26 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4629/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - Акуленка А. В. (адвоката),
відповідача - Яковченка Р. Г. (адвоката),
третьої особи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Державного підприємства "Гарантований покупець"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 (колегія суддів: Тищенко А. І. - головуючий, Коробенко Г. П., Михальська Ю. Б.) і рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 (суддя Удалова О. Г.) у справі
за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
про стягнення 1 289 781 970,51 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") про стягнення 1 289 781 970,51 грн.
1.2. Позовні вимоги ДП "Гарантований покупець" обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 26.06.2019 щодо оплати послуг за січень - лютий 2020 року, тому позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 1 289 781 970,51грн, з яких: пеня - 754 502 434,12 грн, штраф - 336 586 170,99 грн, 3 % річних - 57 011 710,16 грн та інфляційні втрати - 141 681 655,24 грн.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/4629/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023, позов ДП "Гарантований покупець" задоволено.
2.2. Постановою Верховного Суду від 04.07.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 у справі № 910/4629/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
2.3. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення у цій справі, зазначив, що суд першої інстанції не з'ясував питання стосовно необхідності застосування норми права, що регулює спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, що зумовило невстановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі при вирішенні цього спору в частині позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу. Верховний Суд також виснував, що суд першої інстанції повинен перевірити наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і штрафу, оскільки зміст рішення не містить обґрунтувань щодо способу нарахування річних, інфляційних та штрафу, а також судом першої інстанції не наведено відповідного розрахунку в обґрунтування свого рішення у цій частині, відтак не викладено висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача саме зазначених у рішенні сум. Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій також не врахували наданий відповідачем контррозрахунок.
2.4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/4629/21 позов ДП "Гарантований покупець" задоволено частково.
Вирішено стягнути з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ДП "Гарантований покупець" 377 251 217,06 грн пені, 141 681 655,24 грн інфляційних втрат, 57 011 710,16 грн 3% річних, 168 293 085,50 грн штрафу та 794 500,00 грн судового збору.
2.5. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ДП "Гарантований покупець", виходив із того, що відповідач обов'язок зі сплати коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши при цьому прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому дії ПрАТ "НЕК "Укренерго" є порушенням договірних зобов'язань, а ПрАТ "НЕК "Укренерго" вважається таким, що прострочило. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що існують підстави для застосування встановленої законом або узгодженої сторонами у договорі відповідальності.
Суд першої інстанції, посилаючись на пункт 4.3 договору № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 26.06.2019, положення статті 232 Господарського кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статті 625 Цивільного кодексу України, а також здійснивши перевірку розрахунку позивача та контррозрахунку відповідача, оцінивши докази, якими сторони підтвердили проведені нарахування, зазначив, що розрахунок позивача є арифметично правильним, проведеним відповідно до приписів законодавства та умов договору, водночас контррозрахунок відповідача є арифметично неправильним.
Разом з тим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу та пені на 50 %. Обґрунтовуючи цей висновок, суд першої інстанції зазначив про ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними; відсутність доказів понесення ДП "Гарантований покупець" збитків унаслідок порушень ПрАТ "НЕК "Укренерго" строків оплати послуг. Суд першої інстанції також установив, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" є складовою частиною енергетичної інфраструктури України, виконує спеціальні обов'язки та зазнає значних руйнувань унаслідок постійних обстрілів; розмір заявлених до стягнення пені та штрафу є значним, що свідчить про надмірний характер штрафних санкцій; зобов'язання з оплати за договором були виконані ПрАТ "НЕК "Укренерго" у повному обсязі та суду не надано доказів того, що порушення зобов'язання завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Суд першої інстанції визнав зазначені обставини винятковими, а також врахував виняткову роль ПрАТ "НЕК "Укренерго" для Українського народу у сфері енергетики під час повномасштабного вторгнення.
2.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 у справі № 910/4629/21 рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 змінено, викладено резолютивну частину рішення в такій редакції:
"Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, код ЄДРПОУ 43068454) 132 196 652,84 грн пені, 141 681 655,24 грн інфляційних втрат, 57 011 710,16 грн 3% річних, 104 386 666,43 грн штрафу, 463 988 грн витрат по сплаті судового збору".
Вирішено стягнути з ДП "Гарантований покупець" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" 396 614,40 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, 661 024,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
2.7. Суд апеляційної інстанції, змінюючи резолютивну частину рішення суду першої інстанції, виходив із того, що, позивач нарахував пеню за березень-вересень 2020 року за ставкою 0,1% за день, що значно перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла в цей час (облікова ставка 10 % річних з 13.03.2020 до 24.04.2020, 8% річних з 24.04.2020 до 12.06.2020, 6% річних з 12.06.2020 до 05.03.2021 згідно з оприлюдненими даними на офіційному вебсайті Національного банку України). Крім того, як зазначив суд апеляційної інстанції, позивач не врахував часткову сплату заборгованості, тому розмір простроченої заборгованості зменшувався у період, за який нарахована пеня.
Як виснував суд апеляційної інстанції, позивач нарахував штраф у розмірі 7 % на всю суму вартості послуги за прострочення понад 30 днів, а не на суму невиконаного грошового зобов'язання.
Відтак, згідно з розрахунком суду апеляційної інстанції, розмір пені складає 264 393 305,67 грн, розмір штрафу - 208 773 332,85 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що, враховуючи зменшення судом розміру штрафу та пені на 50 %, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути 132 196 652,84 грн пені, 104 386 666,43 грн штрафу. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що розрахунок позивача в частині розрахунку інфляційних втрат 141 681 655,24 та 3% річних 57 011 710,16 грн є арифметично правильним, проведеним відповідно до приписів законодавства та умов договору.
3. Короткий зміст касаційних скарг та заперечень на них
3.1. Не погодившись із висновками, викладеними судами попередніх інстанцій, ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/4629/21 у частині задоволення позовних вимог ДП "Гарантований покупець" про стягнення пені та штрафу, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог про стягнення пені і штрафу.
3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ПрАТ "НЕК "Укренерго", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначає про неврахування судами висновків Верховного Суду щодо необхідності застосування підпункту 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", викладених у постановах від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, від 03.07.2024 у справі № 910/4629/21, від 06.06.2024 у справі № 910/4269/22, від 11.06.2024 у справі № 910/4263/22, від 12.06.2024 у справі № 910/4286/22, від 25.06.2024 у справі № 922/658/22, від 15.10.2024 у справі №924/1202/23, від 17.12.2024 у справі № 910/6337/23.
3.3. ДП "Гарантований покупець" у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/4629/21 або відмовити в її задоволенні. ДП "Гарантований покупець" зазначає, що доводи касаційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго" є безпідставними та необґрунтованими. На думку позивача, на спірні правовідносини не поширюються положення підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану".
3.4. ДП "Гарантований покупець" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 у справі № 910/4629/21 у частині відмови у стягненні 622 305 781,28 грн пені та 232 199 504,56 грн штрафу та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.
3.5. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ДП "Гарантований покупець" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ДП "Гарантований покупець", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ДП "Гарантований покупець" зазначає про неврахування судами висновків Верховного Суду:
- щодо підстав для зменшення пені та штрафу, викладених у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 910/4629/21;
- щодо можливості встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18, від 06.11.2018 у справі № 916/174/18.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ДП "Гарантований покупець" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4.3 Типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з гарантованим покупцем, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, у взаємозв'язку із частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України стосовно визначення розміру штрафу у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеню його виконання.
3.6. ПрАТ "НЕК "Укренерго" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ДП "Гарантований покупець", рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 у справі № 910/4629/21 залишити без змін у частині відмови в задоволенні позовних вимог ДП "Гарантований покупець". Відповідач зазначає, що доводи касаційної скарги ДП "Гарантований покупець" є безпідставними та необґрунтованими.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що між ДП "Гарантований покупець" і Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ДП "НАЕК "Укренерго") укладено договір № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у формі Типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (далі - договір), що затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.
4.2. Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2019 № 321 ДП "НАЕК "Укренерго" перетворено у Приватне акціонерне товариство (ПрАТ), 100% акцій якого належать державі та не підлягають відчуженню, затверджено статут новоутвореного підприємства. Зазначеним наказом визначено, що новоутворене Товариство є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків ДП "НАЕК "Укренерго".
4.3. Позивач і відповідач уклали 29.08.2019 додаткову угоду № 579/01 до договору, згідно з пунктом 3 якої правонаступником всіх зобов'язань (прав та обов'язків) ДП "НАЕК "Укренерго" (ЄДРПОУ - 00100227) за договором є ПрАТ "НЕК "Укренерго" (ЄДРПОУ- 00100227).
4.4. Відповідно до пункту 1.1 договору для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг (ДП "Гарантований покупець") на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику (ДП "НАЕК "Укренерго") послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених договором.
4.5. У пункті 1.2 договору зазначено, що замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов договору.
4.6. Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.
4.7. Згідно з пунктами 12.4 та 12.7 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, між ДП "Гарантований покупець" та ПрАТ "НЕК "Укренерго" підписані обопільно без зауважень акти приймання-передачі та акти коригування наданих послуг за січень - лютий 2020 року, вартість послуг затверджена НКРЕКП, а саме:
- за січень 2020 року - акт від 31.01.2020 № 1, відповідно до якого загальна вартість послуги за січень 2020 року складає 1 645 237 562,75 грн (з ПДВ), що затверджена постановою НКРЕКП від 20.03.2020 № 715. У подальшому до акта від 31.01.2020 № 1 внесено коригування вартості наданої послуги. Відповідно до акта коригування від 10.08.2020 до акта від 31.01.2020 № 1 загальна вартість послуги за січень 2020 року склала 1 646 017 478,68 грн (з ПДВ), що затверджена постановою НКРЕКП від 02.09.2020 № 1630.
- за лютий 2020 року - акт від 29.02.2020 № 2, відповідно до якого загальна вартість послуги за лютий 2020 року складає 1 861 145 313,67 грн (з ПДВ). У подальшому до акта від 29.02.2020 № 2 також вносились коригування вартості наданої послуги. Відповідно до акта коригування від 16.03.2020 до акта від 29.02.2020 № 2 загальна вартість послуги за лютий 2020 року склала 3 128 112 673,68 грн (з ПДВ), що затверджена постановою НКРЕКП від 20.03.2020 № 715. Згідно з актом коригування від 20.03.2020 до акта від 29.02.2020 № 2 (з урахуванням акта коригування від 16.03.2020) загальна вартість послуги за лютий 2020 року становить 3 163 136 308,56 грн (з ПДВ), що затверджена постановою НКРЕКП від 01.04.2020 № 752. Відповідно до акта коригування від 23.09.2020 до акта від 29.02.2020 № 2 (з урахуванням акта коригування від 16.03.2020, акта коригування від 20.03.2020) загальна вартість послуги за лютий 2020 року складає суму в розмірі 3 164 298 921,25 грн (з ПДВ), що затверджена постановою НКРЕКП від 13.10.2020 №1879.
4.8. Як зазначив суд першої інстанції, позивач посилався на те, що, незважаючи на настання терміну остаточної оплати за послуги, надані в січні та лютому 2020 року, - 23.03.2020 (перший робочий день із дня затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні та лютому 2020 року, 21.03.2020 та 22.03.2020 є вихідними), відповідач свої зобов'язання з оплати послуги за січень та лютий 2020 року своєчасно не виконав.
4.9. Відповідно до листа ДП "Гарантований покупець" від 28.01.2020 № 52/243 кошти в розмірі 430 634 178,05 грн зараховані як авансовий платіж на січень 2020 року, відповідно до листа від 30.04.2020 № 52/1012/1 сума переплати у розмірі 3 314 811,49 грн зарахована в оплату січня 2020 року.
4.10. Суд першої інстанції зазначив, що загальна сума оплати ПрАТ "НЕК "Укренерго" послуги за січень 2020 року складає 1 646 017 478,68 грн. Як зазначив суд першої інстанції, позивач посилався на те, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" виконало зобов'язання з оплати наданої послуги в січні 2020 року лише 28.01.2021.
4.11. Відповідно до листа ДП "Гарантований покупець" від 31.07.2020 № 05/2186/1 переплату, що проведена за розрахункові періоди 2019 року, в розмірі 19 694 805,07 грн зараховано в погашення заборгованості послуги лютого 2020 року. Тому загальна сума оплати ПрАТ "НЕК "Укренерго" за послуги лютого 2020 року складає 3 164 298 921,25 грн.
4.12. Як зазначив суд першої інстанції, ДП "Гарантований покупець" вказувало, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" виконало свої зобов'язання з оплати наданої послуги в лютому 2020 року лише 28.01.2021, тому ПрАТ "НЕК "Укренерго" порушено право ДП "Гарантований покупець" на отримання своєчасно та в повному обсязі оплати вартості послуги (підпункт 1 пункту 3.2 та підпункт 4 пункту 3.3 договору).
4.13. Спір у цій справі виник у зв'язку з неналежним, на переконання позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати послуг виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, внаслідок чого ДП "Гарантований покупець" нарахувало та просило суд стягнути штрафні санкції в загальному розмірі 1 289 781 970,51 грн.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Ухвалами Верховного Суду від 28.04.2025 у справі № 910/4629/21 відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами ПрАТ "НЕК "Укренерго" та ДП "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/4629/21, призначено розгляд касаційних скарг на 20.05.2025.
5.2. Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2025 у справі № 910/4629/21 зупинено касаційне провадження за касаційними скаргами ПрАТ "НЕК "Укренерго" та ДП "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/4629/21 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/948/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
5.3. Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2025 у справі № 910/4629/21 поновлено касаційне провадження за касаційними скаргами ПрАТ "НЕК "Укренерго" та ДП "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/4629/21.
5.4. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.5. Ураховуючи наведене, Суд враховує висновки, викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2025 у справі № 908/948/23, до закінчення перегляду якої зупинялося касаційне провадження у справі, що розглядається.
5.6. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.7. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові ДП "Гарантований покупець" про стягнення з відповідача штрафних санкції у загальному розмірі 1 289 781 970,51 грн у зв'язку з неналежним виконанням ПрАТ "НЕК "Укренерго" грошового зобов'язання з оплати послуг за договором № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 26.06.2019.
5.8. Предметом касаційного перегляду є постанова Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/4629/21 в частині позовних вимог ДП "Гарантований покупець" про стягнення пені та штрафу.
5.9. Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.10. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
5.11. Згідно із частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
5.12. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
5.13. Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
5.14. Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
5.15. За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 910/20734/20.
5.16. Як установили суди попередніх інстанцій, матеріалами справи підтверджено, що відповідач обов'язок зі сплати коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши при цьому прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому дійшли висновку, що дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив, відтак існують підстави для застосування встановленої законом або узгодженої сторонами у договорі відповідальності.
5.17. За встановленими судами обставинами, укладеним сторонами договором (пунктом 4.3) передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання за договором у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання. Крім того, додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від зазначеної вартості послуг за прострочення понад 30 днів (від вартості послуг щодо яких допущено прострочення)
У зв'язку із порушенням строків оплати позивач нарахував пеню за березень - вересень 2020 року за ставкою 0,1% за день, а також штраф у розмірі 7 % за прострочення понад 30 днів на всю суму вартості послуги.
5.18. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ДП "Гарантований покупець", зазначив, що розрахунок позивача є арифметично правильним, проведеним відповідно до приписів законодавства та умов договору, водночас контррозрахунок відповідача є арифметично неправильним. Разом з тим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення штрафу та пені на 50 % від заявлених до стягнення розмірів.
5.19. Апеляційний господарський суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що, позивач нарахував пеню за березень - вересень 2020 року за ставкою 0,1% за день, що значно перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла в цей час. Крім того, як зазначив суд апеляційної інстанції, позивач не врахував часткову сплату заборгованості, тому суд зазначив, що розмір простроченої заборгованості зменшувався у період, за який нарахована пеня. Як виснував суд апеляційної інстанції, позивач нарахував штраф у розмірі 7 % на всю суму вартості послуги за прострочення понад 30 днів, а не на суму невиконаного грошового зобов'язання. Відтак суд апеляційної інстанції здійснив перерахунок пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, тому змінив резолютивну частину рішення місцевого господарського суду. Суд апеляційної інстанції вирішив стягнути з відповідача на користь позивача, зокрема, 132 196 652, 84 грн пені та 104 386 666,43 грн штрафу.
5.20. Не погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ПрАТ "НЕК "Укренерго" та ДП "Гарантований покупець" звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами.
ПрАТ "НЕК "Укренерго", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
ДП "Гарантований покупець", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.21. Пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Щодо касаційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго"
5.22. ПрАТ "НЕК "Укренерго", не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог ДП "Гарантований покупець" про стягнення пені та штрафу, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Касаційна скарга ПрАТ "НЕК "Укренерго" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", викладені в постановах від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, від 03.07.2024 у справі № 910/4629/21, від 06.06.2024 у справі № 910/4269/22, від 11.06.2024 у справі № 910/4263/22, від 12.06.2024 у справі № 910/4286/22, від 25.06.2024 у справі № 922/658/22, від 15.10.2024 у справі №924/1202/23, від 17.12.2024 у справі № 910/6337/23.
5.23. Колегія суддів зазначає, що згідно з підпунктом 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надаються певні настанови, зокрема: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.
5.24. У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що договірні зобов'язання між сторонами у цій справі виникли у 2020 році, позивач звернувся до суду у березні 2021 року, штрафні санкції були нараховані за період із 24.03.2020 до 28.01.2021, тобто до введення воєнного стану. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для застосування у цій справі приписів постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 немає.
5.25. Колегія суддів, розглянувши доводи скаржника, установила, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, на яку посилається скаржник, зокрема, зазначила таке:
"8.13.43. Об'єднана палата також виходить з того, що Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення".
Водночас, колегія суддів зазначає, що в цій постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала про те, що підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" (пункт 8.13.34 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22).
5.26. ПрАТ "НЕК "Укренерго" в касаційній скарзі також зазначає, що в постановах Верхового Суду від 03.07.2024 у справі № 910/4629/21, від 06.06.2024 у справі № 910/4269/22, від 11.06.2024 у справі № 910/4263/22, від 12.06.2024 у справі № 910/4286/22, від 25.06.2024 у справі № 922/658/22, від 15.10.2024 у справі № 924/1202/23, від 17.12.2024 у справі № 910/6337/23, зазначено, що положення підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 унеможливлюють прийняття рішення суду про стягнення в період дії в Україні воєнного стану штрафних санкцій за договором на ринку електричної енергії (незалежно від того, за який період позивач нарахував такі штрафні санкції).
5.27. Колегія суддів зазначає, що касаційне провадження у цій справі зупинялося до завершення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/948/23.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.07.2025 у справі № 908/948/23 сформулювала висновки щодо застосування приписів постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" до позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, нарахованих на зобов'язання, які виникли до введення в Україні воєнного стану.
Так, у постанові від 04.07.2025 у справі № 908/948/23 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що положеннями підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 чітко визначений період, на який поширюється дія цього положення, а саме: на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Дія норми щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкції до електропостачальників, передбачена постановами НКРЕКП № 332, №413, не містить прямої вказівки про надання їй зворотної дії у часі, що дозволило б її застосовувати до початку запровадження воєнного стану, тобто на порушення чи прострочення, що сталися у попередні періоди.
Відтак об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в цій постанові сформулювала висновок про те, що, враховуючи специфіку та спрямованість постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, у якій йдеться саме про період воєнного стану та 30 днів після його припинення або скасування, відсутні підстави для невиправданого розширення тлумачення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, які виникли у попередні періоди. Наведене відповідає висновкам, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.
При цьому об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.07.2025 у справі № 908/948/23 зазначила, що відступає від протилежних висновків, що викладені у постанові від 15.10.2024 у справі № 924/1202/23, на яку посилається ПрАТ "НЕК "Укренерго".
5.28. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду. Тобто відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) в одній зі справ, означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати). Подібні за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17.
5.29. У справі, що розглядається, за встановленими обставинами, договірні зобов'язання між сторонами виникли у 2020 році, позивач звернувся до суду у березні 2021 року, штрафні санкції були нараховані за період із 24.03.2020 до 28.01.2021, тобто до введення воєнного стану, тому суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що підстави для застосування у цій справі приписів постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 відсутні.
5.30. Отже, висновки суду апеляційної інстанції не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.07.2025 у справі № 908/948/23. Тому доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права є необґрунтованими. Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.07.2025 у справі № 908/948/23 відступила від висновків, які викладені у постанові від 15.10.2024 у справі № 924/1202/23, на яку посилається ПрАТ "НЕК "Укренерго" як на підставу касаційного оскарження.
5.31. За таких обставин, колегія суддів вважає, що наведені ПрАТ "НЕК "Укренерго" підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, під час касаційного провадження у справі № 910/4629/21 не підтвердилася, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.
Щодо касаційної скарги ДП "Гарантований покупець"
5.32. ДП "Гарантований покупець", не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій у частині відмови у стягненні 622 305 781,28 грн пені та 232 199 504,56 грн штрафу, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ДП "Гарантований покупець" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ДП "Гарантований покупець", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.33. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки Верховного Суду:
- щодо підстав для зменшення пені та штрафу, викладені в постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 910/4629/21;
- щодо можливості встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, викладені в постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18, від 06.11.2018 у справі № 916/174/18.
5.34. Колегія суддів установила, що ДП "Гарантований покупець" у касаційній скарзі посилається на пункти 71 - 99 постанови Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 910/4629/21, що розглядається, в якій наведені, зокрема, висновки щодо застосування положень частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.
Так, у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 910/4629/21, на яку посилається скаржник, зокрема, з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17, зазначено, що судова практика щодо застосування вказаних норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України наразі є усталеною і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір нарахованих за договором штрафних санкцій, але положення Господарського кодексу України вказують на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить із того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-якого алгоритму такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю; в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки; сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням усіх обставин справи.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 910/4629/21, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. При цьому суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить до предмета доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відтак Верховний Суд у постанові від 04.04.2024 у справі № 910/4629/21, здійснюючи перегляд судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго", відхилив доводи ПрАТ "НЕК "Укренерго" про неправильне застосування судами норм статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України і погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій на 99 % з огляду на те, що зменшення штрафних санкцій є правом суду.
5.35. Колегія суддів установила, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" під час нового розгляду справи № 910/4629/21 подало до Господарського суду міста Києва клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Зазначене клопотання було обґрунтовано, зокрема, обставинами щодо численних обстрілів, ситуації з енергоструктурою, а також майновим станом відповідача, виконанням відповідачем спеціальних обов'язків у спірних правовідносинах, а також частковим виконанням зобов'язань перед позивачем.
5.36. Розглянувши зазначене клопотання, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу та пені на 50 % від заявлених до стягнення сум. Обґрунтовуючи цей висновок, суд першої інстанції зазначив про ступінь, характер та правові наслідки правопорушення; співмірність; відсутність доказів понесення ДП "Гарантований покупець" збитків унаслідок порушень ПрАТ "НЕК "Укренерго" строків оплати послуг. Суд першої інстанції також установив, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" є складовою частиною енергетичної інфраструктури України, виконує спеціальні обов'язки та зазнає значних руйнувань внаслідок постійних обстрілів; розмір заявлених до стягнення пені та штрафу є значним, що свідчить про надмірний характер заявлених до стягнення штрафних санкцій; зобов'язання з оплати за договором були виконані ПрАТ "НЕК "Укренерго" у повному обсязі та суду не надано доказів того, що порушення зобов'язання завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Суд першої інстанції визнав зазначені обставини винятковими, а також урахував виняткову роль ПрАТ "НЕК "Укренерго" для Українського народу у сфері енергетики під час повномасштабного вторгнення.
5.37. Колегія суддів зазначає, що порядок стягнення неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, правила застосування та умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
5.38. Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
5.39. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.02.2025 у справі № 902/1131/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14265/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14264/23, неустойка має подвійну правову природу: є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та заходом відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
5.40. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та заходу відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
5.41. Згідно із частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
5.42. Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського кодексу України в разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
5.43. Подібні правила також містить частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, якою визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
5.44. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 та постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 922/2249/24, від 11.02.2025 у справі № 902/1131/23.
5.45. Відтак колегія суддів зазначає, що оскаржувані судові рішення у справі № 910/4629/21, яка розглядається, в частині зменшення розміру пені та штрафу на 50 % не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.04.2024 у справі № 910/4629/21.
Так, у цій справі, що розглядається, відповідач вже заявляв клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 99%. Суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 99%, зазначив про відсутність підстав для його задоволення.
Натомість під час нового розгляду відповідач звернувся з новим клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, до якого долучив докази та обґрунтував новими підставами. Відтак суд першої інстанції реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України.
Питання про зменшення розміру штрафних санкцій в кожному конкретному випадку віднесено на розсуд суду і його вирішення залежить від обставин кожної справи, а також наданих сторонами доказів і наведених ними аргументів. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2025 у справі № 902/1131/23, від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23. Натомість доводи скаржника зводяться до неврахування судами висновків Верховного Суду, зроблених при первісному розгляді справи, в частині розгляду первісного клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 %, тому зазначені доводи визнаються колегією суддів необґрунтованими.
5.46. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18, на яку посилається скаржник, наведено такий висновок:
"Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України."
Подібний висновок, як зазначає скаржник, викладений у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 916/174/18.
5.47. На думку скаржника, наведені висновки не були враховані судом апеляційної інстанції та суд безпідставно здійснив перерахунок розміру штрафних санкцій з урахуванням суми невиконаного грошового зобов'язання відповідачем. За твердженням скаржника, апеляційний суд не мав права коригувати базу (основу) нарахування штрафу. Наведене, на думку скаржника, підтверджується також постановами Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 910/20734/20, від 22.02.2022 у справі № 910/6563/21, якими залишено без змін судові рішення про задоволення позовних вимог позивача про стягнення, зокрема, штрафу, розрахованого на всю суму вартості послуги, а не на суму невиконаного грошового зобов'язання.
5.48. Колегія суддів установила, що в наведених скаржником постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18, від 06.11.2018 у справі № 916/174/18, викладено висновки щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань, натомість висновків щодо основи для нарахування штрафу зазначені постанови Верховного Суду не містять. Відтак доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18, від 06.11.2018 у справі № 916/174/18, є безпідставними.
У справі, що розглядається, пунктом 4.3 договору № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 26.06.2019 передбачено, що в разі порушення замовником зобов'язань щодо строків оплати наданих послуг, визначених у порядку, сплата пені у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, додатково сплачується штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості послуг за прострочення понад 30 днів. Відтак суд апеляційної інстанції вирішив стягнути з відповідача і пеню, і штраф, з урахуванням умов договору. Тому висновки суду апеляційної інстанції не суперечать умовам укладеного між сторонами договору та висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.49. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ДП "Гарантований покупець" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 4.3 Типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з гарантованим покупцем, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, у взаємозв'язку із частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України стосовно визначення розміру штрафу у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.
5.50. Колегія суддів зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.
5.51. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.
5.52. Колегія суддів зазначає, що одним із видів господарських санкцій згідно із частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції.
5.53. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).
5.54. Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Водночас згідно із частиною 4 статті 231 цього Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
5.55. За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, пунктом 4.3 договору № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 26.06.2019 передбачено, що в разі порушення замовником зобов'язань щодо строків оплати наданих послуг, визначених у порядку, сплата пені у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, додатково сплачується штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості послуг за прострочення понад 30 днів (тобто від вартості послуг, щодо яких допущено прострочення).
5.56. Отже, сторони у справі, яка розглядається, умовами договору передбачили розмір і основу для нарахування штрафу - 7% від зазначеної вартості послуг за прострочення понад 30 днів (тобто від вартості послуг, щодо яких допущено прострочення).
Зазначена умова договору не суперечить положенням частини 4 статті 231 Господарського кодексу України. Відтак суд апеляційної інстанції врахував умови укладеного між сторонами спору та правильно застосував до спірних правовідносин ці умови. При цьому суд апеляційної інстанції не порушив положення частини 4 статті 231 Господарського кодексу України.
5.57. За таких обставин доводи скаржника про неправильне застосування апеляційним господарським судом пункту 4.3 Типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з гарантованим покупцем, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, та частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, є безпідставними. Суд апеляційної інстанції врахував, що позивач нарахував штраф у розмірі 7 % на всю суму вартості послуги за прострочення понад 30 днів, а не на суму невиконаного грошового зобов'язання, тому здійснив перерахунок штрафу та встановив, що стягненню підлягає штраф у розмірі 208 773 332, 85 грн.
5.58. За таких обставин колегія суддів вважає, що визначені ДП "Гарантований покупець" підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, під час касаційного провадження у справі № 910/4629/21 не підтвердилася, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
5.59. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального права. Водночас Верховний Суд не встановив порушення господарськими судами попередніх інстанцій приписів процесуального законодавства. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.
5.60. Крім того, деякі доводи скаржників зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень у цій справі.
5.61. Інші доводи, викладені в касаційних скаргах, стосуються з'ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. Оскільки наведені скаржниками підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
6.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстав для задоволення касаційних скарг і скасування чи зміни оскаржуваної постанови немає.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 у справі №910/4629/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак