26 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/4364/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - Жежеля С. С. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Митюченко Валентини Іванівни
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 (колегія суддів: Чередко А. Є. - головуючий, Мороз В. Ф., Верхогляд Т. А.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 (суддя Мілєва І. В.) у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Митюченко Валентини Іванівни
до Верхівцевської міської ради
про визнання укладеною додаткової угоди про продовження терміну дії оренди земельних ділянок для обслуговування торгових павільйонів,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Фізична особа-підприємець Митюченко Валентина Іванівна (далі - ФОП Митюченко В. І.) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Верхівцевської міської ради, в якій просила визнати укладеною додаткову угоду про продовження терміну дії оренди земельних ділянок для обслуговування торгових павільйонів, розташованих за адресою: вул. Центральна, м. Верхівцеве, Кам'янський район, Дніпропетровська область, загальною площею 0,0119 га, в редакції позивача.
1.2. ФОП Митюченко В. І., обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалася на те, що відповідач не вчиняє жодних дій щодо узгодження та укладення договору оренди земельної ділянки. Позивачка зазначала, що виконала всі обов'язки, покладені на неї чинним законодавством, для отримання в оренду земельної ділянки, проте відповідач ухиляється від належного оформлення користування земельною ділянкою та укладення договору оренди земельної ділянки.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у справі № 904/4364/24, відмовлено в задоволенні позову ФОП Митюченко В. І. в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.
2.2. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ФОП Митюченко В. І., виходив із того, що для продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 31.08.2004 орендарю необхідно було не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку його дії звернутися до орендодавця з письмовим повідомленням про бажання щодо продовження дії цього договору на новий термін, після чого сторонам необхідно було підписати відповідну додаткову угоду. Водночас, як зазначив суд першої інстанції, докази звернення позивачки до відповідача з письмовим повідомленням щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки від 31.08.2004 на новий термін у встановлений пунктом 2.2 договору оренди земельної ділянки від 31.08.2004 строк, а саме: не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення, в матеріалах справи відсутні. Докази укладення між сторонами додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки сторонами до суду не надано.
Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що за відсутності належних доказів звернення позивачки до відповідача із письмовим повідомленням про продовження дії договору оренди земельної ділянки від 31.08.2004 на новий строк у встановлений пунктом 2.2 цього договору строк, а також за відсутності доказів укладення додаткової угоди про продовження строку дії цього договору оренди земельної ділянки від 31.08.2004, відповідно до розділу 4 договору оренди земельної ділянки від 31.08.2004 цей договір припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку його дії - 30.06.2009. Суд першої інстанції при цьому виснував, що чинним законодавством України не передбачено можливості укладення додаткової угоди до договору, який припинив свою дію, в тому числі у зв'язку із закінченням строку його дії.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що 01.07.2009 між Верхівцевською міською радою та ПП Митюченко В. І. було укладено договір про плату за користування земельною ділянкою. Докази припинення договору про плату за користування земельною ділянкою від 01.07.2009 (зареєстрованого 21.01.2010 за № 84) в матеріалах справи відсутні. Як зазначив суд першої інстанції, за змістом пунктів 1.2, 2.2 договору про плату за користування земельною ділянкою сторони мають погодити умови та укласти новий договір оренди земельної ділянки (а не додаткову угоду). Тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ФОП Митюченко В. І. про визнання укладеною додаткової угоди про продовження терміну дії оренди земельних ділянок для обслуговування торгових павільйонів, розташованих за адресою: вул. Центральна, м. Верхівцеве, Кам'янський район, Дніпропетровська область, загальною площею 0,0119 га, не підлягають задоволенню.
2.3. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що чинним законодавством України не передбачено можливості укладення додаткової угоди до договору, який припинив свою дію, в тому числі у зв'язку із закінченням строку його дії. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, відтак зазначив, що підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у цій справі відсутні.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ФОП Митюченко В. І. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у справі № 904/4364/24, ухвалити нову постанову, якою позовну заяву ФОП Митюченко В. І. до Верхівцевської міської ради про визнання договору оренди земельних ділянок укладеним, задовольнити в повному обсязі.
3.2. ФОП Митюченко В. І., звертаючись із касаційною скаргою, зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржниця посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржниця зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, викладених в постановах Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі № 923/496/18, від 12.08.2021 у справі № 910/7914/20, від 21.10.2021 у справі № 908/3027/20. ФОП Митюченко В. І. стверджує, що суди не проаналізували зміст договору, дійшли помилкового висновку про те, що позивачка має намір пролонгувати раніше укладений договір оренди від 31.08.2004, натомість позивачка зазначає, що просила суд визнати укладеним новий договір оренди.
3.3. Верхівцевська міська рада 21.07.2025 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ФОП Митюченко В. І. Оскільки відзив подано з порушенням строку (на 6 днів), встановленого Верховним Судом в ухвалі від 30.06.2025, Верхівцевська міська рада просить поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Клопотання про поновлення строку мотивовано тим, що представник відповідача адвокат Гурський В. С. перебував у відпустці. Верховний Суд, розглянувши зазначене клопотання, дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки заявником не подано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що відзив Верхівцевської міської ради слід залишити без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
4. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. Господарські суди установили, що 31.08.2004 між Приватним підприємцем Митюченко В. І. (далі - ПП Митюченко В. І.) (орендар) та Верхівцевською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки.
4.2. На підставі рішення від 12.05.2004 № 150/2-ХІІІ/ХХІV Верхівцевська міська рада надає, а орендар - ПП Митюченко В. І. приймає в короткострокове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на вул. Леніна в м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0119 га, з яких 0,0119 га - для обслуговування торговельних павільйонів, згідно з планом землекористування. Земельна ділянка передається в оренду за рахунок земель загального користування м. Верхівцеве. Земельна ділянка передається в оренду за актом встановлення меж та передачі, який оформляється в строк не пізніше семи днів з моменту набуття чинності даного договору (розділ 1 договору оренди земельної ділянки).
4.3. Договір оренди земельної ділянки укладається строком на чотири роки і 10 місяців, починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення (пункт 2.2 договору оренди земельної ділянки).
4.4. Відповідно до розділу 4 договору оренди земельної ділянки сторони домовляються про те, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін; договір втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.
Підставою припинення договору є, серед іншого, закінчення його строку.
Сторони погоджуються з тим, що будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін. В разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу заінтересованої сторони ці питання вирішуються у судовому порядку.
4.5. Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації (розділ 8 договору оренди земельної ділянки).
4.6. Верхівцевська міська рада 13.07.2009 прийняла рішення № 396-ХХІІ/V "Про продовження терміну оренди земельної ділянки для обслуговування торгових павільйонів". Згідно з пунктом 1 цього рішення продовжено термін оренди земельних ділянок в м. Верхівцеве на вул. Леніна для обслуговування торгових павільйонів, загальною площею 0,0119 га, на 49 років ПП Митюченко В. І.
4.7. Пунктом 2 цього рішення визначено, що ПП Митюченко В. І. має сплачувати орендну плату на рахунок Верхівцевської міської ради у розмірі 6% від вартості земельної ділянки.
4.8. 01.07.2009 між Верхівцевською міською радою та ПП Митюченко В. І. укладено договір про плату за користування земельною ділянкою.
4.9. Відповідно до пункту 1.2 договору про плату за користування земельною ділянкою у зв'язку з довготривалою процедурою оформлення технічної документації на земельну ділянку, яка необхідна для укладення договору оренди, землекористувач ПП Митюченко В. І. на підставі Закону України "Про плату за землю" зобов'язана сплачувати плату за фактичне користування земельною ділянкою до укладення договору оренди.
4.10. За умовами пункту 2.2 договору про плату за користування земельною ділянкою він укладається на строк оформлення технічної документації до укладення договору оренди та його державної реєстрації.
4.11. Як зазначили суди попередніх інстанцій, ФОП Митюченко В. І. посилалася на те, що 22.08.2024 на виконання рішення Верхівцевської міської ради від 13.07.2009 № 396-ХХІІ/V нею було виготовлено додаткові угоди про продовження терміну дії оренди земельних ділянок для обслуговування торгових павільйонів. Зазначений проект договору оренди був складений з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі". Пропозиція разом із проектом договору, копіями витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку землі станом на 29.04.2024 була направлена відповідачу листом від 22.08.2024.
Як зазначили суди попередніх інстанцій, ФОП Митюченко В. І. стверджувала, що лист від 22.08.2024 був проігнорований відповідачем, він не вчинив жодних дій щодо узгодження та укладення договору оренди земельної ділянки.
4.12. Водночас, як установили суди попередніх інстанцій, листом від 16.09.2024 № 1510/0/2-24 відповідач повідомив позивачку про те, що 31.08.2004 між Верхівцевською міською радою та ПП Митюченко В. І. було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,0119 га для обслуговування торгових павільйонів згідно з планом землекористування строком на 4 роки і 10 місяців. 01.07.2009 між Верхівцевською міською радою та ПП Митюченко В. І. було укладено договір про плату за користування земельною ділянкою. За умовами пункту 2.1 договору про плату за користування земельною ділянкою договір укладається на строк оформлення технічної документації до укладення договору оренди та його державної реєстрації. Відтак відповідач зазначав, що після закінчення строку дії договору оренди сторони уклали другий договір щодо земельної ділянки, а саме договір про плату за користування земельною ділянкою від 01.07.2009, тобто договір оренди земельної ділянки не було поновлено, а його дія закінчилась. Зазначені обставини, як зазначав відповідач, унеможливлюють поновлення дії договору оренди земельної ділянки від 31.08.2004 між Верхівцевською міською радою і ФОП Митюченко В. І.
4.13. Спір у цій справі виник у зв'язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання укладеною додаткової угоди про продовження терміну дії оренди земельних ділянок для обслуговування торгових павільйонів.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ФОП Митюченко В. І. про визнання укладеною додаткової угоди про продовження терміну дії оренди земельних ділянок для обслуговування торгових павільйонів.
5.4. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка виконала всі обов'язки, покладені на неї чинним законодавством для отримання в оренду земельної ділянки, проте відповідач ухиляється від належного оформлення користування земельною ділянкою та укладення договору оренди земельної ділянки.
5.5. Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного 31.08.2004 між ПП Митюченко В. І. (орендар) та Верхівцевською міською радою (орендодавець), та продовження строку дії оренди земельних ділянок для обслуговування торгових павільйонів.
5.6. Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, що діяла на момент закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 31.08.2004) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
5.7. Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 31.08.2004) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
5.8. Правовідносини щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 31.08.2004 на момент закінчення строку дії договору були врегульовані статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка мала назву "Поновлення договору оренди землі".
5.9. Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.
5.10. Згідно із частиною 3 статті 33 цього Закону передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
5.11. З урахуванням наведених приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" колегія суддів зазначає, що для поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, вимагалася наявність такого юридичного факту як відсутність письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору.
5.12. Таким чином, положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" було передбачено обов'язковість пролонгації договору оренди земельної ділянки (поновлення на той самий строк і на тих самих умовах) у разі відсутності письмових заперечень орендодавця у формі листа-повідомлення протягом одного місяця після закінчення строку договору та не вимагалося як додаткове звернення орендаря з клопотанням про продовження дії договору оренди, так і рішення орендодавця про згоду на поновлення договору оренди як підстави для його пролонгації.
5.13. У справі, що розглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову ФОП Митюченко В. І. Суд першої інстанції при цьому виснував, що чинним законодавством України не передбачено можливості укладення додаткової угоди до договору, який припинив свою дію, в тому числі у зв'язку із закінченням строку його дії.
5.14. Не погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, ФОП Митюченко В. І., звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ФОП Митюченко В. І. зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржниця посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.15. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
5.16. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі № 923/496/18, від 12.08.2021 у справі № 910/7914/20, від 21.10.2021 у справі № 908/3027/20.
5.17. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.18. Дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.
5.19. Скаржниця у касаційній скарзі стверджує, що господарські суди попередніх інстанцій, роблячи висновки про відсутність підстав для задоволення позовної заяви та апеляційної скарги, виходили з того, що позивач має намір шляхом укладення додаткової угоди пролонгувати раніше укладений договорі оренди земельної ділянки від 31.08.2004. За твердженням скаржниці, суди помилково взяли до уваги лише назву договору, втім не надали правову оцінку його умовам. Метою цього позову, як зазначає скаржниці, було укладення нового договору оренди. Тому, на думку скаржниці, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не врахували висновки Верховного Суду про те, що, з'ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони мають діяти добросовісно. Як зазначає скаржниця, подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі № 923/496/18, від 12.08.2021 у справі № 910/7914/20, від 21.10.2021 у справі № 908/3027/20.
5.20. Колегія суддів установила, що в постановах Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18 від 19.06.2019 у справі № 923/496/18 сформульовано такий висновок:
"Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків".
5.21. У постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 908/3027/20, на яку посилається скаржниця, сформульовано такий висновок:
"…під предметом договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони. У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору".
5.22. Водночас колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 910/7914/20, на яку посилається скаржниця, відсутній висновок, про який зазначає скаржниця.
5.23. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що 31.08.2004 між ПП Митюченко Валентиною Іванівною (орендар) та Верхівцевською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до пункту 2.2 цього договору оренди строк дії договору оренди встановлено 4 роки 10 місяців.
5.24. Суди зазначили, що за умовами договору оренди після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін.
Суди попередніх інстанцій також зазначили, що 13.07.2009 Верхівцевська міська рада рішенням № 396-ХХІІ/V "Про продовження терміну оренди земельної ділянки для обслуговування торгових павільйонів" вирішила продовжити термін оренди земельних ділянок в м. Верхівцеве на вул. Леніна для обслуговування торгових павільйонів ПП Митюченко В. І., загальною площею 0,0119 га на 49 років. Пунктом 2 рішення було визначено, що ПП Митюченко В. І. має сплачувати орендну плату на рахунок Верхівцевської міської ради у розмірі 6 % від вартості земельної ділянки.
5.25. Суди попередніх інстанцій установили, що на виконання цього рішення від 13.07.2009 № 396-ХХІІ/V "Про продовження терміну оренди земельної ділянки для обслуговування торгових павільйонів" позивачка звернулася 22.08.2024 до відповідача з проектом договору оренди, копіями витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Натомість листом від 16.09.2024 № 1510/0/2-24 відповідач повідомив позивачку про те, що договір оренди земельної ділянки не було поновлено, а його дія закінчилась.
5.26. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ФОП Митюченко В. І., виходив із того, що чинним законодавством не передбачено можливості укладення додаткової угоди до договору, який припинив свою дію. Суд зазначив, що сторони повинні укласти новий договір оренди землі, а не додаткову угоду. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився із цими висновками суду першої інстанції.
5.27. Водночас колегія суддів зазначає, що за приписами абзацу 1 частини 1 статті 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
5.28. Згідно із частиною 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
5.29. Отже, поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає встановлення судом певного юридичного складу, що свідчить про продовження орендних правовідносин (зокрема, користування земельною ділянкою поза межами строку договору оренди та відсутність заперечень орендодавця протягом наступного місяця).
5.30. Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21 сформулювала висновок щодо строку, протягом якого орендар може звернутися з позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21 зазначила, що ефективно захистити право сторони на поновлення договору оренди можливо шляхом задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, суд може лише в межах строку, на який цей договір може бути поновлений.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21, протягом строку, на який договір міг бути поновлений, орендар не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути його неможливість зареєструвати право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема і шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди. Такий позов може бути пред'явлений протягом усього строку дії договору оренди, на який цей договір міг бути поновлений. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22.
5.31. Проте, розглядаючи справу № 904/4364/24, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неможливість укладення додаткової угоди до договору оренди землі після закінчення строку дії такого договору.
5.32. Колегія суддів зазначає, що положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент закінчення договору оренди земельної ділянки від 31.08.2004, передбачали обов'язковість пролонгації договору оренди земельної ділянки (поновлення на той самий строк і на тих самих умовах) у разі відсутності письмових заперечень орендодавця у формі листа-повідомлення протягом одного місяця після закінчення строку договору та не вимагали як додаткового звернення орендаря з клопотанням про продовження дії договору оренди, так і рішення орендодавця про згоду на поновлення договору оренди як підстави для його пролонгації. Відповідна (мовчазна) згода орендодавця вважалася одержаною в разі відсутності його письмових заперечень протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.
Крім того, Верхівцевська міська рада рішенням від 13.07.2009 № 396-ХХІІ/V "Про продовження терміну оренди земельної ділянки для обслуговування торгових павільйонів" вирішила продовжити термін оренди земельних ділянок в м. Верхівцеве на вул. Леніна для обслуговування торгових павільйонів ПП Митюченко В. І., загальною площею 0,0119 га на 49 років.
5.33. У справі, що розглядається, позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила суд визнати укладеною додаткову угоду про продовження терміну дії оренди земельних ділянок для обслуговування торгових павільйонів. При цьому позивачка посилалася на наявність у неї переважного права на продовження договору оренди, передбаченого цим договором оренди землі від 31.08.2004, а також на рішення Верхівцевської міської ради від 13.07.2009 № 396-ХХІІ/V "Про продовження терміну оренди земельної ділянки для обслуговування торгових павільйонів", яким було вирішено продовжити термін оренди земельних ділянок для обслуговування торгових павільйонів ПП Митюченко В. І. на 49 років.
5.34. Натомість суди попередніх інстанцій не врахували наведені обставини, зокрема, наявність рішення Верхівцевської міської ради від 13.07.2009 № 396-ХХІІ/V, та не з'ясували наявність чи відсутність письмових заперечень орендодавця у формі листа-повідомлення протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди земельної ділянки від 31.08.2004. Тому Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП Митюченко В. І.
При цьому суди попередніх інстанцій не врахували положення Закону України "Про оренду землі", Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 31.08.2004, та не встановили наявність чи відсутність юридичних фактів, необхідних для поновлення договору оренди земельної ділянки. Суди попередніх інстанцій також не надали правової оцінки змісту додаткової угоди про продовження терміну дії оренди земельних ділянок для обслуговування торгових павільйонів, її умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
5.35. З урахуванням наведеного доводи скаржниці частково підтвердилися, оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, а також не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18 від 19.06.2019 у справі № 923/496/18, на які посилається скаржниця.
5.36. Отже, колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог статей 73- 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.
5.37. Таким чином, доводи скаржниці, наведені у касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися.
5.38. Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій не врахували вимог норм матеріального права, не надали належної оцінки доводам сторін, доказам, наявним у матеріалах справи, що були подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, а відтак, висновки цих судів про відсутність правових підстав для задоволення позову є передчасними.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
6.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалені у справі судові рішення - скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
6.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
7. Розподіл судових витрат
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Митюченко Валентини Іванівни задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2025 у справі № 904/4364/24 скасувати, справу № 904/4364/24 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак