16 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/10520/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Власова Ю.Л., Колос І.Б.
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Єдиний Енергостандарт" (далі - Товариство, позивач) - Сахнов Д.А. (адвокат),
відповідача - Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство, відповідач, скаржник) - Франюк А.В. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 (суддя Мандриченко О.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 (судді: Яценко О.В., Хрипун О.О., Мальченко А.О.)
у справі за позовом Товариства
до Підприємства
про стягнення 11 166 842,61грн.
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовом про стягнення з Підприємства основного боргу в сумі 10 768 034,53 грн за поставлену у грудні 2022 року, у період з лютого до липня 2023 року та у вересні 2023 року за договором № 15625/01 від 30.06.2019 (далі - Договір), але неоплачену у повному обсязі, електричну енергію, а також нарахованих за порушення строків оплати постановленої електричної енергії 3 % річних в сумі 95 878,95 грн та інфляційних втрат в сумі 302 929,13 грн.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 11.03.2025, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 20.05.2025 залишив без змін, провадження у справі №910/10520/24 в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 6 978 884,79 грн закрив; решту позовних вимог задовольнив повністю; стягнув з відповідача на користь позивача 3 789 149,74 грн заборгованості, 95 878,95 грн 3% річних, 302 929,13 грн інфляційних втрат та 62 819,37 грн судового збору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі №910/10520/24 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству в задоволенні позовних вимог.
4. Узагальнені доводи касаційної скарги
4.1. З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо застосування положень абзацу 1 пункту 11.4. Глави 11 Порядку № 641 в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 щодо обов'язку Гарантованого покупця забезпечити проведення розрахунку та здійснити оплату за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;
4.2. З посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а саме: пункти 5 та 8 частини четвертої статті 238 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та суди попередніх інстанції не дослідили зібрані у справі докази.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм права.
5.2. Товариство 12.09.2025 подало до Суду письмові пояснення.
5.3. Підприємство 15.09.2025 подало до Суду додаткові письмові пояснення.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Державне підприємство «Енергоринок» та позивач 27.09.2018 уклали договір № 15625/01.
6.2. Позивач, Державне підприємство «Енергоринок» та відповідач 30.06.2019 уклали додаткову угоду № 321/01, у якій, серед іншого, погодили в преамбулі Договору слова «Державне підприємство «Енергоринок»» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» та статті 1-10 Договору, замінили статтями 1-8 в новій редакції.
6.3. В подальшому сторонами укладалися додаткові угоди №321/01 від 30.06.2019, № 1967/01 від 28.12.2019, № 1291/01/20 від 29.04.2020, № 461/01/21 від 11.02.2021, №2606/02/21 від 29.12.2021, №1499/07/23 від 29.05.2023, №677/07/24 від 25.01.2024.
6.4. За умовами пункту 1.1. Договору (тут і далі в редакції додаткової угоди №1291/01/20 від 29.04.2020) за цим договором позивач (продавець за «зеленим» тарифом) зобов'язується продавати, а відповідач (гарантований покупець) зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі Порядок - №641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі Порядок - №2804).
6.5. Пунктом 2.3. Договору узгоджено, що позивач зобов'язується продавати, а відповідач зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
6.6. Відповідно до пункту 3.1. Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку №641 або глави 5 Порядку №2804 на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку №641 або глави 4 Порядку №2804.
6.7. В пункті 2.5. Договору встановлено, що вартість електричної енергії, купленої відповідачем у позивача у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку №641 або глави 6 Порядку №2804 на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
6.8. Позивач та відповідач 25.01.2024 уклали додаткову угоду №677/07/24, якою глави 1- 8 вищевказаного договору замінили главами 1- 9 у новій редакції.
6.9. Відповідно до пункту 1.1. Договору (у редакції додаткової угоди №677/07/24 від 25.01.2024) продавець зобов'язується продавати, а гарантований покупець - купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та чинного законодавства України, у тому числі Порядку №641.
6.10. Сторони визнають свої зобов'язання згідно з законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком №641, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №308, договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця та керуються їх положеннями і положеннями чинного законодавства України при виконанні цього Договору (пункт 2.1. Договору (додаткової угоди № 677/07/24 від 25.01.2024)).
6.11. За змістом положень пунктів 2.2.- 2.3. Договору (у редакції додаткової угоди №677/07/24 від 25.01.2024) купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови включення генеруючих установок продавця до балансуючої групи гарантованого покупця. Продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком №641, у національній валюті України.
6.12. Пунктом 4.1. Договору (у редакції додаткової угоди № 677/07/24 від 25.01.2024) передбачено право позивача вимагати від відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.
6.13. Підпунктом 2 пункту 4.4. Договору (у редакції додаткової угоди № 456/07/24 від 25.01.2024) передбачено, що відповідач зобов'язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.
6.14. Судами встановлено, що на виконання умов Договору відповідач придбав у позивача електричну енергію у грудні 2022 року, лютому-липні та вересні 2023 року згідно з актами купівлі-продажу електроенергії, підписаними та скріпленими печатками сторін, а саме:
- від 31.12.2022 на суму 12 157 331,30 грн за грудень 2022 року;
- від 28.02.2023 на суму 10 282 970,92 грн за лютий 2023 року;
- від 31.03.2023 на суму 12 200 463,73,47 грн за березень 2023 року (актом коригування від 15.06.2023 обсяг купленої електроенергії був скоригований на 1кВт*год на загальну суму 5,39 грн);
- від 30.04.2023 на суму 19 878 920,15 грн за квітень 2023 року;
- від 31.05.2023 на суму 11 223 837,97 грн за травень 2023 року (актом коригування від 18.08.2023 обсяг купленої електроенергії був скоригований на +36кВт*год на загальну суму +196,22 грн.);
- від 30.06.2023 на суму 5 639 046,80 грн за червень 2023 року;
- від 31.07.2023 на суму 5 002 528,81 грн за липень 2023 року;
- від 30.09.2023 на суму 6 357 028,07 грн за вересень 2023 року.
6.15. За умовами пунктів 3.1.- 3.3. Договору (у редакції додаткової угоди №456/07/24 від 25.01.2024) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку №641. Розрахунок за куплену відповідачем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Сторони при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється в установленому законодавством порядку. Оплата електричної енергії, купленої відповідачем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку №641.
6.16. Позивач вказував на те, що строки виконання відповідачем зобов'язання з 100% оплати за поставлену електричну енергію за Договором за визначені вище періоди, є таким, що настали, однак, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленої спірні періоди електричної енергії виконав неналежним чином. З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача основний борг, 3 % річних та інфляційні втрати.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №910/10520/24 визначено колегію суддів у складі: головуючої судді - Малашенкової Т.М., суддів Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
7.2. Верховний Суд ухвалою від 05.08.2025 відкрив касаційне провадження у справі №910/10520/24 за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.08.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з відпусткою судді Бенедисюка І.М.
7.4. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 для розгляду справи №910/10520/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуюча), Власов Ю.Л., Колос І.Б.
7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.7. Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій.
8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 95 878,95 грн 3% річних та 302 929,13 грн інфляційних втрат. Як свідчить зміст касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій в частині закриття провадження та стягнення 3 789 149,74 грн основного боргу Підприємство не оскаржує, а тому Судом не переглядається.
8.2. Отже, відповідно до вимог статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
8.4. Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 789 149,74 грн за поставлену у грудні 2022 року, у період з лютого до липня 2023 року та у вересні 2023 року за Договором, але неоплачену у повному обсязі, електричну енергію, а також нарахованих за порушення строків оплати постановленої електричної енергії 3 % річних в сумі 95 878,95 грн та інфляційних втрат в сумі 302 929,13 грн.
8.5. Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 95 878,95 грн та інфляційних втрат в сумі 302 929,13 грн, суд першої інстанції зазначив, що перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних, суд встановив, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі. Відповідач, в свою чергу, жодних обґрунтованих заперечень щодо здійсненого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат не навів, свого контр-розрахунку таких нарахувань не надав.
8.6. В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відхиляючи аргументи відповідача зазначив, що перевіривши виконані позивачем розрахунки визнає їх арифметично вірними.
8.7. Колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій в цій частині з огляду на таке.
8.8. Згідно з частинами першою, другою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
8.9. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
8.10. Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України «Про ринок електричної енергії».
8.11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).
8.12. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
8.13. Частиною першою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
8.14. Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
8.15. Верховний Суд виходить з того, що у статті 530 ЦК України охарактеризовані поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання». Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (див. пункт 34 постанови ВП ВС від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).
8.16. Як установили суди попередніх інстанцій, сторони у договорі погодили, що порядок розрахунків за електричну енергію здійснюється відповідно до Порядку №641.
8.17. Відповідно до пункту 10.1. глави 10 Порядку (у редакції, яка діяла до 26.01.2024) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
8.18. Відповідно до пункту 10.4 глави 10 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
8.19. З 26.01.2024 Порядок № 641 діє у новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 та відповідно до пункту 11.4 якого гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
8.20. Верховний Суд зазначає, що вагомим та визначальним у цій справі є встановлення:
(1) строку остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, оскільки застосування положень статті 625 ЦК України залежить від цих обставин;
(2) дат, з яких виникає зобов'язання з остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду;
(3) моментів/дат коли виникає заборгованість зі здійснення остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду.
8.21. Суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні зазначив таке: «Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 № 946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у вересні-листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року. Вказане рішення Регулятора оприлюднено на офіційному веб-сайті останнього - 16.05.2024.
Щодо застосування до спірних правовідносин сторін приписів п. 11.4 Порядку №641 (в редакції з 26.01.2024), то суд зазначає, що під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.
Як зазначено вище, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП).
Отже, до затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці у гарантованого покупця не виникає зобов'язання з остаточного розрахунку за електроенергію.
З урахуванням викладеного, у даному випадку підлягають застосуванню норми права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП вартості послуг.
Оскільки постанова НКРЕКП № 946 затверджена після 26.01.2024, то розрахунки за електричну енергію, відпущену в спірний період мали здійснюватись у строки, встановлені п. 11.4 Порядку (в редакції з 26.01.2024).
Таким чином, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у вересні, листопаді 2022 року та жовтні 2023 року - до 17.05.2024 (включно).
Отже, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди станом на час розгляду справи є таким, що настав».
8.22. Водночас, як убачається за матеріалів справи спірним періодом у цій справі є грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року та вересень 2023 року, тому питання визначення розміру вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» регулюється постановами НКРЕКП від 30.04.2024 №858 та від 08.05.2024 №896.
8.23. Суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин постанову НКРЕКП від 15.05.2024 № 946, яка стосується іншого періоду (вересень-листопад 2022 року, жовтень2023 року), аніж у цій справі, що переглядається. Тому висновок суду першої інстанції про те, що відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у вересні, листопаді 2022 року та жовтні 2023 року - до 17.05.2024 (включно) неможна вважати правильним. При цьому, суд першої інстанції не встановив обставини, означені у пункті 8.20. цієї постанови.
8.24. Суд апеляційної інстанції на зазначене вище уваги не звернув, помилку суду першої інстанції не виправив, обмежившись лише в оскаржуваній постанові посиланням на те, що рішеннями НКРЕКП затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Гарантованим покупцем у такі періоди:
- постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.04.2024 №858 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні, лютому та липні - вересні 2023 року»;
- постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.05.2024 №896 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року».
8.24.1. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з огляду на дати прийняття НКРЕКП відповідних постанов щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а також враховуючи редакції Порядку №641, які діяли станом на дати затвердження, строк виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленої у спірні періоди електричної енергії настав, проте такий обов'язок був виконаний останнім не у повному обсязі внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 3 789 149,74 грн.
8.25. Водночас, суд апеляційної інстанції не вказав дати оприлюднення постанов НКРЕКП від 30.04.2024 №858 та від 08.05.2024 №896, не встановив дати, до яких відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії за цими постановами та дати, з яких виникла заборгованість з огляду на заперечення відповідача.
8.26. Колегія суддів зазначає, що першочерговим у цій справі є з'ясування дати виникнення зобов'язання та дати, з якої виникла заборгованість, як підстави для перевірки правильності нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних.
8.27. Верховний Суд виходить з того, що арифметична перевірка розрахунку нарахованих інфляційних втрат та 3% річних не є тотожним встановленню обставин щодо дати виникнення прострочки.
8.28. Верховний Суд у контексті спірних правовідносинах також виходить з такого.
8.29. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання встановлено статтею 625 ЦК України, згідно з положеннями частини другої якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
8.30. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
8.31. Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
8.32. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі ж висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.07.2025 у справі №910/4747/24, від 20.05.2025 у справі №916/2098/24.
8.33. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
8.34. Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
8.35. Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
8.36. Частиною п'ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
8.37. Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
8.38. З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
8.39. Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
8.40. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №1078).
8.41. Така правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
8.42. У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 зроблено такі висновки щодо застосування статті 625 ЦК України:
«сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
26. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків».
8.43. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що вирішуючи питання про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували.
8.44. Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині їх оскарження, Підприємство наголошує на тому, що наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат є неправильним. На думку скаржника, суд першої інстанції неправильно визначив час виникнення зобов'язань Підприємства щодо здійснення розрахунку за Договором, у зв'язку з чим безпідставно збільшено період прострочення спірних платежів. При цьому у відзиві на позовну заяву Підприємством було наведено контр-розрахунок із врахуванням актуальної редакції Порядку №641. У той же час, апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, взагалі не надав жодної оцінки вищенаведеним доводам Підприємства.
8.45. Верховний Суд зауважує, що в такій ситуації (коли відповідач заперечує здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних та наводить контр-розрахунок) недостатнім є зазначення про те, що суд перевірив розрахунок позивача, оскільки суд мав навести відповідний розрахунок на обґрунтування свого рішення у цій частині, зокрема, в частині наявності підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних.
8.46. Водночас, як суд першої інстанції, так і апеляційний господарський суд, зазначивши в оскаржуваних судових рішеннях про те, що вони перевірили розрахунок позивача, не навели ані відповідного здійсненого розрахунку, ані період, за який здійснено стягнення (повний/неповний місяць), ані сум, які вони вважають правильними, не надали жодної оцінки вказаним доводам відповідача (зокрема, щодо врахування положень пункту 11.4 Порядку №641), не навели мотивів відхилення цих аргументів.
8.46.1. Близькі за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 905/1302/18.
8.47. Крім того, суди попередніх інстанцій достеменно не з'ясували обставин, пов'язаних з правильністю здійснення позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, не дослідили зібрані у справі докази, на яких цей розрахунок ґрунтується (у тому числі вихідні дані, періоди, методику розрахунку), тому задоволення позову у цій частині є передчасним.
8.48. Верховний Суд виходить з того, що:
- обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи;
- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;
- стаття 79 ГПК України містить такий стандарт доказування як «вірогідність доказів»;
- зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;
- тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;
- одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
- таким чином, з'ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв'язок і вірогідність.
8.49. Відхиляючи будь-які доводи сторін (учасників справи) чи спростовуючи подані докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
8.50. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження.
8.51. Верховний Суд вважає частково неприйнятними доводи Товариства, викладені у відзиві на касаційну скаргу та письмових поясненнях, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.
8.52. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (статті 625, 530 ЦК України), зазначені у цій постанові та порушили норми процесуального права (статті 73-79, 86, 210, 236, 238 ГПК України), що мало своїм наслідком не встановлення обставин, на підставі наданих сторонами доказів, що є визначальними, вагомими, ключовими і першочерговим у цій справі у вирішенні цього спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені частинами першою, четвертою статті 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення в частині стягнення 3% річних в сумі 95 878,95 грн та інфляційних втрат в сумі 302 929,13 грн підлягають скасуванню, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.53. Під час нового розгляду справи в скасованій частині, судам необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження доказів, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, зокрема щодо встановлення дат виникнення заборгованості та дат, з яких виникла заборгованості, після чого перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, дати їм належну юридичну оцінку і в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.
8.54. З приводу доводів скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: положень абзацу 1 пункту 11.4. Глави 11 Порядку № 641 в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 №178 щодо обов'язку Гарантованого покупця забезпечити проведення розрахунку та здійснити оплату за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, Верховний Суд звертається до пунктів 37-39 постанови Великої Палати Верхоного Суду від 21.12.2021 у справі №643/21744/19 щодо дії актів цивільного законодавства, а також постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 щодо вирішення питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії.
8.55. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень в частині стягнення 3% річних в сумі 95 878,95 грн та інфляційних втрат в сумі 302 929,13 грн за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило, з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції передбаченими статтю 300 ГПК України.
9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
9.5. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Підприємства задовольнити частково, оскаржувані судові рішення в частині стягнення 3% річних в сумі 95 878,95 грн та інфляційних втрат в сумі 302 929,13 грн скасувати, а справу в цій частині - передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд зазначає, що в іншій частині судові рішення не оскаржувалися, а відтак, Судом не переглядалися.
9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
10. Судові витрати
10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує судові рішення у відповідній частині та передає справу в цій частині на новий до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі №910/10520/24 в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдиний Енергостандарт» 95 878,95 грн 3% річних та 302 929,13 грн інфляційних втрат скасувати.
3. Справу №910/10520/24 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя Ю. Власов
Суддя І. Колос