15 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 18/257(917/1747/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Картере В. І., Погребняк В. Я.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2025
у справі № 18/257(917/1747/24)
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області
про зобов'язання повернути помилково перераховані кошти в сумі 1058598,10 грн
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. В провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа №18/257 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" (далі - ПАТ "БК "Букрос") на стадії санації боржника.
1.2. У жовтні 2024 року до Господарського суду Полтавської області в межах справи про банкрутство № 18/257 надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач) про зобов'язання повернути помилково перераховані кошти в сумі 1058598,10 грн.
1.3. В подальшому позивач подавав Господарському суду Полтавської області заяви про уточнення позовних вимог та зміну предмету позову, згідно з якими остаточно сформованими позовними вимогами у цій справі є наступні вимоги:
- стягнути з ГУ ДПС у Полтавській області на користь позивача помилково перераховані кошти в сумі 1058598,10 грн (визначені Східним апеляційним господарським судом в постанові від 19.03.2024 у справі № 18/257, як хибно проведені кошти для покриття конкурсної заборгованості згідно з рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.10-24.10.2008 у справі №18/257) для подальшого направлення стягнутих коштів на погашення конкурсної суми заборгованості боржника (ПАТ "БК "Букрос") перед кредитором - Головним управлінням Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) у Полтавській області;
- у випадку задоволення позовних вимог зобов'язати ПАТ "БК "Букрос" після погашення позивачем за рахунок стягнутих судом з ГУ ДПС у Полтавській області сум конкурсної суми заборгованості боржника перед кредитором - ГУ ПФУ у Полтавській області провести відповідне відображення суми погашення в бухгалтерському і податковому обліку, та зафіксувати факт погашення конкурсної суми заборгованості боржника перед кредитором - ГУ ПФУ у Полтавській області і відобразити даний факт погашення у реєстрі кредиторів по справі №18/257.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ГУ ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 1058598,10 грн помилково перерахованих коштів. В іншій частині позову відмовлено.
2.2. Рішення суду зокрема мотивоване тим, що:
- позивач сплатив конкурсний борг ПАТ "БК "Букрос" перед Управлінням ПФУ Октябрського району м. Полтава на загальну суму 1058508,10 грн як фізична особа відповідно до статті 528 Цивільного кодексу України. Однак в подальшому постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі №18/257 встановлено помилковість посилання ОСОБА_1 про сплату конкурсної заборгованості у вищевказаному розмірі згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, оскільки означений Закон набрав чинності більш ніж через 2 роки після затвердження реєстру вимог кредиторів ВАТ "БК "Букрос";
- позивач вжив передбачених законом заходів для повернення помилково перерахованих грошових коштів, неодноразово направивши відповідні заяви до ГУ ДПС у Полтавській області, які були залишені без задоволення;
- суд врахував наданий позивачем висновок спеціаліста № 6 від 02.12.2024 у перевірці щодо повернення помилково (хибно) сплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою ОСОБА_1 , виготовлений фахівцем ТОВ "Полтавського бюро судово-економічної експертизи та аудиту" ОСОБА_2 ;
- суд відхилив доводи відповідача неналежності даної справи до господарської юрисдикції, зазначивши про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в новій редакції відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у взаємозв'язку з нормами статті 20 Господарського процесуального кодексу України є безпосередньо і нерозривно пов'язаними із здійсненням господарським судом провадження справи про банкрутство ПАТ "БК "Букрос", тому справа віднесена до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство;
- також суд відхилив твердження відповідача щодо пропуску строку позовної давності, наголосивши на тому, що для позивача право на звернення до суду виникло з моменту, коли він дізнався про помилково перераховану конкурсну суму заборгованості перед Пенсійним фондом, а саме з моменту ухвалення постанови Східним апеляційним господарським судом від 19.03.2024 у справі № 18/257.
3. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції
3.1. Відповідно до наданих суду квитанцій №ПН1663300 від 03.09.2020 на суму 276491,20 грн, №ПН1660359 від 01.09.2020 на суму 207920,40 грн, №ПН1663310 від 03.09.2020 на суму 17625,50 грн, №ПН1661967 від 02.09.2020 на суму 398000 грн, №ПН1664912 від 04.09.2020 на суму 158470 грн, №ПН1670820 від 08.09.2020 на суму 1,00 грн, що разом становить 1058508,10 грн, відбулася сплата позивачем конкурсного боргу ПАТ "БК "Букрос" перед Управлінням ПФУ Октябрського району м. Полтава згідно з ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.10-24.10.2008 у справі № 18/257.
3.2. Сплата конкурсного боргу ПАТ "БК "Букрос" перед Управлінням ПФУ Октябрського району м. Полтава виконано ОСОБА_1 як фізичною особою відповідно до статті 528 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.
3.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 18/257 встановлено, що хибними (помилковим) є посилання ОСОБА_1 на те, що конкурсна сума 1058508,10 грн заборгованості перед Пенсійним фондом сплачена ОСОБА_1 згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010, оскільки означений Закон набрав чинності 01.01.2011, у той час як реєстр вимог кредиторів ВАТ "БК "Букрос" у справі №18/257 був затверджений ухвалою суду від 22.10 - 24.10.2008.
3.4. Після ухвалення вищезгаданої постанови ОСОБА_1 було подано до ГУ ДПС у Полтавській області заяву про повернення помилково перерахованих коштів від 14.10.2024 відповідно до вимог Наказу Міністерства фінансів України від 29.04.2021 № 244 "Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", а також іншу заяву про повернення коштів з рахунків 3556 від 27.11.2024 відповідно до вимог Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.07.2021 № 417.
3.5. Вказані звернення позивача про повернення помилково сплачених коштів не були задоволені ГУ ДПС у Полтавській області.
3.6. До матеріалів справи надано Висновок спеціаліста № 6 від 02.12.2024 у перевірці щодо повернення помилково (хибно) сплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою ОСОБА_1 , виготовлений ТОВ "Полтавського бюро судово-економічної експертизи та аудиту". Висновок підготовлено фахівцем - ОСОБА_2 , освіта - вища економічна, стаж бухгалтерської, аудиторської та судово-експертної діяльності по спеціалізація дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та фінансово-кредитних операцій 42 роки; вища - юридична, стаж юридичної практики 20 років.
3.7. Зі змісту висновку спеціаліста вбачається, що ініціатор звернення в контексті предмету спору просив розтлумачити для нього наступні питання :
1) Чи є фізична особа ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування? Якщо так, чи існує борг у ОСОБА_1 по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування?
2) Яким чином здійснювалося погашення конкурсного боргу ПАТ БК "Букрос" перед Управлінням Пенсійного Фонду України Октябрського району м. Полтава? Та чи є при цьому порядок сплати конкурсних боргів таким, що відповідає фактичним обставинам наявності у фізичної особи ОСОБА_1 підстав здійснення вказаного платежу?
3) Чи підлягає поверненню фізичній особі ОСОБА_1 помилково (хибно) сплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як встановлено постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 18/257?
4) Яким чином здійснюється повернення надміру та/або помилково сплачених коштів та згідно якої заяви в розумінні нормативних документів?
3.8. Фахівець у Висновку №6 від 02.12.2024 надав наступні відповіді на поставлені питання:
1) фізична особа ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 не є платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Борг у ОСОБА_1 по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відсутній;
2) погашення конкурсного боргу ПАТ "БК "Букрос" перед Управлінням ПФУ Октябрського району м. Полтава виконано фізичною особою ОСОБА_1 відповідно до статті 528 ЦК України;
3) поверненню фізичній особі ОСОБА_1 підлягають помилково (хибно) сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як встановлено постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 18/257 в розмірі 1058508,10 грн;
4) повернення надміру та/або помилково сплачених коштів здійснюється відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 29.04.2021 № 244 "Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" та/або Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.07.2021 № 417.
3.9. Вимога позивача про стягнення з відповідача помилково сплачених коштів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
3.10. Інша вимога позивача про зобов'язання провести відповідне відображення суми погашення в бухгалтерському та податковому обліку та зафіксувати факт погашення конкурсної суми заборгованості боржника перед кредитором - ГУ ПФУ у Полтавській області і відобразити даний факт погашення у реєстрі кредиторів по справі №18/257 у випадку задоволення позовних вимог є передчасною, оскільки наявний стан правовідносин не визначає факту порушення прав позивача на момент подання позову.
4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4.1. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 в частині задоволених позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, а в решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
4.2. Постанова апеляційного господарського суду в частині скасування ухваленого судом першої інстанції рішення серед іншого мотивована тим, що:
- повернення надмірно/ помилково сплачених коштів можливе виключно за умови відсутності заборгованості по сплаті податків і зборів у платника податків. Натомість станом на 31.10.2024 заборгованість "БК "Букрос" по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування складає 1 531 368,61 грн;
- спірна сума коштів обліковуються в інтегрованій картці платника "БК "Букрос" згідно зазначеного ОСОБА_1 призначення платежу в платіжному дорученні, а отже ці кошти не можуть вважатися помилково перерахованими;
- ОСОБА_1 свідомо і на власний розсуд вчинив дії з перерахування коштів за конкретно ним визначеним призначенням - ЄСВ ГУ ДПС у Полтавській за БК "Букрос" і такі дії вчинені на законним підставах;
- ОСОБА_1 , який є головою наглядової ради ПАТ "БК "Букрос", не надав доказів на підтвердження того, що спірна суму коштів була ним сплачена як приватною особою, а не як посадовою особою боржника;
- наданий позивачем висновок експерта, на який посилається місцевий суд в своєму рішенні, не може бути врахований як доказ у цій справі;
- позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав.
5. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
5.1. Відповідно інформаційної системи ДПС України АТ "БК "Букрос" перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві з 07.04.1994 як платник податків за основним місцем обліку (стан 0); з 06.05.2021 триває процедура санації боржника (стан 13); станом на 01.10.2013 від ГУ ПФУ в Полтавській області передані особові рахунки платників єдиного внеску.
5.2. Згідно з відомостями інформаційно-комунікаційної системи ДПС по АТ "БК "Букрос" станом на 01.10.2013 за кодом 71010000 "Єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми заробітної плати" недоїмка становить 2208770,21 грн.
5.3. ОСОБА_1 є головою наглядової ради ПАТ "БК "Букрос", який звернувся з вимогою повернути на його розрахунковий рахунок сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1058506,41 грн, які перераховано ОСОБА_1 на користь ПАТ "БК "Букрос" для погашення конкурсних вимог Управління ПФУ Октябрського району м. Полтава.
5.4. Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України кошти в розмірі 1058508,10 грн, сплачені у 2020 році ОСОБА_1 на рахунок єдиного соціального внеску нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати, винагород за договором ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності (технологічний код 71010000) та обліковуються в інтегрованій картці платника ПАТ БК "Букрос" (п.н. 00143136) згідно зазначеного ОСОБА_1 призначення платежу в платіжному дорученні.
5.5. Станом на 31.10.2024 заборгованість "БК "Букрос" по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування складає 1531368,61 грн, тому з огляду на вимоги податкового законодавства підстави для повернення ОСОБА_1 коштів відсутні.
5.6. ОСОБА_1 , який є головою наглядової ради ПАТ "БК "Букрос", не надав доказів того, що 1058506,41 грн було ним сплачено як приватною особою, а не як посадовою особою боржника.
5.7. Спірна сума коштів обліковуються в інтегрованій картці платника ПАТ "БК "Букрос" згідно зазначеного ОСОБА_1 призначення платежу в платіжному дорученні, а отже кошти не можуть вважатися як помилково перераховані.
5.8. ОСОБА_1 свідомо і на власний розсуд вчинив дії з перерахування коштів за конкретно ним визначеним призначенням - ЄСВ ГУ ДПС у Полтавській за БК "Букрос" і такі дії вчинені на законним підставах.
5.9. Матеріали справи не містять доказів помилковості перерахування грошових коштів позивачем.
5.10. Платіжні доручення про переказ на казначейські (бюджетні) рахунки коштів від ОСОБА_1 містять його підписи, якими засвідчено призначення платежу, а також печатки установи банку, в якій здійснено платежі.
5.11. Наданий позивачем висновок експерта (спеціаліста) не може бути врахований як доказ у цій справі, оскільки: 1) висновок надано з правових питань, що є неприпустимим; 2) позивач не надав письмового повідомлення про намір подання Висновку експерта як доказу, тому відсутні підстави для його долучення до справи та врахування при її розгляді; 3) позивач не подав до суду клопотання про поновлення пропущеного строку на приєднання доказів.
5.12. Позовна вимога про стягнення з ГУ ДПС у Полтавській області коштів для покриття конкурсної заборгованості ПАТ "БК "Букрос" на користь позивача не є ефективним способом захисту, оскільки: податки, збори та внески сплачуються до відповідного бюджету та не можуть бути стягнуті з податкового органу, який перераховував відповідні платежі до даного бюджету. Кошти, які сплачені ОСОБА_1 по ЄСВ до Державного бюджету не можуть бути стягнуті з рахунків ГУ ДПС у Полтавській області, оскільки дані кошти ніколи не акумулювалися на рахунках ГУ ДПС у Полтавській області.
6. Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
6.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 та залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 09.01.2025 у цій справі.
6.2. Підставами касаційного оскарження вищезгаданої постанови апеляційного господарського суду від 09.04.2025 скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.
6.3. В обґрунтування наведених підстав касаційного оскарження позивач зазначає про те, що:
- судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права;
- постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 18/257 встановлено помилковість переведення спірної суми коштів, що не потребує доказування як преюдиціальні обставини;
- відсутній висновок Верховного Суду про повернення ЄСВ в межах справи про банкрутство.
7. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги
7.1. ГУ ДПС у Полтавській області у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, просило Суд залишити скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін, зокрема зазначаючи наступне:
- оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та винесеною з дотриманням норм матеріального та процесуального права;
- за змістом пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України повернення надміру (помилково) сплачених коштів можливе виключно за умови відсутності заборгованості по сплаті податків і зборів у платника податків;
- враховуючи наявність у ПАТ "БК "Букрос" заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, підстави для повернення ОСОБА_1 спірної суми коштів відсутні;
- докази помилковості перерахування грошових коштів позивачем не надано та матеріали справи не містять;
- обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові;
- викладені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
8. Касаційне провадження
8.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 18/257 (917/1747/24) визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: ОСОБА_3., Погребняк В. Я. (протокол автоматизованого розподілу справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.04.2025).
8.2. Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у цій справі залишено без руху, надано строк на усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання Суду оригіналу документа на підтвердження доплати судового збору у розмірі 8470,22 грн, а також зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав).
8.3. 26.05.2025 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додана квитанція про сплату судового збору та визначені підстави касаційного оскарження.
8.4. Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до частини тринадцятої 13 статті 8, частини четвертої статті 301 ГПК України. Крім того, витребувано з Господарського суду Полтавської області та/або Східного апеляційного господарського суду матеріали справи № 18/257 (917/1747/24).
8.5. 08.07.2025 до Верховного Суду на запит з Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи № 18/257 (917/1747/24).
8.6. 06.08.2025 до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2025.
8.7. Ухвалою Верховного Суду від 07.08.2025 в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
8.8. З 11.08.2025 по 02.09.2025 - судді Васьковський О. В. та Погребняк В. Я. перебували у відпустці.
8.9. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.09.2025 №32.2-01/2209, у зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.08.2025 про відставку судді ОСОБА_3 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 18/257 (917/1747/24).
8.10. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №18/257 (917/1747/24) між суддями від 08.09.2025 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: Васьковський О. В.- головуючий, судді: Картере В. І., Погребняк В. Я.
8.11. 03.09.2025 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли клопотання про прискорення розгляду справи та про призначення розгляду справи з викликом сторін.
8.12. Стосовно строків розгляду справи колегія суддів зазначає про те, що з урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві, у Верховному Суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи, у зв'язку з чим розгляд поданої касаційної скарги здійснювався Судом у розумний з огляду на вищевказані обставини строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
8.13. Відносно призначення розгляду справи з викликом сторін, то відповідно до частини четвертої статті 301 ГПК України касаційний перегляд оскаржуваного у цій справі судового рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи. Частина шоста названої статті визначає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п'ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Однак за змістом наведеного у клопотанні обґрунтування, колегія суддів не вбачає підстав для здійснення розгляду касаційної скарги у цій справі у судовому засіданні з викликом учасників справи.
9. Позиція Верховного Суду
9.1. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про стягнення з ГУ ДПС у Полтавській області 1058598,10 грн помилково перерахованих коштів для їх подальшого направлення на погашення конкурсної суми заборгованості ПАТ "БК "Букрос" перед кредитором - ГУ ПФУ у Полтавській області. Крім того, позивач просив суд у випадку задоволення його вимог зобов'язати ПАТ "БК "Букрос" після погашення позивачем за рахунок стягнутих судом з ГУ ДПС у Полтавській області сум конкурсної суми заборгованості боржника перед кредитором - ГУ ПФУ у Полтавській області провести відповідне відображення суми погашення в бухгалтерському і податковому обліку, та зафіксувати факт погашення конкурсної суми заборгованості боржника перед кредитором - ГУ ПФУ у Полтавській області і відобразити даний факт погашення у реєстрі кредиторів по справі №18/257.
9.2. Рішенням місцевого господарського суду позов задоволено в частині вимог про стягнення грошових коштів, а в решті вимог в позові відмовлено.
9.3. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог, скасував рішення в цій частині та ухвалив нове рішення про відмову у позові.
9.4. Позивач в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Тобто, у даному випадку позивачем оскаржується рішення суду апеляційної інстанції лише в частині позовної вимоги про стягнення з ГУ ДПС у Полтавській області коштів з підстав, наведених у пунктах 6.2, 6.3 цієї постанови.
9.5. З урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі обставин, Верховний Суд зазначає наступне.
9.6. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, позивачем відповідно до статті 528 ЦК України було сплачено конкурсний борг ПАТ "БК "Букрос" перед Управлінням ПФУ Октябрського району м. Полтава згідно з ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.10-24.10.2008 у справі № 18/257, якою затверджено реєстр вимог кредиторів ВАТ "БК "Букрос", на загальну суму 1058508,10 грн.
9.7. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 18/257, в якій вказано про помилковість посилання ОСОБА_1 на те, що конкурсна сума 1058508,10 грн заборгованості перед Пенсійним фондом сплачена ним згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010, оскільки вказаний Закон набрав чинності 01.01.2011, тоді як реєстр вимог кредиторів ВАТ "БК "Букрос" у справі №18/257 був затверджений ухвалою суду від 22.10 - 24.10.2008.
9.8. ОСОБА_1 неодноразово звертався до ГУ ДПС у Полтавській області із заявами про повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 1058508,10 грн, які залишені без задоволення.
9.9. Вказані звернення позивача про повернення помилково сплачених коштів не були задоволені ГУ ДПС у Полтавській області, що по суті й зумовило звернення ОСОБА_1 з позовом до суду.
9.10. За змістом ухвалених у цій справі судових рішень в оскаржуваній частині позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції дійшли протилежних висновків у питанні наявності правових підстав для стягнення 1058508,10 грн з податкового органу на користь позивача та власне у кваліфікації цих коштів саме як помилково перерахованих (сплачених).
9.11. Так, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду про задоволення позову в частині вимог щодо стягнення коштів з податкового органу, врахував положення Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким врегульовано правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
9.12. Зокрема, апеляційним господарським судом проаналізовано статті 4, 6, 9 вищезгаданого Закону у визначенні особи платника єдиного внеску, порядку нарахування, обчислення і сплати податку, а також визначення поняття недоїмки і переплати вказаного податку.
9.13. З'ясовуючи встановлені законодавством умови для повернення помилково або надлишково сплачених сум єдиного внеску, суд апеляційної інстанції вказав в оскаржуваній постанові окремі положення Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 417 від 23.07.2021.
9.14. Також апеляційним господарським судом враховано положення пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України, за змістом якої помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
9.15. Як вбачається з оскаржуваної постанови, відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції серед іншого врахував:
- факт перерахування ОСОБА_1 відповідних платежів на рахунок єдиного соціального внеску нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати, винагород за договором ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності та їх облік в інтегрованій картці платника - ПАТ БК "Букрос" згідно із зазначеним ОСОБА_1 призначенням платежу в платіжних дорученнях, тому ці кошти не можуть вважатися помилково перерахованими;
- наявність 1531368,61 грн заборгованості ПАТ "БК "Букрос" по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування станом на 31.10.2024;
- відсутність доказів сплати ОСОБА_1 , який є головою наглядової ради ПАТ "БК "Букрос", спірної суми коштів саме як приватною особою, а не як посадовою особою боржника;
- ОСОБА_1 сплачено спірну суму коштів по ЄСВ до Державного бюджету, тому ці кошти не можуть бути стягнуті з рахунків ГУ ДПС у Полтавській області, оскільки вони (кошти) ніколи не акумулювалися на рахунках цього податкового органу.
9.16. Заперечуючи висновки суду апеляційної інстанції щодо заявлених позовних вимог про стягнення помилково перерахованих (сплачених) грошових коштів, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій з урахуванням поданих на вимогу суду уточнень вказує підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
9.17. Щодо наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, колегією суддів враховується наступне.
9.18. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
9.19. Відтак, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
9.20. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
9.21. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
9.22. Водночас для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
9.23. При цьому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
9.24. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19.05.2025 про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_1 подано заяву, за змістом якої в обґрунтування заявленої ним підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначив про неправильне застосування норм матеріального права. Однак при цьому не вказано, яку саме норму матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення було неправильно застосовано судом апеляційної інстанції.
9.25. Посилання скаржника на обставини, встановлені у справі № 18/257 судом апеляційної інстанції у постанові від 19.03.2024 та постановою Верховного Суду від 10.07.2024, не можуть вважатися висновками про застосування норм права, адже, як уже зазначалося вище, скаржником не визначено жодної норми права, яка була невірно застосована судом апеляційної інстанції. Крім того, вказані судові рішення ухвалені у справі № 18/257 з питання заміни кредиторів ПАТ "БК "Букрос" на ОСОБА_1 як правонаступника, тоді як у цій справі розглядається окремий позов щодо повернення помилково сплачених (перерахованих) ОСОБА_1 коштів.
9.26. Таким чином, враховуючи, що позивач у касаційній скарзі взагалі не зазначив норми права, які, на його думку, були порушені та / або неправильно застосовані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної позивачем постанови, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цієї підстави.
9.27. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
9.28. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
9.29. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
9.30. Отже, умовами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень із зазначеної підстави є: (1) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, (2) відсутність такого висновку саме у подібних правовідносинах.
9.31. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).
9.32. Колегія суддів зазначає, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються з огляду на конкретні обставини справи. Тобто на відміну від повноважень законодавчої гілки влади до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
9.33. Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
9.34. Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник не наводить норми права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, а також не мотивує обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, поданих сторонами доказів на обґрунтування своїх вимог і заперечень, та визначених в оскаржуваному рішенні підстав для відмови в задоволенні позову, фактично обмежившись вказівкою про відсутність висновку Верховного Суду щодо повернення ЄСВ в межах справи про банкрутство, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
9.35. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанцій оцінкою встановлених фактичних обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
9.36. З урахуванням викладеного вище, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, також не свідчить про наявність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.
9.37. Також однією з підстав відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 апеляційним господарським судом слугувало обрання позивачем неефективного способу захисту.
9.38. З цього приводу колегія суддів враховує, що за змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
9.39. Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: з яких саме правовідносин сторін виник спір; чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
9.40. В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив про те, що вимога позивача про стягнення коштів заявлена до ГУ ДПС у Полтавській області, що не узгоджується з положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407, адже податки, збори та внески сплачуються до відповідного бюджету і не можуть бути стягнуті з податкового органу, який перераховував відповідні платежі до даного бюджету.
9.41. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
9.42. За змістом наведеного у касаційній скарзі обґрунтування не вбачається зазначення скаржником конкретної правової норми, яка була неправильно застосована судом апеляційної інстанції в цій частині ухваленого рішення та/або висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, який не було враховано апеляційним господарським судом у питанні ефективності обраного позивачем способу захисту своїх прав.
9.43. В заяві про усунення недоліків касаційної скарги скаржник зазначив, що в практиці адміністративного суду є низка справ, в яких стягують ЄСВ з податкової служби, так як це передбачено статтею 43 Податкового Кодексу України, а також законом України від 08.07.2010 №2462-VI "Про збір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Законом передбачено повернення надмірно чи помилково сплачених коштів, при сплаті ЄСВ.
9.44. Однак загальне посилання на наявність судової практики без вказівки конкретних судових рішень, які б згідно з викладеною у них позицією щодо застосування відповідних норм права спростовували вищезгадані висновки суду апеляційної інстанції та доводили неправильне застосування законодавства при ухваленні оскаржуваної постанови, не може слугувати підставою для зміни чи скасування рішення апеляційного господарського суду у цій справі.
9.45. Крім того, положення ГПК України покладають обов'язок на скаржника, а не суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам скаржник. В іншому випадку вказане би призводило до порушення таких принципів господарського процесу, як змагальність та диспозитивність.
9.46. З урахуванням викладеного у цій постанові, а також меж перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, відповідно касаційна скарга задоволенню не підлягає.
10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
10.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
10.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
10.3. Звертаючись із касаційною скаргою, позивач в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував висновків суду апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині, не довів неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення.
10.4. За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду у цій справі - без змін.
10.5. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 у справі № 18/257(917/1747/24) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Васьковський
Судді В.І. Картере
В.Я. Погребняк