповідного рішення надана суду не була, відтак останній при укладенні Договору діяв з перевищенням повноважень;
16.3. поряд з цим, у п. 2.7 п. 2 Статуту Позивача прямо передбачено, що будь-які офіційні документи від імені Парафіяльної ради мають бути підписані двома особами, а саме настоятелем та головою Парафіяльної ради, а у випадку, якщо головою Парафіяльної ради є настоятель, другий підпис належить скарбнику; підпис скарбника на оспорюваному Договорі відсутній, що також свідчить про те, що ОСОБА_1 при укладенні оспорюваного правочину перевищив свої повноваження, визначені Статутом;
16.4. оскільки в оспорюваному Договорі вказано про те, що представник Релігійної громади діє на підставі Статуту, Відповідач об'єктивно не міг не знати про те, що цей Статут передбачав, що саме Парафіяльна рада як колегіальний орган має право виступати в цивільних правовідносинах та укладати угоди від імені громади а також не міг не знати, що будь-який договір, укладений від її імені, мав бути підписаний з її сторони двома особами (настоятелем та головою Парафіяльної ради, або настоятелем та скарбником у випадку, коли настоятель є головою Парафіяльної ради);
16.5. крім цього, про недобросовісність як особи, яка укладала оспорюваний Договір від імені Позивача, так і самого Відповідача, свідчать не тільки вказані обставини, а також і те, що п. 1.4 Договору вартість предмета пожертви була визначена сторонами в майже ніж в двісті раз менше ринкової (реальної) вартості предмета пожертви;
16.6. більше того, особливістю договору пожертви, на відміну від договору дарування, є покладення на обдаровуваного певного зобов'язання щодо використання предмета пожертви та досягнення певної, наперед обумовленої мети, що прямо передбачено частині першій статті 729 ЦК України, але в умовах оспорюваного Договору сторони такої мети не конкретизували;
16.7. на думку суду, наведені обставини однозначно свідчать про порушення прав та інтересів Позивача у спірних правовідносинах, яке сталося внаслідок перевищення своїх повноважень особою, яка уклала оспорюваний Договір від його імені, недобросовісної поведінки цієї особи та Відповідача, відсутності наступного схвалення оспорюваного правочину Позивачем в особі повноважного органу та за відсутності реального наміру виконання Договору щодо мети та призначення використання предмета пожертви;
16.8. звідси, з огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд визнав наявними правові підстави для визнання оспорюваного Договору недійсним та для скасування, проведеної на його підставі, державної реєстрації права власності Відповідача на спірне майно.
17. Переглянувши цю справи в апеляційному порядку, Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 22.07.2025, якою рішення господарського суду першої інстанції скасував та прийняв нове про відмову в позові.
18. Постанову мотивував такими аргументами і обставинами:
18.1. з умов Статуту Релігійної громади вбачається, що настоятель ОСОБА_1 як Голова Парафіяльної ради мав повноваження на підписання оспорюваного Договору;
18.2. помилковим є висновок суду першої інстанції, що відповідно до п.п. 2.4, 2.6, 2.7 п. 2 Статуту Релігійної громади повноваження представляти Позивача у цивільних правовідносинах та укладати угоди від імені позивача як юридичної особи мала Парафіяльна рада як колегіальний орган;
18.3. так, у п.п. 2.4. п. 2 Статуту дійсно передбачено, що Парафіяльна рада є виконавчим і розпорядчим органом Парафії і підзвітна Парафіяльним зборам та настоятелю. Парафіяльна рада складається з голови, його помічника та скарбника; водночас у Статуті відсутні положення, що від імені Релігійної громади має діяти Парафіяльна рада саме як колегіальний орган, а відтак висновок суду першої інстанції про зворотне не ґрунтується на положеннях Статуту;
18.4. водночас повноваження скарбника на можливість підписання документів як другого підпису не стосуються обставин даної справи, оскільки оспорюваний Договір підписаний головою Парафіяльної ради; крім цього, п. п. 2.7 п. 2 Статуту передбачено, що банківські та інші фінансові документи підписуються головою Парафіяльної ради і скарбником, а оспорюваний Договір до них не належить; також матеріали справи не містять відомостей обрання і наявності станом на дату укладення оспорюваного Договору посади скарбника Релігійної громади;
18.5. таким чином, на момент укладення оспорюваного Договору, ОСОБА_1 як голова Парафіяльної ради, вчиняючи дії щодо підписання вказаного правочину, проставляючи відтиск печатки у Договорі, тим самим підтвердив те, що від імені Релігійної громади він діє добросовісно та має необхідний обсяг дієздатності, що він уповноважений від імені; відповідно Благодійний фонд у спірних правовідносинах також добросовісно виходив з підстав наявності у ОСОБА_1 як голови Парафіяльної ради та настоятеля необхідного обсягу повноважень на укладення оспорюваного Договору;
18.6. за цим, заявлені у позові дефекти оспорюваного правочину відсутні, що свідчить і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга
19. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи касаційної скарги
20. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в обґрунтування наявності якої зазначено про неправильне застосовування судом попередньої інстанції приписів статей 15, 16, 92, 203, 215, 241 ЦК України та про неврахування ним висновків Верховного Суду щодо правильного застосовування вказаних норм, викладених у постановах від 20.04.2023 у справі № 911/1908/21, від 20.04.2023 у справі № 911/40/22, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 19.06.2018 у справі № 908/4550/15, від 13.03.2024 у справі № 757/23249/17 (щодо укладення та визнання недійсними правочинів, укладених представниками з перевищенням повноважень).
21. Доводячи своє твердження, скаржник узагальнено пояснює, що фактичні обставини цієї справи однозначно свідчать про те, що оспорюваний Договір було укладено представником Позивача одноособово, без згоди інших членів Парафіяльної ради, зокрема, скарбника, тобто з перевищенням повноважень, які були прямо передбачені у Статуті. При цьому, вказані обмеження щодо розпорядження майном Релігійної громади не могли бути невідомі Відповідачеві, адже сам Договір містить згадку про те, що представник громади діє на підставі Статуту. Рішенням Парафіяльних загальних зборів Релігійної громади, оформленим протоколом № 2 від 14.10.2024 було вирішено не схвалювати оспорюваний Договір, а тому як правильно виснував місцевий господарський суд у спірних правовідносинах були наявними усі підстави для визнання цього правочину недійсним. В свою чергу суд апеляційної інстанції вказані обставини в сукупності не оцінив, системного тлумачення положень Статуту не здійснив і в результаті ухвалив необґрунтовану постанову.
Узагальнені доводи інших учасників справи
22. 10.09.2025 до суду касаційної інстанції надійшов відзив Благодійного фонду на касаційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення. Стверджує, що доводи, наведені скаржником є безпідставними, в той час як постанова суду попередньої інстанції винесена з неухильним дотриманням правових норм. З цих підстав просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову залишити без змін.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
23. Згідно із частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
24. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача (Лазоренко Р. В.), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.
25. Предметом спору у даній справі є вимога Релігійної громади про визнання недійсним Договору пожертви, укладеного між цією громадою і Благодійним фондом, а також похідна від неї вимога про скасування державної реєстрації переходу права власності на пожертвуване за цим правочином спірне майно.
26. Так, згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
27. В силу припису цієї статті правомірність правочину презюмується. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
28. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
29. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
30. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
31. Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
32. Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
33. Водночас питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу юридичної особи та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
34. Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
35. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
36. При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.
37. Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволено у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
38. У питанні обізнаності контрагента із повноваженнями особи, яка підписує договір, слід у тому числі виходити з того, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
39. У вказаних висновках колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.04.2023 у справі № 911/1908/21 та № 911/40/22, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 19.06.2018 у справі № 908/4550/15 та ін., на які, зокрема, містяться посилання у тексті поданої касаційної скарги.
40. Із фактичних обставин цієї справи слідує, що оспорюваний Договір пожертви від імені Релігійної громади був укладений та підписаний одноособово настоятелем ОСОБА_1.
41. В той же час, згідно з підпунктом 2.6 п. 2 Статуту саме Парафіяльна рада, як виконавчий та розпорядчий орган Парафії, виступає у цивільних правовідносинах від імені Релігійної громади, зокрема, укладає від її імені угоди. При цьому, відповідно до п.п. 2.4 п. 2 Статуту Парафіяльна рада складається з голови, його помічника і скарбника та обирається на три роки з числа активних членів Парафії.
42. Голова Парафіяльної ради дійсно представляє Парафіяльну раду у ділових відносинах з фінансово-господарських та адміністративних питань, а також в суді, в разі необхідності дає доручення для виконання відповідних завдань.
43. Але, усі офіційні папери підписуються настоятелем та головою Парафіяльної ради. Якщо головою Парафіяльної ради є настоятель, другий підпис належить скарбнику. Банківські та інші фінансові документи підписуються головою Парафіяльної ради і скарбником (п.п. 2.7 п. 2 Статуту).
44. Враховуючи наведені положення Статуту, Верховний Суд вважає правильним у спірних правовідносинах висновок саме місцевого господарського суду про те, що представляти Релігійну громаду у цивільних правовідносинах та укладати угоди щодо розпорядження її майном має Парафіяльна рада, яка діє як виборний колегіальний орган, рішення якого потребують внутрішнього погодження, що знаходить своє відображення, зокрема, у необхідності "подвійного" підписання усіх офіційних паперів.
45. Оскільки оспорюваний Договір від імені Релігійної громади був укладений настоятелем ОСОБА_1. одноосібно, без другого обов'язкового підпису члена Парафіяльної ради та за відсутності будь-яких рішень цієї ради чи Парафіяльних зборів щодо розпорядженням спірним нерухомим майном громади, Верховний Суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що оспорюваний правочин укладено представником з перевищенням наданих повноважень.
46. Протилежні висновки суду апеляційної інстанції, Верховний Суд визнає необґрунтованими, позаяк констатує, що зроблені такі висновки без комплексного аналізу положень Статуту Релігійної громади та з ігноруванням прямих вимог цього документа щодо правового статусу Парафіяльної ради при розпорядженні майном громади (п.п. 2.6 п. 2) і таких же однозначних вимог щодо підписання усіх офіційних паперів, а не тільки банківських та фінансових, двома уповноваженими особами, а не однією (п.п. 2.7. п. 2).
47. Таким чином, приймаючи до уваги, що в тексті оспорюваного Договору міститься посилання на те, що настоятель ОСОБА_1 діє під час його підписання саме на підставі Статуту, зареєстрованого розпорядженням голови Полтавської ОДА за № 115 від 13.04.2009, Верховний Суд підтримує висновок місцевого господарського суду і в тому, що Благодійний фонд не міг не знати про відсутність у настоятеля повноважень щодо одноособового укладення угод від імені Позивача як Релігійної громади. Громадою ж в особі Парафіяльних загальних зборів як вищого органу управління Парафії (Релігійної організації), якому підпорядкована Парафіяльна рада, не було схвалено оспорюваний Договір.
48. Більше того, укладаючи Договір Благодійний фонд не міг не знати і про те, що особливістю договору пожертви, на відміну від договору дарування, є покладення на обдаровуваного певного зобов'язання щодо використання предмета пожертви та досягнення певної, наперед обумовленої мети, що прямо передбачено частиною першою статті 729 ЦК України.
49. Водночас, як вбачається із встановлених обставин цієї справи, мета використання спірного майна чітко сторонами визначена так і не була, що за неспростованим судом апеляційної інстанції висновком місцевого суду може свідчити про недобросовісність обох сторін при укладенні оспорюваного правочину.
50. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, норми матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, а також висновки Верховного Суду щодо їх правильного застосовування, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах має місце порушення прав та інтересів Позивача, причиною чому стало укладення оспорюваного Договору пожертви.
51. Звідси рішення місцевого господарського суду про задоволенні позову та про поновлення порушених прав Позивача Верховний Суд визнає законним та обґрунтованим. Водночас постанову суду апеляційної інстанції Верховний Суд вважає такою, що ухвалена з неправильним застосовуванням та порушення правових норм.
52. За цим, заявлена у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України своє підтвердження в межах здійснення касаційного провадження у цій справі знаходить. Скаржником доведено Верховному Суду обставини скасування судом апеляційної інстанції рішення місцевого суду, яке відповідає закону.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
53. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини першої статті 308 ГПК України).
54. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).
55. З огляду на вказані положення та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції та про залишення в силі рішення місцевого господарського суду.
Судові витрати
56. В порядку статті 129 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 9 689, 60 грн покладається на Відповідача.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Релігійної організації "СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" задовольнити.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2025 у справі № 917/1861/24 скасувати, а рішення Господарського суду Полтавської області від 24.04.2025 у цій справі залишити в силі.
3. Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд "Лорд" (вул. Руставелі Шота, буд. 20В, офіс 26/2, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 45257254) на користь Релігійної організації "СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" (вул. Макаренка, буд. 107, м. Кременчук, Полтавська обл., 39621, код ЄДРПОУ 21063795) 9 689, 60 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
4. Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.